Запрошуємо на виставку київського художника Петра Бевзи “Антологія”

31 березня Галерея сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” запрошує на відкриття виставки живопису відомого київського художника Петра Бевзи “Антологія”. Початок заходу о 17:00 год. Вхід вільний! Петро Бевза розпочав свій творчий шлях на початку 90-х, коли в українське мистецтво увірвалося покоління, котре прагнуло кардинально змінити поступ мистецького дискурсу. «Антологія» відображає різновекторність двадцятилітніх пошуків Петра Бевзи в ділянці живопису. Пропонується більше 30 живописних робіт, створених у період з 1996 по 2017 рік. Однак, це не є підсумкова ретроспекція, а радше спроба реалізації художником його головної парадигми, означеної ним у «Маніфесті» до художнього проекту «Перехід» (1997-2005): «Мистецтво – акт волі на місці відбиття явищ. Ми балансуємо між двома протилежними світами – між віртуальним світом інформації та довкіллям. Наш шлях – пошук рівноваги. Наша мета – вплітання українізмів у мову сучасного образотворчого мистецтва». На його полотнах ви не знайдете агресії чи симулятивних ефектів. Натомість художник органічно поєднує фігуративне і нефігуративне відображення віднайденого образу та внутрішнього відчуття. У його інтерпретації сакрального зменшується дистанція між небесним і земним світами, а в «неоднозначних абстракціях» простір співбуття наповнюється новими сутностями і сенсами. Свідченням цього є реалізовані ним художні проекти «Реальність абстракції» (Національний художній музей України, 1995), «Et caetera» (Національний художній музей України, 1996), «Весна України в Парижі» (Галерея Робен-Ладуз, Франція, 1997), «Софійні символи буття» (Софія Київська, 2000-01), «Вільні лани» (Музей сучасного мистецтва PasquArt, Швейцарія, 2004) «Простори тяжіння» (Галерея Aircraft, Словаччина, 2010), «Ми просто йшли..» (Український інститут Америки та Національний музей Тараса Шевченка, 2014), «Йордань» ( Український інституті Америки (Нью-Йорк), Центр сучасного мистецтва «Білий Світ» (Київ), Одеський художній музей, 2016, Національний музей українського народного мистецтва (Київ), Галерея «N2N» (Абу-Дабі), Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2017). Та інші, де він окрім живопису звертається до мистецтва довкілля, інсталяції, скульптури, відео-арту та фотографії. Від самого початку свого творчого шляху Петро Бевза сповідує принцип «мистецтво довкола нас» та утверджує істину про те, що справжнє мистецтво народжується з любові. Він, як ніхто, розуміє, що не тільки в людини, а й у кожного явища – своя доля, свій шлях, своє обличчя, своє призначення. Мистецька довідка

Петро Бевза

  Народився у 1 січня 1963 року у селі Шпитьки, Київської області. 1985 року закінчив Київський державний художній інститут (тепер Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Член Національної спілки художників України з 1991 року. Член Всеукраїнської спілки художників БЖАрт з 1999 року. Живе і працює у Вишневому та у Києві. Вибрані персональні виставки: 2017-16

  • «Петро Бевза. Йордань»

Український інститут Америки (Нью-Йорк, США), Центр сучасного мистецтва «Білий Світ» (Київ, Україна), Одеський художній музей. (Одеса, Україна), Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (Львів, Україна): каталог. 2015

  • «The Play Goes On». Галерея «N2N» (Абу-Дабі, ОАЕ): каталог.
  • «Anno Domini». Галерея «Карась» (Київ, Україна)

2014

  • «Following the inner light».

Український інститут Америки (Нью-Йорк, США) , Національний музей Тараса Шевченка  (Київ, Україна): каталог. 2013

  • «Bevza / Play».

Мистецький Арсенал (Київ, Україна), галерея «Боттега» (Київ, Україна): каталог.

  • «Присутність».

Галерея «Триптих» (Київ, Україна), Bezpala Brown Gallery (Торонто, Канада). Nest Gallery (Женева, Швейцарія): каталог. 2012

  • « Простори тяжіння. Трава». (Спільно з Олексієм Литвиненком).

Перша київська бієнале сучасного мистецтва «Арсенале». Галерея «Триптих» (Київ, Україна): каталог. 2010

  • «And Someone Else With Me».

