Автор: [email protected]

Жан-Мішель Баскія – видатний американський художник, який став відомий у 1980-их роках завдяки своїм унікальним графіті та художнім творам, що відображають впливи абстрактного експресіонізму, неопримітивізму та поп-арту. Він народився 22 грудня 1960 року в Брукліні, Нью-Йорк, у сім’ї з гаїтянськими та пуерториканськими коріннями.

Баскія почав свою кар’єру як графіті-художник у Нью-Йорку під псевдонімом SAMO©, залишаючи складні, критичні та часто криптичні написи на стінах міста. Його стиль швидко еволюціонував. Він перейшов від вуличного мистецтва до полотен і малюнків, що вражають своєю яскравістю, символізмом та залученням елементів із чорної культури та історії.

Жан-Мішель Баскія здобув визнання в художніх колах у 1981 році після участі в виставці «New York/New Wave» в ПС1, що підняло його на вершину мистецької сцени. Його роботи часто включали поєднання тексту та зображень, і вони вражали глибокою емоційністю та сирою енергетикою.

Баскія також був відомий своєю співпрацею з Енді Ворголом, яка привернула ще більшу увагу до його робіт. Він став молодшим художником, чиї роботи досягли значного комерційного успіху і визнання під час життя.

На жаль, його кар’єра була короткою. Баскія помер 12 серпня 1988 року у віці 27 років від передозування наркотиками. Незважаючи на своє коротке життя, він залишив глибокий слід у сучасному мистецтві. Його твори мають вплив на нові покоління художників.

Жуан Міро – видатний каталонський художник, скульптор і кераміст, відомий своєю участю в авангардних художніх рухах, особливо в сюрреалізмі. Народився 20 квітня 1893 року в Барселоні, Іспанія.

Міро, на вимогу своєї родини, спочатку навчався в школі торгівлі, але згодом віддався своїй пристрасті до мистецтва і почав відвідувати мистецьку школу в Академії Ла Льотжа у Барселоні. Після переїзду до Парижа в 1920-их роках, Міро зустрів таких художників, як Пабло Пікассо та Андре Бретон. Це мало великий вплив на його творчість.

Роботи Міро часто характеризуються яскравими кольорами, абстрактними зображеннями, поєднують елементи сюрреалізму, фовізму та кубізму. Міро славиться своїми інноваціями в мистецтві, особливо за його здатність трансформувати прості форми та яскраві кольори в емоційно насичені образи.

Однією з найвідоміших серій Міро є «Синя серія», створена у 1961–1963 роках. Його великі мурали та скульптури можна знайти у багатьох громадських місцях у всьому світі, зокрема у Центрі Національного мистецтва в Вашингтоні, D.C. та в Університеті Гарварда.

Жуан Міро помер 25 грудня 1983 року в Пальма-де-Мальорка, Іспанія. Його спадщина як одного з провідних фігур у сучасному мистецтві залишається впливовою і сьогодні.

Хрестоносці – учасники ряду релігійних воєн, відомих як Хрестові походи, які відбулися між кінцем XI та кінцем XIII століть. Ці походи, ініційовані християнською Європою, мали на меті відновити контроль над святими місцями в Палестині, які були під контролем мусульманських правителів.

Перший Хрестовий похід почався у 1096 році після заклику Папи Урбана II, який мотивував європейців вирушити на Схід з релігійними та духовними міркуваннями. Цей похід став успішним. Хрестоносці зуміли створити декілька феодальних держав у Святій Землі, зокрема Королівство Єрусалим.

Подальші хрестові походи були менш успішними і часто характеризувалися великими труднощами та поразками. Наприклад, Другий Хрестовий похід закінчився невдачею, і хрестоносці не змогли відновити контроль над втраченими територіями. Четвертий Хрестовий похід, що відбувся у 1204 році, зовсім зійшов з курсу й завершився захопленням і пограбуванням християнського Константинополя.

Вплив Хрестових походів був вагомим, оскільки вони змінили політичний, культурний та релігійний ландшафт Середземномор’я. Ці походи сприяли культурному обміну та комерційним зв’язкам між Сходом і Заходом. Одночасно вони спричинили посилення напруженості між християнами та мусульманами, наслідки якої відчуваються і сьогодні.

