Категорія: Навігатор “Космогонія”

Антара ібн Шаддад аль-Абсі є однією з найвидатніших фігур в арабській літературі, особливо відомою завдяки своїм поетичним творам та епічним пригодам, описаним у «Муаллақа» – збірці передісламської арабської поезії. Він жив приблизно у VI столітті, і його історія є зразком класичної арабської літературної традиції.

Він народився як напівраб – його мати була ефіопською рабинею, а батько арабським вождем з племені Бану Абс. Його початкове становище в суспільстві було складним через рабське походження матері, але неймовірна відвага та воєнні здібності допомогли Антарі здобути визнання та повагу.

Антара відомий своєю здатністю поєднувати ліричні описи природи з героїчними розповідями про битви та особисту боротьбу. Його поезія також містить потужні вирази кохання до Абли, його кузини, кохання до якої стало основною темою його творчості. Його вірші виділяються глибокими емоційними мотивами та філософськими роздумами про життя, смерть і честь.

Антара ібн Шаддад є символом шляхетності, сміливості та поетичного генія. Його історія та твори згодом стали невід’ємною частиною арабської культурної спадщини, а його образ втілює ідеал мурабіта (воїн поет), який захищає свої землі та честь племені.

Міф про боротьбу Зевса з Тіфоном – це один з епізодів грецької міфології, що описує конфлікт між владарем богів Зевсом і могутнім велетнем Тіфоном.

Тіфон був сином Геї (землі) та Тартара (прірви під землею) і представляв собою потойбічну силу величезного зросту з великими крилами та страшним вогненним диханням.

Легенда говорить, що Тіфон прагнув захопити Олімп та знищити всіх богів. Він об’єднав сили з іншими чудовиськами та титанами, і разом вони напали на Олімп. Зевс, лідер Олімпу, зібрав усі сили, зокрема богів та титанів, щоб відстояти своє панування.

Зевс веде важку боротьбу з Тіфоном, використовуючи свою блискавку та інші божественні зброї проти велетня. Битва відбувається на небі, землі та в океані. Обидва боги наносять один одному тяжкі поранення.

Зевс, використовуючи свою хитрість та сили, здатний перевершити Тіфона. В одній з версій міфу Зевс закрив Тіфону вулкан Етну на Сицилії, де він залишається у в’язниці під владою бога вогню Гефеста. В інших версіях Тіфон був забитий Зевсом і похований під горою.

Міф про боротьбу Зевса з Тіфоном вражає своєю епічністю та символізує вічний конфлікт між порядком і хаосом, між божественним та потойбічним силами. Це також підкреслює могутність та мудрість Зевса як владаря Олімпу, який здатний перемагати навіть найсильніші загрози.

Зірка Давида є одним з найвідоміших символів юдаїзму. Цей шестикутний символ складається з двох переплетених рівносторонніх трикутників, які утворюють зіркову форму.

Хоча точне походження зірки Давида залишається незрозумілим, її асоціація з юдаїзмом стала виразнішою в середньовічній Європі. Згодом символ став широко використовуватися єврейськими спільнотами як знак ідентифікації.

Зірка Давида часто інтерпретується як символ захисту та божественної опіки. Дві переплетені сторони можуть символізувати взаємозв’язки між Богом і єврейським народом, а також поєднання небесного та земного.

В сучасному світі зірка Давида є офіційним символом держави Ізраїль та розміщена на національному прапорі. Символ також широко використовується в юдаїчних ритуалах та символіці.

Зірка Давида стала символом єврейського народу та їхньої культурної та релігійної ідентичності. Вона використовується в різних контекстах: від релігійних та культурних до соціальних та політичних, і є важливим знаком єврейської спадщини та гордості.

Наскельні малюнки, характерні для скандинавської доби бронзи – цінне джерело інформації про культурне життя, вірування, повсякденні справи та міфологію народів, які населяли Скандинавію в ті часи.

Найчастіше малюнки зображують людей, тварин (особливо оленів, коней, корів), човни, колісниці, а також різноманітні символи та абстрактні знаки. Ці малюнки дають уявлення про те, що мореплавство, мисливство, тваринництво та ритуали мали велике значення в житті скандинавських спільнот того часу.

Більшість наскельних малюнків виконана шляхом викарбовування на скелях або вибивання форми на камінних плитах. Часто зображення мають стилізований, узагальнений вигляд, що свідчить про високий рівень символічного мислення.

Такі наскельні малюнки знаходять по всій території Скандинавії, зокрема в Норвегії, Швеції та Данії. Найбільш відомі місця таких знахідок — Альту в Норвегії та Танум у Швеції.

Деякі малюнки можуть зображати сцени з міфів, які були поширені серед скандинавських народів. Наприклад, зображення кораблів та колісниць можуть символізувати подорожі в потойбічний світ або зв’язок із богами.

Ці малюнки не просто мистецтво, вони культурні артефакти, які відображають складність суспільства того часу. Вони можуть розповідати про економіку, соціальну структуру, релігію і давати змогу сучасникам краще зрозуміти, як давні люди бачили світ навколо себе та які цінності були для них важливими.

Символ відомий як свастика і має давнє та глибоке значення в індуїзмі, а також у багатьох інших культурах та релігіях по всьому світу. У індуїзмі свастика є священним символом, що асоціюється зі щастям, удачею та благополуччям.

Свастика є одним із найдавніших символів у світі, їй щонайменше 5 000 років. Вона була використана в багатьох давніх цивілізаціях по всьому світу: Індії, Китаї, Японії та навіть у Європі.

В індуїзмі свастика є символом доброго здоров’я та щастя. Вона часто зображається на входах у будинки, в храмах та на релігійних предметах, а також використовується під час релігійних церемоній для принесення блага.

