Категорія: Виставки

Їм обом по 13 років, щоправда один народився на 10 хвилин швидше. Вони можуть підтримати будь-яку тему, не лише пов’язану з мистецтвом, а дорослі довкола кажуть, що дозволяють їм розкіш бути вільними

У четвер, 29 листопада, у луцькому арт-кафе «Стоп-кадр» відкрили персональну виставку юних митців Євгена та Максима Циганюків під назвою «На землі та над землею».

Захід відбувся в рамках мистецького освітнього проекту «Крок на шляху мистецтва», що має на мені підтримку та всебічний розвиток молодих творчих дарувань.

Юні митці розповіли, що почали малювати десь у 2 роки, як усі діти. Просто у когось це з дорослішанням минає, а в них обох залишилося.

Також хлопець грає на гітарі і захоплюється театральним мистецтвом. А коли малює, то у його навушниках неодмінно звучить музика.

«Задуми моїх картин відштовхуються від поїздок, зокрема дуже вразила свого часу Венеція, її музеї. Мені дуже подобається Енді Воргол, люблю сучасні стилі, абстракцію. Коли сідаю малювати, то маю певну ідею, образ, але не до кінця знаю, що з того вийде», – додає Євген.

Йому також подобається математика, вважає, що вона дуже подібна до образотворчого мистецтва, саме тому чимало митців були вченими. Також, він розповідає, що на правах старшого брата часто критикує Максима, але робить це тільки з благою метою, бо брат у нього молодець.

«У мене це швидше такі темні, страшні роботи, а в брата життєрадісні. Він надихається усім прекрасним, а я всім жахливим. Колись мені подобалися фільми жахів і хард-рок, але ті часи вже минули», – розповідає Максим.

«З того, що я побачила, видно – ви сміливі хлопці, будете йти вперед, будете розвиватися. Вітаємо вас і бажаємо вдалого першого кроку на шляху мистецтва», – розпочала урочисте відкриття виставки керівний партнер галереї «Арт-кафедра», представниця родини фундаторів Музею сучасного українського мистецтва Леся Корсак.

«Треба віддати належне батькам, адже видно, що діти абсолютно вільні у вияві емоцій. Це свобода висловлювання на полотні і поза ним, у розмовах. Батьки наповнили їх змістовно, оскільки брали їх з собою на концерти, фестивалі, у подорожі… Кожна картина – це емоційна дитяча історія, яку цікаво читати з ними разом», – додала художниця, директорка МСУМКу, Катерина Ганейчук.

В рамках проекту «Крок на шляху мистецтва» в луцькому арт-кафе «Стоп-кадр» презентували спільну виставку 17-літніх художниць і хороших подруг Анни Крещук та Яни Сорокіної.

Аня навчається мистецтву художньої кераміки, Яна опановує спеціальність живописця, поєднує їх не лише давня дружба, а й любов до коміксів та аніме, кращі традиції якого наскрізь ввібрали в себе картини.

Підтримати художниць зібралися друзі, одногрупники та батьки.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька одразу зазначила, що вона критикуватиме роботи, адже критика це «діагностика духовних порухів конкретної людини і суспільства загалом» і для молодої людини вона завжди корисна.

«Спочатку поставилася до цих робіт трошки упереджено, тому що як діагностик я побачила в них не зовсім автентичні та індивідуальні митецькі знахідки, адже дівчатка орієнтуються на аніме, на стилістику, яка вже винайдена, на виражальну мову, продиктовану комп’ютерними іграми, мультиплікацією тощо. Колись хтось цю мову вже зробив, але мене зацікавило, як ці юні дівчатка володіють цією мовою! Блискуче. Рисунок, естетика форм, ритми, вміння передати в малюнку спроби виразити себе. Тобто у такому віці це справді досягнення», – підсумувала пані Зоя.

Поділилися враженнями від дебютної виставки і головні героїні вечора, Анна і Яна.

«Це тільки перша глава коміксу про героя Лойда, у наступних главах зображаю його доросліше життя. Було дуже важливо показати шлях його становлення, це його історія. Я хочу зробити свого персонажа живим», – зазначила Яна.

Власна виставка у 16 та мрії про професію художника. Юна лучанка Марія Нітовська дебютувала з виставкою«Малюю, вчуся, мрію» в арт-кафе «Стоп-кадр», що в АдреналінСіті.

Серед робіт представлені різні стилі та техніки. Найбільше уваги привернули зображення трактора, кози та Джоконда, яку дівчина перемалювала у власному стилі.

Марія – учениця 4-го класу Луцької художньої школи. Її педагог – Андрій Русанович . Він прийшов привітати дівчину з першою виставкою та розповів про особливості в навчанні Марії.

«Вона безумовно має талант. В художній школі ми вивчаємо базу. Часто кажуть, що школа обмежує стиль, але така є базова академічна освіта. Аби розвиватися як автор, необхідно багато працювати й поза школою. В нас майже 600 учнів, Марія – одна з тих, ким можна гордитися».

Марія переїхала з Рівного в юному віці, у Луцьку ходить не лише до художньої школи, а також тяжіє до математичних дисциплін. Має 45 дипломів, серед них за досягнення з математики, фізики та астрономії. Привітати дівчину прийшли й однокласники та класна керівниця, яка подякувала батькам за здібну ученицю. Жінка додала, що Марія розкрилася по-новому, коли почала відвідувати художню школу.

Рідні Марії всіляко підтримують школярку. Дідусь розповів, що дівчину знайомили з мистецтвом Пікассо, сприяли відвідинам іспанських музеїв, аби Марія могла розуміти мистецтво.

