Духовна підготовка до Пасхи пройшла в учасників майстер-класу під назвою «Будемо писанку писати!», що відбувся нещодавно в «Арт-кафедрі».
Таємниці волинського писанкарства відкривала своїм гостям Руслана Воронська – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Прийшли сюди не просто так, а щоб отримати вміння, досвід, започаткувати традицію, а згодом передати все це своїм дітям, внукам, правнукам.
«Наша ціль – написати писанку, – каже майстриня. – Завжди митці зверталися до того, що їх оточує. Традиційне народне мистецтво черпає все з природи. Яйце – символ пробудження природи, продовження пташиного роду».
Також яйце з давніх-давен символізувало добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, захист від лихого, а з часів виникнення християнства – це символ всепрощення, радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа. Фарбують писанки у різний спосіб: зеленим житом, лушпинням цибулі, корою та плодами яблуні. Писанку починають розмальовувати в перші дні Великого посту. Є навіть така, що зветься сорокаклинник, бо пишеться за сорок днів до Воскресіння Христового.
«Ці дні – час особливого духовного зосередження та спокою, час самоаналізу. Особливо в такий непростий період в житті країни, коли ми бачимо, хто друзі нам, а хто вже давно – ні, хто українці, а хто – ні. Що треба для щасливого завершення? Ми всі чекаємо, коли воно настане. Але лише щоденна тяжка праця дає великий результат. Однієї думки – замало.
В цей суботній день, коли в кожного могла би бути купа різних справ, кожен прийшов сюди не просто розважатись, а знаходити таку собі впевненість в завтрашньому дні. Малювати будемо знаки світла, Царства Небесного та супутну зірку», – мовила Руслана Іванівна.
А також дала таку настанову своїм учням:
«Маємо так працювати, ніби ми з вами добрі сусіди чи родичі. Зосередитись і думати про найголовніше».
Наголошує й на тому, що видуте яйце – оберіг, воно не освячується. Для цього окремо робляться крашанки. Виготовлені власними руками писанки поспішають подарувати похресникам, батькам, братам та сестрам.
Руслана Воронська розповідає, що в неї вдома на столі лежать свічки, віск, писанки.
«Ніколи не боюся, що донечка щось не так зробить. В ту мить ангели оберігають. Це щось сакральне», – каже жінка.
Писанкарі-початківці досить серйозно поставились то створення своїх робіт. В кожного вдався свій витвір з індивідуальним візерунком та відтінком. Більшість з них прийшли на такий майстер-клас вперше, але враження всі здобули незабутні:
«Шукала, що в нас в Луцьку таке є, і в Інтернеті знайшла оголошення, – розповідає Юля, що прийшла з семирічною донькою. – В нас бабуся малює, і ми вирішили прийти на майстер-клас. Хоч вона теж це дуже гарно робить, нас вчила. В цьому році ще не малювали, тож прийшли сюди перейняти ще чийсь досвід, навчитись нового».
«Ще в тому році знайшли телефон. Прийшла не тільки малювати, а й навчити дитину чомусь духовному. Думаю, що ще в цьому році з десяток яєць розмалюємо. І для освічення зробимо крашанки», – ділиться своїми враженнями учасниця майстер-класу Олена.
