Категорія: Створення природи

Міф про Булукортото у міфології Фіджі розповідає про велетенських будівельників, які мали здатність формувати ландшафт островів. Булукортото були надзвичайно могутніми істотами, що могли переносити величезні маси землі та скелі, створюючи природні структури, які ми бачимо сьогодні.

Згідно з легендою, на початку часів острови Фіджі були плоскими та пустельними. Булукортото вирішили змінити це, перетворивши ландшафт, щоб зробити його придатним для життя. Вони розпочали свою роботу з формування річок, вирізаючи їх своїми гігантськими руками. Ці річки несли воду через острови, надаючи життя рослинам і тваринам.

Наступним етапом їхньої роботи було створення долин. Булукортото копали великі ями, які ставали долинами, оточеними пагорбами і горами. Вони переносили величезні маси землі, формуючи пагорби та гірські хребти, які ставали захистом від вітрів і бур.

Крім річок і долин, Булукортото також створювали гори, які стали величними вершинами, що піднімаються над островами. Вони зносили скелі з одного місця на інше, створюючи високі гори та ущелини. Гори служили не лише як природні бар’єри, але й як символи могутності Булукортото.

Однією з найвідоміших історій про Булукортото є легенда про створення Віті-Леву, найбільшого острова Фіджі. За цим міфом, Булукортото перенесли гігантську скелю з одного кінця острова на інший, створивши гору, яка стала центром острова. Це стало основою для подальшого розвитку рослинності та тваринного світу.

В космогонічних міфах народу зулу (Південна Африка) Ункулункулу постає як перша істота, створена Вищим Божеством на початку світу. Його ім’я перекладається як “Старий, Старий” або “Той, що став першим”.

За легендою, Ункулункулу з’явився з тьмяної порожнечі після того, як Творець Всевишній вирвав його з морських глибин, назвав його іменем і подарував життя. Ункулункулу самостійно видряпався з первозданної землі, ставши першою людиноподібною істотою.

Спочатку він був самотнім і не знав, яке його призначення та роль у світі. Однак згодом Ункулункулу зрозумів, що покликаний стати першопредком усього людства і передати йому священні знання.

Він навчив перших людей ремесел, необхідних для життя – виготовляти знаряддя праці, бовдури для полювання, добувати вогонь за допомогою тертя. Ункулункулу передав їм методи заготівлі харчів, будівництва житла.

Також Ункулункулу навчив людей соціальним нормам і культурним традиціям – шануванню предків, ритуальним танцям і піснеспівам, нормам міжлюдських стосунків. Він встановив соціальні інститути шлюбу, сімейно-родинних зв’язків.

За міфом, саме Ункулункулу створив групи зі старійшин і визначив їхню роль як наставників, які передаватимуть знання новим поколінням. Таким чином він заклав основи зулуської культурної спадщини.

Після виконання своєї місії Ункулункулу піднявся на небеса, щоб відтоді спостерігати за долею людства як його культурний прародитель.

У гавайській міфології Каналоа та Кане є важливими божествами, які представляють різні аспекти природи. Кане, вважається богом світла та життя, є покровителем лісів, води та сільськогосподарських угідь, а Каналоа — це бог океану, морських глибин та асоційований з магією та загадками моря.

За легендами, Кане і Каналоа працювали разом, щоб створити гавайські острови та все, що на них існує. Вони розділили між собою завдання: Кане взяв на себе формування суші та забезпечення плодючості земель, тоді як Каналоа зосередився на створенні моря та всього, що з ним пов’язано.

Спільно вони створили небо, землю та море, формуючи таким чином основу для всього живого. Кане створював річки та водоспади, що забезпечували водою ліси та поля, а Каналоа формував океанські хвилі та коралові рифи, які стали домівкою для безлічі морських істот.

Обоє богів також відіграють ключову роль у гавайських обрядах та культурних традиціях, символізуючи баланс та гармонію між сушею та морем, що є фундаментальним для гавайської культури. Вони вважаються заступниками природи і вчителями людей, навчаючи їх, як жити в гармонії з оточуючим світом.