Bezpala Brown Gallery (Торонто, Канада). 2004

  • «Теодозії».

Галерея «Ательє Карась» (Київ, Україна), Харківська міська галерея (Харків, Україна), Музей сучасного мистецтва «Совіарт» (Київ, Україна) ЦСМ «Дзига» (Львів, Україна): каталог. 1997

  • «Весна України в Парижі». Галерея «Robin Ladouse» (Париж, Франція): каталог.

1995

  • «C’est Moi. Реальність абстракції». Національний художній музей України (Київ, Україна): каталог.

Твори знаходяться у Національному художньому музеї України (Київ, Україна),  Музеї сучасного мистецтва PasquArt (Біль-Б’єнн, Швейцарія), Запорізькому обласному художньому музеї (Запоріжжя, Україна), Одеському художньому музеї (Одеса, Україна), Міжнародній академії довкілля (Женева, Швейцарія), Колекції Центру сучасного мистецтва «Білий Світ» (Київ, Україна), Колекції Українського інституту Америки (Нью-Йорк, США), Колекції Франсуа Лу (Ліон, Франція) та інших. Відзнаки:

  • Почесна грамота міста Києва за кращий твір живопису за 1994 рік, Київ, Україна, 1994
  • Почесний приз Міжнародного Салону сучасного мистецтва D`ART`96, Ніца, Франція, 1996
  • Приз «Золотий перетин» і звання «Художник року», Київ, Україна, 1997
  • Грант Центру Сучасного Мистецтва при НУКМА засн. Дж.Соросом за кращий художній проект 2000 року, Київ, Україна, 2000
  • Грант Фундації «Про Гельвеція» за кращий художній проект 2001 року, Біль-Б’єнн, Швейцарія, 2001

Микола Молчан: “Природа створила досконале тіло, а людина може тільки спробувати створити щось подібне”.

25 березня в Галереї сучасного мистецтва України «Арт-кафедра» відбулося закриття виставкового проекту львівського художника Миколи Молчана «Межа» та лекція-практикум «Анатомічний рисунок» під керівництвом автора.

Послухати лекцію зібралось близько сотні глядачів, серед яких відомі луцькі художники, студентська молодь, творча інтелігенція міста.

Модерувала творче дійство мистецтвознавець Зоя Навроцька.

Микола Молчан вважає, що жива натура є правдивим першоджерелом, природа створила досконале тіло, а людина може тільки спробувати створити щось подібне.

Художник привіз із собою велику кількість навчальної літератури, каталогів, підручників з анатомії, на прикладі яких показував деталі процесу малювання тіла людини.

«Я розбиваю тіло людини на 5 кадрів: стопи, коліна, пупок, плечі, голова. Тільки тоді можна побудувати пропорційну фігуру людини», – поділився автор.

На слайдах художник крок за кроком показав, як створюється малюнок руки людини. Виявляється, майстерний митець і скульптор ніколи не зображує лише те, що видно окові глядача, а занурюється глибше, до першооснов, аби показати правдивий об’єм і форму. Відтак, спершу малюються кістки руки, згодом – м’язи, і лише насамкінець – шкіра, яку і видно на рисунку.

Запрошені гості, художники, мистецтвознавці, люди, які не уявляють свого життя без мистецтва в усіх його проявах зазначали, що зараз митці творять у площині синтезу науки і власного бачення.
«Хоч європейські митці всіляко намагаються протестувати проти науковості живопису, принципів пропорції, втім, стара Європа потребує молодої свіжої крові нашого мистецтва, де за творчим «я» митця стоять базові принципи малярської школи», – вважає художниця Катерина Ганейчук.
«Наука для художника – то азбука. Вона потрібна завжди і всім, а вже як і де її використовувати вирішує сама людина. Художні академії мусять вчити, а кожен художник брати з того навчання щось своє. Якщо немає глибини, то не буде тієї енергетики, що так приваблює глядача. Саме тому такі викладачі, як Ви, неабияк потрібні не лише українському, а й світовому мистецтву!», – відгукнулася керівний партнер галереї Леся Корсак.

