Категорія: Виставки

Поринути у свій авангардистського бунтарства та насолодитися надзвичайною енергетикою творів українського модерного мистецтва відтепер можуть лучани та гості міста, відвідавши виставку праць українських модерністів кінця ХХ – першої половини ХХІ століття – «24+1».
23 жовтня галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» гостинно відкрила поціновувачам прекрасного унікальну і масштабну виставку робіт українських модерністів кінця ХХ – першої половини ХХІ століття під символічною назвою «24+1». Вперше у Луцьку представлені твори яскравих представників українського модерного мистецтва із різних художніх центрів України.
Свої роботи до Луцька привезли Микола Кривенко, Андрій Александрович, Анатолій Твердий з Києва; Петро Гулин, Геник, Володимир Богуславський, Володимир Іванишин, Роман Яців, Петро та Андрій Гуменюки зі Львова; Віктор Маринюк, Валерій Басанець, Олександр Стовбур, Василь Сад, Сергій Савченко, Володимир Цюпко з Одеси; Дмитро Стецько та Володимир Чорнобай із Тернополя; Ігор Панейко з Ужгорода; Петро Антип з Донецька та Микола Бірючинський з Горлівки. У виставці також беруть участь представники луцької школи – Костянтин Борисюк , Катерина Ганейчук та Андрій Русанович.
Зі словами вітань до учасників та гостей вернісажу звернулась керуючий партнер галереї Леся Корсак.
Детальніше про смислову ідею, неординарність та творчий символізм виставки розповіла її куратор, мистецтвознавець Зоя Навроцька. Як розповіла пані Зоя, назва виставки «24+1» обрана не випадково, адже в експозиції виставки представлені роботи двадцяти чотирьох видатних модерністів, творчі особистості яких були сформовані у ХХ столітті. Лише одна художниця – Геник зі Львова цілком належить XXI століттю.
«Художники різні за характером, за стилем і формою. Хтось – вишуканий, хтось – впертий, зухвалий, еронійний. Їх твори по-різному відображають наш час. Сьогодні вони є спротивом вторинності і міщанства, що заполонили сучасне мистецтво», – розповіла про митців Зоя Навроцька. На її переконання, без допомоги самих художників і підтримки небайдужих до мистецтва людей було б складно реалізувати цей проект.
До виступу мистецтвознавець запросила самого автора ідеї проведення виставки модерністів, засновника галереї Віктора Корсака. За його словами, Луцьк достойний того, щоб у ньому проводились подібні проекти, адже сучасне людство задихається від потоків інформації, і лиш мистецтво, абстракція допоможуть людям розібратися у цій інформації. Він переконаний, що мистецтво змінить людство і світ на краще.
З вітальним словом до лучан-гостей виставки звернулися львівський художник-модерніст Петро Гулин, одеський нонконформіст Сергій Савченко, луцька художниця Катерина Ганейчук, мистецтвознавці Віра Стецько та Марина Стрєльцова.
Митці зі сходу захоплено поділилися своїми враженнями від колориту, виразності і комфортних пропорцій міста та чудової організації мистецького заходу. Всі вони переконані, що Луцьк має високий потенціал та багато інтриг, про які, на жаль, багато хто не знає.
Загалом, виставкову експозицію будують більше сотні предметів. Серед них – малярство, графіка, скульптура, живопис. У кожному з цих творів відображений внутрішній світ митця, його спротив існуючій реальності, пошук нового осмислення життя. Виставкова композиція поєднує у собі суміш світоглядних позицій та інтелектуального розвитку різних культурних традицій: від абстракціонізму, експресіонізму до постмодерністичних експериментів.

