Віктор Корсак поділився ключовими факторами успіху Музею сучасного українського мистецтва на артфорумі у Луцьку

Доктор економічних наук, фундатор Музею сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) та куратор проєкту «Космогонія» Віктор Корсак поділився досвідом організації роботи музею. Його виступ пройшов у межах МСУМК Art Forum «Краса, яка об’єднує: як мистецтво формує громаду».

Свою лекцію на тему як створити музейну інституцію, що формує нову свідомість громади, Корсак прочитав відвідувачам 4 жовтня. 
Детальніше про лекцію та її основні тези за посиланням.

Джерело: Район.Культура https://kultura.rayon.in.ua/news/748315-fundator-muzeyu-korsakiv-viktor-korsak-podilivsya-klyuchovimi-faktorami-uspikhu-muzeyu-na-artforumi-u-lutsku

Чим цікавий Музей сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку?

В культурно-розважальному центрі «Адреналін-сіті», що розташований на околиці Луцька, з 2018 року працює Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК). Наразі площа музею сягає 12,5 тис. кв. м. Він складається з 15 залів на чотирьох поверхах. Постійна експозиція нараховує близько 4 тис. експонатів. Станом на 2024 рік це найбільший в Україні музей, який фокусується саме на сучасному мистецтві.

Детальніше про музей та інші місця Луцька читайте у статті  Марії Бабенко “Підземелля, сучасне мистецтво, 200 гривень — чому Луцьк входить до топ-10 туристичних місць України”

Волинська феєрія: як у Луцьку відкривали гігантську “Космогонію” Петра Антипа

Майже два роки у Музеї сучасного мистецтва Корсаків на Волині тривав перформанс горлівського митця Петра Антипа. Впродовж цього часу він працював над картиною, що своїми розмірами претендувала на рекорд – “Космогонією”. Щоб подивитися на неї до Луцька приїжджали гості з інших українських міст, проводилися екскурсії. А окремі частини картини показали в Українському домі у Вашингтоні.

Ще одна неординарна деталь про “Космогонію” – куратор проєкту. Ним став не традиційний представник світу сучасного мистецтва, а бізнесмен, співвласник групи компаній VolWest Group і засновник Музею Віктор Корсак.

На відкритті завершеної картини побувала журналістка УП.Культура Анастасія Большакова. Вона розповідає, що цей проєкт значить для містян і для сучасного мистецтва.

Більше за посиланням: https://life.pravda.com.ua/culture/u-lucku-vidkrivali-gigantsku-kosmogoniyu-petra-antipa-reportazh-up-304018/

3 тонни фарби та два роки роботи: у Луцьку створили найбільшу картину у світі

Майже 3 тонни фарби та два роки роботи. У Луцьку завершили найбільшу картину у світі. Полотно площею більш як дві тисячі квадратних метрів, складається із шестисот окремих фрагментів. Працював над картиною-рекордсменкою художник та скульптор Петро Антип, родом із Донеччини. Почав він роботу ще два роки тому – і весь цей час доповнював полотно новими  елементами таоОбразами. Проєкт «Космогонія» має дев’ять частин – від створення світу до трактування майбутнього. За задумом авторів – це філософська подорож крізь час та простір. 

Дізнатися більше: https://tsn.ua/video/video-novini/3-tonni-farbi-ta-dva-roki-roboti-u-lucku-stvorili-naybilshu-kartinu-u-sviti.html

5 березня о 17:00 Авторська екскурсія від Катерини Радченко

5 березня о 17:00 українська кураторка, директорка Odesa Photo Days Festival, голова Європейського журі WorldPressPhoto 2023 Катерина Радченко проведе авторську екскурсію виставкою в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Це остання можливість побачити роботи переможців премії WorldPressPhoto 2024 наживо в Україні, а також дізнатися про інсайти організації конкурсу з перших вуст.

Під час екскурсії ви дізнаєтеся:

  • більше про обрані серії – їх інсайти, важливість зображуваної теми в світовому контексті

  • про те, як влаштований конкурсний відбір зсередини

  • як влаштована робота журі конкурсу та які існують критерії відбору конкурсних робіт

Вхід на подію вільний

Відкриття міжнародної фотовиставки World Press Photo 2024

4 березня 2025 року в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку відкриється виставка World Press Photo 2024

На виставці будуть представлені результати щорічного конкурсу World Press Photo, найкращі зразки фотожурналістики та документальної фотографії за 2023 рік. Подія в Україні відбувається за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Партнери виставки — Odesa Photo Days Festival.

Відкриття виставкового проєкту Михайла Красника “Необ’єктні асамбляжі”

2 серпня о 17:00 в Музеї Корсаків відбудеться відкриття виставки Михайла Красника «Необ’єктні асамбляжі»

Михайло Красник (1955 – відомий український художник, один із засновників української тактильної абстракції в графіці та малярстві. Новий проект «Необ’єктні асамбляжі» – говорить про усвідомлення абсурду, що відчується останнім часом у просторі. Предмети, що вийшли з ужитку, їх поєднання, яке немає логічного зв’язку – насправді загострюють вразливе ставлення до реальності. Поверхні предметів жорсткі, вони ранять як реальність і єдиним опором є творити свою логіку форм, яку художник сам у змозі контролювати. Тому його необ’єктивна реальність – це наче форма опору дійсності, а нова гармонія – модель нового предметного ладу.

