Автор: [email protected]

Галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра», ініціювавши проект «Крок на шляху мистецтва», поставила перед собою завдання залучати молодь, сприяти її згуртуванню довкола спільної місії митця, знайомитися з новими іменами в образотворчому мистецтві тощо.

Цього разу під егідою «Арт-кафедри» відбулася презентація робіт учнів Луцької дитячої художньої школи, завдяки чому 15 молодих митців отримали змогу представити свої полотна на огляд професійних художників та мистецьких критиків.

«Назва цього виставкового проекту «Мелодії минувшини», адже теми робіт усі згруповані довкола історії України, фольклорних традицій нації і нашого краю,важливі епохальні події. Художня школа – то ніби інститут, адже навчання триває цілих 6 років, а перший вчитель не лише показує основи малярства, а й прививає любов до свого роду, культури, країни, веде по світу, як друга мама. А результатами роботи на такому етапі дорослішання надзвичайно важливо ділитися, тож «Арт-кафедра» рада співпрацювати з художньою школою, аби все місто могло побачити вашу творчість», – зазначила керівний партнер галереї Леся Корсак.

Крім цього, під час таких експозицій відомі художники, критики, митці, приятелі галереї визначають для себе справжні таланти, аби підтримати на початку шляху, а згодом запропонувати їм участь у масштабних персональних виставках.

«Я націоналістка, тому моє серце радіє на таких виставках. Не лише тому, що там зображені милі мені образи і мотиви, я радію й як критик та історик мистецтва, адже бачу, як ви виховуєтеся під професійним поглядом талановитих вчителів. Саме так може виростати національна еліта, коли вона отримує фундамент. Звичайно, не всі з вас стануть художниками, але ви вже духовно багаті, здатні бачити всі інакше», – переконана мистецтвознавицяЗоя Навроцька.

Вчителі художньої школи Галина Івашків, Віра Конська, Людмила Салинська, які допомагали створювати своїм вихованцям картини до «Мелодій минувшини», розповіли, що діти завжди намагаються зрозуміти глибше теми українських традицій, звичаїв, національної ідентичності, обговорюють отримані знання з друзями та батьками.

З’їзд монархів, народні гуляння, весільні традиції обрізання коси, хороводи на могилках – ці та інші події, обряди та дійства взялися втілювати дуже дорослі за своїм світовідчуттям юні митці.

Експозицію можна переглянути в арт-кафе «Стоп-кадр».

У луцькій галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» презентували новий виставковий проект – експозицію робіт художника зі світовим ім’ям – Петра Малишка.

Захід об’єднав, літературознавців, мистецтвознавців, художників, студентів та поціновувачів елітарних виражальних форм. Настрій і тон мистецькому вечору традиційно задав струнний квартет «Імпреза».

Керівний партнер галереї Леся Корсак розповіла, що представлений художник яскраво і вправно поєднує у творчості європейську культуру і національні здобутки.

«Петро Малишко – нове ім’я для волинської землі, хоча його добре знають у столиці й закордоном. Маляр, скульптур, графік, митець-шістдесятник, який в числі перших боровся із закостенілими устоями радянської світоглядної системи за модерне мистецтво. Такі художники у той час ставили перші камінці у будівлі того різноманіття жанрів і форм, яке ми маємо зараз», – зазначила пані Леся.

Казахстан, Японія, Китай, Мексика, Польща, Болгарія, Італія, Іспанія, Німеччина, Франція, Бельгія, Македонія, Румунія – і це далеко не весь перелік країн і столиць, які вже давно знайомі з творчістю Петра Малишка.

Сотні виставкових проектів, бієнале, персональних виставок, престижних міжнародних нагород – і от нарешті Луцьк має змогу доторкнутися до символізму полотен живого класика.

«Бути нон-комформістом у 60-70-ті роки – шлях дуже нелегкий. Петро Малишко зумів втриматися в андеграунді і відстояти своє мистецтво. Ми сьогодні маємо змогу доторкнутися до взірцевих речей, без яких, напевне, не було б сучасного мистецтва у такому варіанті, як воно є», – додала мистецтвознавець Зоя Навроцька.

На жаль, сам автор не зміг завітати на виставку, але доручив почесну роль відкривати експозицію у Луцьку своєму колезі, відомому художнику Петру Бевзі.

«Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою». Так казав Тарас Григорович, так живе і Петро, який ніколи не очікував якихось спонукань, заохочень, а просто робив те, що повинен робити», – презентував митця Петро Бевза.

Також, художник розповів луцькій публіці кілька яскравих історій про життя Петра Малишка, які за його словами неможливо більше ніде прочитати.

«Я довго думав, які першооснови формування такого стилю, який ми можемо тут побачити? Одна з них – місце його дитинства і зростання. Його юні літа минули на території Солоного лиману на Дніпропетровщині. Коли багато років тому йшов льодовик, то зупинився саме там, принісши дуже специфічні види флори. Сосни, трава, кущі – у всьому цьому є щось незвичне нам, щось, що дуже відрізняється від нашої природи. Власне, Петро виховувався на лоні цієї первозданної природи. А ще малим пас корів, і якось одна із них крутнула головою так сильно, що пробила йому щоку. І це був ефект чогось страшного і загрозливого для хлопчика, що потім відбилося відчуттям чогось, щ не можна пізнати, і чогось, що підсвідомо лякає. У його роботах – напруга і тривога від того, що світ необов’язково пафосний, ліричний чи гіпердобрий», – зазначив Петро Бевза.

А всі, хто не встиг побачити картини та скульптури Петра Малишка, мають змогу зробити це в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра», що в «Адреналін Сіті».

Джерело: Таблоїд Волині

В арт-кафе «Стоп кадр» відкрили експозицію картин молодого художника-аматора із Шацька Миколи Крата.
Виставку реалізували в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва», який має на меті популяризацію нових імен у світі сучасного українського мистецтва.

Керівний партнер галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра», під егідою якої вже традиційно відбувається презентація творчості молодих митців, Леся Корсак познайомила із біографією та творчим шляхом художника.
«Сьогодні у нас вперше участь у виставковому проекті бере художник-аматор. Хто ж такий аматор? Якщо вірити «Вікіпедії», з латинської це слово перекладається як «любити» або «мати схильність до чогось», тож це людина, яка любить творити. Микола Крат не міг не творити із самого дитинства, хоч у Шацьку й не було можливості відвідувати художню школу.

Ніколи не мав конкретного вчителя, але багато часу приділяв самоосвіті. Його душа лежить до простих речей – натюрморт, пейзаж у реалістичному стилі. Дехто із художньою освітою не має таких навиків, як Микола, який усе в мистецтві опановував сам», – зазначила Леся Романівна.
Мистецтвознавиця Зоя Навроцька не лише оцінила перші спроби пензля художника-аматора, а й прочитала присутнім (серед яких було чимало студентів мистецьких спеціальностей) міні-лекцію про реалізм як напрям.

«Хто такий аматор? Вже чого можна у нього вчитися, це любові до творчості, любові до мистецтва. Аматором керують дуже сильні імпульси, які спонукають долати різні труднощі, спонукають йти до мети. Інколи аматори-художники відкидають канони класичного мистецтва, керуючись інсайтним мистецтвом, тобто мистецькою інтуїцією.
Микола Крат – молодий художник, який називає себе художником-реалістом. Чи часто зараз молоді люди обирають такий шлях? Часто-густо вони стають на шлях компіляцій, модерних витівок і зворотів, а битися, страждати, досягати півтонів, вчитися будувати простір і робити об’єм в епоху, коли будь-яке реалістичне зображення можна отримати камерою на смартфоні, – це свідомий вибір.

Бо реаліст кілька століть тому і реаліст сьогодні – це різні платформи, адже колись впіймати красу й гармонію було необхідним для художника, тоді як зараз здивувати свого глядача важче. До передавання навколишнього світу неодмінно потрібен ще й багатий внутрішній світ», – розповіла Зоя Михайлівна.
Береги з лелеками, неймовірні сосни, осяяні сонцем, пироги, які спекла мама, ліси, озера – усе це творча й мистецька Батьківщина Миколи Крата.

Під час відкриття виставки прозвучало чимало схвальних і навіть захоплених відгуків, але все ж Миколі порадили зважати на канони класичного мистецтва, слухати себе і ніколи не зупинятися на досягнутому.
А ще побажали долучитися до якоїсь із творчих груп професійних художників та отримати шанс здобути художню освіту в ім’я майбутніх не написаних ще шедеврів.

До Луцька привезли виставку робіт львівської художниці Людмили Лободи.

