...

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків – новий унікальний проєкт «(de)Термінація» за участі художників зі всієї України

Упродовж тижня у МСУМК радо творитимуть митці з Києва, Львова, Ужгорода, Мукачево, а також дистанційно з Харкова, Хуста та інших міст.

Щодо суті проєкту, то його куратор Тарас Табака хоче показати, що: «… мистецтво здатне впливати на формування простору, як соціального, так і фізичного …  Мистецтво, насправді здатне визначати будь-який простір у якості власності. Творчий процес у даному випадку стає своєрідним інструментом впливу, диктатурою культури у  незаангажованому просторі».

Також він каже: «Творча дія самого процесу є визначальною, рушійною силою до визнання тимчасовості, відмови від апофеозу вічності чи пафосу геніальності в силу наших реалій, моментальної кліповості та плинності буття. Створені у процесі речі підуть в нікуди як і їх автори, котрі це чітко розуміють. Свідома відмова від картинності чи увіковічнення образу є потужним елементом свідомої трансформації, самопожертви та споглядальної мудрості».

А ще, на його думку «(de)Термінація»: «Надасть можливість глядачеві спостерігати творчу ритуальність, творення утопій. Адже комунікативні можливості починаються не із закінченого твору, як результату дії, а з того ж таки процесу, присутньої споглядальності в обставинах творчої майстерні».

Таким чином: «Мистецтво формує простір», а не навпаки», «Немає і не може нічого бути вічного»,  «Про хороші речі голосно не говорять», але говорити про них потрібно…» – власне ці три ключові позиції і стануть провідними у даному проєкті.

Варто зауважити, що  кожен охочий може стати учасником дійства у плані споглядання, адже від сьогодні й до суботи ви можете завітати і, перебуваючи з художниками в одному «мистецькому полі», стежити за процесом «(de)Термінації» у Музеї Корсаків.

Урочиста презентація та водночас закриття проєкту  відбудеться у суботу 4 липня, традиційно о 17:00. Вхід вільний (у масках та з дотриманням дистанції).

Нагадуємо МСУМК працює: будні з 12:00 до 20:00, вихідні та святкові 11:00 до 20:00

Луцьк, Карбишева, 1

 

«ХРОНІКИ ЧУМНОГО РОКУ»: ДО ЛУЦЬКА ПРИВЕЗЛИ КАРТИНИ ОЛЕКСАНДРА РОЙТБУРДА

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставковий проект відомого художника з Одеси – Олександра Ройтбурда. Митець, активний громадський діяч, провокаційний художник, блогер, інтелектуал, філософ – ці та інші ролі приміряли гості до автора виставки протягом вечора.

Традиційно відкрила виставку керівна партнерка музею Леся Корсак, яка зазначила, що у них із паном Олександром – однакова мета.

«Олександр Ройтбурд якось сказав, що питання національного музею в Одесі – це питання національної безпеки. Ми так само творимо музей, тільки в Луцьку, тож цілком можемо погодитися зі словами митця. У нас одна справа, і це навіть більше ніж просто мистецтво, це творіння нації», – наголосила пані Леся.

Попри дистанцію і маски як обов’язків дресс-код, виставка все ж таки зібрала чимало гостей. Прийшли і великі шанувальники творчості автора, які бувають чи не на всіх його експозиціях, і ті, хто вперше для себе відкривав Ройтбурда-художника.

«Художник провокативний, митець іронізує, митець жорстко глузує – він робить все можливе і чекає від глядача щирості почуттів, відкликання. Це може бути навіть активне несприйняття, будь-що, але це важливо. Він дозволяє собі такі речі, які здаються неприпустимими, але ми повинні замислитися, для чого це? Вихований на класиці, він обожнює її і водночас – ненавидить, глузує над Караваджо, над Леонардо та іншими. Робити провокації над пафосними нормами. Він жива людина з-поміж нас. Ця виставка не для низьких задоволень. Не тільки для селфі та насмішок. Вона має спонукати думати, шукати, співпереживати та бути живими», – зазначила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Художник долучився до розмови через скайп, але пообіцяв знайти можливості, аби протягом цього місяця вперше відвідати Луцьк і влаштувати якесь обговорення з поціновувачами мистецтва.

«Поки таке відбувається навколо, поки мене в черговий раз хочуть звільнити з посади директора музею, десь в паралельному всесвіті, у місті Луцьк, відкривається виставка художника Олександра Ройтбурда. І я дуже вдячний музею, що вони нагадали мені про нього, що я зміг знову побачити роботи на стінах, а не лише в закутку майстерні. Дуже радий, що попри карантин прийшли люди, а серцем – я з вами», – привітав присутніх пан Олександр.

