Салемські відьми

Салемські відьомські процеси – це одна з найбільш знакових та трагічних подій у ранній історії США у колонії Массачусетс.

Все почалося взимку 1692 року в Салемі, коли кілька молодих дівчат почали демонструвати дивну та неспокійну поведінку, включаючи крики, дивні пози та судоми. Місцевий лікар діагностував це як вплив «злого ока» – вважалося, що дівчата «опановані». Швидко розпочалися звинувачення в чарівництві.

Спочатку звинувачення були спрямовані на соціально ізольованих або непопулярних осіб, але з часом критерії розширилися і під звинувачення потрапляли все більше та більше людей. Використовувались такі методи доказу винуватості, як «проби з плаванням» – звинувачених зв’язували і кидали у воду, щоб побачити, чи вони потонуть (що означало їхню невинуватість) чи залишаться на поверхні (що означало, що вони відьми).

Процеси досягли піку влітку 1692 року, коли було страчено 19 осіб, більшість з яких були повішені на горі Галловс. Ще одна людина померла під час тортур, багатьох було ув’язнено. Урешті колективна істерія почала стихати, і в жовтні того ж року губернатор Вільям Фіпс припинив усі подальші арешти, звільнив чимало засуджених і заборонив дальші страти.

Ця подія стала символом небезпеки масової істерії та важливістю судової справедливості.

Восьмий подвиг Геракла

Восьмий подвиг Геракла – це викрадення коней царя Діомеда. Ці коні не були звичайними тваринами. Вони були злісними та кровожерливими, а їхнім улюбленим кормом були люди.

Діомед був жорстоким володарем фракійського міста Бістонія. Він виховав своїх коней – Подагроса, Лампона, Ксанта і Дініка, щоб вони кормилися людською плоттю. Це робило їх дикими та страшними для будь-кого, хто наважувався підійти до них.

Коли Єврістей дав завдання Гераклу викрасти коней Діомеда, той вирушив до Бістонії разом зі своїми друзями, серед яких були великі герої – Стікель та Абдер. Геракл вирішив, що найкращим планом буде спочатку позбавити коней їхнього страшного хазяїна. Він напав на Діомеда та під виглядом боротьби привів його до коней. Розлючені та голодні коні кинулися на свого хазяїна та з’їли його.

Після смерті Діомеда Геракл зміг вгамувати коней та завів їх до свого корабля. Однак під час спроби втечі його друг Абдер загинув, атакований іншими фракійцями, які намагалися повернути коней. Пізніше місто Абдеру назвали на його честь.

Геракл привіз коней до Мікен Єврістею. Цар злякався жорстоких коней і попросив Геракла відвести їх геть. Геракл випустив їх, і вони стали дикими, поки не були знищені хижаками.

Чотири чесноти стоїків

Розсудливість (практична мудрість)

Розсудливість вважається інтелектуальною чеснотою, яка включає здатність робити обдумані та ефективні рішення. Ця чеснота включає мудрість, розуміння, розсуд, а також здатність дивитися вперед та адекватно оцінювати наслідки дій. Це також означає здатність діяти відповідно до моральних принципів у складних ситуаціях.

Справедливість

Справедливість включає справедливе та рівноправне ставлення до інших, повагу до їхніх прав та людської гідності. Ця чеснота стосується чесності, об’єктивності та здатності давати кожному те, що йому належить. Справедливість також має суспільний аспект, оскільки вона включає прагнення до справедливих законів та порядків.

Мужність

Мужність є чеснотою, що дозволяє людині стояти за свої переконання, навіть у випадку страху, загрози або небезпеки. Це не лише фізична відвага, але й моральна сміливість – здатність діяти правильно, незважаючи на популярну думку, особистий ризик або суспільний тиск. Мужність також включає витримку та наполегливість.

Стриманість

Стриманість стосується самоконтролю та здатності керувати власними імпульсами, пристрастями або бажаннями. Ця чеснота допомагає людині уникнути надмірності та вести помірковане життя. Стриманість є ключем до особистої гармонії та відіграє важливу роль у підтримці здорових взаємин з іншими та самим собою.

 

Certa viriliter, sustine patienter – Борись мужньо, знось терпляче

Людина – символ у Трипільській культурі

Символ, представлений у вигляді антропоморфної фігури, складається з основних, але виразних ліній, які формують голову, руки і ноги. Простота ліній може символізувати універсальні аспекти людського існування, як-от здатність до дії, руху, взаємодії. Це зображення могло бути використано в ритуальних практиках або як амулет, що надає захист, сприяє плодючості або здоров’ю.

Трипільська культура, відома своєю глибокою зв’язаністю із землею і природою, могла використовувати такі символи для відображення відносин між людиною та космосом, де кожен символ служить мостом між матеріальним та духовним світами. У цьому контексті символ людини міг відігравати роль не тільки представлення людської фігури, але й уособлення більш широких концепцій, як-от соціальний порядок, духовне бачення або космічні закони.