16 жовтня у галереї мистецтв «Арт-кафедра» відбулась виставка картин молодої луцької художниці Маргарити Паламарчук.
Назва виставки – «Грані» обрана не випадково. Під час заходу художниця презентувала десять своїх робіт з різних за тематикою і змістом колекцій. Виставлені картини демонструють різні грані творчої натури мисткині.
За словами Маргарити Паламарчук , виставка «Грані» націлена на внутрішній світ людини. Вона відображає внутрішній світ митця з різними емоціями: теплими, радісними, похмурими.
В центрі експозиції розміщена картина з назвою «Серце воїна». Це полотно – відображення подій на Майдані. В цій роботі художниця передала свої переживання про трагічні події революції.
Серед робіт представлені дві картини із серії «Wonderland», в перекладі означає «Країна мрій».
«У кожного в голові є країна мрій, в яку хочеться зануритися. Це потаємний світ. Він не всім відомий, іноді це недосяжна мрія», – тлумачить зображення мисткиня. Щоб пояснити розбіжність у яскравості забарвлення робіт, жінка навела аналогію з внутрішнім світом людини. Він іноді буває яскравий, як мрії, а інколи – таємничий і похмурий.
Серія картин «Енергія радості» вражає яскравими кольорами. Для створення кількох картин з цієї серії жінка використала незвичний матеріал – батарейки, які символізують, що в людини є внутрішній ресурс радості й енергії. «В кожної людини всередині є надзвичайна сила і потенціал, просто іноді вона про це не знає, – розповідає художниця. – Часто через стрес чи радість особа отримує друге дихання. Кожен повинен вірити у те, що має цю енергію, яку при необхідності завжди можна вивільнити».
У своїх роботах робіт Маргарита Паламарчук використовує скло, нитки та інші речі. «Я люблю збирати всякий мотлох і з нього робити щось цікаве. Батарейки я клеїла з таким захватом і радістю, що, мабуть, просто забувала про всі свої проблеми», – розповіла художниця.
Оригінальна за змістом картина «Суб’єктивізм», на якій зображена обезбарвлена людина, над якою розтікається безмежна веселка кольорів. За словами Маргарити Паламарчук, ця робота символізує безкінечний всесвіт, у якому людина структуризує частини, збирає їх і розкладає по поличках. Кожен із великої кількості емоцій і фактів викладає свою мозаїку.
На виставці було продемонстроване полотно із дзеркалом посередині, прикріпленим художницею для того, щоб кожен побачив у дзеркалі себе і свою світлу дорогу.
Твори Маргарити Паламарчук вражають незвичністю. Зокрема, картина з квадратним отвором під назвою «Медитація» символізує можливість заповнення будь-якої порожнечі, а полотно з назвою «Непаралельні» переконує, що долі, емоції і люди перетинаються у цьому світі.

24 вересня відбулась культурно-мистецька виставка «Казимір Малевич та Україна», присвячена сторіччю всесвітньо відомої картини «Чорний квадрат». Обговорення відбулось о 17:00 в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
Керуючий партнер «Арт-Кафедри» Леся Корсак познайомила глядачів із спеціальним гостем заходу іспанським художником Карлосом Гарсією Лаосом. Окрім того мистецтвознавець розповіла всім присутнім біографію Казимира Малевича та наголосила, що відомий художник все-таки українець.
«Вся Європа відзначає річницю «Чорного квадрата», ми себе теж вважаємо Європою, тому не оминули святкування. Хочу вас познайомити із нашим спеціальним гостем Карлосом Гарсією Лаосою, який є великим шанувальником Малевича та представляє той же напрям мистецтва у скульптурі», – наголосила Корсак.
Варто зауважити, що Карлос Гарсія Лаоса вже не вперше відвідує Україну. Митець був присутнім на подіях Майдану та представляв свою виставку скульптур «Революція» у Києві.
Про її концепцію він розповів і відвідувачам виставки в «Арт-кафедрі». «Кожна моя скульптура виражає приховану концепцію, я зображаю споріднені душі, красиву жінку, материнський інстинкт, самотність, визначеність, лицемірство через скульптури», – розповів митець. Також він зазначив, що великий вплив на його творчість мали роботи Малевича. Скульптор вловив характер та концепцію художника, але виражає це не на полотні, а в просторі. Перед презентацією виставки Лаоса провів майстер-клас із студентами, разом із юними художниками вони малювали «лицемірство». «Під час майстер-класу я намагався, щоб учні задумались над концепцією. І їм це вдалося, вони не лише вміють думати, а й мають хорошу техніку», – зауважив скульптор. Разом із мистецтвознавцем Зоєю Навроцькою Карлос аналізували витвори юних художників.

Напередодні святкування Дня Незалежності України у галереї сучасного мистецтва «Арт-Кафедра» відбулась презентація виставкового проекту Миколи Кумановського «Гілля калин похилилося: Два погляди».
В експозиції шість нових робіт художника-сучасника, присвячені нашому трагічному сьогоденню.

«Метафоричний реалізм Кумановського не кожен може зрозуміти через призму його творів, але цього разу художник зробив крок назустріч глядачам. На його полотно «Небесній Сотні присвята» загиблі йдуть на небо, але небо над їхніми головами блакитне, сповнене надії і віри, що їх жертва недаремна. Картина «Російська тапорная работа» демонструє ситуацію події на сході: відрубана рука у вишиванці та дві пташки – дві області, які зараз кормляться крихами… «Ремонтна майстерня» – робота, яка волає до людей задуматись: а чи нормально ремонтувати бронежилети, кожного дня, наряду з побутовими приладами, іншими речами… Люди, задумайтеся! Невже ми звикаємо жити в війні?.. Так хоче сказати художник… Через роботи «Донбаська Мадонка», «Куль-баби квітнуть» та «Весна на Донбасі» Кумановський показує огидну реальність подій, що відбуваються на сході нашої країни. Донбас, ніби продажна жінка, маскується за війною, але виставляє себе на продаж… Цинізм і жорстока правдива реальність у кожному мазку, штриху, на кожному полотні цієї серії робіт Миколи Кумановського», – розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак.

