Категорія: Виставки

В рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва» у четвер, 6 жовтня, в арт-кафе «Стоп-кадр», що в “Адреналін Сіті” відкрилась виставка юних волинських художників під назвою: “Образ і лінія. Виставка графіки студентів Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Ф. Стравінського”.
На виставці представлені роботи студентів образотворчого відділу, які навчаються на другому курсі: Ольги Балаганської, Миколи Балдіна, Олександри Беземської, Катерини Кирильчук, Христини Ладики, Анни Мамчур, Ольги Марчук, Михайла Парфенюка, Катерини Шишик.
Як розповіла викладач Софія Пасюк, це домашні роботи виконані на літніх канікулах. Основними засобами графічної виразності кожен старався знайти та передати образ “маленького літа”.
Комахи, квіти – це миті, якими насичені літні дні. Проходить літо, залишаються спогади про нього, про його жителів, про ті емоції, які воно подарувало. В кожній роботі можна бачити характер. Характер не тільки малюнка, але й самого студента. Кожна робота виконана з індивідуальним смаком має свою естетику, яка продиктована життєвими обставинами, а вони різні. В групі навчаються студенти з Луцька, Рівного, Горохова,Маневицького району, Млинівського району. Об’єднує їх бажання бути художником. Тому одна тема розглянута під різним кутом, по-своєму”, – розповіла викладач про роботи своїх учнів.
“Кожен об’єкт важко назвати роботою, це ¬– начерки, ескізи, крізь які пробивається художній смак. Перший винахід людини – лінія, і хто володіє лінією, той володіє мовою. Роботи доволі цікаві. Вчитель вчить нас аналізувати, бачити красу навколишнього світу”, – розповіла про представлені роботи мистецтвознавець Зоя Навроцька.
Нагадаємо, що проект “Крок на шляху мистецтва” був започаткований галереєю сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” у 2015 році з метою підтримки молодих художників. В рамках проекту галерея надає можливість молодим митцям представляти свої твори в арт-кафе «Стоп-кадр», проводити в його залах презентації, обговорення, дискусії, реалізовувати власні творчі проекти, інсталяції, перформанси та допомагає їм зробити перші кроки до відкриття свого таланту глядачеві.

29 вересня у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відкрилася ретроспективна виставка живопису Назара Гулина. В експозиції представлено 115 картин різних циклів, різних років. У них представлено чи не всю палітру можливостей художника – світлотіні, колористика та поєднання різних технік.
“Творчі пошуки Назара Гулина тривали всього десять років, але були для Назара дуже плідні. Народився він у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Перша персональна виставка Назара Гулина відбулась в Ужгороді, коли йому було 14 років. Це вже шоста посмертна виставка художника. Величезна подяка батькові Петру Гулину, який зібрав твори сина по всьому світу”,– розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак.
“В десять років він вмістив свій поступ, пошуки, реалізацію свого потенціалу. Кожен твір Назара Гулина еманує емоціями, зберігаючи абстрактну, формальну стилістику. Я б порівняла Назара Гулина з французьким поетом Артюром Рембо, долі яких буквально перегукуються. Сподіваюсь, що ця виставка дасть імпульс молодим художникам і стане поштовхом до їх творчих пошуків”, – зазначила мистецтвознавець Зоя Навроцька.
“Хто пам’ятає, хто був королем Франції? А спитайте, хто такий Леонардо да Вінчі? Його знає весь світ. А ті, хто бігає сьогодні в телевізорі, це шпана, а не еліта”, – зауважив батько, відомий художник Петро Гулин.
За словами Петра Гулина, оцінювати твори сина мають глядачі, мистецтвознавці, інші художники, натомість згадав про важливість елітарного суспільства.
“Ми повинні самі робити з себе еліту – ходити на виставки, слухати якісну музику, читати книги. Бо не важливо, яку ікру ми їмо, справжню чи кабакову. Єдина цінність у цьому житті – мистецтво, а мистецтво – Божественне, а все, що Божественне – безконечне…”,
Виставка творів Назара Гулина у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, триватиме до початку грудня. Вхід на виставку вільний.

