Категорія: Майстер-класи

Писанка – це не просто сувенір чи народна мініатюра. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров’я, на багатство, вкладаючи в це душу.

Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилася майстриня Богдана Місюк .
Майстер-клас відбувся 8 квітня у галереї сучасного мистецтва України “Арт-Кафедра”.

25 березня в Галереї сучасного мистецтва України «Арт-кафедра» відбулося закриття виставкового проекту львівського художника Миколи Молчана «Межа» та лекція-практикум «Анатомічний рисунок» під керівництвом автора.

Послухати лекцію зібралось близько сотні глядачів, серед яких відомі луцькі художники, студентська молодь, творча інтелігенція міста.

Модерувала творче дійство мистецтвознавець Зоя Навроцька.

Микола Молчан вважає, що жива натура є правдивим першоджерелом, природа створила досконале тіло, а людина може тільки спробувати створити щось подібне.

Художник привіз із собою велику кількість навчальної літератури, каталогів, підручників з анатомії, на прикладі яких показував деталі процесу малювання тіла людини.

«Я розбиваю тіло людини на 5 кадрів: стопи, коліна, пупок, плечі, голова. Тільки тоді можна побудувати пропорційну фігуру людини», – поділився автор.

На слайдах художник крок за кроком показав, як створюється малюнок руки людини. Виявляється, майстерний митець і скульптор ніколи не зображує лише те, що видно окові глядача, а занурюється глибше, до першооснов, аби показати правдивий об’єм і форму. Відтак, спершу малюються кістки руки, згодом – м’язи, і лише насамкінець – шкіра, яку і видно на рисунку.

Запрошені гості, художники, мистецтвознавці, люди, які не уявляють свого життя без мистецтва в усіх його проявах зазначали, що зараз митці творять у площині синтезу науки і власного бачення.
«Хоч європейські митці всіляко намагаються протестувати проти науковості живопису, принципів пропорції, втім, стара Європа потребує молодої свіжої крові нашого мистецтва, де за творчим «я» митця стоять базові принципи малярської школи», – вважає художниця Катерина Ганейчук.
«Наука для художника – то азбука. Вона потрібна завжди і всім, а вже як і де її використовувати вирішує сама людина. Художні академії мусять вчити, а кожен художник брати з того навчання щось своє. Якщо немає глибини, то не буде тієї енергетики, що так приваблює глядача. Саме тому такі викладачі, як Ви, неабияк потрібні не лише українському, а й світовому мистецтву!», – відгукнулася керівний партнер галереї Леся Корсак.

«Те, що я роблю, іноді показує, ніби спізнився у мистецтві на 500 років. Але я постійно борюся з комплексом, намагаючись пройти увесь свій особистий курс від початку, від того, як творили на зорі мистецтва», – поділився автор.
Митець дуже трепетно ставиться до усіх своїх робіт, саме тому коментарі від гостей сприймав уважно і з неабияким хвилюванням. Втім, схвальних відгуків було так багато, що пан Микола до кінця зустрічі зміг видихнути з полегшенням.
«Поза вашою змальованою анатомією, Миколо, є щось ще. Це не просто неживі м’язи, які вчаться змальовувати художники, це не та притаманна їм штучність. Я відчула рівновагу у ваших формах. Рівновага – таке просте, природне, але ключове відчуття», – розповіла одна з гостей виставки.
Після лекції розмова з митцем перейшла в неофіційну атмосферу за бокалом шампанського, де Миколу Молчана ще довго не відпускали прихильники, демонструючи, що у Луцьку йому завжди раді.

23 лютого в Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відбувся майстер-клас художниці театру і живописця, педагога Галини Івашків. Двадцять п’ять учаcників майстер-класу створювали картини на тему “Мелодії весни” у техніці сухої пастелі.
Організували захід галерея “Арт-кафедра” спільно з Художнім музеєм м. Луцька, Луцькою дитячою художньою школою та Волинським обласним училищем культури і мистецтв ім. І. Стравінського.
Як розповіла Галина Івашків, у кожному творі має бути багатозначність,він має містити в собі, те, що у голові, душі, серці і вправній руці художника.
Тема майстер-класу обрана не випадково. Адже весна – найчуттєвіша пора року, сповнена світла, ніжності, буяння природи. Пробудження землі навесні надихає художника на створення воістину прекрасних творів.
Художниця описала кожен з періодів весни.
“Рання весна – це ніжність. Це ніби ангел, що йде босими ногами по душі. Згодом, земля народжує паростки, квіти,кольори. І, зрештою, травнева пора – пора буяння і шаленства”, – розповідала мисткиня, надихаючи своїх учнів працювати уявою, переживаннями, відчуттями.
Протягом трьох годин під ліричні ноти класичної музики учасники майстер-класу створювали свою мелодію весни. У когось вона вийшла яскрава, в інших – ніжно пастельна і мрійлива, ще в інших – яскрава і різнобарвна.
Як розповіли організатори, всі твори учасників майстер-класу можна побачити в арт-кафе “Стоп-кадр”.

