Автор: msumk

Завоювання Перу та падіння імперії інків у 1532–1533 роках є однією з найвідоміших подій у добу великих географічних відкриттів.

Іспанський конкістадор Франсіско Пісарро очолював експедицію, яка завоювала імперію інків. Він був низького походження та неосвіченою людиною, але мав тверду волю та військові навички.

Однією з ключових подій була битва при Кахамарці 1532 року, де невелика група іспанців взяла в полон імператора Атагуальпу. Це позбавило інків централізованого керівництва.

Іспанці вперше привезли коней до Південної Америки. Їхнє використання в бою було революційним і налякало інків.

Подібно до завоювання ацтеків, хвороби, які іспанці принесли з собою, як-от віспа, вбили велику частину населення, яке не мало імунітету.

На момент прибуття іспанців імперія інків зазнавала внутрішніх конфліктів і громадянської війни між синами померлого імператора Гуайна Капака.

Імперія інків була відома своїми великими запасами золота та срібла. Вимога великого викупу за Атагуальпу (який пізніше був вбитий) виявилася лише початком захоплення цих багатств.

Хоч імперія була завойована, культура інків продовжує жити в сучасному Перу. Багато споруд, мова (кечуа) та традиції інків залишилися до сьогодні.

Завоювання інків було жорстоким і кровопролитним. Іспанські солдати відзначалися жорстокістю, знищуючи міста та вбиваючи тих, хто протистояв.

Після падіння імперії інків було створено Віреїнство Перу, що стало частиною Іспанської колоніальної імперії.

Мікеланджело Буонарроті та Казимир Малевич, хоч і жили у різні епохи та мали відмінні стилістики, були об’єднані деякими спільними темами та підходами до мистецтва.

Обидва художники були новаторами у своїх жанрах. Мікеланджело є однією з ключових фігур Високого Відродження, знаний своїми скульптурами, фресками та архітектурними проектами. Він відомий досконалим зображенням людського тіла та емоцій. Малевич, з іншого боку, був піонером абстрактного мистецтва і засновником супрематизму, фокусуючись на базових геометричних формах та використанні мінімальної кольорової палітри.

Їхні твори мають глибокі філософські та духовні підтексти. Мікеланджело відображав християнські теми, інтерпретуючи релігійні сюжети з глибокою емоційною інтенсивністю та драматизмом, часто висловлюючи комплексність людського досвіду. Малевич у своїх супрематичних роботах прагнув до відображення чистої відчуттєвості та пошуку духовного звільнення через зведення форми до основ.

Кожен з художників змінив панораму мистецтва у свій час. Мікеланджело розвинув і вдосконалив техніку скульптури та живопису, вплинувши на розвиток західного мистецтва на століття вперед. Малевич зі своїм введенням абстракціонізму і теорією супрематизму відкрив нові шляхи для подальшого розвитку абстрактного мистецтва.

Незалежно від їхніх стилістичних різниць, обидва митці прагнули викликати глибокий емоційний вплив на глядача. Їх роботи запрошують до роздумів та переосмислення основних питань існування та естетики.

Хоча Мікеланджело і Малевич представляють різні епохи та художні школи, їх об.єднує стремління до інновації, філософська глибина у творчості та значний вплив на мистецтво своїх часів.

 

Заснування Києва та постать його засновників огорнуті легендами та історичними тлумаченнями. Загалом вважається, що Київ був заснований у V–VI століттях нашої ери. Згідно з легендою, яка була популяризована літописом «Повість минулих літ», Київ було засновано трьома братами Києм, Щеком та Хоривом і їхньою сестрою Либіддю. Кий вважається старшим братом та лідером групи.

За легендою, брати прибули на великі береги річки Дніпро та заснували місто на одному з пагорбів. Вони вирішили назвати місто на честь старшого брата — Києва. Щек та Хорив заснували свої поселення на сусідніх пагорбах, а Либідь уособлює річку, що протікає поряд. Ці місця були стратегічно вигідними та зручними для створення поселення.

Археологічні знахідки свідчать, що перші поселення на території сучасного Києва з’явилися значно раніше згаданої легенди, ще в V–VI століттях, а розвиток міста значно активізувався у VIII–IХ століттях, коли Київ став одним із важливих центрів східних слов’ян.

З часом Київ перетворився на політичний, культурний та економічний центр Київської Русі, однієї з перших східнослов’янських держав. Місто відіграло ключову роль в об’єднанні слов’янських племен та розвитку ранньої слов’янської цивілізації. Також Київ був місцем прийняття християнства Володимиром Великим 988 року, що мало величезне релігійне та культурне значення для всієї регіону.

Тадж-Махал, розташований у місті Агра, Індія, є одним з найвідоміших архітектурних та культурних символів у світі. Його назва походить від імені Мумтаз Махал, дружини імператора Шах-Джахана. Побудований з білого мармуру, Тадж-Махал служить вічним символом любові Шах-Джахана до своєї покійної дружини.