Також автор розповів, що це чи не вперше назвав виставку настільки прямою фразою-реакцією – хроніки чумного року.

«Оскільки я митець і живу поза годиною, то не завжди реагую на дійсність настільки прямо. Але часом події навколо настільки вриваються у твою віддалену вежу зі слонової кістки, стають настільки безпрецедентними, що по-іншому не виходить. Тут зібрані і роботи з попередніх експозицій, і щось зовсім свіже, і те, що було актуальне раніше, і те, що ми всі переживаємо зараз», – додав художник.

Відкрити для себе творчість художника у Музеї сучасного мистецтва Корсаків вже традиційно можна буде протягом місяця.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків запрошує на виставку «Хроніки чумного року» Олександра Ройтбурда

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків вже 24 червня відбудеться відкриття виставкового проєкту знаного митця Олександра Ройтбурда. Виставка триватиме під назвою «Хроніки чумного року» до 19 липня.

Традиційно початок о 17.00. Вхід вільний з дотриманням карантинних вимог (обов’язкова наявність маски та дистанція).

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька каже: «Мистецтво Олександра  Ройтбурда як за силою інтенцій, так і за турбулентністю пошуків – явище особливе й по-справжньому знаменне, а надто для нашого часу суспільних криз, конфліктів, морально-етичних зламів, коли передапокаліптичний темп життя набуває шаленого розмаху…»

До слова, Олександр Анатолійович – не лише один із основних художників «української нової хвилі», але й багато в чому її творець. Твори Ройтбурда найбільш повно серед художників його покоління вписуються в постмодерністську модель мистецтва, з її захопленням цитатами, вільним еклектизмом, поєднанням «високого» і «низького, класичного і популярного»…

Сьогодні твори художника знаходяться Державній Третьяковській галереї у Москві, Державному Російському музеї у Петербурзі, музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк в Дерхемі, США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях.

У 2009-у році картина Ройтбурда з серії «Прощавай, Караваджо!» була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського жиовпису суму – $97 тисяч.

Довідково:

Олександр Анатолійович Ройтбурд народився у 1961 році в Одесі. Закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського.

Захоплення живописом виявилося дуже рано, хоча сам художник з цього приводу жартує: «Я зайнявся мистецтвом, щоб не ходити кожного дня на роботу». З вчителями теж пощастило: перші уроки малювання йому давав легендарний одеський художник Олег Соколов (1919-1990), викладачем в інституті був останній з «бойчукістів» Микола Павлюк (1901-1980).

Створив об’ємний творчий доробок. Мешкає в Одесі.

Музей Корсаків запрошує на дискурс із автором Сергієм Алієвим-Ковикою, автором виставкового проєкту “Протистояння”

У рамках виставкового проєкту “Протистояння” у п’ятницю, 19 червня, о 17:00 відбудеться дискурс із автором Сергієм Алієвим-Ковикою. Запрошуємо всіх!

Дрес-код – МАСКА + СОЦІАЛЬНА ДИСТАНЦІЯ!

Нагадаємо, наприкінці травня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків стартував новий виставковий проект «Протистояння», його автор Сергій Алієв-Ковика, один із гурту найвідоміших українських художників Дніпропетровського регіону.

«Протистояння» – виставковий проект художника, сформований на основі євангельських притч, занурює глядача в світ грандіозних потрясінь, неймовірних пристрастей, разючих контрастів. Сягаючи подумки аж до часів Ісусових, митець не просто ставить перед собою завдання вкотре переповісти найтрагічніші розділи Нового Заповіту, а крізь призму Священного манускрипту намагається осмислити нинішню українську реальність. Окупація, гібридна війна, кров, сльози, щоденні втрати на фронті, а ще – підлість і лицемірство, і тендітна межа поміж праведністю, честю, відвагою та безумством зрад, нікчемною мотивацією ганебних вчинків… Весь трагізм найновішої історії України Сергій Алієв-Ковика втілює в образах емоційно-загострених, як напнута тятива, як оголений нерв, роз’ятрена, зболена рана. Його твори візуалізують не тільки відомі істини християнської моралі, а й невмируще прагнення українців особистої суверенності й право на боротьбу за неї.

Зараз виставка добігає завершення, а тому зустріч з автором буде надзвичайно цікавою, кого вразили його полотна.

