Галерея сучасного мистецтва «Арт-Кафедра» відзначила Першу річницю з дня відкриття! З цієї нагоди в галереї відбулась урочистості за участю художників, митців, відомих людей краю, учнів та студентів художніх шкіл, вищих навчальних закладів, представників влади і ЗМІ.
Свято розпочалося з урочистої академії, під час якого з вітальним словом до присутніх звернулася керуючий партнер «Арт-Кафедри» Леся Корсак. Вони привітала і подякувала всім присутнім, а також тим митцям, які долучилися до становлення та популяризації галереї, як місця, де акумулюється мистецтво. Також вона розповіла про успіхи, яких вдалося досягнути завдяки злагодженій роботі та професійному підході колективу галереї сучасного мистецтва.
«Більше двох десятків найрізноманітніших заходів відбулося в галереї як для поціновувачів мистецтва, так і аматорів, дорослих та дітей. Це: творчі вечори художників, роботи яких були представлені в експозиціях «Арт-Кафедри», а також тематичні суаре про жанри та напрямки в художньому мистецтві. Крім того, лише за рік ми розширили галерею, відкривши другу велику залу. Експонували роботи відомих майстрів сучасності Миколи Кумановського, Валентина Кирилкова, Галини Івашків, Наталки Кумановської, Олександра Валенти, а також повномасштабні виставки Карела Якубека та львівських поставангардистів Петра Гулина й Геника. Численні майстер-класи з розмальовування вітражів, декупажу, вимальованки, а також уроки мистецтва від відомих художників – ось чим сьогодні з гордістю може похвалитися галерея сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра», – зазначила Леся Корсак. Привітати колектив «Арт-Кафедри» з першою річницею прийшло близько сотні поціновувачів мистецтва, художників, відомих людей краю. Зокрема, з вітальним словом звернувся й заступник начальника управління культури Луцької міської ради Віталій Поліщук. Він вручив Лесі Корсак Подяку за внесок в культурне життя міста і зазначив, що галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» стала закладом, яким Луцьк може пишатися на всеукраїнському рівні та побажав подальших злетів і розширення закладу.
Приємним сюрпризом став виступ митця з Харкова Микити Кубанцева, який намалював «золотом» портрет Тараса Шевченка, танцюючи при цьому. Опісля всіх запросили для спільного малюнку картини «Древо Життя», першими пензлем торкнулися Віктор та Леся Корсаки, завдяки яким й було створено «Арт-Кафедру». Потому до роботи долучилися решта присутніх.
На завершення гостей свята пригощали ювілейним тортом та шампанським під музичний супровід живої музики у виконанні струнного квартету «Maestro Volynsky».
Рік: 2015
В «Арт-Кафедрі» малювали волинську писанку
Зображення на писанці – це письмо, яким ми кодуємо свої побажання на наступний рік. Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилися майстрині народного мистецтва Софія Пасюк та Руслана Вронська.
Майстер-клас відбувся 4 квітня в Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
Для розпису учасникам роздали «видуті» яйця. Як розповіла Софія Пасюк, «наші предки не «билися» писанками на Пасху, а дуже бережно ставилися до них, тримали за іконами як оберіг. Коли писанка тріскала чи билася – це вважалося поганою прикметою, вважалося, що ламається оберіг».
Традиційні волинські знаки, якими прикрашали писанки, наділені глибоким сенсом, розповіла майстриня.
«Один із найпопулярніших знаків, який використовували наші предки – зірка. Вона є знаком сонця, тепла. Ще один символ – сорококлин, що означав зоране поле та достаток. Вітрячки та драбинки є символами вітру і дощу. Усі ці знаки традиційно оздоблюються «сосенками» – зображенням гілки хвойного дерева. Це знак, який стоїть на межі між цим світом і тим світом, оберігає живих», – поділилася Софія Пасюк.
Важливим є і настрій, з яким берешся розписувати яйця. Треба бути спокійним, відпустити всі тривоги та образи. Хоча по-іншому бути й не може: сам процес розписування є настільки медитативним, що невимушено заспокоює та розслабляє.