«Те, що я роблю, іноді показує, ніби спізнився у мистецтві на 500 років. Але я постійно борюся з комплексом, намагаючись пройти увесь свій особистий курс від початку, від того, як творили на зорі мистецтва», – поділився автор.
Митець дуже трепетно ставиться до усіх своїх робіт, саме тому коментарі від гостей сприймав уважно і з неабияким хвилюванням. Втім, схвальних відгуків було так багато, що пан Микола до кінця зустрічі зміг видихнути з полегшенням.
«Поза вашою змальованою анатомією, Миколо, є щось ще. Це не просто неживі м’язи, які вчаться змальовувати художники, це не та притаманна їм штучність. Я відчула рівновагу у ваших формах. Рівновага – таке просте, природне, але ключове відчуття», – розповіла одна з гостей виставки.
Після лекції розмова з митцем перейшла в неофіційну атмосферу за бокалом шампанського, де Миколу Молчана ще довго не відпускали прихильники, демонструючи, що у Луцьку йому завжди раді.

«Гра престолів»: оголосили переможців конкурсу

Журі визначило кращі графічні роботи, створені за мотивами серіалу «Гра престолів», та нагородило переможців конкурсу.
Вручення нагород відбулося у четвер, 16 березня, в арт-кафе «Стоп-кадр».
Нагадаємо, що організатором конкурсу став медіа-холдинг CID MEDIA GROUP у партнерстві з галереєю сучасного мистецтва України «АРТ-КАФЕДРА».
Ініціатор конкурсу, дизайнер Дмитро Авраменко, розповів присутнім про те, як виникла ідея конкурсу.
«Я побачив роботи Ольги Желай і Остапюка Андрія. То були гарні роботи, саме на цю тематику і виникла ідея організувати конкурс. Ми спробували його запустити і ось що у нас вийшло. Я гадаю, що вийшло непогано», – розповів Дмитро Авраменко.
На фінал конкурсу організатори відібрали 15 найкращих робіт, серед яких і визначили переможців у трьох номінаціях – ручна графіка, цифрова графіка та герби.
Членами журі були провідні луцькі діячі культури та мистецтва – мистецтвознавці, живописці та дизайнери. Зокрема, важливим гостем заходу та високоповажним суддею став голова Луцького осередку спілки дизайнерів України, дизайнер В’ячеслав Шмельов.
Переможців трьох номінацій нагородили дипломами І,ІІ та ІІІ ступенів, а також цінними призами.
Не обійшовся конкурс і без гран-прі нагороди. Переможцем у цій номінації стала Богдага Чугай.
Дівчина розповідає, що поповнила лави фанатів серіалу тільки після оголошення конкурсу. Аби створити малюнок, переглядала «Гру престолів» та обирала найяскравіших персонажів. За словами дівчини, на створення роботи пішло чимало часу – близько двох тижнів малюнок творився та вдосконалювався. Проте результатом Богдана задоволена, адже саме він отримав найвищу оцінку високоповажного журі.
«Конкурс мотивував мене дивитися цей серіал. Я відбирала найпозитивніші і найцікавіші моменти, героїв, які вразили мене найбільше і виконала таку роботу. Малювала її тижні два. Це відбувалося поступово, я думала, як на папері виразити усе, що уявляла», – поділилася дівчина.
Усі роботи, які дійшли до фіналу конкурсу, будуть розміщені у «Стоп-кадрі» ще протягом двох тижнів. Тож усі поціновувачі мистецтва та фанати улюбленого серіалу матимуть змогу переглянути їх та зануритися у світ фантастики.
Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО

Закриття виставки Миколи Молчана “Межа”.

25 березня о 15:00 год в Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відбудеться закриття виставкового проекту Миколи Молчана “Межа”. Під час заходу відбудеться лекція-практикум “Анатомічний рисунок” під керівництвом автора. Нагадаємо, що виставковий проект Миколи Молчана “Межа” демонструє красу людського тіла, велич людського характеру у графіці, емоції та внутрішні відчуття людини у яскравій палітрі пейзажів та суперечності, конфлікти та внутрішні пошуки в тематичних інсталяціях. Автор показує людину у розрізі, з її емоціями, пластикою, народженням, смертю і вічністю в єдиній сув’язі. Усі твори Молчана – це не застиглі експонати, це демонстрація динаміки, вічного руху в кожній окремій картині.