Джерело: Таблоїд Волині
14 лютого у галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відкрили грандіозну експозицію художниці Людмили Лободи (м. Львів), яка із чоловіком Володимиром Лободою належить до українського андеграунду другої половини 1960-1970 .

Авторка величезного творчого доробку станкового малярства, графіки, декупажу, нечасто представляла свої праці на офіційних виставках.

«Спалах степу» – це фактично перша її персональна експозиція за 40-річний період, де представлено перед глядачем велику кількість творів, які виконані в різні періоди діяльності. Перед глядачами розкинулися 5 великих залів – «рання творчість» (60-70-ті роки), «твори дніпровського періоду», «драматична творчість», що демонструє речі сюжетні, драматичні, «автохтонна зала портретів», роботи для якої переважно створювали на хуторі поблизу Орелі, зображаючи своїх друзів-селян, «епічна зала краєвиду» і «еротична зала», яка демонструє велике кохання двох людей, зокрема й себе із чоловіком.
На урочисте відкриття виставки, окрім художниці та її родини, прибули відомі мистецтвознавці, галеристи, колекціонери, шанувальників сучасного мистецтва, художники та студентська молодь.

Керівний партнер галереї Леся Корсак розповіла, чим особливе відкриття цієї експозиції у Луцьку.

«Чому саме сьогодні ми відкриваємо цю виставку? Тому, що вся творчість Людмили Лободи пронизана зображенням стосунків чоловіка та жінки. Авторка оголює душу почуттів, не вдаючись в фізіологічні деталі форм. Під час екскурсії до Львова нам пощастило потрапити в майстерню Володимира та Людмили Лободи, ми були настільки приголомшені величезним доробком, який складений у теки. А його мусить бачити глядач! Про цих митців знає Росія, Білорусь, Польща, Америка, Канада, Швейцарія, Німеччина, а Україна бачила вкрай мало. А відкривати нові і важливі імена в мистецтві – головна мета Арт-кафедри».
«Я дуже вдячна волинській землі і галереї, що ви відкрили себе для мене. Вірите, я дуже довго гукала, з ким мені зустрітися, з ким зустрітися моїм роботам. І зустріла вас», – поділилася Людмила Лобода.
Відомі мистецтвознавці зі Львова, які долучилися до відкриття виставки, назвали творче життя цього подружжя «жертвоприношенням Авраама своєму народові», адже Володимир та Людмила навіть у часи найлютішого радянського застою творчості творили щось справжнє і несамовите.
«Мене особисто буквально гіпнотизує кожне полотно Людмили Лободи. Кожен твір магнетичний, але авторка не намагається передати якісь премилі сценки, які сподобаються кожному, навпаки – Людмила дуже чуттєва і дуже рішуча, дуже різка інколи у висловах і дуже категорична. У композиції творів усе переплітається, усе пульсує, усе пашить плоттю, озивається… Вона вміло руйнує, змішує і видобуває головне – почуття, які дарує нам», – зазначила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
Киянин Володимир Рак, співробітник музею Івана Гончара, товариш мистецького подружжя, розповів, що хвилини цієї виставки уже входять в історію мистецтва, адже вперше за період творчого шляху авторка показує свої роботи.
«Це такі миті, які тягнуть нас, як Мюнгаузена, вгору, показуючи суть. Знаєте, людина в одязі не може глибоко пірнути, а ці роботи стають свинцевим поясом, які дозволяє пізнавати себе як українців».

Експозицію до найдрібніших деталей придумав і реалізував у просторі луцької галереї зять Людмили Лободи Андрій Кісь.
«Ця виставка діє на мене на фізичному рівні – зносить дах! Я цю родину знаю 30 років, творчість пані Людмили – це легкий джаз, ноктюрн… Ви ще не бачили творів Володимира Лободи! То такий хард-рок! Може, цієї осені вдасться організувати його виставку. Пані Людмила не має жодної офіційної радянської художньої освіти – і слава Богу! Але це була школа праці над народним і європейським мистецтвом, над музеями і пошуком себе. За цю творчість вони заплатили комфортом, фінансовими нестатками, конфліктами з друзями, тож це дуже чесні митці».

На завершення вечора за бокалом шампанського гості вмостилися переглядати фільм Павла Костомарова про глибоко творче та особливе життя Людмили і Володимира Лободи на хуторі.