Події

logo_white_2018

У Вінниці презентували національний культурно-мистецький проєкт «Дифузія» з фондів МСУМК

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) завершив літо-2020 презентацією  грандіозного проєкту «Дифузія» у славному місті Вінниця.

А саме, 28 серпня, виставка «Космос Емми Андієвської» у рамках культурно-мистецького проєкту «Дифузія» відкрилася у Вінницькому обласному художньому музеї (вул. Соборна, 21).

До слова, у серпні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжив масштабний проєкт «Дифузія», мета якого сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії і співпраці між музейними інституціями.

Відтак, на початку серпня виставку під назвою «Космос Емми Андієвської» вперше відкрили на сході України – у Центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі, м. Маріуполь та  Бердянському художньому музей ім. І.І.Бродського.

Зокрема, вперше проєкт «Дифузія» стартував у місті Івано-Франківськ у лютому цього року. Музей мистецтв Прикарпаття зустрів виставку «Космос Емми Андієвської», де було представлено три десятки картин талановитої мисткині.  А, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували у Львові з виставками творів ще й Миколи Кумановського та Емми Андієвської. У червні, після часткового послаблення карантину виставка «Космос Емми Андієвської» відкрилася у Хмельницькому обласному художньому музеї та у Тернополі.

Термін «дифузія» в перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія. На думку фундатора МСУМК Віктора Корсака, саме через гостьові виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею Леся Корсак зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави і сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

Нагадаємо, ініціатор та організатор цього грандіозного культурно-мистецького проєкту «Дифузія» — Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), що в місті Луцьк, його фундатори: Леся та Віктор Корсаки.

***

«Дифузія» об’єднує серію гостьових  виставок, що вирушають у першу  всеукраїнську, а в перспективі всесвітню подорож, маючи на меті продемонструвати талановитість та творчий потенціал української нації всьому світу.

• «Констеляція». Виставка творів сучасних українських художників, що представляють 7 мистецьких осередків України. Напрямок картин сформований на основі колекції «МСУМК»

• «Космос Емми Андієвської» 

• «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського»

Суть проєкту – до тридцятиріччя Незалежності України провести 30 виставок сучасного українського мистецтва у всіх регіонах України.

Мета проєкту: Показати геніальність, і талановитість нації. Висвітлити унікальність,  автентичність та неповторність українського мистецтва. Представити творчість, креатив та винахідливість, що є генетичним кодом у підсвідомості кожного українця.

Цілі проєкту:

• Зростання доступності  сучасного національного мистецтва для кожного жителя України.

• Збільшення аудиторії його поціновувачів у нашій державі, а також за її межами.

• Інтелектуальне та естетичне збагачення відвідувачів музеїв та галерей, через переосмислення та рефлексію сучасних трендів у мистецтві.

• Сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України, через презентацію творчих пошуків провідних сучасних українських художників.

• Посилення взаємодії між музейними інституціями та досягнення синергетичного ефекту від співпраці, задля інтенсифікації розвитку культури української нації.

З метою збереження культурної спадщини України по закінченню кожної виставки в рамках проєкту “Дифузія” Музей сучасного українського мистецтва Корсаків дарує у довічне користування одну з робіт митців Емми Андієвської, або ж Миколи Кумановського.  Слід зазначити також те, що даний  довготривалий проєкт є цілою мистецькою подією, яка дозволить кожному відкрити багатогранність українського мистецтва.

Довідково:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. В 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.

У Вінниці презентують національний культурно-мистецький проєкт «Дифузія» з фондів МСУМК

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) завершує літо-2020 презентацією  грандіозного проєкту «Дифузія» у славному місті Вінниця.

Отже, вже 28 серпня, виставка «Космос Емми Андієвської» у рамках культурно-мистецького проєкту «Дифузія» відбудеться у Вінницькому обласному художньому музеї (вул. Соборна, 21).

Початок о 15:00. Вхід вільний (маска+дистанція).

До слова, у серпні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжив масштабний проєкт «Дифузія», мета якого сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії і співпраці між музейними інституціями.

Відтак, на початку серпня виставку під назвою «Космос Емми Андієвської» вперше відкрили на сході України – у Центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі, м. Маріуполь та  Бердянському художньому музей ім. І.І.Бродського.

Зокрема, вперше проєкт «Дифузія» стартував у місті Івано-Франківськ у лютому цього року. Музей мистецтв Прикарпаття зустрів виставку «Космос Емми Андієвської», де було представлено три десятки картин талановитої мисткині.  А, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували у Львові з виставками творів ще й Миколи Кумановського та Емми Андієвської. У червні, після часткового послаблення карантину виставка «Космос Емми Андієвської» відкрилася у Хмельницькому обласному художньому музеї та у Тернополі.

Термін «дифузія» в перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія. На думку фундатора МСУМК Віктора Корсака, саме через гостьові виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею Леся Корсак зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави і сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

Нагадаємо, ініціатор та організатор цього грандіозного культурно-мистецького проєкту «Дифузія» — Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), що в місті Луцьк, його фундатори: Леся та Віктор Корсаки.