Фінал конкурсу графіки “Гра престолів”

У Луцьку нагородять авторів кращих графічних творів, створених за мотивами серіалу «Гра престолів».

Захід відбудеться у четвер, 16 березня, о 16:00 у арт-кафе “Стоп-Кадр”, вхід – вільний.

Організаторами творчого конкурсу виступили холдинг CID MEDIA GROUP у партнерстві з Галереєю сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” .

Нагадаємо, що учасниками конкурсу могли стати художники і дизайнери, які мають досвід створення графічних творів, віком від 18 років.

Для участі у конкурсі учасники мали створити графічну роботу, адаптовану під А3-формат, яка відповідала б персонажам або архітектурно-ландшафтному середовищу серіалу.

Переможці конкурсу отримують грошові премії у трьох номінаціях.

У Луцьку відкрилася персональна виставка Назара Гулина

29 вересня у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відкрилася ретроспективна виставка живопису Назара Гулина. В експозиції представлено 115 картин різних циклів, різних років. У них представлено чи не всю палітру можливостей художника – світлотіні, колористика та поєднання різних технік.
“Творчі пошуки Назара Гулина тривали всього десять років, але були для Назара дуже плідні. Народився він у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Перша персональна виставка Назара Гулина відбулась в Ужгороді, коли йому було 14 років. Це вже шоста посмертна виставка художника. Величезна подяка батькові Петру Гулину, який зібрав твори сина по всьому світу”,– розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак.
“В десять років він вмістив свій поступ, пошуки, реалізацію свого потенціалу. Кожен твір Назара Гулина еманує емоціями, зберігаючи абстрактну, формальну стилістику. Я б порівняла Назара Гулина з французьким поетом Артюром Рембо, долі яких буквально перегукуються. Сподіваюсь, що ця виставка дасть імпульс молодим художникам і стане поштовхом до їх творчих пошуків”, – зазначила мистецтвознавець Зоя Навроцька.
“Хто пам’ятає, хто був королем Франції? А спитайте, хто такий Леонардо да Вінчі? Його знає весь світ. А ті, хто бігає сьогодні в телевізорі, це шпана, а не еліта”, – зауважив батько, відомий художник Петро Гулин.
За словами Петра Гулина, оцінювати твори сина мають глядачі, мистецтвознавці, інші художники, натомість згадав про важливість елітарного суспільства.
“Ми повинні самі робити з себе еліту – ходити на виставки, слухати якісну музику, читати книги. Бо не важливо, яку ікру ми їмо, справжню чи кабакову. Єдина цінність у цьому житті – мистецтво, а мистецтво – Божественне, а все, що Божественне – безконечне…”,
Виставка творів Назара Гулина у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, триватиме до початку грудня. Вхід на виставку вільний.

Довiдка
Назар Гулин (18 грудня 1970 р., м. Тернопіль – 29 лютого 2003р., м. Львів) – живописець, графік. Народився у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І.Труша (1989-93). Працював у галузях станкового і монументально-декоративного живопису, станкової графіки і плакату.
Виставки: персональні – Ужгород, молодіжний клуб-кафе “Форум” (1986); Ужгород, галерея “Дар” (1992); Київ, галерея “Барва” (1993); загальні – Івано-Франківськ, міжнародне бієнале образотворчого мистецтва “Імпреза” (1991, відзнака); Київ, міжнародна художня виставка “Єдність”: 100 українських митців світу до 100-річчя українських поселень у Канаді (1991); Львів, весняна виставка (1993); Сніна, Словаччина, Міжнародний фестиваль образотворчого мистецтва (1996-2001) та ін.
Твори: зберігаються у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознаства НАН України (Львів), галереї МІЯО (Берлін, Німеччина), приватних колекціях України та зарубіжжя.

