Автор: [email protected]

Надихаюче, заворожуюче, звабливе і прекрасне, і, разом з тим, примхливе, егоїстичне і жорстоке. Таке різне і таке подібне за природою кохання презентувала Галерея сучасного мистецтва “Арт-кафедра” у виставковому проекті “Ерос і натхнення…”.

Виставка об’єднала твори 18 художників з різних України, з різним досвідом праці, відмінним творчим обличчям, але спільною темою натхнення і творчого пориву.

Привітала з відкриттям проекту керуючий партнер галереї Леся Корсак.

“Ці митці, що зібралися сьогодні, то вершина сучасного українського мистецтва. Наша галерея виконує свою функцію – об’єднує Україну і формує колекцію чудових полотен для того, аби передавати їх із покоління в покоління. Еросу ми хотіли презентувати у теплу пору року, коли люди особливо захоплюються цією темою. У кожній людині існує потяг до досконалості, а цей потяг – не лише плотське захоплення, а й духовне віддзеркалення”, – поділилася пані Леся.

Про актуальність творчого задуму виставки розповіла мистецтвознавець Зоя Навроцька. На її думку, ця тема правічна, але сьогодні надто експлуатована, від чого нерідко кохання набуває вульгарних рис, відволікає і розчаровує людей.

“Нам хотілося зробити виставку творів справді натхненних, розкрити травму між духовним і тілесним коханням, показати, що поряд з Еросом завжди стоїть Танатос, поряд з красою росте щось руйнівне і хаотичне. Тут кожен зможе вибрати і натхнення, і знайти для себе річ, яка еманує, запалює і кличе “, – зазначила пані Зоя.

На виставці можна переглянути графічні незабутньої, але майже не знаної в Західній Україні Людмили Ястреб(Одеса), малярство Петра Гулина (Львів), експресіоністичні метафори Людмили Лободи (Львів) та вишукано-ліричні образи Валерія Басанця (Одеса). А ще твори Петра Бевзи, Андрія Александровича, Петра Лебединця, Алли Алексєєвої (Київ), Олександра Сердюка, Вадима Петрова (Харків), Віктора Маринюка (Одеса), Наталки Кумановської, Катерини Ганейчук (Луцьк), Павла Ковача (Ужгород), Володимира і Тетяни Бахтових (Миколаїв), Петра Антипа (Донецьк).

Київський мистецтвознавець Олена Живкова зазначила, що маленькі містечка перетворюються у великі тоді, коли там з’являються осередки культури. Адже культура лишається навіть тоді, коли зникають цілі цивілізації.

“Вам пощастило, що у місті живуть люди, які створили такий осередок культури. Переконана, що держава не зобов’язана збирати твори мистецтва. Це повинні робити люди, закохані у мистецтво”, – зазначила вона.
Виставка триватиме до середини серпня. Запрошуємо! Вхід вільний!

У четвер, 25 травня, у Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відбулося закриття виставки знаного київського художника Петра Бевзи із назвою «Антологія», під час якого усі гості отримали змогу не лише ще раз переглянути експозицію, відшукавши у ній нові сенси і рефлексії, а й поспілкуватися з митцем в рамках творчого дискурсу.

«Антологія» – найповніший проект художника. У ньому 47 творів, створених у період з 1996 по 2017 рік. Основою проекту є полотна із циклу «Йордань», доповнені роботами з інших циклів, більшість з яких ніде не виставлялись.

Завданням розмови стало осмислення поступу сучасного українського мистецтва в контексті викликів, що постають перед художниками сьогодення.

Керівний партнер галереї Леся Корсак нагадала усім присутнім основні життєві і творчі віхи Петра Бевзи.
«Петро Бевза займається не лише живописом, він скульптор, фотограф, займається ленд-артом, відео-артом, за його сюжетом було знято фільм. Окрім того, має талант поета», – зазначила пані Леся.
Мистецтвознавець Зоя Навроцька розповіла, чим діяльність «Арт-кафедри» відрізняється від сотень інших мистецьких просторів.

«Наша галерея намагається відносити старі традиції, представити твори, які впливатимуть на суспільство, на сучасників. Саме тому ми не просто хочемо завершити цей проект, а й детально обговорити його, зробити наукові висновки, відкрити собі нові бачення звичного».

Творча імпреза складалася із кількох частин. Спершу автор в рамках дискурсу роздумував над проблемою ідентифікації сучасного мистецтва, згодом у творчому та науковому полі дискутував із гостями, а насамкінець провів міні-екскурсію своєю експозицією, під час якої розповів про секрети створення окремих полотен.

Кольори, фактури, сюжети, глибинні сенси у кожній роботі – Петро Бевза, здавалося, залишився в кожному невипадковому мазку фарби, у кожному ретельно продуманому образі чи спонтанному виплеску вражень.