_{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

_{Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА}

Більше 800 об’єктів живопису, графіки, скульптури, інсталяції, відеоарту, понад 100 українських митців XX-XXI століть, інноваційні технології та масштабний простір – у Луцьку офіційно запрацював єдиний в Україні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків.

Офіційне відкриття унікального арт-простору зібрало в КРЦ «Адреналін Сіті» сотні лучан, прихильників високого мистецтва і творчого товариства.

Честь вести офіційну церемонію випала мистецтвознавиці, директорці Луцького художнього музею Зої Навроцькій.Вона зазначила, що дуже символічно, коли музей такого рівня відкривають саме в День незалежності, адже кожен із митців по-своєму інтерпретує свободу і творить в особливий спосіб нову історію країни.

Найбільше привітань, теплих слів, квітів та подяк дісталося цього вечора родині меценатів Корсаків, які стали творцями унікального музею. Дружина відомого письменника Івана Корсака, який минулого року відійшов у засвіти, Марія Іванівна зізналася, що останній місяць майже не бучила Лесю та Віктора вдома, оскільки вони «наче хлібороби у жнива трудилися над своєю справою».

«Музей – це місце культури, мистецтва, науки. Це заклад, де плекають мистецтво, і метою цього музею є саме розвиток сучасного українського мистецтва, його популяризація. Ми будуємо музейну інституцію найвищого рівня, яка змінює минуле, рефлексує над теперішнім та творить майбутнє. Також ми дуже хочемо, аби українці зрозуміли, що таке сучасне мистецтво. Тобто ми хочемо організувати своєрідний двосторонній рух: з одного боку наблизити людей до мистецтва, а з другого – наблизити мистецтво до людей», – поділився фундатор музею, голова ради директорів групи компанії «Волвест-груп» Віктор Корсак.

«Я дуже люблю Сент-Екзюпері, а саме його кодекс «Маленького принца», який каже, що зранку, після того, як ти встав і прибрав себе, потрібно прибрати свою планету. Нам треба прибрати свою Україну від невігластва, очистити свої душі, своє місто і свою державу. Саме для цього було створено Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, саме для цього ми дали йому своє прізвище, аби взяти на себе відповідальність за його розвиток», – додала керівний партнер галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» Леся Корсак.

«Ми нарешті з’явилися на культурно-мистецькій, а також туристичній картах світу. Будьте з нами, підтримайте нас, а ми будемо дуже старатися», – пообіцяла художниця, дизайнерка, а віднедавна молода директорка музею Катерина Ганейчук.

Не залишився осторонь грандіозної події секретар міської ради, виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт, який привітав усіх із Днем незалежності та поділився враженнями від музею:

«Кожне мистецтво, кожен напрямок у мистецтві починається як сучасний, а через деякий час стає класикою. Тому сьогодні ми відкриваємо музей майбутнього! Ми знаємо, що, слава Богу, у нашому місті є багато родин підприємців, які дарують для міста розважальні заклади, торгові центри, прекрасні будинки… Я задумався: підприємці минулого, кого з них ми знаємо? Тих, хто розбудовували магазини? Ні, ми їх не пам’ятаємо. У пам’яті залишається родина Терещенків, які були меценатами, які дарували багато для України, ті, хто рухав інтелектуальну сферу. Так ось, щастя, що у нашому місті є родина Корсаків, родина, яка творила, творить і буде творити історію Луцька.

З нагоди відкриття музею він вручив Віктору Корсаку подяку міського голови «за сумлінну працю, активну громадську позицію, вагомий особистий внесок у розвиток міста Луцька та розбудову української незалежної держави, а також із нагоди 27-ї річниці незалежності України».

Гості, що з’їхалися на відкриття з різних куточків України не раз зазначали, що відтепер у Луцька заявилася дуже потужна туристично-мистецька «родзинка», адже кожна людина, яка вважає себе свідомим громадянином, має хоч раз у житті відвідати музей, де зібрані найкращі твори особливих українців.

Музейний комплекс розкинувся на 3,5 тис кв. м. виставкової площі, він складається із постійної та змінної експозицій. Арт-простір вмістив 12 залів із творами, що представляють Львівський модернізм 1930–1960-х років, Одеський нонконформізм 1970–1990-х років, неомодернізм Тернополя, Івано-Франківська та Львова 1980–1990-х років, альтернативні об’єднання Києва 1960–1990-х років, герметичні кола Львова, Луцька та Ужгорода 1970-х років, актуальне найсучасніше мистецтво тощо.

Візуальне наповнення, ідейні рішення, тематичні вектори робіт вражають: тут можна знайти і унікальні зразки раннього українського модернізму, і яскраві концептуальні інсталяції, і залучення інноваційних технологій відео-арту, аудіоресурсів та QR кодування. Мистецтво давно перестало бути статичним і закостенілим, його можна торкатися, завантажувати на свій мобільний, шукати в маленькій кімнаті з білими стінами і тонким світлом проектора, кожного разу знаходити в роботах щось нове.

МСУМК – це просторові відчуття практичного сенсуалізму, іронічні образи соціальних рудиментів радянської епохи, кодування себе як одного з важливих структурних елементів нації, унікальні мистецькі преференції та відчуття себе як людини, що відчуває себе відповідальною за майбутнє. І це лише крапля у морі кольорів, текстур, фрагментів, сенсів, бачень та ідей, що заховані в унікальному музеї, всю цінність якого важко збагнути за перший раз відвідин.