***

«Дифузія» об’єднує серію гостьових  виставок, що вирушають у першу  всеукраїнську, а в перспективі всесвітню подорож, маючи на меті продемонструвати талановитість та творчий потенціал української нації всьому світу.

• «Констеляція». Виставка творів сучасних українських художників, що представляють 7 мистецьких осередків України. Напрямок картин сформований на основі колекції « МСУМК»

• «Космос Емми Андієвської» 

• «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського»

Суть проєкту – до тридцятиріччя Незалежності України провести 30 виставок сучасного українського мистецтва у всіх регіонах України.

Мета проєкту: Показати геніальність, і талановитість нації. Висвітлити унікальність,  автентичність та неповторність українського мистецтва. Представити творчість, креатив та винахідливість, що є генетичним кодом у підсвідомості кожного українця.

Цілі проєкту:

• Зростання доступності  сучасного національного мистецтва для кожного жителя України.

• Збільшення аудиторії його поціновувачів у нашій державі, а також за її межами.

• Інтелектуальне та естетичне збагачення відвідувачів музеїв та галерей, через переосмислення та рефлексію сучасних трендів у мистецтві.

• Сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України, через презентацію творчих пошуків провідних сучасних українських художників.

• Посилення взаємодії між музейними інституціями та досягнення синергетичного ефекту від співпраці, задля інтенсифікації розвитку культури української нації.

З метою збереження культурної спадщини України по закінченню кожної виставки в рамках проєкту “Дифузія” Музей сучасного українського мистецтва Корсаків дарує у довічне користування одну з робіт митців Емми Андієвської, або ж Миколи Кумановського.  Слід зазначити також те, що даний  довготривалий проєкт є цілою мистецькою подією, яка дозволить кожному відкрити багатогранність українського мистецтва.

Довідково:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. В 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили міжнародну «виставку-хромосому»: 300 робіт, 180 митців, 6 країн

Цього літа Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжує дивувати не лише тих відвідувачів, які завітали до нього вперше, але й свою постійну аудиторію. Тільки трохи стихли емоції від проєкту «(de)Термінація», в рамках якого величезний ангар транспортно-відвантажувального відділу колишнього заводу став мистецьким простором, як тут вже відкривають нову урбан-залу площею 1100 квадратних метрів!

Отже, у другу річницю відкриття Музею, 24 сеорпня, в новій локації презентували проєкт «Антиципація + Імунітет»: понад 300 робіт, які 180 митців із 6-ти країн світу творили під час карантину! Митці, які живуть в Україні, Росії, Німеччині, Індії, Австрії та Англії протягом першого запровадження заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу втілювали страхи та сподівання у творчі роботи.

Антиципація – означає передчуття, отож ініціатори артпроєкту прагнули показати митців як персоналій із пророчими якостями. А ще – зрозуміти, що відчувають і передчувають під час пандемії люди, які більш чутливо сприймають світ та себе в ньому.

«День незалежності України – саме час проговорити про культуру, яка насправді є незалежністю. Вона і є держава. Вона і є нація», – розпочала відкриття виставки мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Відтак ініціатор проєкту, фундатор МСУМК Віктор Корсак розповів про ідею та особливе втілення експозиції:

«…Починаючи цей проєкт, ми хотіли, щоб кожен митець міг виразити себе, коли тиснуть не лише політичні, економічні, технологічні, але й біологічні фактори. На мій подив, роботи не є депресивними, не є пройняті проблемами. Переважно митці налаштовані оптимістично, а це означає, що все в нас буде добре!

Експозицію ми збудували таким чином: якщо на неї подивитися зверху, можна побачити форму хромосоми. Тобто ми переконані, що культура – це генетичний код нації, а мистецтво має напрямки так само, як хромосома – гени. Кожен ген виконує в організмі певні функції, так само і кожний з напрямків впливає на нас по-різному».

Також Віктор Корсак розповів, що рушійною силою еволюції вважаються біологічні мутації, в процесі природного добору шкідливі мутагени видаляються з генофонду, так само і в мистецтві: є «шкідливі» пошуки, які його стримують, є «нейтральні», які ні на що не впливають, а є «сприятливі», які започатковують нові напрями, течії та стають відправними точками розвитку.

«Щиро тішуся, що вас сьогодні так багато! Вітаю вас із Днем незалежності, вітаю із другою річницею нашого Музею! Як виявилося, за ці 2 роки МСУМК відвідали понад 50 тисяч людей. Ми робили масштабні виставки, мистецькі проєкти… Я вважаю, що Музей змінив життя Луцька, Волині, України, змінив думку іноземців про нас. Створення таких майданчиків необхідне, щоб наші митці мали де себе зафіксувати і проявити в часі і просторі…

«Митці – це провізори, які видають нам лікувальні таблетки своїх робіт. Це міжнародна виставка, до якої залучили українців, які мешкають в Росії, а також митців із Німеччини, Індії, Англії та Австрії. Створено також інтернет-майданчик «Антиципація», в рамках якого митці різних країн можуть ділитися роботами, емоціями та разом переживати цей непростий досвід», – поділилася керівна партнерка Музею Леся Корсак.

До вітальних слів долучилася також куратора проєкту Катерина Михайлюк, а співкураторка Юлія Степанок провела мініекскурсію одинадцятьма напрямками, на які символічно розділили ці 300 робіт.

