Автор: msumk

Дажбог був одним із синів бога Сварога і був богом Сонця. Він був відповідальний за щоденну подорож Сонця по небу. Дажбог мандрував по небу в своїй золотій колясці, запряженій чотирма крилатими конями. Коли він відправлявся на схід вранці, це було знаменням початку нового дня, а коли він діставався західного горизонту ввечері, це означало настання ночі.

Коли Дажбог мандрував по небу, він не лише приніс світло і тепло на землю, але і навчав людей різних знань і мудрості, допомагаючи їм стати більш цивілізованими.

Біпедалізм – це здатність ходити на двох ногах. Біпедалізм дозволяв ефективніше збирати їжу, використовувати інструменти, долати великі відстані та адаптуватися до зміни середовища, особливо з розширенням саван і зменшенням лісів.

На думку англійського зоолога Алістера Гарді, людина еволюціонувала на узбережжях великих водойм, де основними джерелами їжі були підводні організми: риба, краби та молюски. Ходіння у воді потребувало прямої постави, що звільнило руки для збирання їжі та використання інструментів. Така адаптація призвела до втрати тілесного оволосіння та появи підшкірного жирового шару, який допомагав уникнути переохолодження. При цьому волосся на голові збереглося, що захищало від сонячного перегріву.

Одного дня Зевс, головний бог Олімпу, помітив Європу, коли вона гуляла з подругами на березі моря. Європа була дочкою фінікійського царя Агенора і богині Телефаси.

Будучи відомий своїми коханнями, Зевс вирішив викрасти прекрасну принцесу. Він перетворився на красивого білого бика з блискучими рогами, які виглядали ніби перлини. Його запах був приємним, а поведінка спокійною, тому Європа та її подруги не боялися його. Європа була зачарована білим биком, погладила його, а потім вирішила залізти на його спину, навіть не здогадуючись, що це був Зевс.

Як тільки вона сіла на бика, Зевс рушив до моря і почав плисти до острова Крит. Коли вони дісталися до Криту, Зевс зізнався, що він не просто бик, а головний бог Олімпу. Він сказав, що Європа стане королевою Криту і правитиме островом. Ця історія про виникнення назви континенту Європа.

Пандора була першою жінкою на Землі, створеною за наказом Зевса, головного бога Олімпу. Вона була створена Гефестом, богом ковальства, за допомогою води та землі, а інші боги наділили її різними дарами: красою, кмітливістю та чарівністю.

Зевс подарував Пандорі ящик з попередженням ніколи його не відкривати. Однак через свою цікавість Пандора не змогла втриматися і відкрила ящик. І звідти вилетіли всі біди світу – хвороби, старість, війна, голод, бідність, смерть та злидні. Вони швидко розлетілися по світу, приносячи страждання людям.

Злякавшись, Пандора поспішно закрила ящик, залишивши всередині лише одне – Надію. Отож, незважаючи на всі лиха, які вийшли на волю, надія залишилася з людьми назавжди, допомагаючи їм справлятися із життєвими викликами.

 

У слов’янській міфології чоловіка Бог зробив із землі, а жінку із тіста та й поставив їх проти сонечка, щоб висохли, а Михаїлу загадав стерегти. От Михаїл стеріг-стеріг, та якось задивився на щось, а собака прибіг та й з’їв жінку. Вложив Бог душу у чоловіка та взяв в його одну кістку з ребра та й почав робити йому вже вдруге жінку.

Але коли Бог вийняв Адамові ребро і положив його коло себе, а сам став залатувати діру в його грудях, пес знову занюхав і вхопив ребро і пустивсь із ним навтіки. Коли пса ловили, то вхопили за хвіст, який відірвався. Так як пес утік, то зробили жінку із собачого хвоста. Тому у жінки таке довге волосся, як собачий хвіст, і для її характерна енергійність та вправність розуму.

 

Якось Прометей, один із титанів у грецькій міфології, вирішив створити людину. Він взяв глину, змішав її з водою та сформував перших людей. Але ці істоти були слабкими та безпомічними, і Прометей засмутився, бачачи їхні страждання.