Символіка людини у Трипільській культурі також могла віддзеркалювати глибоку повагу до ролі кожного члена спільноти. Він міг бути способом нагадування про важливість кожної особи в підтримці гармонії та злагоди в суспільстві, що є ключовим для виживання і процвітання колективу.

Цей стародавній символ не тільки говорить про майстерність та естетичні уподобання трипільців, але й служить вікном у їхній духовний світ, демонструючи, як через прості форми і лінії можна передати складні ідеї та поняття, що залишаються актуальними і до сьогодні.

Стоунхендж

Стоунхендж – один із найвідоміших та найзагадковіших археологічних об’єктів у світі, розташований у графстві Вілтшир, Англія. Цей давній кам’яний монумент, що складається з кількох кам’яних блоків, встановлених у коло, є предметом наукових досліджень та популярної фасцинації вже багато століть.

Стоунхендж був побудований у кілька етапів, почали приблизно з 3000 р. до н. е. та завершили близько 1600 р. до н.е. Первісно це місце було простим земляним валом та ровом, але з часом перетворилося на складну структуру.

Камені для Стоунхенджу були транспортовані з різних регіонів. Найменші камені, відомі як блакитні, були привезені з гір у Вельсі, відстань від яких становить близько 240 км. Великі піщаники для структури могли бути добуті значно ближче, приблизно в 32 км на північ.

Хоча точна функція Стоунхенджу залишається предметом наукових дебатів, існує кілька теорій.

  • Релігійний або ритуальний центр. Багато вчених вважають, що Стоунхендж міг бути давнім місцем поклоніння або жертвопринесень.
  • Астрономічний обсерваторій. Камені монумента чітко орієнтовані на захід та схід сонця в дні літнього і зимового сонцестояння, що може свідчити про його використання для відстеження астрономічних подій.
  • Місце зборів. Деякі теорії припускають, що Стоунхендж міг використовуватися для зборів та об’єднань різних дореволюційних груп населення Британії.

Сучасні археологічні дослідження навколо Стоунхенджу виявили численні поховання та інші артефакти, які надають додаткові докази того, що ця місцина мала значний культурний і релігійний вплив у давнину. Недавні дослідження також показали, що ландшафт навколо Стоунхенджу містить багато інших давніх структур, що можуть бути частиною більшого ритуального комплексу.

Посуха – символ у Трипільській культурі

Лінії в символі можуть символізувати тріщини у землі, що є типовим явищем для посушливих умов, коли вода випаровується, залишаючи землю розтрісканою та сухою. Розташування ліній у формі спіралей чи лопатей може відображати динаміку цього процесу – як вода витікає з землі, роблячи її непридатною для сільського господарства.

Цей символ міг бути використаний у Трипільській культурі як знак попередження або нагадування про важливість води для життя та культури. У суспільстві, яке залежало від аграрних циклів, посуха була серйозним випробуванням, яке могло призвести до голоду та суспільних потрясінь.

Символ посухи міг використовуватися в ритуалах, що мали на меті викликати дощ або захистити громаду від наслідків недостатності води. Він також міг слугувати як нагадування про необхідність збереження ресурсів та готовності до природних катаклізмів.

У сучасному контексті такі символи можуть нагадувати нам про історичні уроки та важливість стійкості перед лицем екологічних змін. Вони також можуть використовуватися для освітніх та культурних цілей, демонструючи, як давні культури сприймали та реагували на природні виклики.

Пектораль

Є типом давньої прикраси, яку носили на грудях. Вона використовувалася у різних культурах часто як символ влади, статусу або релігійного значення. У контексті скіфської культури такі прикраси мали велике символічне і церемоніальне значення.

Пекторалі часто виготовляли з дорогоцінних металів, як-от золото, інкрустували коштовними каменями або емаллю. Техніки їхнього виготовлення передбачали ковку, чеканку, інкрустацію та грануляцію.

Пекторалі носили як символи божественного заступництва та захисту. Вони могли також символізувати певні міфологічні або космологічні концепції. У багатьох випадках пекторалі носили воїни або вожді як символи їхньої влади та військових досягнень.

Пекторалі часто знаходять під час археологічних розкопок гробниць та святилищ, що дозволяє історикам та археологам дізнатися більше про соціальні структури, релігійні вірування та мистецтво давніх цивілізацій.

Одним із найвідоміших прикладів пекторалі є знаменита пектораль з Товстої Могили, знайдена в скіфському кургані біля міста Орджонікідзе (нині Покров) в Україні. Цей шедевр скіфського мистецтва датується IV століттям до н. е. і вражає складністю виконання та багатством символічного змісту, зокрема міфологічні та сцени полювання, що ілюструють зв’язок скіфів з природою та їхніми віруваннями.

Bonis nicet, gui malis parcet – Хто жаліє поганих, той шкодить добрим

Ecce homo! – Ось це людина!

Заявка