Міф про Амму є центральною частиною космології народу Догон, що проживає в Малі. Амму вважається богом неба та творцем усього існуючого. У своїй міфології Догони описують, як з початкового хаосу виникає порядок та життя завдяки волі та діям Амму.

Згідно з міфом, на початку не було нічого, окрім великого космічного яйця, в якому зосереджувалася вся субстанція світу. Коли яйце розкрилося, з’явилася Амма, що зі своїми словами і діями почала формувати космос. Вона створила Землю, що спочатку була плоскою і безформною, а потім засіяла її космічним пилом, що став основою для усіх форм життя.

Рослини та тварини з’явились із зерен космічного пилу, які Амму усіяла по землі. Ці зерна, змішавшись з водою і ґрунтом, дали початок першим рослинам та тваринам. Кожен вид рослин і тварин мав своє божественне призначення та роль у підтриманні рівноваги природи.

Амму також створила людину, наділивши її здатністю до розмноження та можливістю мислити та створювати, що зробило людей унікальними серед усіх істот. Людина отримала завдання доглядати за землею і всіма її істотами, підтримуючи гармонію та баланс, закладений Амму.

Таким чином, міф про Амму відображає уявлення Догонів про взаємозалежність всіх форм життя і космосу, підкреслюючи значення балансу та гармонії у природному світі.

Пегас — один із найвідоміших міфологічних істот у грецькій міфології, чудовий крилатий кінь, який часто асоціюється з джерелами поезії та музики. Пегас з’явився з крові Горгони Медузи, коли Персей відтяв їй голову.

Найбільш відома пригода Пегаса пов’язана з героєм на ім’я Беллерофонт, якому потрібно було убити химеру — істоту, частина якої була левом, козою та драконом. Беллерофонт зміг осідлати Пегаса за допомогою золотого вуздечки, яку йому подарувала богиня Афіна. Використовуючи летючу здатність Пегаса, Беллерофонт зумів з висоти безпечно атакувати химеру і перемогти її.

Один із відомих міфів розповідає про те, як Пегас ударом свого копита по скелі створив джерело Гіппокрени на горі Гелікон. Це джерело, яке було присвячене музам, стало символом поетичного натхнення та музичного таланту. Воно стало місцем паломництва для багатьох поетів та музикантів, які прагнули натхнення.

Пегас став символом вільного духу, натхнення, та вишуканості. Його образ часто використовується в літературі, мистецтві та сучасній культурі, що відображає його важливість як культурної ікони. В міфології Пегас залишається однією з найчарівніших істот, що символізує красу, силу та творчий дух.

У скандинавській міфології, Імір був первісним велетнем і першою істотою в усьому світі. Він належав до раси велетнів, відомих як іміри, які існували до богів та людей. Імір вважається втіленням первісного хаосу і стихій, і з його тіла, після його смерті, був створений весь світ.

За легендою, Іміра вбили боги Одін, Вілі, та Ве, які були втомлені від його жорстокості та хаосу, що він сіяв. Вони використали його тіло для створення світу в космосі, який раніше був повністю порожнім.

З м’яса Іміра було створено землю, яка стала основою для всього живого. Його кров стала джерелом морів та океанів, які заполонили усі улоговини і стали важливою частиною світу. Кістки Іміра були перетворені на гори, що стали кістяком землі. Його величезний череп став небесною куполом над землею, закріплений на чотирьох кутах світу карликами.

Мозок Іміра перетворився на хмари в небі, що символізує його думки та ідеї, які тепер покривають землю згори. Навіть його брови використали для створення місця, де пізніше з’явилося місто Асгард, домівка богів.

Таким чином, тіло Іміра було основою для всього існуючого у світі скандинавської міфології, від найменших рослин до величезних гірських масивів, і від найглибших морів до найвищих небес. Цей міф не лише пояснює походження світу, але й відображає взаємозв’язок і взаємозалежність природних елементів у скандинавській культурі.