Найперше, звісно, вражає кількість кольорів довкола, їх не можливо чітко розділити та виокремити щось одне. Згодом в око впадає надзвичайна добірка фактур: полотно, дерево, високі «хребти» олійних фарб, пластик, гіпс, папір, картон, нитки тощо. Навіть яскравий килим, із тих, які ви точно могли бачити у своїх бабусь чи дідусів. Словом, тактильність виставки вражає!

Під час відкриття проєкту відбувся також перформанс Ярини Шумської.

За матеріалами «Таблоїд Волині»

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків презентували унікальний фільм «Пантеон» про великого українця Івана Корсака

У День Незалежності, 24 серпня, у Музеї Сучасного Українського Мистецтва Корсаків відбулася презентація унікального фільму про життя та творчість заслуженого журналіста України, письменника та Почесного громадянина міст Луцька та Кам’яна-Каширського Івана Феодосійовича Корсака.

На спільний перегляд «Пантеону української слави Івана Корсака» зібралися родичі, близькі друзі, колеги-письменники, колеги-журналісти та шанувальники творчості відомого волинянина. Ведучою імпровізованого вечора стала літературна агентка автора Ольга Волкова.

З вітальним словом до присутніх звернувся син письменника Віктор Корсак, який став автором ідеї створення фільму.

«Смерть людини буває не тільки біологічною, клінічною, а й соціальною, філософською. Якщо ж у філософському плані людина живе як мистець, то досі виконує свої функції. Її немає в цій житті, а функції свої вона виконує. Як з’явилася ідея цього фільму? Ми створили стратегію розвитку спадщини Івана Корсака на 24 пункти. Фільм якраз був одним із пунктів», – зазначив пан Віктор.

У кадрах стрічки про Івана Корсака з’являються: письменник Михайло Слабошпицький, волинська поетеса, заслужена вчителька України Ніна Горик, журналіст, письменник, шеф-редактор газети «Вісник+К» Євген Хотимчук, директор Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олені Пчілки Людмила , письменники Світлана Короненко, Андрій Криштальський, Микола Кучерепа, режисерка Наталія Коломієць, мистецтвознавиця Зоя Навроцька, а також сім’я – дружина Марія Корсак, син Віктор Корсак та невістка Леся Корсак.

Друзі та близькі пригадали життєвий і творчий шлях Івана Корсака, його надзвичайну продуктивність, уважність до деталей, оригінальне письмо та вміння повернути в пам’ять нащадків відомих волинян, розкиданих по світу. Також дивувалися терпінню в пошуках архівами, бажанню «передати дух минувшини» та здатністю передати історичні події через характери, почуття і дії цікавих персонажів.

Презентацію фільму відвідала його авторка, волинська журналістка Тамара Гримарович та директорка «12 каналу» Катерина Дулапчій.

Дружина письменника Марія розповіла, що останньою мрією її чоловіка була книга про художників, 40 відсотків якої він встиг написати.

Довідково:

Іван Феодосійович Корсак (15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. – 7 груд. 2017 р. м. Луцьк) – відомий український письменник, заслужений журналіст України.

Закінчив Українську сільськогосподарську академію та відділ журналістики ВПШ (Київ). Редагував газети «Радянське Полісся» в м. Камінь-Каширському (1975–1990) й «Народна трибуна» в м. Луцьку (1990–1995), шеф-редактор газети «Сім’я і Дім» (1996–2014). З 1992 року член Національної спілки писменників України, а в 2011–2014 рр. – член Ради Національної спілки письменників України, член редколегії газети «Літературна Україна».

Автор численних романів та оповідань, низки публікацій про знакові або замовчувані постаті української історії.

Лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола (2007, за книгу «Гетьманич Орлик»), Лауреат обласної премії імені Агатангела Кримського (2008, за книги «Гетьманич Орлик» та «Імена твої, Україно»), Лауреат премії «Світ волинської книги» (2008, за книгу «Таємниця святого Арсенія»), Лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» імені Миколи Гоголя (2008), Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди (2009, за книги «Гетьманич Орлик», «Імена твої, Україно», «Таємниця святого Арсенія», «Тиха правда Модеста Левицького», «Капелан армії УНР»), Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка (2010), Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава (2012, за історичні романи «Завойовник Європи», «Немиричів ключ», «Корона Юрія II»), Лауреат Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2013, за історичні книги «Немиричів ключ», «Завойовник Європи», «Діти Яфета», «Корона Юрія II»), Лауреат премії «Краща книга України» в номінації проза (2015, за книгу «Вибух у пустелі»), Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Світ Пограниччя» (2017), Лауреат Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного (Білорусь, 2017).

Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Архістратига Михаїла, двома орденами Юрія Переможця, медаллю Івана Мазепи (2016), медаллю Олександра Довженка (2016), орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та орден.

Номінант на отримання у 2018 році Національної премії України імені Тараса Шевченка (за книги «Борозна у чужому полі», «Вибух у пустелі», «На розстанях долі»).

У День Незалежності Музей Корсаків презентує міжнародний проєкт «Антиципація + Імунітет»

  • Чому думки про прийдешнє змінюють теперішнє та визначають майбутнє?
  • Чому люди, причетні до мистецтва, зазвичай  мають пророчі  якості і можуть змінити майбутнє?
  • Чому мистецтво лікує та формує як біологічний, так і духовний імунітет?

