Філософія Шопенгауера

Головна ідея філософії Артура Шопенгауера полягає в тому, що основною сутністю світу є воля. Він вважав, що воля до життя є ірраціональною та нескінченною силою, яка лежить в основі всіх явищ природи та людської діяльності. Воля, за Шопенгауером, є сліпою і не має кінцевої мети, і ця безцільність веде до постійного бажання та страждань.

Шопенгауер розглядав людське життя як безперервну боротьбу, викликану волею. Бажання, які ведуть до дій, коли задовольняються, лише тимчасово заспокоюють, але швидко заміщуються новими, що знову призводить до страждань. Цей цикл невгамовних бажань і страждань Шопенгауер називав «колесом Іксари».

Шляхи мінімізації страждання за Шопенгауером

  1. Естетичне споглядання

Шопенгауер вважав, що мистецтво та естетичне споглядання надають можливість відокремитися від бажань та страждань, пов’язаних з волею до життя.

  1. Філософське споглядання (відмова від бажань)

Відмова від бажань та прихильностей може призвести до зменшення страждань. Цей шлях схожий на буддійську концепцію відмови від прихильностей як засобу досягнення просвітлення.

  1. Глибоке співчуття до інших

Шопенгауер високо цінував моральність, яка базується на співчутті та емпатії до інших. Здатність відчувати біль інших як свій власний веде до альтруїстичної поведінки та зменшення страждань.

Анзу

Анзу, також відомий як Імдугуд, є міфічним створінням з месопотамської міфології. Це істота з тілом орла та головою лева, і вона часто асоціюється з бурями та погодою. Анзу часто зображували як могутнього та лякаючого створіння, з великою силою і магічними здібностями.

Один з найвідоміших міфів, в якому фігурує Анзу, розповідає про крадіжку Табличок Доль — священних артефактів, які містять всю мудрість богів та дозволяють їх власнику контролювати всі закони Всесвіту, включаючи погоду та природні стихії.

У міфі Анзу краде Таблички Доль від Енліла, одного з головних богів. Енліл володів цими табличками і з їх допомогою підтримував порядок у всесвіті. Після крадіжки Анзу ховається у святилищі у горах, що робить його майже недосяжним.

Боги спробували відновити Таблички, висилаючи різних богів боротися з Анзу, але вони не могли його перемогти. Нарешті, бог Енкі, бог мудрості та магії, допомагає вибрати Нінурту, бога війни та полювання, який здатен здолати Анзу. Нінурта використовує спеціальні зброї та стратегії, надані Енкі, і в кінці перемагає Анзу, повертаючи Таблички Доль Енлілу, тим самим відновлюючи порядок і баланс у всесвіті.

Анзу в міфології є символом хаосу та потенційної руйнівної сили природи, яка може вийти з-під контролю. Він також символізує виклики, які потребують злагоджених зусиль для вирішення, підкреслюючи важливість знань, мудрості та відповідальності у підтриманні порядку та гармонії у світі.

Три коні Платона

У Платона душа людини уявляється як колісниця з трьома конями, де кожен кінь символізує різну частину душі.

  1. Розум – це візник, який керує іншими конями. Він представляє мудрість і раціональне мислення, завжди дивиться вперед та намагається вести душу до правильних рішень.
  2. Воля – це кінь, який представляє мужність і силу. Він тягне колісницю вгору, до вищих ідеалів і цілей, мотивуючи нас боротися за те, що правильно і справедливо.
  3. Почуття – це кінь, що відповідає за наші бажання та емоції. Він тягне вниз до фізичних задоволень, і його треба стримувати, щоб душа залишалася в рівновазі.

Мета людини за Платоном – навчитися керувати цими трьома конями, забезпечуючи гармонію між ними, що дозволяє душі досягти спокою та розвитку.

Міф про Ганімеда

Ганімед – це найкрасивіша людина із тих, що коли-небудь жили. Він був троянським принцом, сином царя Троса, засновника Трої. Його краса настільки зачарувала Зевса, верховного бога олімпійського пантеону, що Зевс вирішив викрасти молодого хлопця.

Зевс перетворився на орла та викрав Ганімеда, піднявши його до Олімпу. На Олімпі Ганімед отримав місце чашника богів. Його обов’язком стало наливати нектар і амброзію богам, таким чином запобігаючи їхньому старінню.

Про танець Крішни

В індуській міфології Калія був драконом, який отруював води річки Ямуна.

Його отруйний подих призводив до гибелі всіх живих істот у річці та навколо неї. Крішна викликав Калію до бою, стрибнувши у забруднені води Ямуни. Змій атакував Крішну, намагаючись обвити його своїми масивними кільцями та втопити. Проте Крішна легко визволився і почав танцювати на головах Калії, змушуючи його відчути неймовірний біль і страждання.

