Автор: msumk

У Трипільській культурі рівновага символізувала гармонію між людиною та природою, між різними аспектами суспільного життя або між духовним і матеріальним світами. Часто в кераміці симетрія та взаємозалежність відігравали важливу роль у відображенні такої рівноваги.

Форма символу нагадує півзамкнуту петлю, що може показувати вічне повторення або життєвий цикл – народження, життя, смерть і відродження.

Цей символ може бути візуальним вираженням ключових тем Трипільської культури, що об’єднують природні елементи, життєві процеси і космологічні уявлення, характерні для того часу.

 

 

Центр Всесвіту може означати різні речі залежно від того, про що ми говоримо: про науку, релігію чи міфи.

Науковий погляд. У науці, коли ми говоримо про Всесвіт, то зазвичай маємо на увазі, що він розширюється однаково у всіх напрямках з будь-якої точки, як-от надувається повітряна куля. Тому насправді у Всесвіту немає такої речі, як центр у тому сенсі, як ми звикли думати. Усе, що ми бачимо в космосі, розширюється від нас, і кожна інша точка в космосі бачить те саме.

Релігійний і філософський погляд. У релігіях та філософії центр Всесвіту часто вважається особливим місцем, яке має велике духовне значення. Наприклад, древні греки вірили, що Олімп є домом для богів і центром Всесвіту. В Індії гора Меру вважається осередком всесвіту. У християнстві таке місце може бути Єрусалимом, який має велике значення в біблійних історіях.

Міфологічний погляд. У багатьох стародавніх культурах існують легенди про місце, що з’єднує небо, землю і підземний світ. Це місце часто зображується як магічний центр, де відбуваються усі важливі події космосу. Це може бути велика гора, містичний острів або величезна структура.

 

 

 

 

Зображений символ, може бути трактований як візуальне вираження циклічності життя, властиве багатьом культурам, включаючи трипільську.

Такий символ міг би представляти безперервну зміну станів, як-от сезонні цикли, які були важливими для аграрного способу життя — сівбу, зростання, збір урожаю. Ці цикли не тільки відображають фізичні процеси в природі, але й мають глибокий духовний і символічний зміст, підкреслюючи єдність життя та смерті, початку та завершення.

 

Трипільські символи часто відображають космологічні уявлення. Наприклад, спіралі та концентричні кола можуть символізувати сонце або зорі, вказуючи на зв’язок трипільців із небесними тілами та їхніми циклами.

Геометричні візерунки, як-от меандри або переплетені лінії, могли символізувати воду, життєві шляхи або з’єднання між людьми та природою.

 

Трипільська культура відома своєю багатою символікою, що особливо виявлена в їхній кераміці.

Цей знак символізує вічність і нескінченність. Він уособлює універсальні поняття циклічності та безкінечного відродження, які можуть бути інтерпретовані в контексті багатьох культур і філософій.

 

 

 

Трипільська культура, яка розвинулася близько 7 500 років тому, вважається однією з найстаріших цивілізацій, що існувала до таких давніх культур, як Шумер, Єгипет і Китай. Ця культура була високорозвиненою, мала успіхи в землеробстві, технологіях, як-от винахід колеса, доместикації тварин та створення одного з перших календарів. Хоча Трипільська культура відзначалася своєю складною орнаментальною системою, яка відображала мову символів на кераміці, вона не розвинула писемності, що є однією з причин, чому її іноді не визнають як одну з перших великих цивілізацій у світовій науці.

 

 

 

 

Колись давно в нашій Сонячній системі була велика і велична планета на ім’я Прагея. Вона була центром життя та знань, населена могутніми істотами, яких називали титанами зоряного світу.

Титани Прагеї володіли незліченною мудрістю, але їхня сила та знання породили і суперечки. Найвпливовішим серед них був Люцифер, який знехтував законами рівноваги, щоб досягти абсолютного контролю.

У результаті цього він став чорної дірою, яку почали називати Князем пітьми. Його катастрофічне перетворення призвело до розриву Прагеї на численні шматки. Ці уламки з часом сформували сучасний пояс астероїдів.

Життя на Прагеї зникло, цивілізація занепала, а мудрість і знання були втрачені. Титани, які згодом мешкали на Землі, стали пращурами людства, але їхні могутні здібності залишилися лише в легендах.

У китайській філософії Інь та ян – це дві взаємопов’язані енергії, які разом створюють гармонію та баланс. Інь та ян поєднуються, щоб створити рівновагу, але водночас вони постійно змінюються і рухаються. Це взаємодія протилежностей, яка запускає процес творення. Світло і темрява, тепло і холод, рух і спокій – усі ці елементи створюють умови для народження світу.

 

Біблія описує, як Бог створив світ за шість днів. Першого дня було створено світло, другого – небо, третього – землю і рослини, четвертого – зірки і небесні тіла, п’ятого — морських істот і птахів, а шостого – тварин і людину.

У Корані згадується, як Аллах створив небеса і землю, розділив день та ніч, і створив усе живе.

Індуїзм говорить про те, що Бог Брахма створив світ із власної свідомості. І світ постійно проходить через цикли створення і руйнування.

У буддизмі є уявлення про початок світу як результат причин і наслідків, а світ виникає та розпадається у нескінченних циклах.

Уявіть собі симфонію енергії та світла, коли різнокольорові спалахи вибухають у різних частинах всесвіту, а зірки утворюють величезні спіралі галактик. Це момент, коли з хаосу з’являється порядок, і темрява поступається місцем світлу.

Це дивовижний початок, який став основою для всього, що ми знаємо. З цього вибуху зародилася вся матерія, усі зірки, усі планети, і зрештою, наш дім – планета Земля.

З моменту великого вибуху минуло майже 14 мільярдів років, і весь цей час всесвіт продовжує розширюватися. Галактики рухаються одна від одної, а простір стає все більшим.