Відповіді на ці питання частково може отримати кожен, хто відвідає арт-проєкт «Антиципація + Імунітет», презентація якого відбудеться у День Незалежності, 24 серпня, у новій виставковій локації Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – «Урбан-залі», площею 1100 м2. Початок о 17:00.

Загалом, експозиція містить майже три сотні робіт 180-ти митців із шести країн світу: України, Росії, Німеччини, Індії, Австрії та Англії. Сам проєкт стартував у квітні, під час першого запровадження обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Фундатор МСУМК Віктор Корсак каже: «Зміни хромосом у біології називаються мутаціями. Вони можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу, опроміненням, хімічними речовинами (мутагенами)…

Аналогічні зміни («естетичні мутації») виникають у мистецтві, їх спричиняють соціально-побутові, політичні, економічні, технологічні, біологічні (COVID -19) та інші фактори.

Біологічні мутації вченими розглядаються, як рушійна сила еволюції, де шкідливі мутації видаляються з генофонду природним добором, тоді як сприятливі прагнуть накопичуватися і є основою розвитку виду. Нейтральні мутації не впливають на виживання видів або індивідуумів.

Аналогічно і у мистецтві: є пошуки митців, які «шкідливі», які стримують розвиток мистецтва (соцреалізм, гітлерівське «правильне» мистецтво…); є «нейтральні» течії, які ні на що не впливають і фіксуються в історії мистецтва просто, як ремесло; а є «сприятливі», які започатковують нові напрями та течії і є відправними точками розвитку мистецтва.

Тому експозиція «Антиципація+Імунітет»  сформована у формі хромосоми. Кожна її частина (ген) відображає напрямок сучасного мистецтва. Кожна робота є унікальною і створена під впливом безлічі факторів (така-собі «естетична мутація»), що дає можливість нашим глядачам (художникам, мистецтвознавцям, галеристам, усім відвідувачам) позмагатися у футуризмі і передбачити: яким буде мистецтво у майбутньому, які «мутації» будуть «сприятливими», а які «шкідливими». Хоча очевидно, що у цьому змаганні переможцем буде час».

«А ще, мистецтво є духовним кодом нації, який у тому числі забезпечує резистентність до різноманітних деструктивних впливів (песимізму, агресії, негативу, заздрості, ненависті, несправедливості…), тобто мистецтво є носієм вродженого духовного імунітету…

Також відомо, що мистецтво вивільняє нас від стереотипів та комплексів та забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідоме інформації, що у прямому сенсі лікує нас від захворювань, які мають психосоматичне походження , що у свою чергу підвищує наш біологічний імунітет», – додає Віктор Корсак.

До слова, експозиція триватиме до 15 жовтня.

У програмі відкриття:

13:00 – 14:30 лекція «57 років життя на дні моря сучасного мистецтва. Хроніки української команди батискафу «Неминучий». Лектор Олег Сусленко, викладач Львівської національної академії мистецтв

15:00 – 16:00 презентація фільму  «ПАНТЕОН української слави Івана Корсака»

16:00 – 17:00 екскурсія залами МСУМК

17:00 – 17:40 відкриття виставкового проєкту «Антиципація+Імунітет»

17:40 – 17:50 перформанс Ярини Шумської

18.00 – 18.30 кураторська екскурсія проєктом «Антиципація+Імунітет»

18:30 – 19:30 – музичний супровід: “Avecarnival”

Вхід в музей та участь у всіх заходах безкоштовні (маска+дотримання карантинних вимог)!

Віктор Корсак: “Коли ми думаємо про «завтра» – це змінює «сьогодні», коли ми творимо «сьогодні» – це змінює «завтра»

«Наші думки про майбутнє впливають на те,

як ми бачимо минуле і теперішнє».

К. Ясперс

Питання, як пов’язані минуле, теперішнє і майбутнє, турбувало інтелектуалів ще із давніх-давен. Так, в індійській філософії верховний бог Шива тримав у руках тризубець (тришул), який означав «триєдність часу». Римське божество дволикий Янус, якого вважали богом богів, уособлював філософську тенденцію звертатися до минулого заради того, щоб передбачити майбутнє. Аристотель був переконаний, що майбутнє завжди впливає на сучасне. «Кращий шлях передбачити майбутнє – це створити його», – казав Пітер Друкер.

Відомо, що митці, як оголені нерви, найбільш гостро відчувають соціальні катаклізми, і водночас із високою імовірністю здатні прогнозувати майбутнє. Скептики «без сумніву засумніваються» у цій гіпотезі, проте я спробую її верифікувати, адже це є теоретичним підґрунтям реалізованого нами проєкту «Антиципація + Імунітет».

Тобто я спробую на основі теоретичних надбань дати відповідь на одвічні запитання. Чому думки про прийдешнє змінюють теперішнє і таким чином визначають майбутнє? Чому саме люди, причетні до мистецтва, зазвичай  мають «касандрівські» (пророчі) якості і можуть змінювати майбутнє? Чому мистецтво лікує та формує як біологічний, так і духовний імунітет?..