Довiдка
Назар Гулин (18 грудня 1970 р., м. Тернопіль – 29 лютого 2003р., м. Львів) – живописець, графік. Народився у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І.Труша (1989-93). Працював у галузях станкового і монументально-декоративного живопису, станкової графіки і плакату.
Виставки: персональні – Ужгород, молодіжний клуб-кафе “Форум” (1986); Ужгород, галерея “Дар” (1992); Київ, галерея “Барва” (1993); загальні – Івано-Франківськ, міжнародне бієнале образотворчого мистецтва “Імпреза” (1991, відзнака); Київ, міжнародна художня виставка “Єдність”: 100 українських митців світу до 100-річчя українських поселень у Канаді (1991); Львів, весняна виставка (1993); Сніна, Словаччина, Міжнародний фестиваль образотворчого мистецтва (1996-2001) та ін.
Твори: зберігаються у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознаства НАН України (Львів), галереї МІЯО (Берлін, Німеччина), приватних колекціях України та зарубіжжя.

Майже два місяці у Галереї сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра» експонувалися «Контрасти метафор» – картини, що об’єднали в одному приміщенні мистецтво країни від заходу до сходу та від півночі до півдня.
Географічно учасники представляли Київ, Львів, Луцьк, Одесу, Миколаїв, Ужгород, Івано-Франківськ та Тернопіль. Родзинкою ж мистецької парадигми виставки став незримий і безперервний діалог традицій від метафор реалізму, імпресіонізму аж до гіперреалізму та фігуративних експериментів постмодерністичної доби.
Лучанам виставка однозначно припала до душі, дехто навіть зізнавався, що раз на тиждень після робочих буднів незмінно заходив сюди за порцією розслаблення та естетичного задоволення. Саме через це у день офіційного закриття експозиції в арт-галереї зібралося навіть більше людей, ніж на свято її урочистого відкриття.
Глядачі отримали ще одну нагоду поговорити з улюбленими митцями, взяти автографи, поговорити про їхню творчість, отримати відповіді на найбільш різноманітні питання.
Керівник партнер і «душа галереї» Леся Корсак розповіла про поставлену мету об’єднання контрастів та відкриття імен сучасного Fine art, якої вдалося досягти.
«Їхні твори є художньою метафорою, яка шукала ниточки до сердець поціновувачів. Думаю, букет творів, мистецьких напрямів та творчих методів авторів був настільки барвистим, що абсолютно кожен зміг знайти тут свого глядача. А поціновувачів знайшли своїх митців», – зазначила пані Леся.
Також, представили каталог творів митців «Конрастів метафор», який вдалося створити за рекордний термін – 10 днів. Його видавництвом займався ТОВ «Ініціал», батьками вже встигли наректи Лесю та Віктора Корсаків, а хрещеною матір’ю стала мистецтвознавець Зоя Навроцька.
«Різні бачення, різні форми, різні художні школи, різні естетичні платформи, але всіх їх об’єднав спільний проект, спільний мистецький простір. У цьому, власне, і був наш задум, адже всі люди є абсолютно різними вже від народження. Виставку можна продовжувати горизонтально до безкінечності, розширюючи стіни творчості, проклавши маршрут через усю Україну», – розповіла мистецтвознавець.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять одного із учасників цієї виставки Миколу Кумановського,який зовсім нещодавно покинув цей світ.
Виставка об’єднала художників, що сповідують модерну мову, митців, що дотримуються класичних традицій та авторів, які засвоюють і переосмислюють звичаєві канони.
Художники дякували Луцьку за теплий прийом і європейський рівень організації виставки, а також запрошували приїздити у гості на експозиції у їхні рідні міста.
Найглибше Луцьк і виставкова зала вразили одеського митця Олега Волошинова.
«В майстерні ти свою картинку не побачиш. А на хороших виставках є простір, інші стіни, які дозволяють тобі побачити, що ти таке: чи взагалі ніхто, чи пробиваються якісь ростки творчості. Ваша галерея мене просто вразила, тут стільки простору і атмосфери! В Одесі нема таких виставок. В нас є «зачухані» зали, і світло ніколи не вмикають. В Києві, думаю, теж нема таких виставок, як у вас, бо по рівню не дотягують. А тут все настільки грамотно в сенсі колориту, композиції, натхнення і енергії, що хочеться ходити туди-сюди і надихатися», – поділився одеський художник.
Окрім незабутніх емоцій та нових знайомств, усі митці на згадку про виставку отримали каталоги та чашки із зображенням однієї зі своїх картин.