Мауї, один із найвідоміших героїв полінезійської міфології, часто вважається хитрим та винахідливим персонажем, який має надприродні здібності. Згідно з легендами, Мауї відіграв ключову роль у формуванні природного світу, який оточує полінезійців.

Однією з найзнаменитіших його витівок є історія про затримку сонця. За легендою, Мауї змусив сонце рухатися повільніше, використовуючи магічні канати, щоб ловити його і змушувати його сповільнюватись. Це дало людям більше часу для своїх щоденних справ і довші дні, які були особливо цінними для сільськогосподарської діяльності та риболовлі.

Мауї також вважається відповідальним за створення островів Полінезії. Згідно з однією з версій, він витягнув острови з океану за допомогою своєї чарівної вудки або за допомогою своїх могутніх рук. Це створення островів мало велике значення для полінезійців, оскільки визначало їхнє географічне та культурне середовище.

Крім того, Мауї мав руку в формуванні різних природних ландшафтів, включаючи річки та гори, через свої міфічні подвиги. Він використовував свої сили, щоб маніпулювати природними ресурсами і формувати землю так, щоб вона була більш придатною для життя.

Койот є одним з найпоширеніших персонажів легенд і міфів індіанців північного заходу США. Присутність койота в творах пов’язане з його поширеністю на даній території і особливостями тваринного: розвиненим інтелектом і високою соціалізацією. 

Койот у творах зазвичай виступає другорядним персонажем. Він може використовуватися для контрасту з головним героєм і, на відміну від нього, наділяється не героїчними, а людськими якостями. Як правило, грає роль трикстера, аналогічно Локі в скандинавській міфології. У ряді міфологій койот також виконує й інші міфологічні образи, так, наприклад, в міфології навахо Койот, залишаючись трикстером, «за сумісництвом» є божеством полювання, війни та кохання, винахідником чаклунства.

Здебільшого витівки койота мають позитивний характер. В космогонічних міфах він часом створює світ і перших людей, штовхаючи грудку бруду, екскрементів або згусток крові. У творах, що з’явилися з приходом на американський захід європейців, койот наділяється новою функцією: захисником традиційної індіанської культури від вторгнення європейської. Він стає сатиричним персонажем, що протидіє європейцям. Наприклад, в одній із сучасних історій койот потрапляє в пастку до антрополога, яка бажає одержати розповіді про койота, але обманює чужинця, залишаючи йому лише забруднені екскрементами записи.

Важливість і повчальність історій про койота підкреслюється тим, що індіанці використовували їх в зимовий час, коли скорочувалися господарські роботи і вільний час можна було присвятити духовним святам. З весни й до ранньої осені історії про койота не розповідати.

Атум, одна з найважливіших фігур у стародавньоєгипетській міфології, вважається богом-творцем, який самостійно породив з себе перші форми життя. Його часто зображують як самовиникаюче божество, яке з’явилося з первісних вод хаосу, званих Нун.
Згідно з міфом, на початку не було нічого, крім безмежного темного океану хаосу. З цього первісного океану з’явився Атум, який створив себе сам через свою власну волю і творчі здібності. Відомий своєю здатністю до самореплікації, Атум породив із свого тіла Шу, бога повітря, і Тефнут, богиню вологи, крізь процеси кашлю, чхання або, за іншими версіями, мастурбації.
Шу і Тефнут, у свою чергу, стали батьками Геба (бога землі) і Нут (богині неба). Це сімейство богів символізує фундаментальні елементи світу: повітря, вологу, землю і небо, кожен з яких є критично важливим для підтримки життя на Землі, включаючи рослини та тварин.
Атум також вважається батьком богів, людей і всього живого. Його роль як творця і батька має важливе символічне значення в єгипетській міфології, підкреслюючи ідеї створення, регенерації та безкінечного циклу життя та смерті.
Ця міфологічна історія підкреслює значення з’єднання та взаємозалежності між природними елементами і живими істотами, зосереджуючи увагу на важливості збереження гармонії між усіма складовими Всесвіту.