Влучним доповненням цієї міні-виставки стала низка малюнків дітей – учасників тематичного майстер-класу Миколи Кумановського «Передчуття громадянської війни». Небайдужістю роздумів про долю України означено єдиний концептуальний ряд цих, нерівнозначних за художнім виконанням експонатів. Однак незалежно від авторства (чи ним є досвідчений, знаний митець або ж зовсім юний школяр-початківець) кожен твір порушує безліч актуальних, гострих, а подекуди просто болючих психологічних, історико-естетичних питань, спонукаючи глядача до напруженої роботи розуму та почуттів.

Виставка, присвячена Дню Незалажності України, який цього річ є непростим: з болем, сльозами та втратами. «У цій виставці зустрілись два погляди: погляд зрілого автора та дитячий. Картини та малюнки відображають водночас гнів, злість, боязнь війни та надію на краще. Ми не могли оминути таку важливу подію, як День Незалежності України, тому й вирішили зробити цю тематичну виставку. Усі бажаючі протягом двох тижнів матимуть нагоду переглянути роботи», – розповіла Корсак.

Галерея мистецтв «Арт-кафедра» презентувала персональну міні-виставку луцької художниці Людмили Бойчук «Ніч у кольорі». До експозиції ввійшло 11 робіт, сюжети яких були навіяні неймовірною красою Криму.
Хоча Людмила Бойчук скромно називає свої картини лише цікавим хобі для душі, перегляд виставки свідчить про інше. Роботи художниці яскраві та самобутні, вони притягують погляд і навіюють приємні спогади та думки.
Всі картини намальовані широкими мазками за допомогою шпателя. За словами Людмили Бойчук, така техніка допомогла їй найбільш точно передати всі ті емоції, які вона відчула під час відпочинку у підніжжя гори Меганом, де вона побувала у 2013 році.
«Я вважаю, що не варто якось політизувати цю виставку. Ці картини про чисті відчуття і емоції, про красу і враження, – коментує свої роботи Людмила Бойчук. – Сподіваюся, що в майбутньому я зможу поїхати на півострів, коли захочу, щоб ще раз набратися там тільки хороших вражень і знайти нові ідеї».
Найулюбленіша робота художниці – картина «Мандрівник». Як пояснила Людмила Бойчук, саме цей твір асоціюється у неї з кольором любові та є відображенням її творчої та постійно прагнучої до мандрівок натури.
Праворуч – улюблена картина художниці «Мандрівник».
«Коли я дивлюся на свої роботи, то відчуваю гармонію природи. Це коли немає кордонів, немає якихось обмежень. Коли сидиш на горі і просто дивишся на хвилі… вони тебе заспокоюють і ти розумієш, що немає дурних думок та проблем навколо. Ти один на один з природою. І це неймовірно», – переконана луцька художниця.

У Луцьку відкрилася персональна виставка ляльок-мотанок «Волинські берегині» майстрині народної творчості Юлії Богданової.
Офіційне відкриття відбулось 25 червня у галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра». В експозиції виставки представлено більше ста ляльок-мотанок, виготовлених з різних матеріалів. Це: ляльки-княгині, молодиці, наречені, бабусі й навіть ляльки-немовлята.
Один з найцікавіших експонатів – лялька-мотанка Волинська берегиня завбільшки з людину. Це – лялька-берегиня без рук з двома маленькими дітьми.
Юлія Богданова вперше взяла до рук ляльку-мотанку у дитинстві, її для майбутньої лялькарки зробила прабабуся. Відтоді цей оберіг має для майстрині особливе значення.
Переглянути виставку можна протягом двох наступних тижнів за адресою Карбишева, 1.
Довідка: Лялька-мотанка – українська національна лялька, символ жіночої мудрості та родинний оберіг. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у нього свою енергію, позитивні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, також її використовували як ліки й оберіг для хворих дітей. Особливим різновидом ляльок-мотанок є саме берегиня. Основним елементом, який відрізняє такого типу ляльки, є хрест, намотаний на обличчя.