 

“Хотів переписати її на свій лад, без посмішки”, – розповідає про одну зі своїх картин із зображенням Мони Лізи волинський художник Денис Мозговенко. Його друга персональна виставка під назвою “Неопалима купина” відкрилась днями у арт-кафе “Стоп-кадр”, що в “Адреналін Сіті”. В експозиції представлено 15 робіт художника. Всі вони різного жанру і тематики. Тут є пейзажі, портрети, безпредметні абстракції, кілька робіт на сакральну тематику.
“Займаюся мистецтвом лише шість років, роботи дуже різні за жанрами і напрямами, бо все ще шукаю себе і свій стиль. Коли навчався півроку у Сімферополі, то не малювалося. Може, атмосфера була не та. Вступив на комп’ютерну графіку, і теж якось не пішло. А луцький виш здивував викладацьким підходом, умінням відкрити у студентах те, про що вони не здогадуються, і тоді я надихнувся на живопис» , – пригадує Денис.
Своїми творчими натхненниками молодих художник називає сучасників Анатолія Криволапа, Олександра Ройтбурда та класика Андрія Рубльова, творчий почерк яких прагне відтворити у своїх роботах.
Із представлених творів помітно вирізняються три картини на сакральну тематику.
“В образі ікони Божої матері “Замилування” з обличчям такого собі інопланетянина я хотів показати підміну понять сучасної молоді, адже часто зараз творять собі ідолів у комп’ютерних іграх, телебаченні, забуваючи про первісні справжні сакральні поняття”, – розповідає Денис.

