Категорія: Створення землі

Геракл, відомий у римській міфології як Геркулес, один з найвідоміших героїв давньогрецької міфології.

Геракл народився від Зевса, верховного бога, та Алкмени, смертної жінки. Зевс обдурив Алкмену, прийнявши вигляд її чоловіка, Амфітріона. Гера, дружина Зевса та богиня шлюбу, стала завзятим ворогом Геракла через ревнощі до його матері і ненависть до всіх дітей Зевса від інших жінок.

Життя Геракла ознаменувано серією подвигів, які він здійснив у спробах відкупитися за вбивство своєї дружини Мегари та їхніх дітей – злочин, який він вчинив під впливом тимчасового божевілля, навіяного Герою. Щоб очиститись, Геракл мав виконати дванадцять подвигів, відомих як Дванадцять подвигів Геракла. Ось кілька з них.

• Вбивство Немейського лева: Геракл здушив лева голими руками і згодом носив його шкуру як обладунок.
• Очищення Авгієвих стаєнь: Геракл направив річки Алфей та Пеней, щоб промити стайні, які не чистили десятиліттями.
• Подолання Лернейської гідри: Багатоголового змія, який регенерував дві голови замість однієї відсіченої, Геракл вбив з допомогою свого племінника Яолая.
• Приборкання керінфійської косулі, відомої своїми золотими рогами та бронзовими копитами.
• Спіймання Цербера – Геракл привів із підземного світу Цербера, триголового пса, що сторожив вхід у підземний світ.

Після завершення своїх подвигів Геракл одружується з Деянірею. Через непорозуміння Деяніра надсилає Гераклу сорочку, просочену отрутою гідри, яку вона помилково вважала любовним зіллям. Отрута спалює Геракла, і він, щоб покінчити з муками, влаштовує власне спалення на багатті. Зевс забирає його на Олімп, де Геракл стає богом.

Геракл залишився важливою фігурою у світовій культурі, символізуючи людську боротьбу проти неможливих викликів. Його ім’я стало синонімом надлюдської сили та витривалості.

У контексті Сонячної системи шестикінцева зірка з колом символізує центральність Сонця (яке представлене колом) та його вплив на інші планети (що представлені шістьма кінцями зірки). Цей символ може нагадувати про взаємодію та орбітальну гармонію всіх тіл, що обертаються навколо Сонця.

У більш символічному або містичному сенсі такий символ може відігравати роль в образах, які підкреслюють взаємозв’язок і взаємозалежність небесних тіл та їхній вплив на земне життя. В астрології, наприклад, шестикінцева зірка може символізувати зв’язки між різними аспектами астрологічних чартів, підкреслюючи гармонію або конфлікт між планетами.

У сучасному мистецтві та ілюстративних зображеннях такий символ використовується для передачі ідей глобальності, наукового пізнання та космічної цілісності. Він може слугувати як нагадування про наше місце в універсумі та нашу взаємодію з космічним середовищем.

Тризуб, як символ, може представляти трійцю або триєдність. У контексті трьох стихій він може символізувати єднання води, повітря та землі — трьох основних елементів, які вважаються фундаментальними в багатьох філософіях та релігіях. Ці стихії часто асоціюються з різними аспектами природи та людського існування.

• Вода символізує емоції, інтуїцію та здатність до очищення.
• Повітря представляє розум, інтелект, спілкування та свободу.
• Земля відображає стабільність, плідність та фізичний світ.

У грецькій міфології тризуб є атрибутом Посейдона, бога моря, що підкреслює його зв’язок із водою і морською стихією. У індуїстській традиції тризуб асоціюється з Шивою, де він символізує контроль над трьома гунами (принципами природи) і показує баланс між створенням, збереженням та знищенням.

У сучасному контексті тризуб може відображати силу, гідність і суверенітет народу. Він часто використовується для підкреслення значення єдності та національної ідентичності.

У Трипільській культурі тризуб може символізувати сезонні зміни – весну, літо та осінь, які були ключовими для аграрної культури трипільців. Ці сезони визначали цикли посіву, дозрівання та збору врожаю.

З огляду на сильне зосередження Трипільської культури на землеробстві, тризуб може також символізувати божественне благословення для землі, що дає врожай і підтримує життя.

 

Символ дощу складається з кількох паралельних ліній, які нахилені під кутом і нагадують дощові краплі, що падають з неба. Це доволі універсальний спосіб зображення дощу у багатьох культурах, особливо в графічних і візуальних мистецтвах, де потрібно передати динаміку природних явищ у спрощеній формі.

Дощ асоціюється не тільки з погодними умовами, але й з поновленням, чистотою і плодючістю. Він може символізувати:

– очищення. Дощ часто вважається символом очищення, як духовного, так і фізичного. Він «вимиває» старе та очищає атмосферу;

– життєву силу. Оскільки вода є життєво важливим ресурсом, дощ може символізувати джерело життя та зростання. Він важливий для землеробства та природних циклів;

– відновлення. Дощ також може означати відновлення і нові починання. Після дощу часто приходить ясне небо та свіже повітря, що символізує нові можливості.