28 березня в Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відбулось урочисте відкриття епатажної виставки авангардних майстрів: відомого митця Петра Гулина та молодої художниці Геника зі Львова «Петро+ Henyk. Весна надій…». В експозиції – більше сотні оригінальних робіт, розташованих в обох залах галереї. Центральну залу прикрашають твори Петра Гулина, в другій представлено картини Геника.
На початку з вітальним словом до присутніх звернулася керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка привітала художників у Луцьку, розповіла про біографічний шлях та творчі доробки митців, зазначивши, що для міста це велика честь приймати майстрів такого рівня. До вітальних слів долучилася і мистецтвознавець Зоя Навроцька, яка зазначила, що Петро Гулин розпочав працювати в жанрі геометричних абстракцій та кольорових ліній ще в радянські часи і досить швидко здобув всесвітнє визнання. Його картини прикрашають музеї та приватні колекції багатьох країн світу, у тому числі – у Великобританії, Німеччині, Італії, Австралії, США та навіть в Японії.
До речі, дуже часто Петра Гулина порівнюють чи називають українським Пікассо, хоча сам художник не вважає себе таким, зазначаючи, що у світі є багато не менш талановитих художник, але з менш гучним ім’ям.
Що ж до самої виставки, то під час відкриття і Петро Гулин, і Геник були приємно вражені великою кількістю молодих людей. Звертаючись до присутніх, художник зазначив: «Наше завдання зараз – виховати аристократів… Якщо ви хочете бути в стаді такими, як всі – дивитися глянцеві журнальчики, гламурно вдягатися, сидіти в кав’ярнях, не відриваючи від вуха дибільника… ви не живете. Ви – нецікаві. Людину визначає не це. Людину вирізняє від тварини те, що вона спосібна плакати від поезії, має тяму зайти до музею, має смак до голосу… Цього ніхто не виховає. І цього не купиш. Можна купити банки, острови – Бог знає що можна зараз купити. Але нікому не вдасться купити душу, купити кохання, купити сльози. Правдиві цінності не продаються. І якщо ми це зрозуміємо, у нас з’явиться українська аристократія».
Молода художниця Геник зазначила, що приємно здивована такою модерною виставковою залою та великою кількістю людей. Вона подякувала ініціаторам виставки і зазначила, що Луцьк дуже привітне і гостинне місто, а його мешканці позитивні та гарні люди.
Виставка діятиме протягом двох місяців, тому всі бажаючі зможуть відвідати її та осягнути непростий, але чарівний світ сучасного мистецтва.

У Луцьку відкрили виставку картин відомого волинського художника Олександра Валенти.
Вечір пам’яті відбувся в галереї «Арт-кафедра» 26 лютого.
Кожного року у лютому родичі, близькі і друзі Олесандра Валенти організовують мистецькі акції та вечори пам’яті, які присвячені творчості волинського митця.
Керівник галереї «Арт-кафедра» Леся Корсак розповіла, що лютий був недарма обраний для таких зустрічей. Адже 16 лютого 1944 року народився Валента. За її словами, за життя художник був неординарною особистістю, а його доробок є безцінним для України та всього людства. «Доля Сашка Валенти була трагічною і складною. У ранньому віці він разом із сестрою втратили батьків, діти переживали важкі злидні. У 8 річному віці він потрапив до інтернату. У юному віці він вступає до художньої школи і його вчителем стає Петро Сидзюк, який зробив із Валенти не лише митця, але і неординарну особистість. Він любив вивчати творчість Моне, Сера, а також багатьох інших відомих світових митців. Але у своїй творчості Сашко залишався індивідуалістом», – зазначила Корсак.
Олександр Валента творив свої картини у стилі імпресіонізму, але на думку Лесі Корсак, у його картинах передана українська ментальність. Першим творчим успіхом художника стала Республіканська виставка картин молодих митців у 1966 році в Києві.
«Перша персональна виставка Валенти Відбулась у 1971 році, після якої художнику було запропоновано працювати у виробничих майстернях художніх фондів УРСР. Валента не був комерційним митцем, він міг за безцінь продавати свої твори, або просто їх роздарювати друзям. Але нині його роботи дуже цінні», – мовила представниця галереї «Арт-кафедра».
Колеги «по цеху» Олександри Валенти в один голос кажуть, що художник був відкритою і дуже довірливою людиною. Можливо і це стало причиною того, що у 1997 році був жорстоко убитий у своїй новій майстерні по вулиці Данила Галицького невідомими людьми.

