Категорія: Виставки

До Луцька привезли виставку робіт львівської художниці Людмили Лободи.

Джерело: Таблоїд Волині
14 лютого у галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відкрили грандіозну експозицію художниці Людмили Лободи (м. Львів), яка із чоловіком Володимиром Лободою належить до українського андеграунду другої половини 1960-1970 .

Авторка величезного творчого доробку станкового малярства, графіки, декупажу, нечасто представляла свої праці на офіційних виставках.

«Спалах степу» – це фактично перша її персональна експозиція за 40-річний період, де представлено перед глядачем велику кількість творів, які виконані в різні періоди діяльності. Перед глядачами розкинулися 5 великих залів – «рання творчість» (60-70-ті роки), «твори дніпровського періоду», «драматична творчість», що демонструє речі сюжетні, драматичні, «автохтонна зала портретів», роботи для якої переважно створювали на хуторі поблизу Орелі, зображаючи своїх друзів-селян, «епічна зала краєвиду» і «еротична зала», яка демонструє велике кохання двох людей, зокрема й себе із чоловіком.
На урочисте відкриття виставки, окрім художниці та її родини, прибули відомі мистецтвознавці, галеристи, колекціонери, шанувальників сучасного мистецтва, художники та студентська молодь.

Керівний партнер галереї Леся Корсак розповіла, чим особливе відкриття цієї експозиції у Луцьку.

«Чому саме сьогодні ми відкриваємо цю виставку? Тому, що вся творчість Людмили Лободи пронизана зображенням стосунків чоловіка та жінки. Авторка оголює душу почуттів, не вдаючись в фізіологічні деталі форм. Під час екскурсії до Львова нам пощастило потрапити в майстерню Володимира та Людмили Лободи, ми були настільки приголомшені величезним доробком, який складений у теки. А його мусить бачити глядач! Про цих митців знає Росія, Білорусь, Польща, Америка, Канада, Швейцарія, Німеччина, а Україна бачила вкрай мало. А відкривати нові і важливі імена в мистецтві – головна мета Арт-кафедри».
«Я дуже вдячна волинській землі і галереї, що ви відкрили себе для мене. Вірите, я дуже довго гукала, з ким мені зустрітися, з ким зустрітися моїм роботам. І зустріла вас», – поділилася Людмила Лобода.
Відомі мистецтвознавці зі Львова, які долучилися до відкриття виставки, назвали творче життя цього подружжя «жертвоприношенням Авраама своєму народові», адже Володимир та Людмила навіть у часи найлютішого радянського застою творчості творили щось справжнє і несамовите.
«Мене особисто буквально гіпнотизує кожне полотно Людмили Лободи. Кожен твір магнетичний, але авторка не намагається передати якісь премилі сценки, які сподобаються кожному, навпаки – Людмила дуже чуттєва і дуже рішуча, дуже різка інколи у висловах і дуже категорична. У композиції творів усе переплітається, усе пульсує, усе пашить плоттю, озивається… Вона вміло руйнує, змішує і видобуває головне – почуття, які дарує нам», – зазначила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
Киянин Володимир Рак, співробітник музею Івана Гончара, товариш мистецького подружжя, розповів, що хвилини цієї виставки уже входять в історію мистецтва, адже вперше за період творчого шляху авторка показує свої роботи.
«Це такі миті, які тягнуть нас, як Мюнгаузена, вгору, показуючи суть. Знаєте, людина в одязі не може глибоко пірнути, а ці роботи стають свинцевим поясом, які дозволяє пізнавати себе як українців».

Експозицію до найдрібніших деталей придумав і реалізував у просторі луцької галереї зять Людмили Лободи Андрій Кісь.
«Ця виставка діє на мене на фізичному рівні – зносить дах! Я цю родину знаю 30 років, творчість пані Людмили – це легкий джаз, ноктюрн… Ви ще не бачили творів Володимира Лободи! То такий хард-рок! Може, цієї осені вдасться організувати його виставку. Пані Людмила не має жодної офіційної радянської художньої освіти – і слава Богу! Але це була школа праці над народним і європейським мистецтвом, над музеями і пошуком себе. За цю творчість вони заплатили комфортом, фінансовими нестатками, конфліктами з друзями, тож це дуже чесні митці».