Духовна підготовка до Пасхи пройшла в учасників майстер-класу під назвою «Будемо писанку писати!», що відбувся нещодавно в «Арт-кафедрі».
Таємниці волинського писанкарства відкривала своїм гостям Руслана Воронська – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Прийшли сюди не просто так, а щоб отримати вміння, досвід, започаткувати традицію, а згодом передати все це своїм дітям, внукам, правнукам.
«Наша ціль – написати писанку, – каже майстриня. – Завжди митці зверталися до того, що їх оточує. Традиційне народне мистецтво черпає все з природи. Яйце – символ пробудження природи, продовження пташиного роду».
Також яйце з давніх-давен символізувало добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, захист від лихого, а з часів виникнення християнства – це символ всепрощення, радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа. Фарбують писанки у різний спосіб: зеленим житом, лушпинням цибулі, корою та плодами яблуні. Писанку починають розмальовувати в перші дні Великого посту. Є навіть така, що зветься сорокаклинник, бо пишеться за сорок днів до Воскресіння Христового.
«Ці дні – час особливого духовного зосередження та спокою, час самоаналізу. Особливо в такий непростий період в житті країни, коли ми бачимо, хто друзі нам, а хто вже давно – ні, хто українці, а хто – ні. Що треба для щасливого завершення? Ми всі чекаємо, коли воно настане. Але лише щоденна тяжка праця дає великий результат. Однієї думки – замало.
В цей суботній день, коли в кожного могла би бути купа різних справ, кожен прийшов сюди не просто розважатись, а знаходити таку собі впевненість в завтрашньому дні. Малювати будемо знаки світла, Царства Небесного та супутну зірку», – мовила Руслана Іванівна.
А також дала таку настанову своїм учням:
«Маємо так працювати, ніби ми з вами добрі сусіди чи родичі. Зосередитись і думати про найголовніше».
Наголошує й на тому, що видуте яйце – оберіг, воно не освячується. Для цього окремо робляться крашанки. Виготовлені власними руками писанки поспішають подарувати похресникам, батькам, братам та сестрам.
Руслана Воронська розповідає, що в неї вдома на столі лежать свічки, віск, писанки.
«Ніколи не боюся, що донечка щось не так зробить. В ту мить ангели оберігають. Це щось сакральне», – каже жінка.
Писанкарі-початківці досить серйозно поставились то створення своїх робіт. В кожного вдався свій витвір з індивідуальним візерунком та відтінком. Більшість з них прийшли на такий майстер-клас вперше, але враження всі здобули незабутні:
«Шукала, що в нас в Луцьку таке є, і в Інтернеті знайшла оголошення, – розповідає Юля, що прийшла з семирічною донькою. – В нас бабуся малює, і ми вирішили прийти на майстер-клас. Хоч вона теж це дуже гарно робить, нас вчила. В цьому році ще не малювали, тож прийшли сюди перейняти ще чийсь досвід, навчитись нового».
«Ще в тому році знайшли телефон. Прийшла не тільки малювати, а й навчити дитину чомусь духовному. Думаю, що ще в цьому році з десяток яєць розмалюємо. І для освічення зробимо крашанки», – ділиться своїми враженнями учасниця майстер-класу Олена.

