Зображення на писанці – це письмо, яким ми кодуємо свої побажання на наступний рік. Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилися майстрині народного мистецтва Софія Пасюк та Руслана Вронська.
Майстер-клас відбувся 4 квітня в Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
Для розпису учасникам роздали «видуті» яйця. Як розповіла Софія Пасюк, «наші предки не «билися» писанками на Пасху, а дуже бережно ставилися до них, тримали за іконами як оберіг. Коли писанка тріскала чи билася – це вважалося поганою прикметою, вважалося, що ламається оберіг».
Традиційні волинські знаки, якими прикрашали писанки, наділені глибоким сенсом, розповіла майстриня.
«Один із найпопулярніших знаків, який використовували наші предки – зірка. Вона є знаком сонця, тепла. Ще один символ – сорококлин, що означав зоране поле та достаток. Вітрячки та драбинки є символами вітру і дощу. Усі ці знаки традиційно оздоблюються «сосенками» – зображенням гілки хвойного дерева. Це знак, який стоїть на межі між цим світом і тим світом, оберігає живих», – поділилася Софія Пасюк.
Важливим є і настрій, з яким берешся розписувати яйця. Треба бути спокійним, відпустити всі тривоги та образи. Хоча по-іншому бути й не може: сам процес розписування є настільки медитативним, що невимушено заспокоює та розслабляє.
Починати наносити малюнки треба із розмітки. Спершу поділити яйце навпіл вертикальною лінією, затим – горизонтальною. «Ми ділимо яйце навпіл: на цей світ і той, а потім – на чотири частини, що символізують чотири сторони світу. Утворюється хрест. Ми звикли, що хрест – символ віри, проте цей знак був оберегом наших пращурів задовго до поширення християнства на нашій землі», – каже майстриня.
Учасникам майстер-класу запропонували наносити зображення спершу олівцем. А вже тоді намальовані лінії покривати воском. Розплавлений віск витікає із писачка, кінчик якого треба постійно підігрівати на полум’ї свічки. Новачкам важко давалися рівні лінії, та майстрині заспокоїли: це як ніби у першому класі, коли всі школярі пишуть косо-криво, проте чим більше вправляються – тим кращим виходить результат.
«Коли я починала писати писанки і теж думала, що у мене ніколи не вийде рівно, мені сказали: та неграмотні бабці на Поліссі віками малюють, а ти не зможеш?» – пригадала Софія.
Коли писанка покрита воском, її треба обезжирити, потримавши хвилину-дві в оцті. Тоді – кидати в ємність із фарбою і так само тримати кілька хвилин, залежно від інтенсивності кольору, який хочете отримати.
Кольори теж мають певне смислове навантаження. «На Волині не було багатоколірності у писанках. У Володимир-Волинському районі використовували білі малюнки на червоному тлі, в Іваничівському – на синьому, на Поліссі писали фіолетові писанки. Червоний – це колір вогню і любові, синій – колір Бога», – пояснила майстриня.
Після майстер-класу «Таблоїд Волині» теж отримав свій оберіг: писанку, вкриту несміливими і відносно рівними лініями зірок – на успіх та хвої – на захист від лихого. І, звісно ж, червоного кольору – любові та багатих емоцій.
