Категорія: Виставки

23 серпня в арт-кафе «Стоп-кадр» в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва» відкрили виставку ілюстраційНаталії Віщик.

«Під сузір’ям вовка» – це виставка серії ілюстрацій до однойменної казки, яка була написана за мотивами волинських оповідок та народних казок. В рамках експозиції стало можливим ознайомитись з цією невеликою містичною історією в картинках, а також дізнатись, як вона створювалась

.Мистецтвознавиця Зоя Навроцька зазначила, що дуже знаково, коли напередодні Дня Незалежності виставку презентує молода художниця, цвіт нації, який уже сьогодні творить своє мистецтво.

«Це новий вітер незалежної країни! Кожен твір стилістично цілісний, чудове поєднання виражальних засобів та українського слова, залюбленість в свої джерела, у свій край, гордість за етнос. Стиль, смак, любов – багато у цієї дівчинки можна повчитися. І те, що виставка презентується ще й напередодні відкриття Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – теж символ. Знак того, що ми робимо цей музей для нового покоління!», – прокоментувала пані Зоя.

«Душа проекту», керівна партнерка арт-галереї Леся Корсак зазначила, що це вже 21-е відкриття виставки в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва», де вони надають майданчик для творчості молодих українських митців.

«Вам випала велика честь, адже на відкриття музею приїде стільки українських митців, і всі вони прийдуть і оцінять ваш проект! Поради і думки авторитетів – це дуже важливо на зорі юної творчості. А ви у свою чергу зможете показати відомим митцям, що волинське мистецтво – стильне та сучасне», – поділилася думкою пані Леся.

Сама ж Наталія розповіла, що книжка створювалася цього весняного семестру, коли вона отримала завдання проілюструвати казку:

«В Академії існує конкуренція, а тому хочеться зробити щось, аби тебе помітили. Я довго обирала казку, яку могла б проілюструвати. Мені хотілося чогось волинського, почала шукати по бібліотеках та в Інтернеті, але не знаходила. Приваблювала містика та легенди про те, нібито ще за часів Геродота на Волині були люди, що перетворювалися у вовків. Зрештою, батько порадив мені самій написати казку. Це вилилося у мій проект, з моїми ж ілюстраціями. Було багато пошуків, джерел натхнення, адже коли ти береш історичну тему, то не можеш дозволити собі забагато вигадки».

В арт-кафе «Стоп-кадр» відкрили виставки творчих робіт Вікторії Наумук «Сковорода» та «Тінь/ми»

Там представлені твори у техніці графічного дизайну та ілюстрації в авторській техніці до творів Сковороди. Експозицію відкрили в рамках мистецького проекту «Крок на шляху до мистецтва».

– Це не зовсім виставка, це така творча лабораторія, де ми збираємося поміркувати про першу творчу спробу та дати фахове побажання автору на майбутнє, – розповіла про цей проект директор Художнього музею в Луцьку Зоя Навроцька.

Керуючий партнер галереї «Арт-кафедра» Леся Корсак розповіла, що це вже двадцята виставка молодого митця у рамках проекту «Крок на шляху до мистецтва». На її думку, це є стартова площадка для майбутніх художників, адже тут можна почути фахову думку наставників, колег та друзів.

 – Люблю смакувати тим «про що» говорить художник і тим «як» працює, досягає результату. Як художник переборює пастки, які йому ставить фарба, колір, як знаходить співзвучність реальності з тим, що він творить. Ця виставка цікава тим «як». Нині не часто зустрінеш дівчину, яка захоплюється Сковородою. Це складний поет та філософ. Очевидно, для того, щоб зрозуміти його, вона поринає в минуле, в глибину його афоризмів. І запозичуючи в минулого, разом з тим Вікторія дає йому сучасний подих, – так проаналізувала творчість Вікторії Наумук Зоя Навроцька. – Вона використовує сучасні технічні засоби: фото, фотоколаж.

– Я розповідала учням, що можна зробити виставку і у себе в під’їзді та розмістити в соцмережах. Але цінність виставки для Вікторії в тому, що вона має можливість виставитися і почути фахову оцінку. Вікторія дуже працьовита і завдяки надзусиллям випереджає декого із своїх однолітків. Мене запитували, чи допомагала я виконувати роботи. Смішне питання: звісно, ні. У мене були сентиментальні почуття, коли Вікторія взялася творити про Сковороду, бо я теж в її віці захоплювалася цим філософом, – зазначила наставниця юної художниці Катерина Ганейчук.