Білл Гейтс (повне ім’я Вільям Генрі Гейтс III) народився 28 жовтня 1955 року в Сіетлі, штат Вашингтон. Він став одним із найвідоміших підприємців у сфері технологій завдяки своїй роботі у Microsoft, компанії, яку він заснував разом з Полом Алленом у 1975 році. Майкрософт швидко став лідером у світі ПК завдяки своїй операційній системі MS-DOS, а згодом Windows, яка стала домінуючою на ринку.

Під керівництвом Гейтса компанія випустила ряд інших важливих продуктів, включаючи офісний пакет Microsoft Office. Його здатність передбачати майбутні технологічні тренди і впроваджувати інновації у продукти, які стали невід’ємною частиною повсякденного життя, мала великий вплив на глобальну ІТ-індустрію.

Після того, як у 2000 році Гейтс відійшов від повсякденного керівництва Microsoft, він посвятив себе роботі у філантропічній організації Bill and Melinda Gates Foundation, заснованій ним та його колишньою дружиною Меліндою. Фонд зосередився на багатьох глобальних викликах, у тому числі: охороні здоров’я, освіті та боротьбі з екстремальною бідністю. Для цього витрачає мільярди доларів на різні ініціативи.

Гейтс також активно займається питаннями зміни клімату та розробкою нових чистих енергетичних технологій, інвестуючи значні ресурси у стартапи та інновації, які можуть допомогти зменшити глобальні викиди вуглецю. Він вважається однією з найбагатших та найвпливовіших осіб у світі.

Віктор Корсак

Віктор Корсак – доктор економічних наук, Голова ради директорів VolWest Group, яка працює у різних сферах, включаючи роздрібну торгівлю, медіа, нерухомість та інвестиції. Корсак відомий своєю підтримкою культурних та освітніх ініціатив, зокрема, він заснував Музей сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку, який став важливим центром для популяризації сучасного українського мистецтва.

Петро Антип

Петро Антип – український скульптор та художник, відомий своїми роботами у галузі сучасного мистецтва. Його творчість включає численні скульптури, живописні роботи та інсталяції, які часто експонуються як в Україні, так і за кордоном. Антип також займається педагогічною діяльністю: навчає молодих художників, сприяючи розвитку сучасного мистецтва в Україні.

Спільна робота над проєктом «Космогонія»

Віктор Корсак є автором ідеї, концепції та куратором проєкту «Космогонія».

Петро Антип створив найбільшу картину у світі «Космогонія» площею 2000 м².

Завдяки їхній співпраці «Космогонія» стала важливим елементом колекції музею, що розкриває глибокі філософські та космогонічні ідеї через сучасне українське мистецтво.

Проєкт «Космогонія» – це унікальний український варіант мистецтва майбутнього, якому немає аналогів на планеті. Інтегруючи величезну кількість сучасних мистецьких напрямків, «Космогонія» показує взаємодію добра і зла у часопросторі через призму трьох світоглядів: філософського, релігійного та міфологічного, щоб спонукати глядачів до рефлексії про своє існування, про свою місію, про власну внутрішню «космогонію». Щоб робити їх іншими. Щоб забезпечити «космогонію» кожного і всіх.

Фріда Кало – видатна мексиканська художниця, відома своїми глибоко особистими та яскравими автопортретами, які відображають її власні страждання і емоційний досвід. Вона народилася 6 липня 1907 року в Койоакані, Мехіко, у сім’ї фотографа німецького походження та мексиканської матері.

Фріда почала малювати у віці 18 років, коли пережила важку аварію: автобус, в якому вона їхала, зіткнувся з трамваєм. Внаслідок аварії вона отримала численні травми, що спричинили тривалі болі та медичні проблеми на все життя. Малювання стало для неї способом справлятися з фізичним болем і емоційною ізоляцією.

Кало створила майже 200 картин, які є культурною спадщиною Мексики Більшість із яких — автопортрети, що відображають її особисте життя, страждання. Вона часто використовувала символізм і сюрреалістичні елементи, щоб виразити свої внутрішні почуття і думки. Однією з найвідоміших її робіт є «Дві Фріди», в якій вона зображає себе у двох образах: тому, що любила в собі, і тому, який ненавиділа.

Фріда Кало була активною учасницею художньої сцени свого часу і брала участь у численних міжнародних виставках. Вона була також відома своїми політичними переконаннями і близькістю до комуністичного руху, що часто відбивалося в її творчості.