Тернопіль зустрічає виставку живої легенди: у “файне місто” мандрують твори Емми Андієвської з фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків

Друга «післякарантинна» виставка у рамках всеукраїнського проєкту «Дифузія», ініційованого Музеєм сучасного українського мистецтва Корсаків (м. Луцьк) відбудеться у Тернополі.  

Вже 16 червня о 16:00 Тернопільський  обласний краєзнавчий музей (Площа Героїв Євромайдану,3) радо запрошує на відкриття унікальної виставки творів талановитої українки з діаспори – живої легенди зі світу мистецтва Емми Андієвської. Вхід вільний!

Виставка, під назвою «Космос Емми Андієвської», є частиною масштабного проекту «Дифузія», що його, після хвилі послаблення карантину, відновив Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Мета проєкту – сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії і співпраці між музейними інституціями.

В експозиції, яка триватиме кілька тижнів, буде представлено з півсотні живописних робіт із колекції Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Нагадаємо, проєкт національного масштабу «Дифузія», присвячений 30-річчю відновлення Незалежності України. Це серія гостьових виставок, які мають на меті продемонструвати світові актуальність, високу професійність та автентичність українського мистецтва, талановитість і творчий потенціал української нації.

Термін «дифузія» в перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія.

На думку фундатора МСУМКа Віктора Корсака, саме через гостьові виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею Леся Корсак зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави і сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

До слова, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували вже тричі: у Львові з виставками творів Миколи Кумановського та Емми Андієвської, та у Івано-Франківську з її ж творами.

Перша ж «післякарантинна» виставка стартувала у Хмельницькому на початку червня. Зібрала вона чимало поціновувачів сучасного українського мистецтва і залишила незабутні спогади після відвідування.

Цікаво:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.).

У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Мистецтво художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу.

У 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.

Сергій-Алієв Ковика: «Протистояння» як ознака буття

В Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, що у Луцьку стартував новий виставковий проект «Протистояння», його автор Сергій Алієв-Ковика, один із гурту найвідоміших українських художників Дніпропетровського регіону.

Мистець родом із с. Бабайківка Дніпропетровської області. Професійну освіту здобув у майстерні Мая Мітурича в Московському поліграфічному інституті. Мешкає в місті Дніпро. Протягом декількох десятків років творчої діяльності створив об’ємний доробок станкового малярства, авторської та друкованої графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.

Мистецтво Сергія Алієва-Ковики – це розлога по-справжньому епічна оповідь про білий світ, неперебутність його колооберту, про вічність і поступ сьогодення. Це, зрештою, важкі, сповнені трагосу роздуми художника про незмінну сутність людини на тлі швидкоплинності епох. Людини з її безсмертною душею, що спроможна як до високості злетів, так і до ницості падінь. Неначе стверджуючи Транквіліона (його незабутнє «людина – це світло і темрява, ангел та звір…»), візуальними засобами сучасного мистецтва Сергій Алієв-Ковика творить сагу нашого суперечливого часу, як зримий документ доби, її точну й болісну кардіограму, що стукотить у скронях виразно і невблаганно.

«Протистояння» – виставковий проект художника, сформований на основі євангельських притч, занурює глядача в світ грандіозних потрясінь, неймовірних пристрастей, разючих контрастів. Сягаючи подумки аж до часів Ісусових, митець не просто ставить перед собою завдання вкотре переповісти найтрагічніші розділи Нового Заповіту, а крізь призму Священного манускрипту намагається осмислити нинішню українську реальність. Окупація, гібридна війна, кров, сльози, щоденні втрати на фронті, а ще – підлість і лицемірство, і тендітна межа поміж праведністю, честю, відвагою та безумством зрад, нікчемною мотивацією ганебних вчинків… Весь трагізм найновішої історії України Сергій Алієв-Ковика втілює в образах емоційно-загострених, як напнута тятива, як оголений нерв, роз’ятрена, зболена рана. Його твори візуалізують не тільки відомі істини християнської моралі, а й невмируще прагнення українців особистої суверенності й право на боротьбу за неї.

У композиційній площині полотен проекту Син Господній стражданням поборює морок гріховних облуд, здобуваючи смертю звільнення і торжество прозріння. Шляхом страшних випробувань та невимовного болю Україна сьогодні також відстоює свій шанс на життя, ніби здійснюючи терпляче і послідовно своєрідний ритуал катарсису: очищення, оновлення та воскресіння. Христос і Пілат, Христос та фарисеї, Христос і диявол,  Христос, самарянка, біснуваті, прокажені – сюжетні лінії творів Сергія Алієва-Ковики звучать, як красномовні алегорії цієї боротьби – відвічного протистояння добра та зла, особистості гармонійної та дисгармонійної.