Тадж-Махал є видатним прикладом могольської архітектури, яка є сумішшю ісламських, перських та індійських архітектурних стилів. Центральна куполоподібна структура мавзолею підтримується чотирма мінаретами, розташованими на кутах платформи. Купол має висоту близько 35 метрів і стоїть на високому циліндричному барабані, що додає йому величності та витонченості.

Інтер’єр Тадж-Махалу рясніє складною інкрустацією з напівдорогоцінних каменів, які утворюють квіткові мотиви та каліграфію, що цитує вірші з Корану. Ці декоративні елементи не просто прикраса, а символізують райські сади.

Одна з найпоширеніших легенд стверджує, що Шах-Джахан планував побудувати другий мавзолей з чорного мармуру навпроти Тадж-Махалу для себе, але ці плани були перервані через його відсторонення від влади сином Аурангзебом. Хоча розкопки показали, що знайдений на протилежному березі чорний мармур насправді є почорнілим від часу білим мармуром.

Інша легенда розповідає про те, як після смерті Мумтаз Махал Шах-Джахан наказав відрубати руки всім майстрам, які працювали над Тадж-Махалом, щоб ніхто більше не міг створити подібний шедевр. Проте немає документальних доказів, що підтверджують цю історію.

Тадж-Махал символізує не лише історію Індії, але й універсальні теми любові та втрати, резонуючи з людьми по всьому світу. Його краса та історія продовжують надихати художників, письменників та поетів, роблячи його вічним символом людської емоції та майстерності.

Завоювання Мексики та падіння ацтеків в 1519–1521 роках – це одна з найзначущіших подій в історії Нового Світу, яка мала далекосяжні наслідки. Ось кілька цікавих фактів про цю подію.

Іспанський конкістадор Ернан Кортес очолив експедицію, яка підкорила ацтеків. Він вирушив з Куби з невеликою армією у пошуках багатства та слави.

Кортес уклав альянси з деякими місцевими племенами, які були ворожими до ацтеків, що допомогло йому зібрати значущі сили проти імперії.

Кортес був відомий серед ацтеків як Малинова Примара або Кецалькоатль – міфічний божественний володар, якого очікували. Це можливо допомогло йому у першій зустрічі з ацтеками.

Іспанці використовували кулемети, мушкети та артилерію, яких не було у ацтеків. Це дало їм значущу перевагу в битвах.

Одним з ключових факторів, які призвели до падіння ацтеків, були європейські хвороби, як-от віспа, які іспанці принесли з собою. Місцеве населення не мало імунітету до цих хвороб, і вони вбили багато людей.

Монтесума II, імператор ацтеків, був захоплений Кортесом і використовувався як маріонетка для контролю над імперією. Його смерть 1520 року призвела до подальшого хаосу.

Останній етап завоювання був облогою Теночтітлану, столиці ацтеків. Це була кровопролитна битва, що тривала місяці і закінчилася взяттям міста в серпні 1521 року.

Падіння Ацтеків привело до створення Нової Іспанії під контролем Іспанії. Це спричинило загибель багатьох місцевих культур та традицій.

Завоювання відображається у сучасній Мексиці як змішана спадщина, відзначаючи з’єднання європейської та індігенної культури, але також пригадуючи жорстокість та страждання завоювань.

 

Фароський маяк, одне зі семи чудес світу, був побудований у III столітті до н. е. на острові Фарос біля Александрії, Єгипет. Маяк слугував важливим навігаційним орієнтиром та сигналізатором для мореплавців, які підходили до єгипетської гавані. Структура маяка була висотою від 100 до 140 метрів і включала вогнище на вершині, де за допомогою мідних дзеркал світло могло досягати великих відстаней.

Основна будівля була виконана з вапнякових блоків, з’єднаних розплавленим свинцем для захисту від хвиль. Усередині розташовувалися гвинтові сходи, що вели до верхівки, де розташовувалося джерело світла. Маяк також був прикрашений статуями і мав різні механізми, як-от флюгер та годинник.

Птолемей I розпочав будівництво маяка, але завершено його було вже за часів Птолемея II Філадельфа. Через свою архітектурну міць та важливість маяк простояв близько 1 000 років, переживши численні землетруси, перш ніж був зруйнований.

Фароський маяк не тільки сприяв безпеці мореплавства, але й став символом технологічного та архітектурного прогресу давніх цивілізацій.

 

Відкриття Америки Колумбом 1492 року – одна з найважливіших подій в історії, яка визначила хід подальшого розвитку світової цивілізації. Ось деякі цікаві факти про цю подію.

Колумб вирушив у подорож, сподіваючись знайти західний морський шлях до Азії. Він вважав, що досяг берегів Індії, коли прибув до Багамських Островів.