У Луцьку закрили виставку “Контрасти метафор”

Майже два місяці у Галереї сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра» експонувалися «Контрасти метафор» – картини, що об’єднали в одному приміщенні мистецтво країни від заходу до сходу та від півночі до півдня.
Географічно учасники представляли Київ, Львів, Луцьк, Одесу, Миколаїв, Ужгород, Івано-Франківськ та Тернопіль. Родзинкою ж мистецької парадигми виставки став незримий і безперервний діалог традицій від метафор реалізму, імпресіонізму аж до гіперреалізму та фігуративних експериментів постмодерністичної доби.
Лучанам виставка однозначно припала до душі, дехто навіть зізнавався, що раз на тиждень після робочих буднів незмінно заходив сюди за порцією розслаблення та естетичного задоволення. Саме через це у день офіційного закриття експозиції в арт-галереї зібралося навіть більше людей, ніж на свято її урочистого відкриття.
Глядачі отримали ще одну нагоду поговорити з улюбленими митцями, взяти автографи, поговорити про їхню творчість, отримати відповіді на найбільш різноманітні питання.
Керівник партнер і «душа галереї» Леся Корсак розповіла про поставлену мету об’єднання контрастів та відкриття імен сучасного Fine art, якої вдалося досягти.
«Їхні твори є художньою метафорою, яка шукала ниточки до сердець поціновувачів. Думаю, букет творів, мистецьких напрямів та творчих методів авторів був настільки барвистим, що абсолютно кожен зміг знайти тут свого глядача. А поціновувачів знайшли своїх митців», – зазначила пані Леся.
Також, представили каталог творів митців «Конрастів метафор», який вдалося створити за рекордний термін – 10 днів. Його видавництвом займався ТОВ «Ініціал», батьками вже встигли наректи Лесю та Віктора Корсаків, а хрещеною матір’ю стала мистецтвознавець Зоя Навроцька.
«Різні бачення, різні форми, різні художні школи, різні естетичні платформи, але всіх їх об’єднав спільний проект, спільний мистецький простір. У цьому, власне, і був наш задум, адже всі люди є абсолютно різними вже від народження. Виставку можна продовжувати горизонтально до безкінечності, розширюючи стіни творчості, проклавши маршрут через усю Україну», – розповіла мистецтвознавець.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять одного із учасників цієї виставки Миколу Кумановського,який зовсім нещодавно покинув цей світ.
Виставка об’єднала художників, що сповідують модерну мову, митців, що дотримуються класичних традицій та авторів, які засвоюють і переосмислюють звичаєві канони.
Художники дякували Луцьку за теплий прийом і європейський рівень організації виставки, а також запрошували приїздити у гості на експозиції у їхні рідні міста.
Найглибше Луцьк і виставкова зала вразили одеського митця Олега Волошинова.
«В майстерні ти свою картинку не побачиш. А на хороших виставках є простір, інші стіни, які дозволяють тобі побачити, що ти таке: чи взагалі ніхто, чи пробиваються якісь ростки творчості. Ваша галерея мене просто вразила, тут стільки простору і атмосфери! В Одесі нема таких виставок. В нас є «зачухані» зали, і світло ніколи не вмикають. В Києві, думаю, теж нема таких виставок, як у вас, бо по рівню не дотягують. А тут все настільки грамотно в сенсі колориту, композиції, натхнення і енергії, що хочеться ходити туди-сюди і надихатися», – поділився одеський художник.
Окрім незабутніх емоцій та нових знайомств, усі митці на згадку про виставку отримали каталоги та чашки із зображенням однієї зі своїх картин.

 

У Луцьку розпочався фестиваль урбаністичного мистецтва “ПоліхромА”

