Розпочинається мистецький рік у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків цікавим та оригінальним проектом молодої художниці Ольги Кузюри під назвою «Втрачена присутність». Частинами інсталяції є відбитки з фрагментів втрачених інтер’єрів, зруйнованих будинків і прикордонних стовпців вже неіснуючих держав…
«Матеріальні об’єкти, що є свідченням естетичної і ментальної вибагливості епохи означують людину і дійсність, яких вже немає. Вони дозволяють дослідити гостре питання колективної пам’яті. На тлі так змінної геополітичної мапи світу відбувся розрив тяглості нашої органічної культурної еволюції. Багаж інтелектуального, культурного та матеріального спадку, що мав лягти в основу нашої самоідентифікації був незворотньо понівечений. Цей символічний простір, як певна цілісність дає людині певність та своє місце в дійсності. З нашого минулого було усунуто покоління особистостей, та систематично руйновано елементи ціннісної системи, що сьогодні мали бути нашим орієнтиром. Тому нам особливо складно берегти створене до нас, для нас, але не нами і ми продовжуємо втрачати матеріальне і метафізичне…», – каже мисткиня.
Відкриття відбудеться 24 січня о 17.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. У день відкриття вхід вільний!
До слова, художниця навчалась на кафедрі
дизайну в національному лісотехнічному університеті України (2007 – 2013). В
2016 році завершила аспірантуру у Львівській національній академії
мистецтв. Працює в галузі станкової та експериментальної графіки, живопису,
інсталяції. Презентація творів художниці відбувалась на персональних виставках
у 2015, 2016 та 2017 роках. Учасниця численних всеукраїнських та
міжнародних проектів, пленерів, резиденцій.
Продовжує експерименти у нових техніках та
матеріалах формуючи виразну мистецьку манеру.
У Музеї сучасного українського мистецтва
Корсаків всередині грудня
відбулась неординарна презентація виставкового проекту LYSISTRATA
Ніни Мурашкіної.
У своєму творчому
доробку мисткиня
розповідає історії про жінок, розкриваючи теми тілесності, флірту, кохання та
жорстокості, любові та насильства. У проектах художниці є автопортрети, оточені середньовічними
мотивами, а міфологічне проходить обробку персонального осмислення й досвіду.
Говорячи про інтонацію своїх робіт, Мурашкіна зауважує важливу роль іронії у
поєднанні з тонкою естетикою.
Окрім живописних робіт «Лісістрата» включає композиції з
чорних силуетів. Вирізані ножем, вони додають у проект елемент первісного й
народного. Подібно до графічних малюнків на стінах печер або тіней біля
вогнища, силуети нагадують про окрему реальність, яка є фіктивною, але несе в
собі величезний міфологічний імпульс. Дистанція між печерою Платона і сучасними
медіа, які створюють альтернативну реальність, звужується. Межа між художнім і
реальним розмита. Про це, зокрема, свідчать цілком реальні сексуальні страйки
XXI століття. Про це розповідає «Лісістрата» Мурашкіної. Колись вигадані
Арістофаном жінки, які зупиняють воєнні походи, сьогодні звершують свої
подвиги.
До слова, Лісістрата
— героїня комедії Арістофана, яка проголошує сексуальний страйк проти війни між
Афінами і Спартою. На тлі
Акрополя вона закликає до боротьби за мир через відмову
від сексуальних стосунків з чоловіками. За сюжетом давньогрецької п’єси
чоловіки врешті складають зброю. У світ повертаються мир і любов.
З вітальним
словом до присутніх звернулася керуючий партнер МСУМК Леся Корсак, а також вона
подякувала художниці за цікаву співпрацю.
[envira-gallery id=’5346′]
Довідково: Ніна Мурашкіна народилася у місті Донецьку, у родині інженерів. Контраст між сірою буденністю шахтарського міста на зламі епох та екзальтованим родинним оточенням залишив свій відбиток у свідомості майбутньої художниці.