Він вирішив вкрасти вогонь у богів на Олімпі, щоб подарувати його людям. Зевс розгнівався, коли дізнався про це, тому що вогонь повинен був залишитися лише у богів. Як покарання Зевс прикував Прометея до скелі в горах Кавказу. Кожен день великий орел прилітав і клював його печінку, яка відростала назад кожної ночі, щоб страждання тривало вічно.

Прометей провів багато років у муках, але він ніколи не шкодував про свій вчинок, тому що знав, що подарував людям шанс на краще життя. Згодом Геракл звільнив Прометея з його пут, стрілами вбивши орла.

 

Гованнон була однією з найшанованіших богинь у пантеоні кельтів. Її ім’я походить від протокельтського “гово-гванон”, що означає “та, що надихає, що окриляє”.

Як богиню плодючості Гованнон часто зображували в образі матері з немовлям на руках. Вона асоціювалася з ріками, джерелами та священними колодязями. Гованнон вважалася покровителькою пологів і материнства.

Однак найбільш шанували Гованнон як покровительку різноманітних ремесел та мистецтв, які відігравали ключову роль у розвитку кельтської культури. Згідно з легендами, саме вона навчила людей багатьом ремеслам.

Гованнон вважалася винахідницею гончарного мистецтва та патронкою гончарів. Їй приписували дар навчити людей прасти вовну, ткати та фарбувати тканини. Богиня була покровителькою теслярів, будівельників, а також ковалів і металургів.

У пізніші часи Гованнон стала шанованою як покровителька мистецтв та наук. Їй приписували натхнення поетів, співаків і музикантів. Гованнон вважалася охоронницею друїдських знань та езотеричної мудрості.

Свята на честь Гованнон відзначали на початку травня, коли проводили обряди плодючості та збирали квіти. Люди молилися богині про урожай, здоров’я дітей та успіх у ремеслах.

Бог, згідно з Біблією, спочатку створив Адама з праху землі. Потім Він «вдихнув у його ніздрі подих життя» і Адам став живою істотою.

Бог поселив Адама в райському саду Едем, де було багато дерев, що приносять смачні плоди. Адаму було дозволено їсти плоди з усіх дерев, окрім одного – Дерева пізнання добра і зла. Це дерево стало символом вибору між послухом та непокорою Божим заповідям.

Бачачи, що Адаму потрібен супутник, Бог створив Єву з одного з ребер Адама, поки той спав.

Змія, яка у християнстві часто асоціюється з дияволом або сатаною, спокусила Єву з’їсти плід з забороненого дерева, переконавши її, що після його споживання вона стане подібною до Бога, знаючи добро та зло. Єва з’їла плід і дала його Адаму, який також його з’їв.

Коли Бог дізнався про їхній непослух, він покарав обох: Єві він пророкував болі під час пологів, а Адаму – що земля буде проклята через нього, і він матиме важко працювати, щоб забезпечити своє існування. Важливим моментом стало вигнання Адама та Єви з саду Едем, щоб вони не могли їсти з Дерева життя і стати безсмертними. Це вигнання символізує розрив у безпосередніх відносинах людини з Богом і перехід до існування у світі, де людина стикається з наслідками своїх дій.

Близько 55 мільйонів років тому з’явилися перші примати, схожі на сучасних лемурів, які жили в тропічних лісах.

7 мільйонів років тому в Африці з’явилися перші гомініди, що почали ходити на двох ногах.

4 мільйони років тому з’явилися австралопітеки, що вже могли ходити прямо і використовували прості знаряддя праці.

1,9 мільйона років тому з’явився Homo erectus (людина прямоходяча), яка навчилася користуватися вогнем.

400 тисяч років тому в Європі і Західній Азії жили неандертальці, пристосовані до холодного клімату і мали складні знаряддя праці.

300 тисяч років тому в Африці з’явилися перші Homo sapiens (сучасна людина) з розвинутим мозком і здатністю до мови та творчості.