Щоб відповісти на ці запитання, пропоную спочатку звернутися до теорії систем І. Пригожина та теорії їхнього розвитку. «Адже не має нічого практичнішого, аніж хороша теорія», – писав Г. Кіргоф.

Як відомо, усе, що нас оточує, зокрема і ми, є системами. Усі системи – частини інших систем (підсистем) і водночас включають у себе менші системи, тобто є надсистемами. Розвиток системи – це незворотна, закономірна, спрямована зміна системи, коли вона із одного якісного стану переходить в інший.

Доведено, що кожна система у світі розвивається стохастично-детерміновано, тобто спочатку відбувається щось випадково (стохастично, непередбачувано), а потім уже все розвивається більш-менш прогнозовано (детерміновано). Тобто де пташка створить кубло – невідомо, а от процедура створення гнізда уже зрозуміла.

Точку, у якій система поводиться непрогнозовано (стохастично), називають біфуркацією. Причиною попадання системи у таку ситуацію, коли майбутнє невідоме і потрібно приймати рішення, куди рухатися, є криза, яка зазвичай спричиняється дефіцитом ресурсів та закритістю системи (зокрема інформаційною). Тому я переконаний, що «художник повинен бути голодним». І тут мова йде не тільки про матеріальні ресурси. Голод може бути комунікативним, духовним, сексуальним, голод до пізнання та творення… Адже лише у такому стані митець може народжувати щось нове, унікальне.

Тобто у точці біфуркації розвитку системи існує високий рівень невизначеності, яким чином вона буде розвиватися.

За Дж. Нейманом невизначеність є об’єктивною і поділяється на:

  • комбінаторну невизначеність – коли існує багато комбінацій майбутнього і завдяки нашим знанням ми можемо нівелювати цю невизначеність;
  • стохастичну невизначеність – її можна подолати за рахунок розвитку інтуїції;
  • стратегічну невизначеність – це коли у певного духовного начала (Бога) є свої «плани», і щоб зрозуміти їх та вплинути на них, потрібно бути на високому рівні духовного розвитку.

На мій погляд, саме мистецтво дозволяє долати всі три види невизначеності. Так, коли ми читаємо, ходимо у театр, дивимося кіно, споглядаємо живопис чи скульптуру – ми пізнаємо. Ми отримуємо величезну кількість кейсів, які дозволяють нам прогнозувати майбутнє, тобто долати комбінаторну невизначеність. Зважаючи на гегелівський закон «заперечення заперечення» і розуміючи, що друге заперечує перше, а третє заперечує друге, але подібне на перше (наприклад, Середньовіччя заперечує Античність, Відродження заперечує Середньовіччя, проте подібне до Античності), ми можемо ще із високою точністю передбачувати прийдешнє.

Щоб подолати стохастичну невизначеність, вчені стверджують, що потрібно розвивати інтуїцію (інтуїція – це передчуття, спрямоване в майбутнє, засноване на знанні (без розуміння, як воно отримано), яке помножене на досвід). Також науковці довели, що для розвитку інтуїції треба очистити підсвідомість від нав’язаних соціумом стереотипів і комплексів.

Л. Виготський та його послідовники встановили, що під час створення витворів мистецтва (або комунікації із ними) ми вивільняємося із «жорсткої сітки асоціацій». І звільнення це, на його думку, відбувається через конфлікт, який виникає у підсвідомості.

Він писав, що коли ми дивимося на пейзаж, де зображена наша «дача», – у ньому ми відкриваємо щось інше, руйнуються асоціації, що це «дача», а коли приходимо на «дачу», то бачимо, що це не пейзаж. Тобто виникає конфлікт.

Коли ми читаємо байку, то, з одного боку, усвідомлюємо мораль і в нас з’являється емпатія до персонажів (нам шкода ворону, у якої видурили сир), і знову в нас виникає конфлікт. Тоді ми відмовляємося від своїх понять про мораль та від почуттів до героїв. Тоді «ми можемо зрозуміти сутність мистецтва», його здатність вивільняти нас від комплексів, стереотипів, деструктивних емоцій, його здатність до вирішення внутрішніх конфліктів, духовного зростання та  катарсису.

Коли ми споглядаємо скульптуру Ніки Самофракійської, з одного боку, ми відчуваємо її важкість (вона виготовлена із мармуру), а з другого – нас охоплює ідея легкості (одяг, що розвивається від вітру; крізь тонкий прозорий хітон просвічується прекрасна пружна фігура сильного тіла), тоді ми відмовляємося від одного й другого –  відбувається «розвтілення». Тобто коли виникає така собі естетична шизофренія роздвоєння матеріалу і форми: камінь важкий, але літає, він живий; крила легкі, але із каменю, тобто мертві. У підсвідомості виникає конфлікт, дисонанс, який призводить до катарсису.

Коли у нас є своя думка і ми натрапляємо на іншу, то ми відмовляємося від своєї і не приймаємо іншої – у нас зникають усі думки. До речі, цим різняться кіч та вторинність від справжнього мистецтва. Кіч – це коли ідеї автора відповідають загальноприйнятій, тривіальній думці, і в нас не виникає конфлікту, а це означає, що немає очищення, немає катарсису, немає трансформації.