Протягом трьох днів у культурно-розважальному центрі “Адреналін Сіті» 15 художників художників з різних міст України створюватимуть на стінах будівель розписи, стріт-арт та представлять кілька виставок та інсталяцій.
Як розповіли організатори фестивалю, “ПоліхромА” започатковується як щорічний урбанфест і покликаний стати унікальним арт-простором , який об’єднає у собі різноманіття сучасного мистецтва.
«Галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» разом із митцями, що займаються стріт-артом, відкриває фестиваль урбаністичного мистецтва. Загалом, ми ставимо собі дуже амбіційні цілі щодо створення музею сучасного мистецтва, промоцію наших митців, ведення наукової та дослідницької діяльності, тому обминути такий прояв творчості як стріт-арт ми не могли.” – розповіла організатор фестивалю, керуючий партнер галереї Леся Корсак.
У тому, що вуличне мистецтво має знайти своїх шанувальників та меценатів в Україні, переконані й інші учасники фестивалю. Адже, більшість з представлених художників неодноразово створювали мурали за кордоном, де мурал-арт вже давно визнаний одним із напрямків сучасного мистецтва.
Організатори наголошували, що у всій Європі прагнуть до децентралізації мистецтва – у багатьох містах уп’ятеро менших Луцька є цілі виставкові галереї. Тому мурал — це одна з найбільш сучасних і провокаційних форм мистецтва, яка здатна охопити значно більшу кількість людей, аніж звичайні музеї та галереї.
Назва фестивалю символічна і має багато значень, твориться із частин «поліхром» – багатоколірність та «А» – Альфа, тобто початок всього, початок багатоколірності або натяк на першу літеру розважального центру «Адреналін», що став майданчиком для цього мистецтва. Окрім цього, поліхромія – це розпис храму, що в контексті сакральності мистецтва теж досить важливо. У логотипі поєднані жовтий, червоний і синій кольори, тобто це основні барви, з яких умовно можна творити всі інші, додаючи ще чорний і білий.
На думку художників для того аби Луцьк став мистецьким центром не лише України, а й Європи потрібно запрошувати до Луцька іноземних митців, як це зробили в Києві та інвестувати в місцевих художників, аби вони популяризували місто за кордоном.
В рамках фестивалю на території «Адреналін Сіті” художники розписують кілька об’ємних і менших стін. Найбільший за розмірами мурал, площею 370 метрів квадратних, уже створений. Його автори – двоє луцьких художників Сергій Радкевич та Андрій Присяжнюк. На стіні – зображення міцної напруженої людини з проникливим поглядом. Цей портрет, за словами його творців уособлює людину сьогодення.
“Це загальний образ людини, в якому ми вирішили передати спокій. Враховуючи ситуацію і в країні, і за кордоном, той неспокій, агресію, намагалися передати максимум миротворення і тиші, – розповів Сергій Радкевич.
Робота над створенням інших муралів триватиме протягом ще двох наступних днів фестивалю. Відвідувачі матимуть змогу самі побачити, як поступово голі стіни закинутих будівель стають витворами мистецтва.
На майданчику під відкритим небом свою просторову інсталяцію під назвою “Виявлені об’єкти” представив лучанин Сергій Торбінов. Як розповідає автор, у своєму творі він хотів надати “друге життя” викинутим на смітник речам, надавши їм інше ідейне призначення.
“Це старі вентиляційні труби зі старих складів, які вже давно викинули на брухт. Тут сім однакових труб, кожна з яких представляє собою модуль. Моя аналогія в ідеї семи кольорів, яким надав відтінки від чорного до сірого. Як архітектору мені цікаве відчуття простору. Тому ця інсталяція своєрідна архітектурана фантазія”, – розповів Сергій Торбінов.
Виставкова частина фестивалю розмістилась у новому експоцентрі “Адреналін”. Свої композиції, переважно створені із побутових предметів, презентував луцький художник Руслан Чугай. Утім, пояснити ідею кожної видалося напрочуд непросто. Бо кожен із глядачів бачив та тлумачив роботи автора по-своєму. Одна з інсталяцій під назвою “Рало” символізує чоловіче – “плуг” та рілля – “жіноче” начала. Інша робота автора “Човни на суші” викликала бурхливе обговорення серед глядачів, бо хтось побачив у творі човни, інші – труни. Втім, як пояснив руслан Чугай у творі закладена ідея життєвого циклу людини, в якому кожен пливе у своєму фантастичному човні.
Також на фестивалі відкрили «Вуличну абетку». Це виставка полотен 56 вуличних художників зі всієї України. Усі роботи об’єднані темою літер, проте кожен з митців зобразив свою літеру в авторському стилі.
Окремо представлена збірна виставка стікерів “StanціяMіsto” та виставка 3D живопису. Остання викликала неабияке захоплення серед глядачів, адже картини ніби оживають у тривимірному зображенні.
Нагадаємо, що фестиваль «ПоліхромА» триватиме до 11 вересня.