Наразі Ніна Мурашкіна є однією з найвідоміших сучасних українських художниць в Україні і світі. Її роботи експонуються з 1999 року. Ніна Мурашкіна є учасницею великої кількості виставок в Україні та за кордоном. Твори знаходяться у приватних колекціях України, Австрії, Польщі, Росії, США, Франції, Японії, Німеччини, Канади, Іспанії, Італії, Чехії, Бельгії, Китаю.
15 грудня біля Музею сучасного українського мистецтва Корсаків представили оновлену основну експозицію «Генеза сучасного українського мистецтва». Вона демонструє генезу сучасного українського мистецтва його витоки, через тяглість та діалоги художників різних поколінь. Показує світовій спільноті актуальні мистецькі пошуки сучасних українських художників. Для кожного з українських регіонів характерні свої традиції, своє минуле, свої ракурси бачення національних перспектив та культурно-художні стереотипи.
Експозиція підкреслює вагомість впливу локального історично-культурного та художнього досвіду на формування сучасного українського мистецтва. На його виставці представлені Західний, Дніпровський, Одеський, Закарпатський, Київський, Харківський та Південно-східний осередки.
Після вітального слова фундаторів музею Лесі та Віктора Корсаків, а також відомої мистецтвознавці Зої Навроцької відбулася авторська ексклюзивна екскурсія від натхненниці музею Лесі Корсак.
Обновилося багато творів. Близько 20 імен додалося. Звідки вони взялися? Музею вже майже півтора року. Ми проводили виставки та постійно змінювали експозиції на іншому поверсі центральної зали Ґенезі сучасного українського мистецтва. Після кожного проекту ми докуповували роботи, нам щось дарували, і колекція постійно збільшувалася. І воно все у сховищах було. У нас 4 сховища набиті були роботами, і ми зрозуміли, що треба якось ці роботи показати. Ми на певну годину припинили проекти Ґенезі, і зробили перестановку творів, зробили нову концепцію, щоби показати від ученика до наставника тяглість поколінь. Зараз експозицію поділено на 7 осередків: західний, одеський, закарпатський, київський, південно-східний, харківський та дніпровський.
Також вона зазначила, що окремо йде зал соцреалізму, адже він спільний для всіх цих осередків.
Можна навіть зараз простежити схожі тенденції: люди намагаються під певну ідеологію підігнати мистецтво. Це ніколи не можна робити, тому що ми скотимося до того самого. Мистецтво має йти своїми законами, і ніякі політики на нього не мають впливати, – підсумувала майже півторагодинну екскурсію Леся Корсак.
Зараз на стінах Музею висять роботи Миколи Глущенка, Андрія Сологуба, Андрія та Петра Гуменюків, Ігоря Панчишина, Романа Яціва, Івана Турецького, Валентина Кирилкова та Валентини Івашків, Олега Парфьонова, Мирослава Ягоди та Якова Гніздовського, Олександра Завадовського, Олега Волошинова, Олександра Нем’ятого та інших.
Тому у залі актуального мистецтва відбувся концерт камерної музыки MUSIC TEMPUS . Твори Й.С.Баха, Й.Брамса, Н.Паганіні, Ф.Крейслера, М.Равеля, К.Дебюссі, С.Рахманінова, М.Скорика виконували: Костянтин Лукинюк, скрипка (Україна/США) та Тетяна Павлiчук-Тишевич , фортепіано (Україна). Куратор: кандидат мистецтвознавства Лариса Ігнатова
15 грудня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться на урочисте відкриття оновленої основної експозиції «ГЕНЕЗА СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА». Вхід вільний!
У програмі:
• 15:00авторська екскурсія від Лесі Корсак мистецькими осередками (Західний, Дніпровський, Одеський, Закарпатський, Київський, Харківський та Південно-східний).
• 16:00 – концерт камерної музики MUSIC TEMPUS
Твори виконують: Костянтин Лукинюк, скрипка (Україна/США) та Тетяна Павлiчук-Тишкевич, фортепiано (Україна).