22 січня, в центральній частині першого залу Галереї сучасного мистецтва «Aрт-кафедра» до експозиційного ряду виставки творів Карела Якубека (1923-2008) тимчасово долучено низку полотен Григорія Чорнокнижного (1915-1999) із основного фонду Волинського Краєзнавчого музею та приватних колекцій. Експонати покликані продемонструвати вплив традицій Закарпатської школи живопису на творчість цих майстрів.
Як розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак, творча спадщина цих художників безцінна, адже творили вони в непростих умовах. «Цілісно та самобутньо у Закарпатській художній школі проявив себе феномен несоціалістичного реалізму, який базувався на здобутках авангардного мистецтва. Особливістю західних мистецьких шкіл була безперервність наслідуваності модерністських традицій. Отримавши освіту в європейських Академіях мистецтв та беручи активну участь у художньому житті довоєнної Європи, Ернест Контратович, Андрій Коцка, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай та ін. залишились в Україні після приходу радянської влади. Вони, як ніхто інший, близькі до західного модернізму. Привілейованими жанрами живопису цієї мистецької школи були пейзаж та тематична картина з зображенням простих людей, на які не розповсюджувався жорсткий тоталітарний тиск», – розповіла Леся Корсак.
Мистецтвознавець, завідувач Художнього музею у Луцьку відділу ВКМ Зоя Навроцька поінформувала, що події, які відбувалися на Закарпатті впродовж ХХ століття, мали важливе значення для розвитку загалом національної культури та мистецтва. Адже формування та існування унікальної мистецької школи, яка мала свої чітко виражені принципи(акцент на народне мистецтво, відкритість до європейських художніх надбань…), внесло свої корективи в загальну картину художнього життя. «Художники Закарпаття зосереджували зусилля задля творення сучасного національного мистецтва. Як результат — численні виставки та визнання у всьому світі», – зазначила Зоя Навроцька. Також вона розповіла про носіїв традицій цієї школи Карела Якубека та Григорія Чорнокнижного та донесла до глядачів мистецьку цінність творчих доробків цих художників.

Вперше у Луцьку 12 грудня в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відкрилася повноцінна виставка робіт Заслуженого художника України Карела Якубека «Миттєвості осяяні натхненням». На ній представлено більше 100 робіт митця з приватної колекції Олега Гаврилюка. У експозиції – пейзажі, натюрморти, полотна із зображенням Луцька та Луцького замку, портрети, жанрові та історичні картини.
Як розповіла під час відкриття керуючий партнер галереї Леся Корсак, з рідного Ужгорода художник привіз на Волинь не лише вагомий доробок станкового живопису, а й сам дух традицій Закарпатської школи, «цього оптимістичного, життєстверджуючого мистецтва, сповненого багатобарвності, сонця і світла…». Також вона наголосила, що творчий запал і натхненність притаманні всьому, що творив Карел Якубек. «Чи це карпатські мотиви, пречудові краєвиди Луцька, блискучі натюрморти, або ж звичайні замальовки із мандрівок по Волині, Прибалтиці, Карпатах – все відтворене з високою професійністю і небайдужим ставленням до мистецтва. Кожна деталь композиції, якою б спонтанною вона не виглядала, напрочуд осмислена, знайдена як єдино правильний крок», – зазначила Леся Корсак.
«Виставка малярства Карела Якубека у «Арт-Кафедрі» це – об’ємна експозиція, що містить не лише програмні твори різних років виконання які добре відомі шанувальникам його творчості. Поряд із ними представлено етюди до портретів, жанрові композиції, натюрморти ще раннього періоду студентства. Вперше глядачі побачать і низку студійних робіт 1960-1970-х років із зображенням оголеної натури, які художник виконував у студії, котру створив при Художньо-виробничих майстернях Луцька одразу ж після приїзду. Випромінюючи енергетику творчого пориву кожен твір розкриває багатогранність мистецьких пошуків та високий фаховий рівень художника. Всі твори об’єднує в одну, напрочуд цілісну колекцію висока культура малярства, витончене колористичне бачення, естетичний смак, неймовірна тональність настроєвих лейтмотивів», – зазначила мистецтвознавець Зоя Навроцька.
Поділився своїми спогадами про художника колекціонер його творів Олег Гаврилюк. Він розповів історію знайомства з митцем, свої враження від його творчості та кількості надзвичайно красивих і гарно збережених картин. «На початку 90-х багато художників змушені були продавати свої картини, щоб прогодувати сім’ю, а Карелу Якубеку вдалося зберегти свій художній доробок», – зауважив Гаврилюк.
Крім відкриття виставки Якубека, в «Арт-Кафедрі» ще одна приємна новина: відкрилася друга зала, де діятиме постійна виставка творів відомого художника Миколи Кумановського.