На завершення вечора за бокалом шампанського гості вмостилися переглядати фільм Павла Костомарова про глибоко творче та особливе життя Людмили і Володимира Лободи на хуторі.

Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА
Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА

Яскраві кольори, дитяча безпосередність та креативне бачення світу – все це мали змогу побачити відвідувачі виставки творів учнів Луцької дитячої художньої школи під назвою «Портретні імпровізації».

Експозицію представили 6 лютого в арт-кафе «Стоп-кадр», що в «Адреналін Сіті».

В рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва», ініційованого галереєю сучасного мистецтва «Арт-кафедра», свої твори представили учні початкових класів Макушевич Дарія, Дуць Вікторія, Бондар Олександра, Бонюк Олег, Лучик Дарина, Конончук Петро, Сафатюк Софія, Аршулік Дмитро, Янін Арсен, Репницька Олександра, Ящук Марія.

Хтось із них малював імпровізації на тему портретів, хтось створював дружній шарж на своїх близьких чи знайомих, але абсолютно всі 11 робіт експозиційного ряду дивували свіжим поглядом та неабияким відчуттям кольору.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька розповіла, наскільки важливо, аби від початку своєї творчості юні автори змогли побачити картини збоку, не лише вдома чи в студії, а й у професійній виставковій залі.
«Ви ще не художники, ще не чарівники, але вже впевнено вчитеся ними бути. Ви любите мистецтво і хочете сказати у ньому своє слово. Це перший крок до опанування нової мови. Ось ми знаємо англійську, польську мови, а є ще мова музики, мова архітектури, мова образотворчого мистецтва. Так-от, зараз ви робите перші кроки до оволодіння цією мовою. Ваші роботи демонструють те, що ви дуже яскраво бачите світ, себе і людей довкола».

Також, мистецтвознавиця зазначила, що такі відомі художники як Пікассо та інші художники 20 століття закликали вчитися безпосередності передачі кольору і сприйняття світу у дітей. Крім цього, Зою Навроцьку неабияк здивувало вміння юних художників поєднувати непоєднувані кольори, фактури та не боятися експериментувати з площинами і лініями.

Вчителька юних митців Світлана Дехтярук розповіла, що їй цікаво спостерігати, як сміливо та впевнено народжуються в учнів ідеї та шлях їх втілення.

«Деколи вони питають мене, як правильно щось намалювати. Я ж завжди кажу, що не можу цього зробити, бо треба малювати так, як відчуваєш у цю мить, як підказує внутрішнє бачення, а я вже потім зможу щось підказати, підправити і пояснити».

Насамкінець Зоя Навроцька зазначила, що не обов’язково, аби усі ці юні таланти неодмінно стали професійними художниками та створили переворот у мистецтві, досить уже того, що вони духовно багаті, наповнені красою та духом творчості.

У Галереї сучасного мистецтва України презентували альбом Костя Борисюка «Ritual dancing ІІ».

Мистецький захід відбувся у суботу 27 січня. Привітати художника зібрались друзі, колеги-митці та мистецтвознавці, творча молодь.

Кость Борисюк розповів багато цікавих фактів зі свого творчого шляху. Зокрема, про життя та навчання у місті Львів, яке навіть у радянські часи залишалось острівком «українськості», та про яскраві мандрівки Англією,яка відкрила перед тоді ще молодим митцем багатогранний світ європейської культури та мистецтва.