У четвер, 21 липня, Галерея сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” у Луцьку урочисто відкрила масштабну виставку творів сучасних українських художників під назвою “Контрасти метафор”. Свої роботи у двох виставкових залах галереї представили митці з різних куточків України: Києва, Львова, Луцька, Одеси, Миколаєва, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя.
Свої роботи до Луцька привезли Петро Гончар, Олесь Соловей, Андрій Александрович, Борис Фірцак з Києва; Микола та Тетяна Могилат, Micro Cuts та Микола Молчан зі Львова; луцькі художники Генадій Юр’єв, Микола Кумановський, Галина Івашків, Наталія Кумановська, Сергій Корсай, Богдан Ясинський та Валентин Кирилков; одеські митці – Петро Нагуляк, Сергій Кириченко, Ольга Дьокіна, Лука Басанець, Микола Овсійко та Марина Яндоленко; Надія Пінчук з Миколаєва; ужгородська мисткиня Олена Кондратюк, Тернопіль представляє Микола Пазізін, а також Ростислав Котерлін та Володимир Мулик з Івано-Франківська. Усього у виставці беруть участь близько 200 творів.
Зі словами вітань до учасників та гостей вернісажу звернулась керуючий партнер галереї Леся Корсак.
“Ми робимо черговий крок на шляху нашої галереї, мета якої популяризувати українське мистецтво, відкривати глядачеві маловідомі та унікальні постаті художників, виявляти яскраві особистості серед молодих творців та сприяти творенню нової генерації українських митців”, – зазначила Леся Корсак та запросила всіх насолодитися переглядом чудових творів, виставка яких триватиме до кінця вересня.
Детальніше про творчий задум, неординарність та метафоризм виставки розповіла її куратор, мистецтвознавець Зоя Навроцька.
За словами Зої Навроцької, виставковий проект «Контрасти метафор» – демонстрація широкого спектру пошуків та здобутків українських художників на межі тисячоліть, що об’єднали у собі твори фігуративного малярства, графіку, скульптуру.
“Сучасним є те, що творить сучасна людина, реагуючи на виклики доби та філософію часу. Ми сьогодні говоримо про художню культуру, в якій зафіксовані різні напрямки художнього твору. Виставка поєднує у собі об’єкти, які відрізняються поміж собою стилістикою, технічними прийомами, індивідуальними пластичними знаками.
Автори представлених робіт – це дуже різні між собою люди: жінки та чоловіки, молодше покоління та старше, художники та скульптори, а головне – романтики та прагматики. Як бачимо, контраст у всьому. Контрасти цих метафор і є головним нервом всієї експозиції. Відвідавши її, знайти віддушину для себе зможе кожна поетична натура”, – зазначила Зоя Навроцька.
Привітати організаторів та учасників виставки завітав заступник луцького міського голови Андрій Киця. Посадовець звернувся до зі словами подяки організаторів виставки.
” На сьогоднішнє дійство покладаю дуже великі сподівання у тому, що саме мистецтво зможе об’єднати всіх українців, адже бачимо представників різних регіонів тут разом – і Схід, і Південь, і Захід, і Центр України “, – зазначив Андрій Киця.
З вітальним словом до присутніх звернулися художниця з Ужгорода Олена Кондратюк, одеська мисткиня Марина Яндоленко, луцькі художники Наталія Кумановська та Генадій Юр’єв, живописець і сценограф з Києва Борис Фірцак.
Львівська художниця Тетяна Могелат поділилася враженнями від свого першого візиту до Луцька, і відзначила що тут, дуже щирі і відкриті люди. “Це великий респект всім. Любіть життя. Воно прекрасне” – побажала присутнім мисткиня.
У свою чергу Заслужений художник України, тернопільський живописець та графік Микола Пазізін зазначив, що мав нагоду побачити попередню виставку галереї “Арт-кафедра”, а після повернення додому обов’язково розповість колегам про рівень організації цієї виставки.
“Я був учасником багатьох міжнародних пленерів, всеукраїнських, міжнародних виставок, тому можу говорити, що галерея “Арт-кафедра” організовує виставкові проекти на європейському рівні”, – зазначив Микола Пазізін.
Свої неординарні, метафорично-контрастні твори на виставці представили молоді львівські художники Микола Молчан та Micro Cuts (Максим Заверика).
За словами Миколи Молчана, поява у Луцьку такої галереї як “Арт-кафедра” є надзвичайно важливою для міста та його мешканців, адже вона покликана змінювати людей у наш непростий, прагматичний час.
На завершення мистецького вечора організатори пообіцяли, що на час існування проекту відбудуться ряд мистецьких суаре, які ближче познайомлять глядачів з авторами виставлених творів.
Нагадаємо, що виставка “Контрасти метафор” Галереї сучасного мистецтва України “Арт-Кафедра””(Центр дозвілля і розвитку «Адреналін Сіті», м. Луцьк, вул. Карбишева, 1) триватиме до кінця вересня та запрошує усіх поціновувачів сучасного українського мистецтва доторкнутися до прекрасного та насолодитися надзвичайною енергетикою експонованих творів.