Слово «свастика» походить від санскритського кореня “स्वस्ति” (svasti), що означає благополуччя або щасливий.

Свастика складається з чотирьох стилізованих рук, що вказують на кути або обертаються навколо спільного центру, символізуючи стабільність, порядок і вічні цикли природи.

На жаль, свастика також асоціюється з Націонал-соціалістичною партією Німеччини, яка використовувала інвертований варіант цього символу як свій емблему, що привело до негативних асоціацій в західному світі. Однак важливо розуміти, що первісне і традиційне значення свастики в індуїзмі та інших культурах є позитивним і не пов’язаним з ідеологією нацизму.

У багатьох культурах, зокрема в Індії та інших азійських країнах, свастика продовжує бути символом добробуту та благословення, широко використовується в релігійних і культурних контекстах.

На зображенні представлено один із найвідоміших символів, часто асоційованих з масонством – всевидяще око в трикутнику.

Цей символ представляє всевидяче око Бога, яке спостерігає за людством. У масонстві це символізує моральний нагляд та духовне просвітлення, нагадуючи масонам про необхідність жити життям, гідним під наглядом вищої сили.

Трикутник часто асоціюється з стабільністю та силою. У масонстві трикутник може також символізувати три ступені масонства: учня, підмайстра і майстра або ж класичні багатозначні символи – віру, надію та благодійність.

Вільні муляри, або масони, – це товариство, що існує з кінця ХVI століття і просуває ідеї братерства, рівності та особистого духовного розвитку. Хоча масонство часто оточене аурою таємничості та змов, насправді воно зосереджене на самовдосконаленні, благодійності та взаємопідтримці.

Всевидяще око часто зустрічається в різноманітних громадських символах та знаках, зокрема на печатках, документах та навіть на доларовій банкноті США, де воно символізує пильне око провидіння.

Незважаючи на чимало історичних та культурних асоціацій, всевидяще око залишається символом, що викликає різні реакції – від поваги до теорій змови. У масонстві око продовжує бути значущим символом, що нагадує про високі ідеали та моральні обов’язки своїх членів.

Гробниця у Ківіке датується бронзовим віком і вважається одним із найзагадковіших місць у Скандинавії.

Гробниця була виявлена 1931 року і складається з кількох кам’яних камер, покритих величезними кам’яними плитами. Усередині серед інших артефактів знайдені наскельні гравюри, зокрема зображення колісниць, що свідчить про високий рівень культурного розвитку та соціальної організації того часу.

Колісниці в бронзовому віці були важливим засобом пересування та символом соціального статусу та влади. Наявність зображення колісниці у гробниці може вказувати на високий статус похованої особи, можливо, воїна або вождя. Такі зображення також можуть символізувати подорож душі в потойбічний світ або її участь у ритуальних дійствах, що пов’язані з культом Сонця, який був поширений в бронзовому віці.

З огляду на широке застосування колісниць у ритуальних церемоніях та бойових діях у багатьох культурах бронзового віку, зображення на стіні гробниці у Ківіке стає унікальним вікном у духовне життя та вірування людей того часу. Це також демонструє зв’язок між скандинавськими культурами бронзового віку та ширшими культурними і торговельними мережами, які існували в Європі.

 

Хрест є одним з найвідоміших та найуніверсальніших символів у християнстві. Він символізує розп’яття Ісуса Христа в Новому Заповіті та є центральним символом християнської віри, представляючи жертву Христа за гріхи людства та Його перемогу над смертю та гріхом.

Хрест як інструмент страти був використаний римлянами для розп’яття злочинців і повстанців. Цей метод вважався особливо ганебним і болісним. Ісус Христос був розп’ятий на хресті, і ця подія стала ключовою точкою християнської теології.

Хрест символізує не лише муки та смерть Ісуса, але і Його воскресіння. Для християн це не просто символ страждання, але знак перемоги над смертю, символ спасіння, віри, надії та вічного життя.

Хрест використовується в багатьох аспектах християнської літургії і практики. Він може бути знайдений всюди в християнських храмах: від вівтарів до прикрас на одязі священиків. Християни часто роблять знак хреста як акт поклоніння та молитви.

Хрести бувають різноманітних форм та стилів, включно з простим латинським хрестом, хрестом з подвійними поперечинами (як у православ’ї) та декоративними варіаціями.

Хрест залишається могутнім символом, який викликає глибокі емоційні та духовні відгуки, символізуючи основні вірування християн про жертву, відкуплення, відродження та любов.

Символ півмісяця із зіркою має давнє походження, яке сягає ще до появи ісламу. В античні часи цей символ був асоційований з богинею Місяця у багатьох культурах, зокрема у персів і візантійців. Його асоціація з ісламом розпочалася значно пізніше.

Півмісяць став широко використовуватися в ісламських країнах після завоювання Константинополя турками-османами у 1453 році. Османська імперія використовувала півмісяць як частину свого прапора, і відтоді він став пов’язаним з ісламом.

Півмісяць і зірка часто символізують ісламську віру, але вони не мають конкретного теологічного значення в ісламі. У деяких інтерпретаціях півмісяць символізує новий початок, а зірка – світло та знання.

Сьогодні символ півмісяця та зірки зустрічається на прапорах багатьох мусульманських країн, у мечетях та в релігійній символіці. Він також часто використовується у декоративних цілях в ісламському мистецтві.

Хоча півмісяць із зіркою не є обов’язковим елементом ісламської традиції, він став одним з найбільш упізнаваних символів, пов’язаних з ісламом і культурою мусульман. Цей символ з’являється на прапорах, в архітектурі та в інших елементах, пов’язаних з ісламською спадщиною та вірою.