Танець Крішни був настільки могутнім, що врешті-решт Калія підкорився. Крішна відпустив Калію з умовою, що він більше не отруюватиме Ямуну та покине ці місця разом зі своєю родиною.

 

Міф про Атуму (Єгипет)

Атум, одна з найважливіших фігур у стародавньоєгипетській міфології, вважається богом-творцем, який самостійно породив з себе перші форми життя. Його часто зображують як самовиникаюче божество, яке з’явилося з первісних вод хаосу, званих Нун.
Згідно з міфом, на початку не було нічого, крім безмежного темного океану хаосу. З цього первісного океану з’явився Атум, який створив себе сам через свою власну волю і творчі здібності. Відомий своєю здатністю до самореплікації, Атум породив із свого тіла Шу, бога повітря, і Тефнут, богиню вологи, крізь процеси кашлю, чхання або, за іншими версіями, мастурбації.
Шу і Тефнут, у свою чергу, стали батьками Геба (бога землі) і Нут (богині неба). Це сімейство богів символізує фундаментальні елементи світу: повітря, вологу, землю і небо, кожен з яких є критично важливим для підтримки життя на Землі, включаючи рослини та тварин.
Атум також вважається батьком богів, людей і всього живого. Його роль як творця і батька має важливе символічне значення в єгипетській міфології, підкреслюючи ідеї створення, регенерації та безкінечного циклу життя та смерті.
Ця міфологічна історія підкреслює значення з’єднання та взаємозалежності між природними елементами і живими істотами, зосереджуючи увагу на важливості збереження гармонії між усіма складовими Всесвіту.

Уроборос

Уроборос — це дракон, що кусає свій власний хвіст, утворюючи кільце. Він вважається знаком вічності та нескінченності.

Уроборос символізує все те, що постійно відновлюється: як день за ніччю, так і пори року одна за одною. Це як історія, що не має ні початку, ні кінця. Уроборос нагадує нам про життя, яке завжди знаходить спосіб продовжити свій цикл, незалежно від усього, руйнуючи старе і народжуючи нове. Це чудовий образ того, як природа та світ працюють: все народжується, живе, вмирає і знову відроджується в іншій формі.

Біблійна історія про Авраама

Одного дня Бог звернувся до Авраама, просивши його принести в жертву свого єдиного сина Ісаака. Незважаючи на тяжкість цього випробування, Авраам погодився і вирушив до землі Морія разом з Ісааком. На третій день вони досягли місця, де мала відбутися жертва, і Авраам залишив слуг чекати, поки він з Ісааком пішов на гору.

Ісаак запитав про барана для жертви, на що Авраам відповів, що Бог подбає про барана. Після підготовки вівтаря Авраам зв’язав Ісаака і підняв ніж, щоб принести його в жертву. У цей момент з неба пролунав голос ангела, який зупинив Авраама, сказавши, що не потрібно вбивати хлопця, адже тепер зрозуміло, що Авраам боїться Бога.

Замість Ісаака Авраам знайшов барана, який застряг рогами в чагарнику, і приніс його в жертву. За свою готовність підкоритися Божій волі Авраам отримав благословення від Бога: його нащадки мали стати численними, як зорі на небі, і через них усі народи Землі мали бути благословенні.

Дажбог

Дажбог був одним із синів бога Сварога і був богом Сонця. Він був відповідальний за щоденну подорож Сонця по небу. Дажбог мандрував по небу в своїй золотій колясці, запряженій чотирма крилатими конями. Коли він відправлявся на схід вранці, це було знаменням початку нового дня, а коли він діставався західного горизонту ввечері, це означало настання ночі.

Коли Дажбог мандрував по небу, він не лише приніс світло і тепло на землю, але і навчав людей різних знань і мудрості, допомагаючи їм стати більш цивілізованими.

Про біпедалізм

Біпедалізм – це здатність ходити на двох ногах. Біпедалізм дозволяв ефективніше збирати їжу, використовувати інструменти, долати великі відстані та адаптуватися до зміни середовища, особливо з розширенням саван і зменшенням лісів.

На думку англійського зоолога Алістера Гарді, людина еволюціонувала на узбережжях великих водойм, де основними джерелами їжі були підводні організми: риба, краби та молюски. Ходіння у воді потребувало прямої постави, що звільнило руки для збирання їжі та використання інструментів. Така адаптація призвела до втрати тілесного оволосіння та появи підшкірного жирового шару, який допомагав уникнути переохолодження. При цьому волосся на голові збереглося, що захищало від сонячного перегріву.

Заявка