Починати наносити малюнки треба із розмітки. Спершу поділити яйце навпіл вертикальною лінією, затим – горизонтальною. «Ми ділимо яйце навпіл: на цей світ і той, а потім – на чотири частини, що символізують чотири сторони світу. Утворюється хрест. Ми звикли, що хрест – символ віри, проте цей знак був оберегом наших пращурів задовго до поширення християнства на нашій землі», – каже майстриня.
Учасникам майстер-класу запропонували наносити зображення спершу олівцем. А вже тоді намальовані лінії покривати воском. Розплавлений віск витікає із писачка, кінчик якого треба постійно підігрівати на полум’ї свічки. Новачкам важко давалися рівні лінії, та майстрині заспокоїли: це як ніби у першому класі, коли всі школярі пишуть косо-криво, проте чим більше вправляються – тим кращим виходить результат.
«Коли я починала писати писанки і теж думала, що у мене ніколи не вийде рівно, мені сказали: та неграмотні бабці на Поліссі віками малюють, а ти не зможеш?» – пригадала Софія.
Коли писанка покрита воском, її треба обезжирити, потримавши хвилину-дві в оцті. Тоді – кидати в ємність із фарбою і так само тримати кілька хвилин, залежно від інтенсивності кольору, який хочете отримати.
Кольори теж мають певне смислове навантаження. «На Волині не було багатоколірності у писанках. У Володимир-Волинському районі використовували білі малюнки на червоному тлі, в Іваничівському – на синьому, на Поліссі писали фіолетові писанки. Червоний – це колір вогню і любові, синій – колір Бога», – пояснила майстриня.
Після майстер-класу «Таблоїд Волині» теж отримав свій оберіг: писанку, вкриту несміливими і відносно рівними лініями зірок – на успіх та хвої – на захист від лихого. І, звісно ж, червоного кольору – любові та багатих емоцій.
Петро+ Henyk. Весна надій…
28 березня в Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відбулось урочисте відкриття епатажної виставки авангардних майстрів: відомого митця Петра Гулина та молодої художниці Геника зі Львова «Петро+ Henyk. Весна надій…». В експозиції – більше сотні оригінальних робіт, розташованих в обох залах галереї. Центральну залу прикрашають твори Петра Гулина, в другій представлено картини Геника.
На початку з вітальним словом до присутніх звернулася керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка привітала художників у Луцьку, розповіла про біографічний шлях та творчі доробки митців, зазначивши, що для міста це велика честь приймати майстрів такого рівня. До вітальних слів долучилася і мистецтвознавець Зоя Навроцька, яка зазначила, що Петро Гулин розпочав працювати в жанрі геометричних абстракцій та кольорових ліній ще в радянські часи і досить швидко здобув всесвітнє визнання. Його картини прикрашають музеї та приватні колекції багатьох країн світу, у тому числі – у Великобританії, Німеччині, Італії, Австралії, США та навіть в Японії.
До речі, дуже часто Петра Гулина порівнюють чи називають українським Пікассо, хоча сам художник не вважає себе таким, зазначаючи, що у світі є багато не менш талановитих художник, але з менш гучним ім’ям.
Що ж до самої виставки, то під час відкриття і Петро Гулин, і Геник були приємно вражені великою кількістю молодих людей. Звертаючись до присутніх, художник зазначив: «Наше завдання зараз – виховати аристократів… Якщо ви хочете бути в стаді такими, як всі – дивитися глянцеві журнальчики, гламурно вдягатися, сидіти в кав’ярнях, не відриваючи від вуха дибільника… ви не живете. Ви – нецікаві. Людину визначає не це. Людину вирізняє від тварини те, що вона спосібна плакати від поезії, має тяму зайти до музею, має смак до голосу… Цього ніхто не виховає. І цього не купиш. Можна купити банки, острови – Бог знає що можна зараз купити. Але нікому не вдасться купити душу, купити кохання, купити сльози. Правдиві цінності не продаються. І якщо ми це зрозуміємо, у нас з’явиться українська аристократія».
Молода художниця Геник зазначила, що приємно здивована такою модерною виставковою залою та великою кількістю людей. Вона подякувала ініціаторам виставки і зазначила, що Луцьк дуже привітне і гостинне місто, а його мешканці позитивні та гарні люди.
Виставка діятиме протягом двох місяців, тому всі бажаючі зможуть відвідати її та осягнути непростий, але чарівний світ сучасного мистецтва.