Подорож Колумба фінансувалася Ізабеллою I та Фердинандом II, королями Іспанії. Це було ризикованим вкладенням коштів, але воно виявилося вкрай вигідним для Іспанії.

Колумб вирушив у подорож на трьох суднах: «Санта-Марія», «Пінта» та «Нінья». З них тільки «Санта-Марія» була навігаційним судном, інші два були меншими та швидшими.

Прибувши до Нового Світу, Колумб зустрів індігенних народів, яких назвав «індіанцями», оскільки вважав, що знаходиться в Індії.

Відкриття Нового Світу спричинило так званий Колумбовий обмін, коли рослини, тварини, технології та хвороби були передані між Старим і Новим Світом. Це призвело до значних екологічних змін.

Є контроверсії щодо того, чи був Колумб першим європейцем, який відвідав Америку. Деякі докази вказують на те, що скандинавські вікінги могли досягти північної частини континенту в ХI столітті.

Колумб помер, не зрозумівши, що відкрив новий континент. Він думав, що досяг Азії, і не усвідомлював історичної важливості свого відкриття.

Америка була названа на честь Амеріго Веспуччі, іншого мандрівника та дослідника, який підкреслював, що Колумб відкрив новий континент, а не частину Азії.

 

Петра – це давнє місто, викопане у скелях пустелі в Йорданії. Це місто було засноване понад 2 000 років тому і вражає своїми скельними фасадами, вирубаними у червоному пісковику. Одним з найбільш відомих архітектурних шедеврів у Петрі є Ель-Хазне, що означає «скарбниця». Цей величезний скельний монумент служив гробницею для важливих осіб і вразить вас своєю витонченістю та красою.

Палац Ель-Хазне – одна з основних визначних пам’яток Петри, є усипальницею одного з царів Набатейського царства. Будівля висічена у величезній скелі, має витончений фронтон та колони, що підносяться. Досі залишається загадкою, яким чином будівельникам на той час вдалося створити таку споруду без будівельних риштовань (у цій місцевості немає дерев) та спеціального обладнання. Є версія, що палац Ель-Хазне був храмом богині Ісіди.

Існує романтичний міф про кохання між місцевими мешканцями Петри та одним з небожителів. За легендою, молода жінка з Петри закохалася в духа, який приходив до неї в її снах. Їхнє кохання було забороненим, і вони були змушені приховуватися від світу. Однак у кінці легенди закохані були розділені назавжди, і молода жінка перетворилася на камінь.

Сізіф, король Корінфу, був відомий своїм розумом та лукавством. Він зумів обманути Танатоса, бога, який уособлював смерть, зв’язавши його ланцюгами. Це діяння тимчасово зупинило прихід смерті у світ, що призвело до хаосу, адже люди перестали вмирати.

Арес, бог війни, занепокоєний тим, що воїни не могли здобувати славу в боях, оскільки ніхто не вмирав, відновив порядок, звільнивши Танатоса. Як результат, природний хід речей був відновлений, але за свою зухвалість Сізіф мусив заплатити високу ціну.

Покаранням для Сізіфа стало вічне мучення у підземному світі — він був засуджений нескінченно котити величезний важкий камінь до вершини гори. Кожного разу, коли Сізіф майже досягав вершини, камінь виривався від нього та котився назад вниз, змушуючи його починати важку працю знову і знову.

Це покарання символізувало марність людського прагнення до влади та контролю над невідворотним, підкреслюючи марність зусиль проти смерті та волі богів і природного порядку світу.

В стародавньому єгипетському віруванні суд Анубіса відігравав важливу роль у післясмертному житті. Анубіс, зображений як істота з головою шакала та тілом людини, був богом муміфікації та післясмертного світу. Він відомий своєю роллю як провідник душ та суддя мертвих.

Процес Суду: Душа померлого прибуває до зали суду, де її зустрічає Анубіс. Тут підготовлено велику ритуальну вагу, на одну чашу якої кладуть серце померлого, а на іншу — перо Маат, символ богині істини та справедливості.

Вага використовується для вимірювання чистоти серця померлого проти символу Маат. Якщо серце виявляється легше або зрівноваженим з пером, це вказує на те, що людина жила справедливо і праведно.

Якщо серце збалансовано з пером Маат, душа визнається гідною і вступає до Долини Аару, що вважається раєм, де душі можуть насолоджуватися вічним блаженством, займаючись улюбленими справами, якими вони займалися в житті.

Якщо серце переважить, показуючи, що душа жила в гріху та несправедливості, її споживає Амміт — чудовисько з лапами лева, головою крокодила та тілом гіпопотама. Це символізує вічне знищення душі, що стає унеможливленим її повернення до життя або переходу до раю.

Цей суд є центральним елементом єгипетських вірувань про моральність та післясмертне існування, підкреслюючи значення справедливості та праведності в житті людини.