Фріда Кало померла 13 липня 1954 року в своєму рідному місті Койоакан. Її спадщина живе і сьогодні: вона є символом національної культурної ідентичності Мексики та іконою феміністичного руху.

Арістотель – один з найвеличніших філософів античності. Народився у 384 році до н. е. в Стагірі, що на півночі Греції. Був учнем Платона і провів багато років у його Академії в Афінах. Згодом Арістотель став учителем Олександра Великого, перед тим як заснувати власну школу під назвою Лікей в Афінах.

Арістотель зробив значний вплив на багато галузей знань, включаючи філософію, логіку, метафізику, біологію, етику, політику, поезію та театр. Він розробив формальні правила логіки, які стали основою західної аналітичної традиції і залишались неперевершеними до розвитку сучасної логіки в XIX столітті.

У біології Арістотель детально дослідив і класифікував сотні тварин та їхні органи, вклавши основу до наукової зоології. Він також вважається засновником наукової метафізики завдяки своїм дослідженням первинних принципів та причин існування.

Етичні праці Арістотеля, особливо «Нікомахова етика», вплинули на формування західної моральної філософії, представляючи концепцію «золотої середини» як основу доброчесного життя. Його політичні теорії, викладені у «Політиці», висвітлюють природу державності та різні форми урядування, значно вплинули на розвиток політичних наук.

Арістотель помер у 322 році до н. е. в Халкіді. Його роботи продовжують бути фундаментальними для багатьох наук та галузей гуманітарних наук, а його ідеї залишаються важливими у сучасному філософському дискурсі.

Зигмунд Фрейд – австрійський невролог та засновник психоаналізу (методу лікування та теоретичної парадигми, що досліджує вплив несвідомих процесів на поведінку). Народився 6 травня 1856 року в містечку Фрайберг, нині частина Чехії, у єврейській сім’ї.

Фрейд здобув медичну освіту в Університеті Відня, де він спочатку займався дослідженням нервової системи. Згодом він переключився на клінічну практику, зосередивши увагу на лікуванні неврозів за допомогою гіпнозу, а потім і психоаналізу.

Фрейд розробив низку інноваційних ідеї, які мали великий вплив на психологію та психіатрію. Його теорія структури особистості, що включає Воно (Ід), Я (Еґо) та Над-Я (Супер-Еґо), досліджує роль несвідомих конфліктів у поведінці людини. Він також ввів концепції Едипового комплексу та механізмів психічної оборони, таких як заперечення, репресія та раціоналізація.

Одним із його визначних творів є «Тлумачення снів», де він аргументує, що сновидіння є вікном у несвідоме і способом задоволення придушених бажань. Цей твір значною мірою сприяв розвитку психоаналітичної теорії та практики.

Зигмунд Фрейд залишив тривалий відбиток на багатьох аспектах західної культури, включаючи мистецтво, літературу та популярну культуру. Він емігрував до Великобританії у 1938 році після аншлюсу Австрії Німеччиною, де продовжив працювати до своєї смерті. Помер 23 вересня 1939 року у Лондоні.

Юлій Цезар – римський політичний лідер, військовий генерал, письменник, який зіграв вирішальну роль у падінні Римської республіки та зародженні Римської імперії. Народився 12 або 13 липня 100 року до нашої ери в родині, що належала до старої аристократії.

Цезар швидко зробив кар’єру як оратор і політик. Він був консулом у 59 році до н.е. та провів низку реформ, включаючи розподіл земель серед бідних ветеранів. Як військовий лідер, Цезар здійснив ряд кампаній, зокрема завоював Галлію, що значно розширило римські володіння до Рейну і Атлантичного океану.

Його здібності як лідера та стратега досягли кульмінації під час громадянської війни, коли він переміг військово-політичний блок на чолі з Помпеєм. Після перемоги у цій війні Цезар встановив себе як довічного диктатора.

Одним із його найважливіших внесків була реформа римського календаря, що призвела до створення юліанського календаря, який з невеликими змінами використовувався в багатьох частинах світу аж до XVIII століття.

Цезар був убитий 15 березня 44 року до н.е. групою сенаторів під час сесії в Помпеївському театрі. Його смерть спровокувала ще одну серію громадянських війн, що в кінцевому результаті призвела до падіння Римської республіки та заснування Римської імперії під керівництвом його прийомного сина і спадкоємця Октавіана Августа.