У програмі твори: Й.С.Баха, Й.Брамса, Н.Паганіні, Ф.Крейслера, М.Равеля, К.Дебюссі, С.Рахманінова, М.Скорика та ін.
Куратор: кандидат мистецтвознавства Лариса Ігнатова
Відома українська журналістка Марічка Паплаускайте у Луцьку презентує свою книгу репортажів «Бог дивовижних людей та інших грішників».
Презентація відбудеться 5 грудня о 17.30 в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.
Подію організовує видавництво «Човен», а модераторкою буде Анна Луцюк. Вхід вільний.
До слова, історії героїв Марічки Паплаускайте можна читати із захопленням, недовірою чи острахом, але ними не можна не дивуватися. Ці люди не є святими, ба більше — вони помилялися і помиляються, іноді фатально.
Пастор, який врятував тисячі залежних від вулиці й наркотиків дітей у Маріуполі. Науковець, якого викрали та ув’язнили бойовики «ДНР». Власниця успішного бізнесу, яка не змогла врятувати від смерті власну доньку, що мала рідкісне захворювання. Новонавернений християнин, засуджений довіку за вбивства та зґвалтування. Столяр, який таємно від комуністичної влади провадив Богослужіння у квартирах вірян.
Кожен із героїв книжки сконцентрував у собі неймовірну енергію та готовність усупереч обставинам бути чи залишитися людиною: щирою, складною, відкритою, вразливою, доброю, суперечливою, талановитою.
Марічка Паплаускайте — українська репортерка; співзасновниця та головна редакторка онлайнового журналу Reporters; викладачка Школи журналістики Українського католицького університету. Народилася в Миколаєві. Має історичну та журналістську освіту. Працює у жанрі художнього репортажу. Двічі лауреатка відкритого конкурсу для журналістів «Text». Фіналістка Конкурсу професійної журналістики «Честь професії – 2019» у номінації «Найкращий репортаж».
В останній місяць року Музей сучасного українського мистецтва Корсаків презентує відвідувачам грандіозну виставку унікальної художниці – Ніни Мурашкіної. Вона творить у стилі синтетичного міксу на основі класичної художньої освіти, з поєднанням декоративного живопису, кічу, наїву, магічного символізму та contemporary art.
Головною темою її картин, колажів, ready-made об’єктів та інсталяцій завжди є еротична магія жіночності у її глибинних та хворобливих проявах. Майже у всіх творах головною героїнею є сама авторка.
Отже, відкриття виставки Ніни Мурашкіної LYSISTRATA у Музеї Корсаків відбудеться 20 грудня о 17.00. Вхід у день відкриття вільний!
До слова, Ніна Мурашкіна народилася у місті Донецьку, у родині інженерів. Контраст між сірою буденністю шахтарського міста на зламі епох та екзальтованим родинним оточенням залишив свій відбиток у свідомості майбутньої художниці.
Наразі Ніна Мурашкіна є однією з найвідоміших сучасних українських художниць в Україні і світі. Її роботи експонуються з 1999 року. Ніна Мурашкіна є учасницею великої кількості виставок в Україні та за кордоном. Твори знаходяться у приватних колекціях України, Австрії, Польщі, Росії, США, Франції, Японії, Німеччини, Канади, Іспанії, Італії, Чехії, Бельгії, Китаю.
Також, у грудні традиційно відбудеться проект «Крок на шляху мистецтва». Знаковою подією стане також Lutsk Fashion Weekend 26 грудня.
А на початку місяця в МСУМК відбудеться літературна подія: відома українська журналістка МарічкаПаплаускайте презентує свою книгу репортажів «Бог дивовижних людей та інших грішників».
Презентація відбудеться 5 грудня о 17.30. Подію організовує видавництво «Човен», а модераторкою буде Анна Луцюк. Вхід вільний.