Найцікавіші думки із творчої лекції митця.
***
Художник мусить бути «другом часу», бо інакше ризикує стати неактуальним.
***
Існує дві теорії сучасності. За однією, сучасність – одна для всіх, чому дуже активно сприяють технічні можливості, зокрема Інтернет. За іншою, для кожного суспільства – своє відчуття сучасності і навіть в межах одного суспільства бувають абсолютно паралельні відчуття реального сьогодення.
***
Живопис має найширше поле для пристрасного вираження.
***
Сучасність рухається вперед і потребує нових визначень у мистецтві. Зараз можемо спостерігати, що на зміну терміна «contemporary» приходить ще сучасніший – «art today».
***
Ми маємо такі колосальні технічні можливості бути в курсі усіх мистецьких подій світу! Тепер постає питання лише у внутрішній готовності прийняти усе це і передати ще комусь. А головне усвідомити, у чому саме наша українська творча таємниця, чим ми можемо поділитися зі світом?!
***
А буває ж по-різному, не всім художникам щастить. Буває, зробив виставку – і нічого, зробив – і нічого, зробив – і нічого. На четвертий раз не зробив, а спився чи звів рахунки з життям. Часто український художник не може годувати сім’ю лише з продажу своїх картин.
Втім, так само важливо не просто мати якогось так спонсора, важливий синтез митця-пасіонарія, мецената-пасіонарія і критика-пасіонарія. Якщо ж немає стрижня в людині, то жоден меценат їй не допоможе.
***
Війна загострює відчуття пропорцій. В епоху Відродження, наприклад, усі постійно воювали, але мистецтво від того не зупинило свій поступ. Ми не можемо собі дозволити повністю заблокувати мистецтво до кінця війни, у нас не буде просто часу чекати кілька повоєнних поколінь, аби нарешті почати творити.
***
Часто у Європі нас знають лише за маркерами Чорнобилю і футболіста Андрія Шевченка. Звідки ж у тій країні мистецтво, думають іноземці. Саме тому необхідно виходити на міжнародний рівень і показувати щось абсолютно сучасне і в ту ж мить українізоване.
***
Концепція не лише мистецтва, а й всього життя – простір між любов’ю і страхом. От мене і носить від одного краю до іншого.
***
Був такий період, коли в розпал революції на Майдані тобі зовсім не страшно, а потім приходиш у майстерню і жахає проста чорна хмара за вікном. Я дуже довго не міг покласти на полотно чорну фарбу, бо страшно! Нічого не міг вдіяти з тим концентрованим страхом. А чорний колір – необхідний, бо завжди треба грати на контрасті. То я використовував його як основу, а потім швидко додавав відтінків, бо страх переповняв.
***
Раніше у мене було 3 важливих глядачі, яким я довіряв. Мама, філософ Сергій Кримський і мій син Володя. І вони з трьох поглядів помічали весь спектр того, що було мені важливим. А після смерті мами і Кримського, переїзду сина закордон я не знаю, хто мій перший глядач.
***
Якось мою картину купили, оглядаючи її вночі, загорнену у целофан при світлі ліхтарика мобільного телефону.
***
Луцьк справив на мене сильне враження, навіть чи не найсильніше! Перед відкриттям виставки я відвідав музей Волинської ікони, а потім усі ті обличчя з дивовижних ікон спустилися на мою виставку…. Усі ви – це ті обличчя! Мужні чоловіки і красиві жінки… Ви ж знаєте, які у Луцьку красиві жінки!

Текст і фото: Юлія Фінковська

31 березня у Галереї сучасного мистецтва “Арт-кафедра” відкрилась виставка київського художника Петра Бевзи під назвою “Антологія”. Захід зібрав широке коло шанувальників українського зображального мистецтва. Подивитися на твори і безпосередньо познайомитися з автором чудових полотен, прийшли студенти та творча інтелігенція міста.

“Антологія” – найповніший проект художника. У ньому 47 творів. Основу проекту становлять полотна із циклу “Йордань”, доповнені роботами з інших циклів, більшість з яких ніде не виставлялись, а окремі були востаннє виставлені у 2000 році. Твори об’єднує те, що зовні вони наче прості, але цією простотою митець пишається, відкидаючи усе зайве і лишаючи те, що він хотів донести до людей. Чудова колористика, поєднання фігуративного і не фігуративного зображення – усе це картинах художника.

Керуючий партнер галереї Леся Корсак розповіла основні життєві і творчі віхи Петра Бевзи.
“Петро Бевза займається не лише живописом, він скульптор, фотограф, займається ленд-артом, відео артом, за його сюжетом було знято фільм. Окрім того, має талант поета.”, – зазначила Леся Корсак.

Мистецтвознавець Зоя Навроцька: ” Колись Флобера запитали чий праобраз мадам Боварі. Він відповів: “Мадам Боварі – це я”. Те, що ми бачимо – це художник. Задумливий, пригнічений, веселий. Художник, працюючи над полотном, лишає в ньому частинку себе, свого світу. Разом з тим, він відображає наше життя, наш час, нашу присутність в тих речах.”

На запитання чи може мистецтво стати зброєю для України, Петро Бевза відповідає, що у художників немає іншого вибору.
“Немає художників, які живуть минулим. Ми всі сучасники. Головне вчасно реагувати на виклики сьогодення. А події в Україні лише загострюють ці виклики. Кожен з нас робить той вибір, який він робить самостійно. В моїй ділянці, я бачу ці виклики в пропорціях. Буду намагатись побудувати інший часопростір”, – ділиться художник.

На виставку завітали й луцькі художники, які поділилися враженнями від творів. Зокрема, мисткиня Галина Івашків порівняла картини митця зі спалахами блискавки.

Волинська майстриня Катерина Ганейчук: “Перша думка, яка мені прийшла – алхімік. Ви замішуєте людське з Божим. Ви закладаєте багато символів – і виноградні лози, стежки, драбини. В той же час Ви берете світло, землю. Це не просто живопис, це вибухова, даюча енергію поверхня.”

Виставка діятиме до кінця травня.