У рамках нового проекту «Крок на шляху мистецтва» Арт-кафедри у Центрі дозвілля та розвитку «Адреналін Сіty» відкрилася виставка робіт «Графічні імпровізації» другокурсниці Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Стравінського. юної Анни Шевчук.
Керівник Арт-кафедри Леся Корсак у вступному слові висловилася про Аню як про 17-річну юнку із надзвичайно гострим розумом і яскравим талантом.
Також розповіла про проект «Крок на шляху мистецтва», який покликаний відкривати нові імена молодих художників, давати платформу юним митцям для висловлення власного бачення мистецтва.
Анна Шевчук розповідає, що кожна картина малювалася окремо як вияв однієї цілісної емоції, а відчуття циклічності виникає через те, що вся експозиція присвячена лимону.
«У цій виставці спільна тема – лимон і емоції навколо нього. Надихнув мене на це один художник, який при першій нашій зустрічі, аби запам’ятатися, подарував мені лимон. Цікаво, що той лимон не зіпсувався, як то зазвичай буває із фруктами, а просто висох», – ділиться мисткиня.
Каже, бажання малювати виникло гостро після перегляду виставки одного знайомого художника. Але графіка прийшла трохи пізніше, коли було багато емоцій, а під рукою – лише папір і маркери. Любить також живопис, але його може «мучити» довго, бо постійно хочеться змінювати тональності, додавати кольорів. А в графіці все строго – як поклав тушшю чи маркером, так і має бути. Її графічні роботи творяться за один раз, не відкладаючи на потім, бо одна картина – одна миттєва емоція. Можливо, графіка є певним способом концентрації для дівчини, що називає себе холериком.
«Ніколи не знаю, чим завершиться робота, коли її починаю. Куди поведе рука, туди й треба рухатися далі. Працюю завжди без ескізів, щоб образ залишався живим і свіжим», – розповідає Анна.
Авторка вважає, що можна вдосконалювати кожну картину, але, виплеснувши емоції на папір одразу, потім це вже складно і не так цікаво робити. Каже, виставку вдалося організувати за сприяння викладачки Пасюк Софії. Юна художниця несміливо час від часу показувала їй свої роботи, і вона запропонувала дівчині втілити мрію про персональну виставку.
Сама Софія Олегівна відкриває секрет, що праця керівника схожа на професію лікаря – важливо не зашкодити, а допомогти. Не нав’язати свій погляд, свої стандарти, а лише дати уявлення про мистецтво, відчуття стилів, технік тощо. А ще зазначила, роботи Ані – дуже стильні, що дозволяє їм не губитися в потоці інших.
Стильним виглядало й оформлення експозиції: чорно-біле масивне пластикове обрамлення робіт, які виконані у тих же чорно-білих тонах, створювало відчуття розширення простору і візуальну рухомість чітких ліній.
Мистецтвознавець Зоя Навроцька, що теж взяла участь у відкритті виставки, порадила початківцям багато вчитися, адже те, що талановитий юний митець робить суто інтуїтивно, художник із досвідом застосовує цілеспрямовано, задля досягнення певного впливу на глядача. До того ж, тільки маючи достатню базу знань, можна вберегтися від неусвідомленого копіювання когось із уже відомих митців. А ще, як засторогу тим, хто зупиняється на досягнутому, розповіла біблійну притчу про чоловіка, що закопав, а не примножив свій талант.
Щоб закріпити успіх вдалого дебюту, організатори виставки відкоркували шампанське. Говорили чимало приємного, а головним тостом став афоризм «батька медицини» Гіппократа – «Життя коротке, мистецтво вічне».
«Графічні імпровізації» експонуватимуться в арт-кафе «Стоп-Кадр» протягом двох тижнів. Вхід за емоціями та естетичним задоволенням вільний.

Галерея сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відкрила виставку творів молодого волинського художника Атрема Лук’янчука.
Захід відбувся в рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва» в арт-кафе «Стоп-кадр».
Виставку творів під назвою “Артем Лук’янчук. Пошук колористичної метафори. Малярство.” Відкрила керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка розповіла про життєвий і творчий шлях Артема. Народився і виріс хлопець у селі Видраниця Ратнівського району. З дитинства мав схильність до малювання. Після закінчення середньої школи вступив до Вищого професійного училища будівництва та архітектури “ВПУ № 2”, де освоїв фах різьби по дереву, основи рисунку та живопису. Згодом вступив до Інституту мистецтв СНУ ім. Лесі Українки (викладач Діхтярук А.С. )
Перша виставка робіт молодого митця пройшла в 2014 році в Галереї мистецтв(м. Луцьк). Роботи побудовані на яскравому колориті в абстрактній формі. Артем Лук’янчук активний учасник багатьох групових виставок у місті Луцьку.
Учасник всеукраїнської виставки у 2014 році в Києві.
Учасник Конгресу культури Східного партнерства «Місія культури в часи криз» 2015 року, який відбувся 4-6 вересня у м.Львові.
Сам Артем розповів, що його захоплення почалося з навчання, викладачів, які багато навчили і показали, від побачених виставок, які підживлювали бажання творити.
На запитання чи не страшно було обрати шлях художника, відповідає, що це тернистий шлях кожного митця, який треба пройти, щоб чогось досягти.
Твори Артема – пейзажі,натюрморти, портрети. Багато полотен присвячені темі жінки. Усього в експозиції представлено 15 картин. Картини Артема побудовані на яскравому колориті та дуже чітких геометричних формах в поєднанні з колористикою та виразними текстурами.
Також митець веде активний пошук самого себе, постійно вдосконалюється та створює свій індивідуальний стиль в абстракції. Художник фіксує своїми полотнами емоції та своє живописне бажання кожної картини, тому його роботи наштовхують глядачів на роздуми.
«Створення картини – це творчий пошук самого себе, відхиляючи будь-які стандарти. Сьогодні на виставці я представив результат своїх творчих пошуків. На картинах зображено усі реальні персонажі, усе малюю з натури в абстракції. Я працюю на відчуття, в кожній картині по-різному виражаю себе. Мене надихають люди, які в змозі зробити революцію в будь-чому. В мене є мрія потрапити в Спілку художників України. Хочу створити свій неповторний оригінальний стиль, тому постійно в пошуку власної індивідуальності», – розповів художник.