Необ’єктні форми у асамбляжах Красника були ще в середині 1990-х, бо він потребував нової дійсності на уламках старого суспільного ладу. Тому предметна іронія з брусків дерева, пластичні метафори – були таким дадаїстичним гротеском, наче: «…ви жийте у своєму світі, я собі створю інший, бо мені вже ваш набрид…». Тоді вибрики Красника ніхто серйозно не сприйняв, бо експерименти робили всі: оригінальні і вторинні…, Їх було багато. Тоді Михайло ще робив на папері «матриці», графічні композиції у техніці сліпого тиснення та використанням поштових марок. Те «тактильне сміття» всіма сприймалось як пластична віртуозія, а сам Красник бачив у тому логіку фіксації часу у предметах. Красник був не один у тих вправах, бо поштові марки клеїв також львівський гуру Влодко Кауфман і всі його львівські епігони. Але Красник завжди послідовний у спостережені фактур, бо за марками і клаптями паперу невдовзі пішли фрагменти різної матерії, частин металу, дерева. Зрештою, апогеєм цих фактур стало оформлення бару «Бідон» у Львові, де Михайло дав собі волі вповні і все совково-стереотипне сміття видав у трьох масштабних асамбляжах-вітринах.

Зовсім інша мова асамбляжів була після ковіду 2019 року, бо художник майже буквально переповідає свою візію апокаліпсису: із уявними ландшафтами пустки та «грибом ядерного вибуху». Згодом ця образність обростає якостями нової логіки, де художник наче конструює світ того, що прийде після пустки. Елементи колишньої історії вказують нові координати, наче «новий супрематизм» 21 сторіччя. Міжпредметні зв’язки просторових композицій Красника лиш приблизно нагадують форми нашого світу: вони мають його елементи. Логіка цих зв’язків позбавлена об’єктивізму, бо художник конструює відсторонені думки.

Новий виток творчої еволюції Михайла Красника після лютого 2022 року вже варто сприймати як топографію руху: для когось – це втеча, для когось – нові вектори розвитку. За всім цим криються локації Красникової уяви, що дає відчуття простору та свободи. Так виглядає, що нове мистецтво мусить бути безоб’єктним, аби не творити нових фальшивих симулякрів дійсності.

Виставковий проект здійснено в колаборації Музею сучасного українського мистецтва Корсаків та ЦІМ Меркурій.

 

Богдан Мисюга

 

На подію вхід безкоштовний
Запрошуємо!

м. Луцьк, вул. Івана Корсака, 1
КРЦ «Адреналін Сіті»

пн-пт: 12:00-20:00
сб-нд: 11:00-20:00
066 142 51 18

Тіні забутих предків

“Тіні забутих предків” — це радянський художній фільм, знятий у 1965 році режисером Сергієм Параджановим на основі однойменної повісті українського письменника Михайла Коцюбинського. Сюжет фільму розгортається у Карпатах і розповідає про трагічну любов Івана та Марічки, чиї сім’ї знаходяться в тривалому протистоянні.

Фільм вирізняється своїм візуальним стилем та використанням міфологічних та фольклорних елементів, що зробило його одним з піонерів модернізму в радянському кіно. Його естетика та нестандартний підхід до розповіді ставили Параджанова як новатора, хоча це і призвело до проблем з радянською цензурою.

Фільм отримав високу оцінку критиків та був визнаний на міжнародних фестивалях, зокрема, виграв премію за кращу режисуру на Каннському кінофестивалі. “Тіні забутих предків” значно вплинули на розвиток світового кінематографа і зміцнили репутацію Параджанова як одного з найважливіших режисерів своєї епохи.

Наслідки фільму також мали глибокий культурний вплив, сприяючи популяризації української культури та народного мистецтва, а також стимулювали інтерес до кінематографічних експериментів у радянському союзі та за його межами.

Григорій Сковорода

Григорій Сковорода був українським філософом, поетом, і педагогом, який народився 3 грудня 1722 року у Чорнухах, що на Полтавщині. Він вивчав науки у Києво-Могилянській академії та подорожував країнами Європи, де поглибив свої знання з філософії, теології та музики.

Сковорода відомий своїми оригінальними ідеями щодо особистісного щастя та самопізнання. Він пропагував ідею, що справжнє щастя людини полягає в знаходженні своєї “справи серця” і житті в гармонії з природою і Богом. Його філософія мала глибокий вплив на розвиток духовної культури та літератури в Україні.

Сковорода залишив після себе численні філософські твори, вірші, а також музичні композиції. Його творчість вражає глибиною та оригінальністю думок, велику увагу він приділяв моральним та етичним питанням. Його твори були зібрані та опубліковані посмертно і до сьогодні залишаються важливою частиною української культурної спадщини.

Григорій Сковорода відомий своєю скромністю та аскетизмом, він відмовився від посад та багатства, вибравши життя мандрівного філософа. Він помер 9 листопада 1794 року та був похований неподалік села Пан-Іванівка в Харківській області.

Левко Лук’яненко

Левко Лук’яненко був українським політичним діячем, правозахисником і одним з лідерів дисидентського руху в СРСР. Він народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка на Чернігівщині.

У своїй юності Лук’яненко був активним у комуністичному русі, але його критичні погляди на радянську владу призвели до його арешту у 1959 році. Лук’яненко провів майже 25 років у в’язницях і таборах ГУЛАГу за антирадянську діяльність і за свої погляди на незалежність України.

Після здобуття незалежності України у 1991 році Лук’яненко став одним із засновників і ведучих політиків Руху, сприяв розробці та прийняттю першої Конституції незалежної України. Він також представляв Україну у Верховній Раді та активно брав участь у законодавчій діяльності.

Лук’яненко відомий як автор “Акту про державний суверенітет України”, документа, який став фундаментом для проголошення незалежності України. Його зусилля і відданість ідеалам свободи та національної незалежності залишають значний вплив на політичний та соціальний ландшафт України. Левко Лук’яненко помер 7 липня 2018 року.

Заявка