Викладач Художньої школи Галина Івашків зазначила, що графічний дизайн – це надзвичайно цікава сфера мистецтва, але непроста: потрібно зробити вибір, знайти символ своєї думки, її зоровий еквівалент. Вона порівняла твори графічного дизайну з плакатним мистецтвом.

На виставку завітав лучанин, випускник Лондонського коледжу комунікацій, який спеціалізується на графічному дизайні, Роман Тріло. Він відзначив високий рівень робіт Вікторії Наумук і сказав, що деякі її твори виконані на рівні дипломних робіт випускників Лондонського коледжу комунікацій.

Галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра», ініціювавши проект «Крок на шляху мистецтва», поставила перед собою завдання залучати молодь, сприяти її згуртуванню довкола спільної місії митця, знайомитися з новими іменами в образотворчому мистецтві тощо.

Цього разу під егідою «Арт-кафедри» відбулася презентація робіт учнів Луцької дитячої художньої школи, завдяки чому 15 молодих митців отримали змогу представити свої полотна на огляд професійних художників та мистецьких критиків.

«Назва цього виставкового проекту «Мелодії минувшини», адже теми робіт усі згруповані довкола історії України, фольклорних традицій нації і нашого краю,важливі епохальні події. Художня школа – то ніби інститут, адже навчання триває цілих 6 років, а перший вчитель не лише показує основи малярства, а й прививає любов до свого роду, культури, країни, веде по світу, як друга мама. А результатами роботи на такому етапі дорослішання надзвичайно важливо ділитися, тож «Арт-кафедра» рада співпрацювати з художньою школою, аби все місто могло побачити вашу творчість», – зазначила керівний партнер галереї Леся Корсак.

Крім цього, під час таких експозицій відомі художники, критики, митці, приятелі галереї визначають для себе справжні таланти, аби підтримати на початку шляху, а згодом запропонувати їм участь у масштабних персональних виставках.

«Я націоналістка, тому моє серце радіє на таких виставках. Не лише тому, що там зображені милі мені образи і мотиви, я радію й як критик та історик мистецтва, адже бачу, як ви виховуєтеся під професійним поглядом талановитих вчителів. Саме так може виростати національна еліта, коли вона отримує фундамент. Звичайно, не всі з вас стануть художниками, але ви вже духовно багаті, здатні бачити всі інакше», – переконана мистецтвознавицяЗоя Навроцька.

Вчителі художньої школи Галина Івашків, Віра Конська, Людмила Салинська, які допомагали створювати своїм вихованцям картини до «Мелодій минувшини», розповіли, що діти завжди намагаються зрозуміти глибше теми українських традицій, звичаїв, національної ідентичності, обговорюють отримані знання з друзями та батьками.

З’їзд монархів, народні гуляння, весільні традиції обрізання коси, хороводи на могилках – ці та інші події, обряди та дійства взялися втілювати дуже дорослі за своїм світовідчуттям юні митці.

Експозицію можна переглянути в арт-кафе «Стоп-кадр».

У луцькій галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» презентували новий виставковий проект – експозицію робіт художника зі світовим ім’ям – Петра Малишка.

Захід об’єднав, літературознавців, мистецтвознавців, художників, студентів та поціновувачів елітарних виражальних форм. Настрій і тон мистецькому вечору традиційно задав струнний квартет «Імпреза».

Керівний партнер галереї Леся Корсак розповіла, що представлений художник яскраво і вправно поєднує у творчості європейську культуру і національні здобутки.

«Петро Малишко – нове ім’я для волинської землі, хоча його добре знають у столиці й закордоном. Маляр, скульптур, графік, митець-шістдесятник, який в числі перших боровся із закостенілими устоями радянської світоглядної системи за модерне мистецтво. Такі художники у той час ставили перші камінці у будівлі того різноманіття жанрів і форм, яке ми маємо зараз», – зазначила пані Леся.

Казахстан, Японія, Китай, Мексика, Польща, Болгарія, Італія, Іспанія, Німеччина, Франція, Бельгія, Македонія, Румунія – і це далеко не весь перелік країн і столиць, які вже давно знайомі з творчістю Петра Малишка.

Сотні виставкових проектів, бієнале, персональних виставок, престижних міжнародних нагород – і от нарешті Луцьк має змогу доторкнутися до символізму полотен живого класика.

«Бути нон-комформістом у 60-70-ті роки – шлях дуже нелегкий. Петро Малишко зумів втриматися в андеграунді і відстояти своє мистецтво. Ми сьогодні маємо змогу доторкнутися до взірцевих речей, без яких, напевне, не було б сучасного мистецтва у такому варіанті, як воно є», – додала мистецтвознавець Зоя Навроцька.

