Якось Астарта, у міфології семітських народів богиня родючості, материнства та кохання, покохала Адоніса, красивого і харизматичного юнака. Марс, бог війни, заздрив їхнім стосункам і вбив Адоніса. Смерть коханого сильно вплинула на Астарту. Вона занурилася в печаль, і ця печаль спустошила землю, спричинивши засуху та неврожай. Однак її любов була настільки сильна, що вона погодилася відправити Адоніса до підземного світу, щоб земля знову стала плодючою. Після цього рослини почали рости, а життя на Землі повернулося до нормального стану.
Місяць: Червень 2024
Міф про бій Мардука і Тіамат
Колись у далекі часи молодий бог Мардук, виступив проти Тіамат – древньої богині, яка породжувала хаос, щоб захистити порядок у Всесвіті.
Мардук був спритним і сильним, і йому вдалося перемогти її. Він пронизав її списом і щоб створити новий світ, розрубав тіло Тіамат навпіл.
Одну половину її тіла Мардук використав, щоб створити небесний світ. Він відділив верхні води від нижніх, створивши стіну, яка утримувала води небес від землі. Також зробив ворота в цій стіні та поставив вартових, щоб вони контролювали дощ, сніг та град.
Другу половину тіла Тіамат Мардук використав, щоб створити Землю. Вона мала вигляд напівкруглої чаші. Мардук створив із землі гірські хребти та долини, а також річки, які текли по її поверхні.
Сонце
Наше Сонце з’явилося набагато пізніше, приблизно 4,6 мільярда років тому. Воно сформувалося з менших газопилових дисків, які оточували центр галактики. Ці диски ущільнювалися, створюючи гаряче ядро, яке згодом стало світитися.
Коли Сонце почало випромінювати світло і тепло, навколо нього залишилися залишки пилу та газу, з яких утворилися планети, включаючи Землю.
Приблизно 4,5 мільярда років тому Земля зіткнулася з великим об’єктом, що призвело до утворення Місяця.
Наше Сонце з’явилося набагато пізніше, приблизно 4,6 мільярда років тому. Воно сформувалося з менших газопилових дисків, які оточували центр галактики. Ці диски ущільнювалися, створюючи гаряче ядро, яке згодом стало світитися.
Коли Сонце почало випромінювати світло і тепло, навколо нього залишилися залишки пилу та газу, з яких утворилися планети, включаючи Землю.
Приблизно 4,5 мільярда років тому Земля зіткнулася з великим об’єктом, що призвело до утворення Місяця.
«Чумацький шлях»
Чумацький Шлях — це наша галактика, величезний спіральний диск, наповнений зірками, планетами та іншими небесними тілами. Вона утворилася близько 13,6 мільярда років тому з гігантської хмари газу і пилу.
Українці Чумацький Шлях пов’язують з історією чумаків, торговців, які перевозили сіль та інші товари по землях України.Чумаки позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажарах. Господь переніс соляну дорогу на небеса. Відтоді чумаки знали шлях по сіль і додому. Ще вважали, що Чумацький Шлях — небесна дорога для людських праведних душ, що летять по цій дорозі в рай, а грішні — до пекла. Птахи по ньому восени відлітають у вирій, а весною повертаються.
Чумацький Шлях — це наша галактика, величезний спіральний диск, наповнений зірками, планетами та іншими небесними тілами. Вона утворилася близько 13,6 мільярда років тому з гігантської хмари газу і пилу.
Українці Чумацький Шлях пов’язують з історією чумаків, торговців, які перевозили сіль та інші товари по землях України.Чумаки позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажарах. Господь переніс соляну дорогу на небеса. Відтоді чумаки знали шлях по сіль і додому. Ще вважали, що Чумацький Шлях — небесна дорога для людських праведних душ, що летять по цій дорозі в рай, а грішні — до пекла. Птахи по ньому восени відлітають у вирій, а весною повертаються.
Створення землі
Зоря – символ у Трипільській культурі
Символ має форму зірки з п’ятьма вістрями, яка часто використовується у багатьох культурах для символізації небесних тіл, світла та духовного прагнення. У контексті Трипільської культури такий символ міг мати глибоке значення, зв’язане з космологією, релігією або ритуальними практиками.