Понад два десятки живописних робіт, презентацію графіки, серії картин та відеосюжети про творчість представив на огляд публіки тернопільський художник Володимир Чорнобай 24 березня під час мистецького суаре в галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра”.
З вітальним словом до гостей вечора звернулась керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка представила глядачам художника та розповіла про його творчий шлях.
Як розповів Володимир Чорнобай, задум серії “Органічних структур” почав формуватися років десять тому. Свого часу будучи в гостях на Балтійському морі, один чоловік вудив м’ясо у тканині. Візерунки на ній так зацікавили художника, що він з дозволу господаря забрав їх собі, планував використати їх у створені колажів. Зрештою, вони лежали три роки допоки розпочалися творчі експерименти – художник почав сканувати ці тканини, фотографувати їх.
З цих малюнків художник робить спеціальну плівку, яку використовує для шовкодруку. Саме таким методом виконані графічні роботи, представлені на виставці. Здебільшого це абстрактні сюжети. Видрукувані на папері чи тканині візерунки Володимир Чорнобай також наклеює на полотно, фанеру чи картон і домальовує їх. У результаті такої роботи з’являються різноманітні обриси, які нагадують пейзажі, людей, тварин, рослини. Власне через це серія й отримала назву “Органічні структури”.
“Представлені роботи – вони не є реалістичні, але виконані з використанням реальних речей. Саму тканину не використовую для створення картин. Загалом маю до 30 зразків тканин з різним малюнком, до яких весь час повертаюся. Оглядаючи їх, кожен раз знаходжу щось нове, і стараюсь це використати у нових роботах. Для мене важливий той факт, що візерунок цей не рукотворний, а створений до певної міри природою, а я це використовую.”, – розповідає художник.
Під час суаре глядачі переглянули десятки рисунків, які, як стверджує Володимир Чорнобай, є своєрідною фіксацією емоцій часу і потрібен аби не застигала рука.
На запитання про улюблений колір, художник жартує: “Запитати художника про улюблений колір це те саме, що запитати у чоловіка хто йому більше подобається – брюнетки чи блондинки”.
Щодо модернізму у своїй творчості, Володимир Чорнобай відгукується доволі скептично. “Мені здається, що модернізм уже був, а зараз твориться щось нове. Свого часу в училищі всі наші роботи ґрунтувались на народному мистецтві, Це народне певною мірою в нас закладене на початках, з часом воно проявляється. Вважаю, що роблю сучасні речі і проблиски того народного все ж присутні у моїх роботах”, – зазначає художник.
Глядачі також переглянули цикл робіт виконаних на склі “Пікуй” і “Красія”. Це назви гір у Карпатах. Пікуй – чоловіче начало, Красія – жіноче, тобто це протиставлення. У даному випадку також є протиставлення: органічне – неорганічне. Ця серія має на меті також показати зв’язок між людиною і природою.
Оглянути серію робіт Володимира Чорнобая можна у галереї сучасного мистецтва “Арт-кафедра” (“Адреналін Сіті”, вул. Карбишева, 1) лучани можуть зможуть кінця травня.