Без непримиримості дефініцій, скандалів на кшталт «я теж так можу!» проминуло експонування в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків виставкового проекту Dokumento essе Анастасії Подерев’янської та Олександра Смирнова. З огляду на певну провокативність формату, очікувався бурхливий вихлюп негативної енергії з боку глядачів. Проте чи то наш сучасник насправді досягнув значних успіхів у розумінні новітніх художніх практик, чи то — навчився добре імітувати компетентність: у будь-якому разі, подивом для музейників виявилася, радше, не скандальна атмосфера перебігу виставки, а навпаки — загострена увага до авторських технічних і технологічних прийомів, спроби занурення у світ представлених образів, непоодиноке й по-справжньому фахове смакування стилістикою. Відтак можна з впевненістю зауважити, що молоді, однак достоту знані в українському арт-просторі художники Анастасія Подерев’янська та Олександр Смирнов цим проектом здобули чимало нових фанів своєї творчості, поставивши перед критиками та й усією мистецькою спільнотою багато актуальних, ба навіть дражливих питань.
Характерною ознакою проекту Dokumento essе є несподівано цікаве поєднання не завжди поєднуваних речей. По-класичному вагомі, лаконічні, майже по-пуританському стримані стилістичні засоби Олександра Смирнова і, сповнені пристрастей, шаленства, бурлескної риторики, азартного жонглювання естетикою маскультури, об’єкти Анастасії Подерев’янської витворювали у виставковому середовищі неймовірну емоційну напруженість. Кругла скульптура, рельєф, декупаж, що на межі з малярством і гобеленом, — все загалом, немов сповнений асоціацій поетичний текст, занурений в екзистенційну глибочінь. Тут — палахкотіння ритмів, несамовита гра барв, чуттєвість аж до брутальності, вражаюча наївність і водночас печаль та певний драматизм… Втім, чи є самоціллю проекту буфонадно-балаганний розгул пристрастей? Залишаючи далеко на узбіччі спокусу банального епатажування, без натяку на пафос або пролеткультівські заяви «о новаторстве», Анастасія Подерев’янська та Олександр Смирнов зі справжньою шляхетністю послуговуються відомими відкриттями часів модернізму, коли пересічний предмет набуває особливого змісту в середовищі виставкових залів, трансформуючись у метафору або філософські узагальнення. Інтелектуальність, добрий академічний вишкіл, ґрунтовні знання в царині образотворчого мистецтва не дозволяють їм експериментувати на догоду амбіційному «не так, як всі!». Пріоритети цих мистців — виважені й осмислені, їхні пошуки спрямовано до іншого… І хоча поверховий рівень сприйняття проекту не виключає провокативного глузування, кепкувань ба навіть сарказму та, поза цим, у кожному творі бринить щемливим лейтмотивом прагнення художників знову відшукати «в людині людське», нагадавши їй в оцю добу катастрофічних дисгармоній про старі й одвічні цінності: Любов — Ніжність — Відданість — Щирість, які насправді спроможні врятувати світ.
Композиції панно Анастасії Подерев’янської збудовані з деталей вживаного одягу, фрагментів зітлілого з часом гаптування, пожовклого мережива, старомодних серветок із бабусиного серванта, фрагментів іграшок, афіш, вишиваних рушників… Вони схожі на тіні проминулого життя. Історичний лет часу, невблаганний поступ днів, хвилин, моментів… Про те, як теперішнє стає минувшиною, віщують ці предмети. У стрімкій часовій круговерті, під тиском історичних реалій, соціальних умов, суспільних зламів матеріальний світ піддається постійним трансформаціям. Тому якісь банальні предмети, скажімо, обгортка дешевого мила чи пляшка з-під пива спроможні відобразити не лише стилістичні тенденції доби, а й певний вимір буття, індивідуально пережиті моменти радощів, успіху, жалю. Вводячи подібну продукцію у площину своїх творів, Анастасія Подерев’янська не просто робить виклик консервативним смакам, а творить дивовижні композиції, увиразнює в них ледь приховану печать вічності, спонукаючи глядача відчути серцем або відчитати розумом результати її авторських досліджень про речі далеко непрості, такі як: сенс буття, минуле, сьогоднішнє, майбутнє… За допомогою цих подеколи смішних деталей із ярмаркових полиць вона доносить до сучасника важливу істину про неповторність кожної миті, ніби змушуючи його осмислити себе і власне життя у вимірах вічного…
Особливої безпосередності та ліричного забарвлення творам Анастасії у проекті Documento esse додають аркуші шкільних зошитів її сина — реального учня з його виконанням реальних завдань, оцінками й зауваженнями реальних учителів. За допомогою цих фрагментів, які в руках художниці набули змісту артефактів, стверджується головна ідея всього проекту — зафіксувати, відобразити, зрештою задокументувати наш час в усьому різноманітті його проявів.