Зоряний символ часто асоціюється з навігацією, вказуючи напрямок у нічний час. Він також може представляти світловий промінь у темряві, символізуючи надію, відкриття, нові починання та просвітлення. У духовному сенсі зірка може означати божественне світло або духовне керівництво.
Люди могли використовувати подібні образи для відзначення важливих астрономічних подій, як-от сонцестояння або рівнодення. Це могло бути важливо для сільськогосподарських практик, що базуються на календарі, який регулює посівні цикли та інші сезонні діяльності.
Зірковий символ також міг використовуватися в ритуалах або як амулет для захисту, благополуччя, або як засіб медитації та фокусування духовної енергії.
Тимчасовість – символ у Трипільській культурі
Перехрещені лінії часто використовують для символізації конфлікту, зустрічі або важливого перехрестя. У контексті тимчасовості ці лінії можуть представляти точку зміни – момент, коли старе закінчується, а нове починається. Це може бути пов’язано з циклічними уявленнями про час та вічні повторення в природі, які були важливі для аграрної Трипільської культури.
Трикутник в основі може символізувати стабільність і твердий фундамент або, навпаки, може підкреслювати ідею непостійності та змін. У багатьох культурах трикутник також асоціюється з елементами землі, води чи вогню, відіграючи ключову роль у міфологічних та символічних розповідях.
Узагальнюючи, цей символ міг використовуватися в Трипільській культурі для позначення ідеї про тимчасовість всього живого, перехідні моменти у життєвих циклах або як маркер важливих змін у суспільстві або природі. Це відображення глибокої зв’язаності трипільців із природними циклами та їхнім розумінням постійної зміни як основи існування.
Зв’язок часів – символ у Трипільській культурі
Це символ, який складається з двох з’єднаних спіралей. Він часто асоціюється з ідеями вічності, циклічності та безперервного зв’язку між минулим і майбутнім. У багатьох культурах, зокрема і в Трипільській, подібні спіралі використовуються для символізації повторюваності природних циклів, як-от сезони або життєві етапи.
Спіралі, з’єднані разом, можуть також представляти ідею зв’язку часів, де минуле нерозривно пов’язане з майбутнім, формуючи єдиний безперервний потік існування. Цей символ міг мати значне ритуальне та міфологічне значення в Трипільській культурі, підкреслюючи зв’язок із природою та важливість аграрних циклів. Він міг з’являтися в мистецтві, на декоративних предметах або у священних місцях, відображаючи вірування та світогляд трипільців.
Вода – символ у Трипільській культурі
Цей символ, який складається з вертикальних ліній та горизонтальних смуг, може бути трактований як стилізоване зображення хвиль або води. У багатьох культурах подібні символи використовують для представлення води, яка є джерелом життя, очищення та змін.
У контексті Трипільської культури, яка була тісно пов’язана із землеробством та залежала від природних водних ресурсів, такий символ міг мати особливе значення. Вода не лише важлива для зрошення полів і підтримки врожайності, але й може символізувати живильну та очисну силу в релігійних і ритуальних контекстах.
Цей символ також може відображати зв’язок між небесним (вертикальні лінії) і земним (горизонтальні смуги), підкреслюючи взаємозалежність між духовними та матеріальними аспектами світу. Це може бути вираженням уявлень про космологію та природу всесвіту в міфології та віруваннях трипільців.
Такий символ, використаний у декоративному або ритуальному контексті, міг служити як магічний знак, що залучає життєдайну вологу або захищає від негативного впливу, а також як символічне зображення потоку життя і безперервного відновлення.
Нескінченність – символ у Трипільській культурі
Це символ, який нагадує форму піскового годинника або вертикально перевернуту вісімку, що часто асоціюється з символом нескінченності в сучасних та історичних культурах. У контексті Трипільської культури такий символ пов’язаний з циклічністю життя, вічністю або неперервністю природних процесів.
Трипільська культура, що відома своїми глибокими релігійними та міфологічними уявленнями, могла використовувати такі геометричні символи для відображення світоглядних концептів, як-от зміна сезонів, сільськогосподарські цикли, ідеї життя та смерті. Символи, що нагадують нескінченність, могли відігравати роль у ритуалах, мистецтві та декораціях, служачи магічним захистом або благословенням для вічного врожаю та процвітання.
Цей символ також може символізувати ідею з’єднання та злиття протилежностей, як-от землі та неба, смерті та життя, підкреслюючи важливість балансу та гармонії в природі й людському житті.