Напередодні свята жінок, весни і миру галерея сучасного мистецтва України «Арт-кафедра» представила на виставкових майданчиках арт-кафе «Стоп Кадр» дві міні експозиції присвячені образу жінки у мистецтві. Перша експозиція презентує глядачам твори відомих луцьких художниць Наталії Кумановської та Галини Івашків. Роботи взяті з основного фонду галереї. Представлені роботи тонко передають лірично-поетичних настрій мисткинь. Полотна Галини Івашків випромінюють світло, чистоту, вони наповнені особливим легким, весняним нотами.

За емоційною стриманістю творів не можливо не відчути аромат справжньої поезії. У просторі своїх полотен художниця гармонізує довкілля і символічний образ жінки.
У творах художниці Наталії Кумановської жінка символізує життя, історію, є втіленням краси. Малярство миткині — це тональні вібрації витончених поєднань кольорів, віртуозність контурів, проникливе звучання ліричного настроєвого лейтмотиву.

Друга експозиція також представлена з основного фонду галереї «Арт-кафедра». У ній представлені твори відомих художників-чоловіків, чільне місце у творчості яких займали жінки.
Зокрема, представлені роботи трьох волинських художників Григорія Чорнокнижного, Костя Борисюка та Миколи Кумановського, а також одна картина тернопільського художника Володимира Чорнобая.

Живописець Григорій Чорнокнижний наділяв жінок божественною красою, вони були для митця джерелом натхнення і творчого пошуку.

З нагоди відзначення 72 річниці з дня народження художника галерея вкотре виступила організатором виставки його робіт з фонду галереї, які представили в арт-кафе «Стоп-кадр».
Як розповіла, мистецтвознавець Зоя Навроцька, ідейним натхненником виставки стала керуючий партнер галереї Леся Корсак, зазначивши, що Олександр Валента є своєрідним брендом, міфом Луцька, який у своїх творах опоетизував простір міста. У своїх метафоричних, невибагливих сюжетах художник вкладав багато душевної поезії. Олександр Валента був наділений особливим даром – не тільки бачити прекрасне, а й донести його до людей.

Мистецтвознавець розповіла про нелегку долю та перипетії життя художника. Сашко рано залишився сиротою. Разом із молодшою сестрою потрапив у Луцький будинок дитини. Тут, як розповідав сам Сашко, вперше спробував манну кашу. Інтернатні стіни стали для нього рідною домівкою.
Яскравим спогадом для юного Сашка стало знайомство з директором художньої школи Петром Сензюком, який взяв талановитого юнака під свою опіку, займався з ним індивідуально. Навіть по закінченні художньої школи Олександр Валента продовжував займатися у свого наставника.

У своїй творчості Валента схилявся до пуантилізму, стилістичного напряму, в основі якого лежить манера письма мазками правильної точкової форми. Йому вдалось наповнити французький пуантилізм рідними волинськими мотивами. Однією з найвідоміших робіт художника є картина «Луцьк вечірній», яка нині знаходиться у приватній колекції.

Згодом, Олександр пішов працювати на автозавод, де йому виділили кімнату у гуртожитку. Саме в цих кількох квадратних метрах, він створив перші свої роботи, які одразу ж знайшли своїх поціновувачів.

Пізніше, художник отримав майстерню у підвальному приміщенні на вулиці Короленка в Луцьку. Незважаючи на всі труднощі життя, у творах Олександра Валенти немає жодної депресивної роботи. Він шукав себе у різних техніках виконання, опоетизовував звичайні речі: грушки, редьку, окрайці черствого хліба. Більшість його робіт – це натюрморти, пейзажі.
Митець ніколи не прагнув матеріальних статків та слави, часто продавав свої роботи за безцінь або просто дарував їх. Сьогодні багато творів видатного волинського художника знаходяться у приватних колекціях в Німеччині, Ізраїлі, Луцьку.
Вставка триватиме до кінця лютого.