Іронічні, а в чомусь і по-справжньому зворушливі образи творів Олександра Смирнова підсилюють емоційну тональність усього проекту. Однак ледь уловимий персональний відтінок, невиразне відчуття тривоги, що еманує від його лаконічної пластики, спонукають глядача зосередитися на інших світоглядних парадигмах. Залишаючи поза увагою стереотипи сьогоднішнього світу з його суєтою, захланністю, манірністю, художник шукає в мистецтві духовної рівноваги й гармонії. Не хаос предметного середовища, не тотальна матеріалізація людського життя, а сама людина з її вразливою, можливо, заблудлою, однак нетлінною душею — в центрі його творчих шукань. Авторські жести Олександра Смирнова позбавлені моралізаторства. Його меседжі спрямовані до тих, хто спроможний почути… Майже в кожній праці скульптора — абриси людських постатей: праведників, грішників, святих. Він пильно вдивляється, ніби намагаючись осмислити і закарбувати людський лик. Він по-справжньому провокує сучасника згадати поетове слово: «Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це, чи ні?» — закликає поглянути на реальність саме крізь призму цих нетривіальних ідей.
Мистецький проект Documento esse — це взаємовплив і перетинання високого мистецтва й поп-культури, які, за ствердженням авторів, нині вже неможливо роз’єднати, хіба що спробувати прийняти в усій вичерпності художніх напластувань.
«Наша історія – наше натхнення» – під такою назвою у арт-кафе «Стоп Кадр» відкрилася чергова виставка робіт юних митців у рамках проєкту «Крок на шляху мистецтва». Викладачі: Галина Івашків і Наталія Пилипчук. Учасники виставки – учні четвертого класу Луцької дитячої художньої школи: Софія Мазурок, Іванна Лігоцька, Павло Юшак, Анастасія Степанюк, Софія Павлишин, Микола Мамчар, Назарій Рибачук, Дарина Дмитрук, Софія Марченко, Владислав Курдельчук, Анна Квач. «Я дуже щаслива, що наші вчителі та Музей Сучасного Українського мистецтва Корсаків надали нам такий шанс», – сказала одна із учасників події Аня Квач.
Тут, вперше зустрівшись із своїми глядачами, майбутні художники отримали можливість побачити власні роботи поза стінами майстерні, почути фахові оцінки та поради, обговорити здобутки і прорахунки, сповнитись натхненням на майбутнє. В рамках виконання навчальної програми педагоги зініціювали вивчення особливостей історичного жанру на основі яскравої події, яка відбулася в Луцьку 1429 року – З’їзду європейських монархів. Таким чином, Луцька дитяча художня школа долучилася до відзначення цього факту в історії. Князь Вітовт Великий, королівські персони, духовенство, вельможі та їх оточення стали героями творів малярства та скульптури.
