Біографія

Олександр Васильович Байдуков (10 червня 1923, Троїцьке, нині Мелітопольський район — 28 листопада 2005, Луцьк) — український живописець, майстер пейзажу, 1971 — член НСХУ, 1989 — заслужений художник України, 1993 — голова Волинської ОО НСХУ, 1998 — лауреат Волинської мистецької премії ім. Йова Конзелевича, 2003 — народний художник України.

Народився в селянській сім’ї. 1939 поступив до Дніпропетровського художнього училища, навчання перервала війна. В часі Другої світової війни — картограф при штабі полку, розвідник у танковому підрозділі, 9 травня 1945 зустрів у Берліні. Повоєнну працю розпочав на Волині — художником Ківерцівського лісокомбінату, після створення 1952 року Волинських художньо-виробничих майстерень, мешкав та працював у Луцьку.

Серед його творів цього часу: «Осінній ліс» — 1951, «Вечірні промені» — 1959, «Весна на Снові» — 1960, творчі серії «Озера Волині», «Дерева-велетні». 1968 року взяв участь у Всеукраїнській художній виставці. Цими роками створив пейзажі «Льодохід», «Рання весна», «Тануть сніги», «Поезія лісу», «Лісова пісня», « Весняна симфонія», «Дуби під Оликою», «Волинський ліс», «Лелеки».

В подорожах країною намалював «Дуб поетів», «Мелодії весни», «На галявині», «Озеро Дружби», «Золоте Полісся», «Сонячний День», «Село Седнів», «Яблуні цвітуть», «Олицькі дуби», «Липи над Лугою», «Весна», «Біля ставка», «Земля», «Кріпость над Бугом», «Зима на Білому озері», «Казка Білого Озера», «Дідова пасіка». Під враженням від перебування в Лесиному краю створив цикл «Лесин край» — «Будиночок Лесі Українки в Колодяжному», «Озеро Нечимне», «Урочище Скулин», «Урочище Нечимне», «Камінь Лесі Українки».

Створив серію робіт «Запорізька Січ» — «Могила кошового отамана Івана Сірка», «На острові Хортиця», «Чортомлинська Січь», «Чорна скеля», «Козацькі могили» — «Журавлиха», «Могила під Лебедином», «Поле битви під Берестечком», «Курган Нечая», «Пам’ятки архітектури України» — «Борисоглібський собор в Чернігові», «Собор у Володимирі», «Кирилівська церква в м. Києві», полотна-натюрморти «Георгіни» — 1968, «Волинський натюрморт», «Лісові щедроти» — 1969, «Натюрморт з гладіолусами» — 1972, «Півонії» — 1976, «Дари осені» — 1977, «Натюрморт з грибами» — 1980, «Натюрморт з книгою» — 1981, «Лісові квіти» — 1986, «Льон» — 1987, акварелі — увійшли до циклів «Краса рідного краю», «Пам’ятки архітектури, заповідні куточки», «По місцях боїв з фашистами».

Загалом створив більш як 1000 картин.

Брав участь у 30 місцевих, республіканських та закордонних виставках, провів 22 персональні виставки.

Олена Старикова: Волинський скульптор Олександр Байдуков і його мистецька модель.

Олег Олександрович Байдуков народився 22 травня 1954 року  в місті Ківерці Волинської області. Його батько, Олександр Васильович Байдуков, знаний на Волині художник, співець поліського краю, який самотужки опанував прийоми професійного мистецтва. Вочевидь, що від нього, а, можливо, й діда-прадіда, Байдуков-син, успадкував особливе бачення краси. Проте, на відміну від батька, Олег Байдуков отримав можливість навчатись у педагогів. Початковим щаблем його фахового вишколу стала Луцька дитяча  художня школа. Згодом, закінчивши вісім класів, він вступив до Косівського технікума народних промислів (відділ художньої обробки кольорових металів). Під час навчання відбув службу в рядах радянської армії.

Закінчивши училище 1977 року, молодим, натхненним, сповненим планів та ідей, Олег Байдуков повертається до Луцька. Працює скульптором у Художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. У  кожному своєму творі митець демонструє блискучий вишкіл, отриманий під час навчання. Він наполегливо працює, прагнучи де реалізації індивідуальних творчих задумів, стає учасником обласних, республіканських та міжнародних виставок (Хелм, Мюнхен, Мінськ). Однак, політична криза в державі призвела до відсутності офіційних замовлень. Олег Байдуков, як і багато подібних йому, залишилися без стабільного заробітку – знайдені приватні замовлення не завжди забезпечували гідну оплату.

Олександр Байдуков “Без назви”

Олег Байдуков – автор станкової та монументальної скульптури.   Його творчий доробок невеликий, однак означений професіоналізмом, є взірцем якісного поєднання прийомів академічної школи із ідеями модерного мистецтва, що були співзвучні часу. До творів монументальної скульптури Олега Байдукова належить пам’ятник Кобзареві у селі Угринів Луцького району (архітектори: В. Приходько та В. Олійник). Ним було створено гіпсовий бюст Лесі Українки і подарований українській гімназії під Гданськом (Польща). У Любешові на стіні будинку – в минулому там знаходилась монастирська школа, де у 1753–1759 роках навчався  Тадеуш Костюшко, – встановлений мідний барельєф, виконаний художником.

Олександр Байдуков “Букети”

У співпраці з архітектором Андрошем Бідзілею Олегом Байдуковим було створено пам’ятник загиблим воїнам-афганцям, що встановлений  на Меморіалі вічної слави у Луцьку. Його презентовано у березні 2002 року. Центральним елементом цього монументу є гранітна стела, яка окреслює хрест – символ жертовності.  Біля його підніжжя – постать матері. Цей, створений художником образ, вражає силою материнської любові і драматизмом водночас. В Устилузі було встановлено один із кращих творів Олега Байдукова – скульптурний портрет Ігоря Стравінського(1882-1971), відомого композитора-модерніста ХХ століття. На жаль, створений із міді, він став ласим шматком заробітку для крадіїв. Слід цього пам’ятника назавжди канув у лету.  

У 2011  році  Обласний комітет з присудження іменних  премій у галузі літератури , культури і мистецтва  визначив претендентів на участь у другому турі. Так  Олега Байдукова ( посмертно) у складі авторської групи ( художника-дизайнера Степана Кузьмича, архітектора Владислава Ващука) було висунуто на премію імені Йова Кондзелевича за створення  пам’ятника члену проводу ОУН-УПА  Степану Мазурцю у селі Прилуцьке Ківерцівського району.

Олексанр Байдуков “Без назви”

В 2016 році сестра Олега Байдукова Світлана передала частину станкових творів із творчої спадщини художника у фонди Волинського краєзнавчого музею. Серед них – скульптурні портрети друзів і знайомих мистця (художників Юрія Германа, Анатолія Кучерука, ін..), а також – барельєфи, ескізи монументів та пам’ятників. З-поміж них вирізняється ескіз втраченого скульптурного портрету Ігоря Стравінського. Він демонструє блискуче вміння художника передати не лише портретну схожість, а й найтонші порухи душі великого композитора. Уже два роки поспіль цей твір Олега Байдукова є візуальним акцентом концертів, які відбуваються у Художньому музеї в рамках щорічного Музичного фестивалю «Стравінський і Україна». Олег Байдуков раптово помер 21 вересня 2009 року.                                                                                                                    

 

 

 

                                                            

Заявка