На жаль, сам автор не зміг завітати на виставку, але доручив почесну роль відкривати експозицію у Луцьку своєму колезі, відомому художнику Петру Бевзі.

«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою». Так казав Тарас Григорович, так живе і Петро, який ніколи не очікував якихось спонукань, заохочень, а просто робив те, що повинен робити», – презентував митця Петро Бевза.

Також, художник розповів луцькій публіці кілька яскравих історій про життя Петра Малишка, які за його словами неможливо більше ніде прочитати.

«Я довго думав, які першооснови формування такого стилю, який ми можемо тут побачити? Одна з них – місце його дитинства і зростання. Його юні літа минули на території Солоного лиману на Дніпропетровщині. Коли багато років тому йшов льодовик, то зупинився саме там, принісши дуже специфічні види флори. Сосни, трава, кущі – у всьому цьому є щось незвичне нам, щось, що дуже відрізняється від нашої природи. Власне, Петро виховувався на лоні цієї первозданної природи. А ще малим пас корів, і якось одна із них крутнула головою так сильно, що пробила йому щоку. І це був ефект чогось страшного і загрозливого для хлопчика, що потім відбилося відчуттям чогось, щ не можна пізнати, і чогось, що підсвідомо лякає. У його роботах – напруга і тривога від того, що світ необов’язково пафосний, ліричний чи гіпердобрий», – зазначив Петро Бевза.

А всі, хто не встиг побачити картини та скульптури Петра Малишка, мають змогу зробити це в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра», що в «Адреналін Сіті».

Джерело: Таблоїд Волині

В арт-кафе «Стоп кадр» відкрили експозицію картин молодого художника-аматора із Шацька Миколи Крата.
Виставку реалізували в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва», який має на меті популяризацію нових імен у світі сучасного українського мистецтва.

Керівний партнер галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра», під егідою якої вже традиційно відбувається презентація творчості молодих митців, Леся Корсак познайомила із біографією та творчим шляхом художника.
«Сьогодні у нас вперше участь у виставковому проекті бере художник-аматор. Хто ж такий аматор? Якщо вірити «Вікіпедії», з латинської це слово перекладається як «любити» або «мати схильність до чогось», тож це людина, яка любить творити. Микола Крат не міг не творити із самого дитинства, хоч у Шацьку й не було можливості відвідувати художню школу.

Ніколи не мав конкретного вчителя, але багато часу приділяв самоосвіті. Його душа лежить до простих речей – натюрморт, пейзаж у реалістичному стилі. Дехто із художньою освітою не має таких навиків, як Микола, який усе в мистецтві опановував сам», – зазначила Леся Романівна.
Мистецтвознавиця Зоя Навроцька не лише оцінила перші спроби пензля художника-аматора, а й прочитала присутнім (серед яких було чимало студентів мистецьких спеціальностей) міні-лекцію про реалізм як напрям.

«Хто такий аматор? Вже чого можна у нього вчитися, це любові до творчості, любові до мистецтва. Аматором керують дуже сильні імпульси, які спонукають долати різні труднощі, спонукають йти до мети. Інколи аматори-художники відкидають канони класичного мистецтва, керуючись інсайтним мистецтвом, тобто мистецькою інтуїцією.
Микола Крат – молодий художник, який називає себе художником-реалістом. Чи часто зараз молоді люди обирають такий шлях? Часто-густо вони стають на шлях компіляцій, модерних витівок і зворотів, а битися, страждати, досягати півтонів, вчитися будувати простір і робити об’єм в епоху, коли будь-яке реалістичне зображення можна отримати камерою на смартфоні, – це свідомий вибір.

Бо реаліст кілька століть тому і реаліст сьогодні – це різні платформи, адже колись впіймати красу й гармонію було необхідним для художника, тоді як зараз здивувати свого глядача важче. До передавання навколишнього світу неодмінно потрібен ще й багатий внутрішній світ», – розповіла Зоя Михайлівна.
Береги з лелеками, неймовірні сосни, осяяні сонцем, пироги, які спекла мама, ліси, озера – усе це творча й мистецька Батьківщина Миколи Крата.

Під час відкриття виставки прозвучало чимало схвальних і навіть захоплених відгуків, але все ж Миколі порадили зважати на канони класичного мистецтва, слухати себе і ніколи не зупинятися на досягнутому.
А ще побажали долучитися до якоїсь із творчих груп професійних художників та отримати шанс здобути художню освіту в ім’я майбутніх не написаних ще шедеврів.