Категорія: Виставки

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків презнтував нову оригінальну виставку «Індивідуальні артикуляції – незалежне мистецтво Івано-Франківська».

Виставка створена в рамках проекту «Генеза», що складається з окремих великих кураторських проектів, які досліджуватимуть творчі угрупування, напрямки та окремі унікальні явища в українському мистецтві.

Роботи 27 художників, які характеризують авангардне мистецтво Івано-Франківська 1990-х та 2000-х років, відзначаються різноманіття тем, технік та прийомів. На численних картинах відображається зворотній, андеграундний бік культурного життя Івано-Франківська зазначеного періоду.

Також представлені роботи допомагають краще зрозуміти суть так званого «Станіславського феномену» – явища, що охоплює творчість івано-франківських письменників та художників постмодерністів.

Кураторка проекту Ірина Гаймус наголосила, що нещодавно вийшов друком альманах «Перший відмінок», присвячений генерації нонконформістського мистецтва Івано-Франківська, роботи якої представлені на діючі виставці.

Окрім, власне, презентації витсавки, в рамках відкриття гості мали можливість спостерігати за перформансом, влаштованим художником Мирославом Яремаком. Митець, який практикує техніку написання картин вином, представив дійство під назвою «In vino veritas», в основі якого лежить інтимний діалог двох співрозмовників в умовах публічної самотності. До бесіди про мистецтво за келихом червоного вина художником був запрошений Віктор Корсак.

Отже, що відбувалось на відкритті та чим дивували лучан івано-франківські митці – дивіться на наших фото.

^{Текст і фото: Юлія КАРМАНСЬКА}
Київський художник Андрій Александрович-Дочевський експонував виставковий проект «Приборкані міфи» у суботу, 25 січня, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Лучанам представили серії «Стільці», «Мій Гамлет» і цикл «Старий заповіт», які віддзеркалюють різні роки творчості митця. Його роботи відомі серед поціновувачів малярства, графіки та сценографії.

Столичний гість розповів, що до Луцька у нього особливі почуття, оскільки колись створював декорації для луцьких театрів. Митець додав, що тут його маленька батьківщина, тому саме це місто художник обрав, аби презентувати виставку до свого ювілею – «знову тридцять», як жартує сам Андрій Александрович-Дочевський.

На думку митця, приборкання міфу полягає у його переосмисленні, вкладі фантазії. Наприклад, своїх друзів художник зобразив, як богів.

«Ця етруська серія – це портрети моїх друзів, але передані через етруську естетику. Тоді всі були богами, і я подумав, що всі мої друзі теж боги. Це певна фантазія. Я думаю, що мистецтво завжди має бути над побутом, життям. Як в театрі є подіум, сцена, так і великі майстри італійського Відродження, все робили театрально.

Серія «Стільці» – про побутові речі, які нас оточують – стільці, одяг, але в певному натюрмортному з’єднанні вона народжує сатиричні образи стосовно до нашої дійсності. Там зображені чоловічий і жіночий початок. Жіночий – червоний, а чоловічий − білий. Деякі стільці зламані, тому що в нас чоловіки ведуть себе не дуже тактовно стосовно жінок. Так я відчуваю, я показую те, що є», − розповів про свої роботи митець Андрій Александрович-Дочевський.

У цій серії представлений стілець «Юля», що символізує Юлію Тимошенко, та низка інших політичних алюзій.

На виставку завітало чимало поціновувачів творчості художника. Серед них − викладач режисерських дисциплін коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського Світлана Федонюк.

«Творчість пана Андрія – багато в чому театральна. Важливо, що вона дотична до Волині, до Луцька. Художник свого часу створював декорації для лялькового та музично-драматичного театрів. Пан Андрій – викладач в художній академії у Києві, готує театральних художників-декораторів. Саме тому я тут, на його виставці, як поціновувач його таланту – і мистецького, і педагогічного. Прийдемо ще зі студентами», − запевнила вона.