Зображення на писанці – це письмо, яким ми кодуємо свої побажання на наступний рік. Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилися майстрині народного мистецтва Софія Пасюк та Руслана Вронська.
Майстер-клас відбувся 4 квітня в Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
Для розпису учасникам роздали «видуті» яйця. Як розповіла Софія Пасюк, «наші предки не «билися» писанками на Пасху, а дуже бережно ставилися до них, тримали за іконами як оберіг. Коли писанка тріскала чи билася – це вважалося поганою прикметою, вважалося, що ламається оберіг».
Традиційні волинські знаки, якими прикрашали писанки, наділені глибоким сенсом, розповіла майстриня.
«Один із найпопулярніших знаків, який використовували наші предки – зірка. Вона є знаком сонця, тепла. Ще один символ – сорококлин, що означав зоране поле та достаток. Вітрячки та драбинки є символами вітру і дощу. Усі ці знаки традиційно оздоблюються «сосенками» – зображенням гілки хвойного дерева. Це знак, який стоїть на межі між цим світом і тим світом, оберігає живих», – поділилася Софія Пасюк.
Важливим є і настрій, з яким берешся розписувати яйця. Треба бути спокійним, відпустити всі тривоги та образи. Хоча по-іншому бути й не може: сам процес розписування є настільки медитативним, що невимушено заспокоює та розслабляє.
Починати наносити малюнки треба із розмітки. Спершу поділити яйце навпіл вертикальною лінією, затим – горизонтальною. «Ми ділимо яйце навпіл: на цей світ і той, а потім – на чотири частини, що символізують чотири сторони світу. Утворюється хрест. Ми звикли, що хрест – символ віри, проте цей знак був оберегом наших пращурів задовго до поширення християнства на нашій землі», – каже майстриня.
Учасникам майстер-класу запропонували наносити зображення спершу олівцем. А вже тоді намальовані лінії покривати воском. Розплавлений віск витікає із писачка, кінчик якого треба постійно підігрівати на полум’ї свічки. Новачкам важко давалися рівні лінії, та майстрині заспокоїли: це як ніби у першому класі, коли всі школярі пишуть косо-криво, проте чим більше вправляються – тим кращим виходить результат.
«Коли я починала писати писанки і теж думала, що у мене ніколи не вийде рівно, мені сказали: та неграмотні бабці на Поліссі віками малюють, а ти не зможеш?» – пригадала Софія.
Коли писанка покрита воском, її треба обезжирити, потримавши хвилину-дві в оцті. Тоді – кидати в ємність із фарбою і так само тримати кілька хвилин, залежно від інтенсивності кольору, який хочете отримати.
Кольори теж мають певне смислове навантаження. «На Волині не було багатоколірності у писанках. У Володимир-Волинському районі використовували білі малюнки на червоному тлі, в Іваничівському – на синьому, на Поліссі писали фіолетові писанки. Червоний – це колір вогню і любові, синій – колір Бога», – пояснила майстриня.
Після майстер-класу «Таблоїд Волині» теж отримав свій оберіг: писанку, вкриту несміливими і відносно рівними лініями зірок – на успіх та хвої – на захист від лихого. І, звісно ж, червоного кольору – любові та багатих емоцій.

У галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відбувся майстер-класі відомої художниці Галини Івашків. Більше 30 юних талановитих учнів художніх шкіл, студентів, молодих художників та аматорів відвідали захід.
На початку до присутніх звернулася керуючий партнер «Арт-кафедри» Леся Корсак, яка привітала всіх і зазначила, що галерея сучасного мистецтва виконує функцію покладену на неї, знайомить відвідувачів не лише з готовими творами мистецтва, а й навчає новим техніками малярства, знайомить з відомими художниками та їх творами, проводить цікаві лекції та практичні заняття.
Потому Галина Івашків та мистецтвознавець Зоя Навроцька ознайомили присутніх з можливостями техніки «суха пастель» та показали зразки робіт. Далі учасники майстер-класу малювали натюрморт осінній настрій з викладеної композиції з осінніх овочів та квітів.
«Враження – найкращі, це незабутній урок для нас, як учнів художньої школи, відчути себе справжніми художниками. А майстерінсть та манера творити Галини Івашків, лише надихає і дає нові поштовхи до творчості», – ділиться враженнями юна художниця Аліна.

У галереї мистецтв «Арт-кафедра» відомий художник Микола Кумановський 21 вересня вперше для всіх бажаючих провів майстер клас. Поштовхом до роздумів та лейтмотивом майстер-класу стало полотно Сальвадора Далі «Передчуття громадянської війни». Учасниками заходу стали учні художніх шкіл, аматори, мистецтвознавці-початківці.
«Це перший такий захід практичного характеру, адже досі у арт-кафедрі відбувалися творчі вечори, зустрічі та суаре за участю митців, які знайомили присутніх зі своєю творчістю. Таким чином, «Арт-кафедра» виконує свою місію, не лише знайомлячи людей з творчістю, а й навчаючи їх, прививаючи їм любов до мистецтва. Такі майстер-класи й надалі відбуватимуться, тому всі бажаючі зможуть їх відвідати та стати безпосередньо учасниками, взявши в руки пензля та фарби», – зазначила керуючий партнер галереї мистецтв Леся Корсак.
Як наголосив сам художник, практичні майстер-класи вкрай необхідні, адже є багато аматорів, які не знають як і де себе реалізувати, а для учнів художніх шкіл це шанс набути практичних навиків та самовиразитися. «Крім того, це не просто викликати в людей сприйняття реальності, а те духовне, що є в них, щоб воно вийшло назовні – в інших символах, інших образах», – резюмував Микола Кумановський