Галерея “Арт-кафедра” презентувала виставку творів Дениса Мозговенка

“Хотів переписати її на свій лад, без посмішки”, – розповідає про одну зі своїх картин із зображенням Мони Лізи волинський художник Денис Мозговенко. Його друга персональна виставка під назвою “Неопалима купина” відкрилась днями у арт-кафе “Стоп-кадр”, що в “Адреналін Сіті”. В експозиції представлено 15 робіт художника. Всі вони різного жанру і тематики. Тут є пейзажі, портрети, безпредметні абстракції, кілька робіт на сакральну тематику.
“Займаюся мистецтвом лише шість років, роботи дуже різні за жанрами і напрямами, бо все ще шукаю себе і свій стиль. Коли навчався півроку у Сімферополі, то не малювалося. Може, атмосфера була не та. Вступив на комп’ютерну графіку, і теж якось не пішло. А луцький виш здивував викладацьким підходом, умінням відкрити у студентах те, про що вони не здогадуються, і тоді я надихнувся на живопис» , – пригадує Денис.
Своїми творчими натхненниками молодих художник називає сучасників Анатолія Криволапа, Олександра Ройтбурда та класика Андрія Рубльова, творчий почерк яких прагне відтворити у своїх роботах.
Із представлених творів помітно вирізняються три картини на сакральну тематику.
“В образі ікони Божої матері “Замилування” з обличчям такого собі інопланетянина я хотів показати підміну понять сучасної молоді, адже часто зараз творять собі ідолів у комп’ютерних іграх, телебаченні, забуваючи про первісні справжні сакральні поняття”, – розповідає Денис.

В галереї “Арт-кафедра” згадували видатного художника Миколу Кумановського

31 серпня у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра”, що в “Адреналін Сіті” відбувся культурно-мистецький захід, присвячений пам’яті видатного художника Миколи Кумановського.
Саме 31 серпня йому б виповнилось 65. Саме з цієї нагоди шанувальники його творчості, друзі, знайомі та родичі митця зібралися не просто згадати про цю цікаву і багатогранну особистість, а й вшанувати пам’ять, обговорити і донести до суспільства його громадську позицію та творчий доробок.
На вечір зібралось чимало лучан, які переплели свої життєві стежини з талановитим митцем. Ділилися спогадами всі, хто працював разом, хто був знайомий з творчістю.
Своїми теплими спогадами про цю непересічну особистість поділилася керуючий партнер галереї Леся Корсак. Адже її знайомство з Миколою Кумановським відбулось через картину, яку подарували її чоловікові на ювілей. Побачивши, який інтерес твір викликав в оточуючих, сім’я Корсаків вирішила ближче познайомитися з Миколою Кумановським.
“Вже з першої зустрічі було видно, наскільки це глибока людина, наскільки важкий та тернистий шлях позаду. Про цю людину можна сказати, що поєднує у собі реальне та нереальне, оскільки бачитися хотілося все більше і більше, розповіла Леся Корсак. – “Він розвинув у нас любов до українського мистецтва. Він показав, яким є український художник у цей час, наскільки розпорошеними є його колекції. Саме він наштовхнув нас на створення цієї галереї. Нині ми маємо 308 його творів і робота з пошуку його інших робіт триває”, – зазначила Леся Корсак.
“Величезна, подвижницька робота зроблена ним. Твори Кумановського не можна вписати ні в яку формулу. Я б назвав його магічний символізм” – саме таким у пам’яті письменника Івана Корсака зринув образ видатного митця.
На грані емоцій кожен твір художника. Подібний камертону, Микола Кумановський став прикладом для наслідування не одному поколінню молодих художників. Адже власним прикладом він показував оточуючим, якою цілісною і наполегливою повинна бути творча особистість.
Товариш художника Віктор Наумчик пригадав, що з Миколою Кумановським вони не раз говорили хто такий друг, товариш. Він все життя шукав друга сильнішого за себе. Певно, він так його і не знайшов.
Вечір розтанув у віршах, цитатах, спогадах про генія, філософа і справжнього патріота України Миколу Кумановського. У залі галереї гості вечора мали можливість оглянути десяток робіт останніх років життя митця.
На завершення Леся Корсак поділилася, що зовсім скоро вийде каталог основного фонду митця, а це 308 робіт. Та коли, ще при житті, вже будучи важко хворим, художник мав змогу переглянути орієнтовний варіант каталогу, то здивувався. «Невже все це зробив я? Невже це моє?», – відразу запитував. Трохи згодом вже сам собі відповідав: «Краще я би ще жив».

Заявка