Тематичний діапазон проекту «Протистояння» звучить  як неперебутньо-актуальна антитеза, що віддзеркалює два полюси буття і, водночас, два цивілізаційні шляхи людства, спонукаючи глядача до однозначного вибору: куди я йду? з ким мені? Метафізичне зло на вістрі боротьби, з яким опинився його народ, художник персоніфікує образами фарисеїв, диявола, біснуватих із виразними ознаками духовної сліпоти, моральних аномалій, ущербності, деградації, застосовуючи всю силу виражальної мови експресіоністичного малярства.

Емоційну тональність його прийомів формує рвучка, жорстка, рвійна ритмомелодика кольорових плям, контрастів, дисонансних зіставлень площин та фактур.

Обличчя персонажів спотворені болем. В очах – відчай, невимовна екзистенційна туга, жах. Індивідуальним смисловим навантаженням означено виразні жести, рухи, ракурси. Все загалом уподібнюється до страшного сатанинського дійства, що своєю гіперболізованою гостротою покликане торкнутися кожного чутливого серця. Наскрізь позбавлені статики композиції творів  Сергія Алієва-Ковики за своїми властивостями цілісні, монументальні і, водночас, чуттєво-динамічні. Як у несамовитому феєричному танку в них палахкотять барви, перетинаються, пульсують, вибухають, волають, згорають і оживають знов та знов!

Кожне полотно – це драматична колізія із зануренням у метаморфози конфліктів як локальних, так і світових вселюдських масштабів. Однак, чи варто зводити доробок цього мистця лише до рівня ретранслятора духовних вібрацій свого часу? Горизонти його мистецтва значно ширші. Незважаючи на те, що творча метода демонструє процесуальність, послідовне втілення ідей, відточеність технічних прийомів, естетизування самого акту праці – у своєму мистецтві Сергій Алієв-Ковика, передусім, філософ. Він не просто пише або ж малює, а, насамперед, осмислює, вперто дошукуючись відповіді на драстичні проблеми сучасності: і у площині життя, і в сенсі творчості.

Кожен тематичний аспект майстра наскрізь перейнятий філософськими розмірковуваннями автора. Не поступаючись громадянськими принципами, художник, позатим, також твердо відстоює право митця на свободу самовираження. Все, створене ним, засноване на протистоянні попсовій вугальризації вітчизняної культури.

Кожен сантиметр малярства позбавлений навіть натяку на кічеве припудрювання дійсності або ж улещування міщанських смаків. Простір його творів променить духовною силою, вражає точністю спостережень, вагомістю суджень, осмисленістю авторських жестів. Інколи йому затісно в межах стандартного полотна, його ваблять об’єми, простір, можливість вихлюпнути всю напругу й силу почуттів, розмахнутись, дати волю магії фарб. Відтак, твори іноді сягають колосальних розмірів, стилістично нагадуючи монументальне панно або ж фреску культової споруди. І все ж, чи доцільно використовувати до  естетики Сергія Алієва-Ковики традиційний термін «прекрасне», адже образно-метафорична мова не має нічого спільного зі звичною красивістю, такою милою для теперішнього обивателя?

Особливість цього мистця – вміння досконалими мінімалістичними засобами й високопрофесійними прийомами говорити про речі не завжди приємні для споглядання, стверджуючи ідеї часто-густо неприйнятні для більшості суспільства. Безкомпромісно, рішуче, навіть безжально він спрямовує свої колористичні послання не тільки тим опонентам, які потирають долоні в очікуванні руйнації української мрії, а й до тих співвітчизників із середовища безликого конгломерату, які завмерли у безжурному комфорті та бездіяльності. Саме до них він не добирає слів. Мова його мистецтва по-чоловічому важка, категорична, контраверсійна, позбавлена жодних сентиментів і завуальованих фраз. Оголена правда, нищівна критика, неприхована відраза, неприязнь… Та все ж, чи це присуд? Чи це остаточний вирок своїм сучасникам?

Образ Христа – втомленого, понівеченого, спотвореного муками, але осяяного промінням любові в проекті Сергія Алієва-Ковики «Протистояння…» – це шанс нам усім на віднайдений вихід і порятунок…

Зоя Навроцька

Заявка