Що більшим шедевром є витвір мистецтва, то більший конфлікт він викликає у підсвідомості глядача. Я особисто багато разів бачив, коли люди споглядали високохудожні твори і в них сльози текли струменем, їм важко було заспокоїтися.

На мій погляд, мімезис у тій формі, у якій він був, помер, бо перестав викликати конфлікт та катарсис. Аналогічна ситуація із модернізмом, постмодернізмом тощо. Тобто кожен стиль помирає, бо перестає викликати конфлікт у підсвідомості (відповідно очищення, катарсис), що призводить до невиконання мистецтвом однієї із найважливіших функцій – трансформації особистості.

Якщо повернутися до «невизначеності»: художник очищається та переживає катарсис, коли творить, а глядач – коли споглядає, а це і у першого, і другого розвиває інтуїцію, що своєю чергою дозволяє долати стохастичну невизначеність.

Як було сказано вище, щоб долати стратегічну невизначеність, потрібно нарощувати свій духовний рівень. Філософи із давніх-давен виділяли п’ять рівнів духовного розвитку:

  • рівень егоцентричної обмеженості (характерний для дитини, яка потребує від навколишнього світу уваги, піклування, любові);
  • рівень сімейних цінностей (піклування про найближчих людей: батьків, братів та сестер, рідних);
  • рівень суспільних, громадянських, національних цінностей;
  • рівень загальнолюдських цінностей (здатність до розуміння кожної людини незалежно від її національних ознак);
  • рівень духовної свідомості (ставлення до всього живого та неживого, що є у Всесвіті, як до самого себе).

На жаль, на думку Е. Канта, «багато хто залишається «неповнолітнім» протягом усього життя», але ми зараз не про це, а про шляхи нівелювання стратегічної невизначеності.

Останніми роками за допомогою магнітно-резонансної томографії вчені дослідили, що в головному мозку є різні види нейронних мереж (нейронна мережа – сукупність нейронів головного і спинного мозку та гангліїв периферичної нервової системи, які функціонально об’єднані і виконують специфічні фізіологічні функції).

Зокрема, встановлено такі нейронні мережі:

  • мережа пильності – інтеграція внутрішніх та зовнішніх стимулів (вона ідентифікує, що важливо, а що ні);
  • виконавча мережа – реакція на зовнішні подразнення (її запускає мережа пильності);
  • мережа винагороди – дофамінова, активується, коли ми робимо щось, за що отримуємо нагороду (спорт, пізнання, алкоголь);
  • мережа дзеркальних нейронів – відповідає за співчуття, емпатію;
  • мережа пасивного режиму мозку (дефолт-система (ДС) «я орієнтована» – активується думкою про себе, про себе у минулому, теперішньому та майбутньому. Вона активується,  коли всі решту деактивовані.

Було також встановлено, що саме дефолт-система забезпечує духовний розвиток, а одним із факторів деактивації усіх мереж та активації дефолт-системи є мистецтво, до того ж як процес творення, так і процес споглядання (активізацію цієї мережі також використовують психоаналітики упродовж своїх терапевтичних сеансів).

Із вище проведеного аналізу наукових теорій та емпіричних досліджень випливає, що мистецтво дозволяє нівелювати як комбінаторну, так і стохастичну та стратегічну невизначеність, а це дозволяє прогнозувати майбутнє, а значить, і змінювати теперішнє.

Слід зауважити, що теорія передбачення (антиципації) включає два базові смислові поняття:

  1. Здатність людини уявляти собі можливий результат дії до її здійснення. (В. Вундт)
  2. Здатність підготуватися до реакції на певну подію до її появи. (П. Анохін)

Розвиваючи здатність людини уявляти собі можливий результат дії до її здійснення, ми в умовах пандемії (я переконаний, що COVID19 – це системна криза, яка завела людство у своєму розвитку у чергову точку біфуркації) реалізували проєкт «Антиципація», створивши інтернет-майданчик для комунікації митців, мистецтвознавців, глядачів із метою розвитку здібностей нівелювання невизначеності, що сприяло формуванню навичок прогнозування.

Ми всім поставили такі запитання про прийдешнє:

  • Чи було у вас відчуття біди перед початком епідемії, у чому воно проявлялося?
  • Які позитивні зміни пандемія принесе людству?
  • Як зміниться мистецтво після пандемії?
  • Як зміниться соціум після пандемії та роль мистецтва у подоланні постпандемічного синдрому?

А ще ми

  • надали можливість для переживання катарсису через рефлексію передапокаліптичних відчуттів;
  • забезпечили діалог сучасного митця та його глядача в умовах високого психоемоційного збудження, що має надзвичайний взаємний вплив;
  • надали можливість комунікації між митцями різних регіонів в умовах наростання внутрішньої ізоляції;
  • стимулювали формування футурологічних гіпотез, які можуть бути верифіковані у короткостроковій перспективі.

Ми переконані, що кожен, хто шукав відповіді на поставлені запитання, читаючи книги, дивлячися фільми, створюючи живопис чи скульптуру, кожен, хто переживав катарсис через рефлексію, комунікував із подібними до себе та поціновувачами його мистецтва, змінився (трансформувався) і подолав ще один щабель особистісного розвитку, розвитку як митця, як провидця, і вніс певний вклад у формування духовності нашої нації та людства у цілому (хто цього не робив – ніколи не пізно почати).