«Я побачив що дуже багато талановитіших людей,українських митців, які розпорошені по всьому світу. Василь Хмелюк – великий експресіоніст (У 1932-1939-у роках брав участь у 12 виставках (з них – 8 персональні) у Галереях Марселя, Лондона, Варшави – ред.). Я дивився в Лондоні його величезну виставку «Нольде», а це нічим не гірше, і він українець. Це величина. Або такий інтелектуал як Юрій Соловій… Дуже багато я чув про Шевельова, Костецького…Це глиби нашого мистецтва, але зовсім з іншого погляду. Цього нам дуже бракувало», – розповів Кость Боисюк.

Згадав художник і перше мистецьке бієнале у Львові 1991 року, яке було величезною мистецькою подією для незалежної України.

Кость Борисюк:

«Зараз нас заполонила ідеологія долара. Однак, є поодинокі спалахи,бо митець може підживлюватись не тільки від солодкої течії, а й від прісної. Ще не розгадана загадка, де може народитися геній.»

«Цьому проекту (Ritual dancing ІІ- ред.) передував довгий шлях, по суті ще в 2013 році була виставка «Ритуальні танці». З того проекту взято мінімум, а це все нові роботи.

«Коли ти працюєш над серіями, над проектами, то ти заглиблюєшся дуже глибоко, ти випробовуєш всі техніки, методи сприйняття і з того виходить продукт. Ти відриваєшся від літературщини і пишеш свою композицію.»

Творчий вечір продовжився лекцією мистецтвознавця, художника, проректора з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професора Романа Яціва про шляхи розвитку сучасного українського мистецтва.

На завершення мистецької зустрічі відбулась презентація альбому «Ritual dancing ІІ». Видання створене видавництвом «Ініціал». Ознайомитись та придбати альбом можна у Галереї «Арт-кафедра».

В рамках мистецького проекту “Крок на шляху мистецтва” в арт-кафе “Стоп-кадр”, що в “Адреналін Сіті” відкрилась виставка малярства молодої художниці Катерини Михайлюк під назвою «Політ у колір».

Художниця народилася та проживає в Луцьку. Навчається у Луцькій художній школі.

В експозиції представлено пейзажі, натюрморти, портрети. Виставковий ряд представлений на картонних дошках, роботи без рамок, що свідчить про творчий пошук мисткині. Твори перебувають в роботі, у так званій творчій кухні, коли художник випробовує колір, експериментує, опановує його. Але у цих творах ми вже бачимо вміння дати осяяння, вміння бачити, вміння створити враження. Ряд пейзажів написані саме як враження.

Мистецтвознавець Зоя Навроцька зупинила увагу гостей виставки на автопортреті молодої художниці.
«На невеликому клаптику картону Катерина написала свій портрет. Це не просто портрет, це роздуми про мистецтво, про себе, міркування про час. Художниця зосереджено споглядає сама в себе. Це погляд в свої думки, плани. Вона аналізує, надихається і передчуває майбутній поступ.

Це перший крок ще зовсім юної Катерини на шляху мистецтва, але дуже натхненний та наполегливий із вірою у себе та мистецтво.

Творчий наставник та вчитель юної мисткині, художниця Галина Івашків високо оцінила старання своєї учениці.

«Такі учні як нагорода. Бо така людина запалює себе як художник, несе в собі цей вогник», – зазначила Галина Івашків.

Виставка триватиме впродовж кількох тижнів, тож запрошуємо всіх небайдужих до мистецтва в арт-кафе «Стоп-кадр» переглянути чудові твори Катерини Михальчук.

В рамках мистецького проекту “Крок на шляху мистецтва” в арт-кафе “Стоп-кадр відкрилася виставка малярства молодої луцької художниці Олени Матошнюк.

Яскраві кольорові пейзажі, барвисті натюрморти, розкішні квіти і портрети – усе це у збірці полотен «Колір мого сьогодні».

Як розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак, проект «Крок на шляху мистецтва” спрямований на співпрацю із творчою молоддю Волині. Галерея надає можливість молодим початківцям представляти свої твори в арт-кафе «Стоп-Кадр», проводити в його залах презентації, обговорення, дискусії, реалізовувати власні творчі проекти, інсталяції, перформанси.

