Біографія

img

Біографія

Петро Антип — скульптор, маляр, графік, заслужений художник України (2009). Член Національної спілки художників України (1989). Представник Нової хвилі. Народився 4 квітня 1959 р. у м. Горлівці Донецької області, Україна. Протягом 1980-1984 рр. навчався в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького на відділенні скульптури. Паралельно вивчав...

Детальніше

Петро Антип: П’ять франків на пиво

img

Петро Антип: П’ять франків на пиво

У школі я вчився дуже погано, але любив багато читати. Часу вчитися не було, тому «коли» і двійки були моїми друзями. Щодо французької мови я взагалі ніколи в житті не подумав би, що вона мені знадобиться у Радянському Союзі або що колись я поїду з виставкою до Франції. Так сталося, що моя перша персональна виставка...

Детальніше

Петро Антип: Більше битися на танці я не піду. Я буду художником!

img

Петро Антип: Більше битися на танці я не піду. Я буду художником!

У місті Горлівці, де я народився, художньої школи не було. Натомість в Палаці культури ім. Леніна, що розташовувався біля чудового парку, знаходилась дуже хороша, я би сказав, сильна ізостудія, де малювали і малі, і дорослі поціновувачі мистецтва. У парку Горького влітку ми часто ходили на танці битися з хлопцями. Одного разу, не знаю, як і...

Детальніше

Петро Антип: Я дивися на картину, що мене вразила

img

Петро Антип: Я дивися на картину, що мене вразила

Напевно, я народився в хороший час. Радянський союз розвалювався. Малювати можна було все що, забажаєш. Слава Богу, КДБ уже не втручалось у творчий процес. Фарби були не дуже дорогими, творчі роботи продавалися добре. У 28 років я вже був членом Спілки художників СРСР, а у 29 років – стипендіатом. Так що гроші в мене були,...

Детальніше

Петро Антип: Утім у житті все буває

img

Петро Антип: Утім у житті все буває

Займатися скульптурою, виконувати замовлення як державні, так і приватні, без контакту з громадою неможливо. Митець, передусім скульптор, це добре розуміє. Художнику доводиться працювати з різними людьми, аж ніяк не бідними, тож запитувати, де вони взяли гроші, чи як їх заробили, недоречно, особливо в дев’яності роки. На той час я працював з мером...

Детальніше