У Луцьку показали роботи художника Валенти
У Луцьку відкрили виставку картин відомого волинського художника Олександра Валенти.
Вечір пам’яті відбувся в галереї «Арт-кафедра» 26 лютого.
Кожного року у лютому родичі, близькі і друзі Олесандра Валенти організовують мистецькі акції та вечори пам’яті, які присвячені творчості волинського митця.
Керівник галереї «Арт-кафедра» Леся Корсак розповіла, що лютий був недарма обраний для таких зустрічей. Адже 16 лютого 1944 року народився Валента. За її словами, за життя художник був неординарною особистістю, а його доробок є безцінним для України та всього людства. «Доля Сашка Валенти була трагічною і складною. У ранньому віці він разом із сестрою втратили батьків, діти переживали важкі злидні. У 8 річному віці він потрапив до інтернату. У юному віці він вступає до художньої школи і його вчителем стає Петро Сидзюк, який зробив із Валенти не лише митця, але і неординарну особистість. Він любив вивчати творчість Моне, Сера, а також багатьох інших відомих світових митців. Але у своїй творчості Сашко залишався індивідуалістом», – зазначила Корсак.
Олександр Валента творив свої картини у стилі імпресіонізму, але на думку Лесі Корсак, у його картинах передана українська ментальність. Першим творчим успіхом художника стала Республіканська виставка картин молодих митців у 1966 році в Києві.
«Перша персональна виставка Валенти Відбулась у 1971 році, після якої художнику було запропоновано працювати у виробничих майстернях художніх фондів УРСР. Валента не був комерційним митцем, він міг за безцінь продавати свої твори, або просто їх роздарювати друзям. Але нині його роботи дуже цінні», – мовила представниця галереї «Арт-кафедра».
Колеги «по цеху» Олександри Валенти в один голос кажуть, що художник був відкритою і дуже довірливою людиною. Можливо і це стало причиною того, що у 1997 році був жорстоко убитий у своїй новій майстерні по вулиці Данила Галицького невідомими людьми.
У «Aрт-Кафедрі» говорили про традицій Закарпаття в творчості художників Луцька
22 січня, в центральній частині першого залу Галереї сучасного мистецтва «Aрт-кафедра» до експозиційного ряду виставки творів Карела Якубека (1923-2008) тимчасово долучено низку полотен Григорія Чорнокнижного (1915-1999) із основного фонду Волинського Краєзнавчого музею та приватних колекцій. Експонати покликані продемонструвати вплив традицій Закарпатської школи живопису на творчість цих майстрів.
Як розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак, творча спадщина цих художників безцінна, адже творили вони в непростих умовах. «Цілісно та самобутньо у Закарпатській художній школі проявив себе феномен несоціалістичного реалізму, який базувався на здобутках авангардного мистецтва. Особливістю західних мистецьких шкіл була безперервність наслідуваності модерністських традицій. Отримавши освіту в європейських Академіях мистецтв та беручи активну участь у художньому житті довоєнної Європи, Ернест Контратович, Андрій Коцка, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай та ін. залишились в Україні після приходу радянської влади. Вони, як ніхто інший, близькі до західного модернізму. Привілейованими жанрами живопису цієї мистецької школи були пейзаж та тематична картина з зображенням простих людей, на які не розповсюджувався жорсткий тоталітарний тиск», – розповіла Леся Корсак.
Мистецтвознавець, завідувач Художнього музею у Луцьку відділу ВКМ Зоя Навроцька поінформувала, що події, які відбувалися на Закарпатті впродовж ХХ століття, мали важливе значення для розвитку загалом національної культури та мистецтва. Адже формування та існування унікальної мистецької школи, яка мала свої чітко виражені принципи(акцент на народне мистецтво, відкритість до європейських художніх надбань…), внесло свої корективи в загальну картину художнього життя. «Художники Закарпаття зосереджували зусилля задля творення сучасного національного мистецтва. Як результат — численні виставки та визнання у всьому світі», – зазначила Зоя Навроцька. Також вона розповіла про носіїв традицій цієї школи Карела Якубека та Григорія Чорнокнижного та донесла до глядачів мистецьку цінність творчих доробків цих художників.