Розвиваючи здатність підготуватися до реакції на певну подію до її появи, ми реалізували проєкт  «Імунітет», упродовж якого ми:

  • стимулювали митців до процесу творення;
  • збільшили аудиторію шанувальників сучасного українського мистецтва;
  • зробили внесок у покращення психоемоційного стану суспільства.

Це підвищило захисні можливості  суспільства, адже…

  • мистецтво – це аптека для зміцнення духу;
  • митець – духовний провізор народу;
  • арт-об’єкти – соціальні ліки.

І це правда. Це не голі слова, адже мистецтво, як було доведено вище, позбавляє нас стереотипів та комплексів, забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідоме інформації, що у прямому сенсі позбавляє нас захворювань, які мають психосоматичний генезис (походження), а їх, як стверджують вчені, більшість. До того ж науковцями доведено, що позбавившись «витіснених» проблем, ми підвищуємо власний імунітет.

Завершальним етапом нашого проєкту «Антиципація + Імунітет» стане експозиція більш як 200 творів, народжених упродовж карантину, виконаних у різних стилях та техніках.  Ця експозиція – яскравий приклад того, що ми живемо в епоху альтермодернізму, який включає у себе дві ключові парадигми: креолізацію (вбирання цінностей різних культур без змішування та гомогенізації) та гетерохронію (коли історія аналізується не лінійно, а як пазл, який складається із різних часів, коли художник подорожує сучасним, минулим та майбутнім, виокремлює із них знаки, таким чином осмислює «тут і зараз»).

І насамкінець вітаю усіх із тим, що ми реалізували грандіозний експеримент світового масштабу, який без сумніву буде оцінений нащадками. Ми передбачили майбутнє, чим змінили теперішнє, і я переконаний, що ці зміни – на краще, що ці зміни трансформували кожного з нас, а також наших поціновувачів, внесли вклад у формування колективного духовного імунітету. Імунітету від гніву, заздрості, смутку, страху, ненависті…

Щира дяка усім учасникам проєкту «Антиципація + Імунітет», який є частиною стратегічної програми Музею сучасного українського мистецтва Корсаків із розвитку культури нашої нації загалом та кожного українця зокрема.

ВІКТОР КОРСАК,

ГОЛОВА РАДИ ДИРЕКТОРІВ VOLWEST GROUP,

ФУНДАТОР МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ,

ДОКТОР ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

Віктор Корсак: “Біоніка у мистецтві”

Ми переконані, що мистецтво – це соціальний аналог хромосоми. Воно забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління та реалізацію генетичної програми розвитку та функціонування духовності нації.

Відомо, що хромосома складається із генів, які відповідають за формування певної ознаки – так і мистецтво має певні види (живопис, скульптура, графіка, музика, література, кіно…), для кожного з яких притаманна своя специфічно художньо-образна мова, яка викликає у нас унікальну рефлексивну реакцію

Зміни хромосом у біології називаються мутаціями. Вони можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу, опроміненням, хімічними речовинами (мутагенами).

Аналогічні зміни («естетичні мутації») виникають у мистецтві, їх спричиняють соціально-побутові, політичні, економічні, технологічні та інші фактори.

Біологічні мутації вченими розглядаються, як рушійна сила еволюції, де шкідливі мутації видаляються з генофонду природним добором, тоді як сприятливі прагнуть накопичуватися і є основою розвитку виду. Нейтральні мутації не впливають на виживання видів чи індивідуумів.

Аналогічно і в мистецтві: є пошуки митців, які «шкідливі», які стримують розвиток мистецтва (соцреалізм, гітлерівське «правильне» мистецтво…); є «нейтральні» течії, які ні на що не впливають і фіксуються в історії мистецтва просто як ремесло; а є «сприятливі», які започатковують нові напрями та течії та є відправними точками розвитку мистецтва.

Наша експозиція сформована у формі хромосоми. Кожна її частина (ген) відображає напрямок сучасного мистецтва. Кожна робота є унікальною і створена під впливом безлічі факторів (така-собі «естетична мутація»), що дає можливість нашим глядачам (художникам, мистецтвознавцям, галеристам, усім відвідувачам) позмагатися у футуризмі і передбачити: яким буде мистецтво у майбутньому, які «мутації» будуть «сприятливими», а які «шкідливими». Хоча очевидно, що у цьому змаганні переможцем буде час.

А ще, мистецтво є духовним кодом нації, який у тому числі забезпечує резистентність до різноманітних деструктивних впливів (песимізму, агресії, негативу, заздрості, ненависті, несправедливості…), тобто мистецтво є носієм вродженого духовного імунітету.

Також відомо, що мистецтво вивільняє нас від стереотипів та комплексів та забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідомій інформації, що у прямому сенсі лікує нас від захворювань, які мають психосоматичне походження, що в свою чергу підвищує наш біологічний імунітет.

 Тому ми переконані, що дана експозиція, що включає 275 робіт 180-ти митців із 6 країн світу, забезпечити зростання як біологічної так і духовної опірності всіх її відвідувачів.