Юним художникам вдалося дуже багато: досягти успіху у відображенні характерів, жестів, мімики, людської постаті в русі, верхи на коні, а, головне, передати емоційну атмосферу того часу і власне захоплення темою. Виставці передувала наполеглива робота над ескізами, вивчення матеріалів та історії костюму, побуту середньовіччя, що безсумнівно вплинуло не тільки на професійний поступ, а й на формування особистості молодих людей, які незабаром представлятимуть творчу інтелігенцію України.
Нагадаємо, Луцька
дитяча художня школа була заснована в
1961 році, де навчалося всього 60 учнів. За роки роботи в її стінах початкову
художню освіту здобули понад три тисячі
обдарованих дітей. Багато її колишніх вихованців сьогодні – це відомі
художники, скульптори, мистецтвознавці, педагоги. Зараз у Луцькій художній школі
навчається більш ніж 600 учнів.
У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків цього разу ще більш незвична виставка: у центрі приміщення, що розділене стінами на три зони, стоїть велетенська куля, сформована зі зв’язаного між собою текстилю та кількох телевізорів. Праворуч стелю та стіну підпирають дивні конструкції, схожі на будівельні. Глибше у тій частин зали спрямовані промені світла вихоплюють із напівтемряви завосковані бляшанки, пружини та інший урбаністичний мотлох. На стінах міська графіка, а кілька екранів розмито показують різні частини Львова. Правий сектор приміщення виділили для трьох загадкових білих конусів різної висоти. На стіні праворуч від входу висить проштрикнута кількома сотнями голок військова форма.
Все це проект MEDIAHUMAN львівського митця Михайла Барабаша.
Привітала
присутніх мистецтвознавиця Зоя Навроцька, яка розповіла про Михайла Барабаша як
художника, що працює у найрізноманітніших напрямках.
Сам митець пояснює,
що має потужну академічну освіту, на ґрунті якої він і наважився проводити такі
сміливі мистецькі експерименти. Саме про це, каже художник, і говорить
одна з інсталяцій проекту. На ній полотна, що їх майстер малював з 2006 до 2013
року. Вони нагромаджені одне на одне таким чином, що видається, ніби вони і
справді підпирають стелю. Ще дві картини аналогічним чином служать опорою для
музейної стіни. Це основа, без якої не було би мультимедійного мистецтва і
проекту MEDIAHUMAN, впевнений автор.
Урбаністична серія із завоскованими бляшанками та
розмитими відео демонструє міський простір, а також показує швидкоплинність
життя у великому місті.
Особливу увагу глядачів привернув інтерактивний
арт-об’єкт «Автопортрет». Ці на перший погляд дивні конуси всередині містили
портрети Михайла Барабаша, стилізовані під трьох буддистських мапв, що
ігнорують зло.
Автор розповів, що куля в центрі часто викликає асоціації з формою планети і таке інше. Наспарвді ж, каже художник, увага передовсям має бути зосереджена не на формі об’єкта, а на способі його творення. Це сотні вузлів, які сплітаються у химерну конструкцію, що тримається купи.
22 листопада о 17:00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків покажуть незвичний фільм – «Between Sun And Moon». Вхід вільний!
Стрічка «Between Sun And Moon» створена творчою групою «Highlights» разом з Євгеном Дзюбою. У ньому нема нічого з того, до чого звик глядач – ні стандартного сюжету, ні діалогів, ні очікуванного фіналу.
«Цей фільм дуже експресивний та емоційний. Незважаючи на досить специфічні образи, він просто вривається в емоційну та чуттєву сферу глядача, обминаючи стандартні раціональні «налаштування». Ця робота не є спробою залучити глядача до ідей «східної філософії». Навпаки, це кіно через мову метафор і символів веде глядача до головних питань всього людства, які не мають етнічних та культурних ознак. Це, звісно, свідомість, воля та свобода. У цьому контексті фільм «Between Sun And Moon» виступає як сучасний міф, тонко відображуючи нюанси епохи постмодерну», – зазначають автори.
Отже запрошуємо, усіх охочих 22 листопада о 17:00 у Музей сучасного українського мистецтва Корсаків ! Вхід вільний!