Емоціями з «Таблоїдом Волині» поділилась учениця Луцької художньої дитячої школи Стефанія:

«Мені надзвичайно сподобалися його картини. Вони відрізняються від інших, вони яскраві, вони чудові, в них відображене життя. Дуже цікаві образи, пози, і скомпоновано надзвичайно гарно. Картини неймовірні», − поділилась емоціями юна поціновувачка таланту.

Виставка триватиме до 25 лютого.

22 січня відбулося відкриття виставки київського художника Петра Бевзи в Національному музеї Тараса Шевченка, Київ. 

У свою чергу Музей Сучасного українського мистецтва Корсаків, що у Луцьку, в рамках співпраці з державними музеями бере участь у презентації виставкового проекту відомого художника Петра Бевзи «До світла. Вибрані твори живопису 2014 – 2018».

У відкритті виставки взяли участь знані мистецтвознавці, культурологи, художники, представники музейних установ країни. Було представлено альбом «Петро Бевза», який видрукували за фінансової підтримки Музею Сучасного українського мистецтва Корсаків.
Це перше видання серії «Майстри», ініційоване засновником МСУМК Віктором Корсаком.
Виставка триватиме до 17 лютого. Запрошуємо!м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12

Виставка триватиме до 17 лютого. Запрошуємо!м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12

Перша персональна виставка юного фотохудожника Маркіяна Русановича «Без зайвих слів відкрилася днями в КРЦ “Адреналін Сіті”. 

Захід відбувся в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва».

Проникливі фотосюжети природи крізь призму особистісного сприйняття милують око глядача. Звичні, на перший погляд листки опалого листя знаходять свою відображення в об”єктиві художника та знаходять нове звучання.

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаківпрезентували виставку київськоїхудожниці Анни Миронової.

18 грудня лучани тагості міста, поціновувачі сучасного арту та мінімалізму графіки зібралися узалі змінної експозиції Музею, аби оцінити і відчути підтексти проекту«Простір»

Проект «Простір» насправді тривимірний, адже окрім статичних картин на стінах, презентували й об’єкти, які зависнули середзали, ніби голограми, що от-от можуть зникнути. Простір став більш крихким,люди затамовували подих, аби випадково не зачепити пластикових конструкційпосеред експозиції.

Анна Миронова переважно малює маркером або простим олівцем,каже, це те, що допомагає передати фактуру, рух, шум вітру і трави. За плечамиу молодої художниці – понад 100 виставок. Роботи малює по кілька місяців, моженавіть забути поїсти або перевдягнутися, малюючи від ранку до ночі, сприймаючитворчість як щось вище, як духовну практику.

Привітала художницю із дебютом у Луцьку Леся Корсак, зазначивши, що закохана не лише у графіку АнниМиронової, а й у її скульптуру.

«Дуже тішуся, коли люди серед тижня залишають якісь свої справи і приходять до нашого Музею, адже однією з цілей цього простору є обговорення, створення майданчика для дискусій і пошуку істини. Мені здається, що в межах цього проекту кожен може поставити свої питання і знайти на них актуальні відповіді. Ми навмисно хотіли показати, наскільки повним є спектр поколінь наших художників – від корифеїв і класиків до молодих авторів. Яскравим прикладом нового віяння є Анна Миронова, яка доводить, що в Україні все йде правильним шляхом, і все у нас буде добре».

Також Леся Корсак розповіла, що хотіли виставити ці роботи саме перед початком свят, щоб у цю магічну пору люди отримали можливість сам-на-сам побути із картинами, знайти у музеї свій закуток і щось змінити у собі на краще.

«Олівець – він вічний і прадавній, одна з найдавніших технік. У форматі виставки переплетення давнини і сучасності, постмодерн, у якому авторка творить свою історію. Про що ці твори? Глибокі і зворушливі речі! Шум трави, голос лісу, хвилі, рухи хмар, край прірви, площини, рівнини… Речі тонкі і неймовірні. Все ж це мистецтво засноване на гуманізмі, на людинолюбстві… Художниця нагадує, що ми люди, що ми живемо в Божому і людському світі, що важливо прислухатися до себе і природи, проникати в глибини пізнання і гармонії», – оцінила проект мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