Однією з таких талановитих особистостей є Олена Матошнюк. Дівчина закінчила закінчила художню школу. Навчалася У Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «Дизайн».

Багато подорожує, фіксуючи свої враження на полотнах. Надихають художницю нові горизонти та люди, адже кожен із них є новим та цікавим світом.

«На полотнах відображене моє світосприйняття світу. Це місця, люди, природа, які я бачила. Художник – це певний перехідник між зовнішнім світом та полотном. Через мене проходять ті кольорові відчуття і я їх передаю у полотні», – розповіла художниця про свої роботи.

Переглянути яскраву палітру творчих вражень Олени Матошнюк можна в арт-кафе «Стоп-Кадр» до кінця листопада.

Арт-кафе «Стоп-кадр» зібрало поціновувачів сучасного мистецтва на виставці двох юних мисткинь.
Анастасія Гомзякова представила графічні роботи під назвою «Соціо», показавши через трафаретні силуети, чорні та кольорові плани увесь світ. А Юлія Булат показала несподіваний погляд на художнє фото, презентувавши серію «Час, що минає».

Дівчата отримали художню освіту в студії «Арт-кластер» луцької художниці Катерини Ганейчук, зараз же дівчата продовжують здобувати знання закордоном: Настя навчається у Краківській академії, а Юля – у Міжнародному університеті дизайну «School of form» міста Познань.

Виставку Анастасії та Юлії відкрили 26 вересня у межах проекту галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» – «Крок на шляху мистецтва», який має на меті відкрити юні таланти і нові імена у мистецтві.
«Перші кроки дуже важливі для кожного юного митця, а наш проект допомагає їх зробити. Хочеться вірити, що ви навчитеся у Польщі всього кращого і таки повернетеся в Україну, щоб тут втілювати усі ваші найсвіжіші ідеї, або ж прославлятимете нашу країну закордоном. Бажаю вам масштабних виставкових проектів і персональних експозицій!», – зазначила керівний партнер галереї Леся Корсак.

Мистецтвознавець Зоя Навроцька розповіла, що критиків ніхто не любить, але насправді у критиці немає нічого поганого.

«І негативну, і позитивну критику треба сприймати як імпульс до розвитку, але я тут зараз не критик, бо з вами хочеться говорити на рівних, як із митцями. Я бачу тут не просто перший крок, а певний рівень професійності, молодого художника, з яким можна говорити у тембрі власного голосу, не погладжуючи по голові, щоб раптом не засмутити і не образити. І дозволю собі сентиментально думати, що як би там не склалося майбутнє, а ви пропагуватимете українське мистецтво, бо позиціонувати себе українським художником чи поетом можна у будь-якій точці світу».

Також, мистецтвознавець прокоментувала детально роботи кожної із учасниць виставки.
«Мінімалістична графіка Насті – це відчуття білої площини, у взаємодію з якою входять якісь плями, гра кольорів, коли цей простір стає світом і Всесвітом. Це дуже естетичні і професійно зроблені фігурки, які відображають дуже глибокі ідеї, показуючи, як глибоко відчуває час і стиль у мистецтві така юна ще людина. Це дуже цікава спроба показати соціум, його хаос незахищеність, і розумний глядач неодмінно зможе відчитати з цих робіт багато.

Твори Юлі мене просто вражають. Здається, що фото сьогодні займає провідну роль, як і живопис, і ліплення. Ця добірка художніх фото не може залишити байдужими, бо естетично наточене око побачило такі об’єкти у часі і просторі, які дуже красиві. Чого варта лише клямка потрісканого вікна… Це ж поет може написати цілу поему! Скільки разів воно відкривалося, як його робив сільський тесля, скільки до клямки торкалася рука і дитини, і жінки, і бабці, скільки хтось визирав із нього…

Роботи Анастасії та Юлії експонуватимуться в арт-кафе «Стоп-кадр» орієнтовно протягом двох тижнів, тож у лучан ще є час прийти і відшукати у кожному з полотен чи фото особливий сенс.