І на завершення: щира дяка всім учасникам проекту «Антиципація + Імунітет», який є частиною стратегічної програми Музею сучасного українського мистецтва Корсаків із розвитку культури нашої нації в цілому та кожного українця зокрема.

Віктор Корсак

Голова заради директорів VOLWEST GROUP

Фундатор Музею сучасного українського мистецтва Корсаків

Доктор економічних наук

Виставку «живої легенди» Емми Андієвської з фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків презентували у Маріуполі

Проект національного масштабу «Дифузія», присвячений 30-річчю відновлення незалежності України. Це серія гостьових виставок, які мають на меті продемонструвати світову актуальність, високу професійність та автентичність українського мистецтва, талантливість та творческий потенціал української нації.

У серпні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжив масштабний проект «Дифузія», метою якого є сприяння розвитку мистецтва в різних регіонах України та посилення взаємодії та співпраці між музейними інституціями.

Днями виставку під назвою «Космос Еммі Андієвської» відкрили на сході України – у Центрі сучасного мистецтва та культури ім. Куїнджі, місто Маріуполь.

Термін «дифузія» у перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія.

На думку фундатора МСУМК  Віктора Корсака , саме через гостіві виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею  Леся Корсак  зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави та сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

До слова, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували вже тричі: у Львові з виставками творів Миколи Кумановського та Емми Андієвської, та у Івано-Франківську з її ж творами.

У червні, після часткового послаблення карантину виставка «Космос Емми Андієвської» відкрилася і досі працює у Хмельницькому обласному художньому музеї та у Тернополі.

Довідково:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року у м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає у Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська здобула Національну премію ім. Тараса Шевченка у номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. У 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного українського мистецтва Корсаків.

МУЗЕЙ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ ЗАПРОШУЄ НА ВИСТАВКУ ОЛЕГА ТІСТОЛА «60 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

У серпні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків презентує ще один цікавий виставковий проект відомого художника з Миколаївщини, одного з лідерів української нової хвилі Олега Тістола.

Відкриття виставки під назвою «60 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ» (живопис, графіка) відбудеться 21 серпня, початок о 17.00.

Вхід вільний(маски+дистанція).

Довідково:

Олег Тістол – український художник, представник українського необароко, один із лідерів «Нової української хвилі». Народився біля селища Врадіївка Миколаївської області.

Свою художню освіту він розпочинає 1972 року у дитячій художній школі. 1974 року вступає до Республіканської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка на відділення живопису та їде до Києва. У 1978-79 роках працює художником — шрифтовиком у Миколаївському худфонді.

З 1979 до 1984 року навчається у Львівському державному інституті декоративно-ужиткового мистецтва.

На Першій радянсько-американській виставці «Совіарт» Олег Тістол знайомиться з художником Дмитром Канторовим, який запрошує його до московського сквоту «Фурманний провулок». Наприкінці 1988 року Тістол та Рєунов у співпраці з куратором Ольгою Свібловою починають презентувати свої роботи у Глазго, Рейк’явіку, Гельсінкі тощо. З 1993 року живе і працює у Києві.

Творчість Олега Тістола (живопис, масштабні інсталяційні проекти, фотографії, скульптура та художні об’єкти) з кінця 80-х відзначена у центрі активного поля сучасної культури, про що свідчить постійна участь у міжнародних художніх подіях.

В мистецтві Тістола, яке виникло на межі радянської та пострадянської доби, синтезовано перегляд кліше радянської культури і саме та життєрадісність, феєричність, що визначали сутність української «нової хвилі». Поєднуючи у своїх творах національні і радянські символи, міфи або ж утопії, Тістол відкрив для себе те, що називається симулякром — «копію без оригіналу»: ту парадоксальну самодостатність радянської «наочної агітації» як замінника фіктивних промов, що несподіва поп-арт. Тістола зацікавив її формально-естетичний аспект — трафарети, растри, зафарбовані площини.

«Космічну» виставку Емми Андієвської з фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків презентували у Бердянську

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжує масштабний проект «Дифузія», метою якого є сприяння розвитку мистецтва в різних регіонах України та посилення взаємодії та співпраці між музейними інституціями. Днями виставку під назвою «Космос Еммі Андієвської» відкрилися на сході України – у Бердянському художньому музеї ім. І.І.Бродського.

Сам проект національного масштабу «Дифузія», присвячений 30-річчю відновлення незалежності України. Це серія гостьових виставок, які мають на меті продемонструвати світову актуальність, високу професійність та автентичність українського мистецтва, талантливість та творческий потенціал української нації.

Термін «дифузія» у перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія.

На думку фундатора МСУМК  Віктора Корсака , саме через гостіві виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею  Леся Корсак  зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави та сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

Перед вживанням карантинних заходів проект «Дифузія» успішно реалізували вже тричі: у Львові з виставками творів Миколи Кумановського та Емми Андієвської, та в Івано-Франківську з її ж творами.

У червні, після частичного послаблення карантину виставка «Космос Еммі Андієвської» відкрилася і досі працює у Хмельницькому обласному художньому музеї та Тернополі.

Довідково:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року у м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає у Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська здобула Національну премію ім. Тараса Шевченка у номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. У 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного українського мистецтва Корсаків.

Заявка