Категорія: Створення природи

Такий символ часто інтерпретується як вираження зв’язку між поколіннями, ідеї перенесення життєвих сил та духовного спадкоємства через час. Це також може символізувати баланс і гармонію між минулим, теперішнім та майбутнім у культурі, що підкреслює цінність історії та традицій у розвитку суспільства.

Перун – у слов’янській міфології це бог грому, блискавок і дощу.

Перун завжди жив на високій горі у небесах разом зі сонцем і місяцем, і його вважали захисником воїнів і заліза. У нього був ворог, який жив у підземеллі і часто крав худобу, ховаючи її у печерах. Як тільки Перун дізнавався про це, він вирушав на своєму коні, щоб знищити ворога зі своїм могутнім молотом. Коли він перемагав, з неба лився дощ, що вважалося знаком його перемоги.

Могутня, благодатна Гея породила безмежне блакитне Небо – Урана, що розкинувся над Землею, запанувавши в усьому світі. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося Море, що вічно шумить.

Через недовіру та страх Уран усіх своїх дітей ув’язнював відразу ж після народження в глибинах землі, чим завдавав Геї страждань. Богиня землі підмовила титанів скинути батька, але наважився це зробити один лише Кронос. Йому Гея дала зазубрений серп з білого заліза, яким той кастрував Урана і припинив його плодючість, після чого зайняв його місце.

Після цього титани та інші створіння змогли вийти на світло, і Земля почала наповнюватися новими формами життя.