До речі, щоб увиразнити глибину робіт, вирішили доповнити візуальний ряд аудіозаписами звуків природи – шуму моря та вітру, колихання трави у лісі чи степу, дзвін крапель дощу…

Ініціаторка виставки, директорка МСУМК Катерина Ганейчук поділилася власним баченням робіт Анни:

«Хочу познайомити вас сьогодні зі молодою художницею, яка успішно виставляє свої роботи у багатьох галереях і залах України. Сьогодні ми маємо можливість розглядати її рисункові роботи, але це не єдина техніка, у якій працює Анна, вона ще розкішний скульптор, живописець та дизайнер. Для художника дуже важливо не зупинятися на матеріалі, рухатися від ідей та від енергій. Думаю, ви помітили, що ці роботи транслюють на нас неймовірну силу гармонії, самозосередження. Як це вдається? Лише досягнувши власної гармонії і тиші, подолавши біль, позбувшись пристрастей і зосередившись на головному».

Насамкінець авторка подякувала гостям та розповіла, як створює свої роботи:

«Я не розділяю творчість і своє життя, це те, що постійно тісно переплітається. Дуже люблю мінімалізм, у якому можна сказати все одним дотиком олівця, саме тому й обираю таку техніку найчастіше. З кожною роботою відкриваю ще більше можливостей, це процес, який поглинає… У творчості я намагаюся передавати власний стан, почуття, настрій, тобто знову ж таки, я і роботи – одне ціле».

А після офіційного відкриття художники, мистецтвознавці, критики та гості, небайдужі до сучасного арту, ділилися емоціями та враженнями за бокалом шампанського.

Їм обом по 13 років, щоправда один народився на 10 хвилин швидше. Вони можуть підтримати будь-яку тему, не лише пов’язану з мистецтвом, а дорослі довкола кажуть, що дозволяють їм розкіш бути вільними

У четвер, 29 листопада, у луцькому арт-кафе «Стоп-кадр» відкрили персональну виставку юних митців Євгена та Максима Циганюків під назвою «На землі та над землею».

Захід відбувся в рамках мистецького освітнього проекту «Крок на шляху мистецтва», що має на мені підтримку та всебічний розвиток молодих творчих дарувань.

Юні митці розповіли, що почали малювати десь у 2 роки, як усі діти. Просто у когось це з дорослішанням минає, а в них обох залишилося.

Також хлопець грає на гітарі і захоплюється театральним мистецтвом. А коли малює, то у його навушниках неодмінно звучить музика.

«Задуми моїх картин відштовхуються від поїздок, зокрема дуже вразила свого часу Венеція, її музеї. Мені дуже подобається Енді Воргол, люблю сучасні стилі, абстракцію. Коли сідаю малювати, то маю певну ідею, образ, але не до кінця знаю, що з того вийде», – додає Євген.

Йому також подобається математика, вважає, що вона дуже подібна до образотворчого мистецтва, саме тому чимало митців були вченими. Також, він розповідає, що на правах старшого брата часто критикує Максима, але робить це тільки з благою метою, бо брат у нього молодець.

«У мене це швидше такі темні, страшні роботи, а в брата життєрадісні. Він надихається усім прекрасним, а я всім жахливим. Колись мені подобалися фільми жахів і хард-рок, але ті часи вже минули», – розповідає Максим.

«З того, що я побачила, видно – ви сміливі хлопці, будете йти вперед, будете розвиватися. Вітаємо вас і бажаємо вдалого першого кроку на шляху мистецтва», – розпочала урочисте відкриття виставки керівний партнер галереї «Арт-кафедра», представниця родини фундаторів Музею сучасного українського мистецтва Леся Корсак.

«Треба віддати належне батькам, адже видно, що діти абсолютно вільні у вияві емоцій. Це свобода висловлювання на полотні і поза ним, у розмовах. Батьки наповнили їх змістовно, оскільки брали їх з собою на концерти, фестивалі, у подорожі… Кожна картина – це емоційна дитяча історія, яку цікаво читати з ними разом», – додала художниця, директорка МСУМКу, Катерина Ганейчук.