Автор: [email protected]

Одін був верховним богом у Norse пантеоні і володарем Асґарду. Він вважався богом війни, поезії, шаманізму, магії та мудрості. За легендами, Одін пожертвував одним оком, щоб випити з джерела Урд і отримати nieden – найвище знання й мудрість.

Згідно з міфами, Одін принісся в жертву самому собі, повиснувши на Світовому Ясені Іггдрасилі протягом дев’яти днів і ночей, проколотий своїм же власним списом. Це дозволило йому зазирнути в потойбічний світ і отримати знання рун – стародавніх германських літер, що мали магічну й езотеричну силу.

Після цієї жертви Одін став володарем рун і поширив їх серед богів та людей. Руни використовувались не лише для писемності, але й для ворожби, магії, виготовлення амулетів. Їх вважали джерелом священних знань про світ і універсум.

Крім того, Одін поділився з людьми знаннями поезії, красномовства та усної традиції. Його дружина Фріґґ навчила жінок магії, ткацтва, домашнього господарства. А сини Одіна – Браги та Хеймдалля – були покровителями поетів та музикантів.

Одін також вважався покровителем різних ремесел та мистецтв, зокрема ковальської справи. Його зброярі вміли робити чарівну зброю для богів та героїв.

Таким чином, в скандинавській міфології Одін постає як володар вищих езотеричних знань про світ і людину, які він жертовно здобув і передав людям у формі рун, поезії, усної традиції, магії та ремесел, заклавши підвалини давньогерманської культури.

У міфології юпіків, корінного народу Аляски, Аве (Місяць) та Евоє (Сонце) відіграють вирішальну роль у створенні та підтримці життя на Землі. Вони є важливими божествами, які взаємодіють із землею і її істотами, створюючи умови, необхідні для життя та розвитку.

Згідно з юпікською традицією, Аве, який є Місяцем, та Евоє, яка є Сонцем, спочатку були звичайними смертними, але згодом були перетворені на небесні світила через міфічні події. Вони використовують свою силу, щоб впливати на земні процеси, такі як ріст рослин та цикли розмноження тварин.

Аве відповідає за нічні процеси і ритми, особливо за вплив на припливи і відпливи, що має значний вплив на морське життя. Його фази керують багатьма аспектами природного світу, від росту рослин до поведінки тварин.

Евоє, з іншого боку, принесла світло і тепло, що є життєво важливими для фотосинтезу та росту рослин. Вона символізує родючість і відродження, сприяючи новому життю та забезпечуючи умови, які необхідні для процвітання рослинності і забезпечення їжею тваринного світу.

Міф про Аве та Евоє не тільки пояснює природні явища, але й відіграє важливу роль у культурному та духовному житті юпіків, вчачи їх цінувати та поважати природні ритми та цикли, які підтримують життя на їхній рідній землі.

Міф про Ідзанагі та Ідзанамі є одним з основних у японській космогонії та є частиною створення міфічної історії Японії, яка оповідається в “Кодзікі” або “Записах давніх подій”. За легендою, ці двоє богів були відправлені з небесних верхів, щоб створити першу землю.

Ідзанагі та Ідзанамі стояли на небесному мосту Амано Укіхасі і занурили своє декороване списом, відоме як Амано-Нубоко, у первинні океани землі. Коли вони підняли спис з води, краплі солоної води, які стікали з нього, перетворились на острови, що стали основою для сучасної Японії.

Далі, пара зійшла на ці новостворені острови і організувала шлюбний ритуал, обходячи стовп, який вони встановили. З їхнього союзу народились численні острови, божества природи та інші основні елементи японського ландшафту. Ідзанамі народила богів вітрів, гір, дерев та інші важливі божества, які відіграють ключову роль у природі та міфології Японії.

Денг, у міфології народу Дінка, є втіленням животворних сил природи. Як бог дощу та плодючості, Денг має вирішальне значення для життя і культури Дінка, які традиційно залежать від пасторального господарства та скотарства. Його благословення у формі дощу не лише сприяє росту рослинності, але й забезпечує достатню кількість води в річках і ставках, що важливо для водопою худоби.

Денг часто зображається як благодійна, але водночас сувора фігура, яка може відправляти дощі для підтримки життя, або утримувати їх, щоб навчити свій народ урокам чи покарати за неправильні дії. Його культ включає ритуали та обряди, які мають на меті забезпечити його прихильність і гарантувати регулярні дощі.

Легенди розповідають, що Денг управляє елементами, використовуючи свої божественні сили, щоб стимулювати ріст рослин і забезпечувати плодючість землі. Його вплив простирається також на родючість тварин, що робить його культ важливим аспектом культурної та духовної життя Дінка.

Денг також сприймається як бог-захисник, що охороняє свій народ від злих духів і хвороб, використовуючи свої дощі як символ очищення і відновлення. Вірність і шанобливе ставлення до Денга є ключовими для забезпечення благополуччя і процвітання в громадах Дінка.

 

В перській міфології Кайумарс зображується як перша істота людської подоби, створена з благословенної глини Ахура-Маздою – верховним добрим божеством зороастризму. Він уособлював перехід від духовного до матеріального світу.

Згідно з “Авестою” та іншими давньоіранськими джерелами, Кайумарс деякий час блукав наодинці в досконалому світі, створеному Ахура-Маздою. Але потім він став першовідкривачем і провісником людської цивілізації.

Кайумарс навчив перших людей будувати житла та споруджувати міста для захисту від диких тварин та сил зла. Він показав, як виготовляти одяг із шкур тварин та рослин для прикриття тіла.

Також вважалося, що саме Кайумарс познайомив людство з вогнем та металургією. Він винайшов примітивні знаряддя праці, зброю та прикраси з міді і заліза. Кайумарс започаткував різні ремесла – гончарство, ткацтво, обробку дерева та каменю.

Крім того, за легендами, Кайумарс відкрив людям таїнства землеробства – навчив вирощувати рослини, обробляти та засівати землю. Він заклав основи скотарства, приручивши диких тварин.

Кайумарс вважався також першим правителем-царем людей і встановив звичаї та соціальні інституції – сім’ю, громаду, закони. За наставництвом цього культурного героя людство здобуло базові знання та вміння для цивілізованого життя.

Ісіда вважалася покровителькою широкого кола життєвих мистецтв і ремесел в Стародавньому Єгипті. Згідно з міфами, саме вона відкрила людям секрети плетіння, ткацтва та фарбування тканин. Ісіда навчила жінок прясти вовну, льон та бавовну для виготовлення полотна.

Їй також приписують винахід процесу бродіння для виробництва пива та хлібопекарства. Ісіда вважалася покровителькою хліборобства, садівництва та збору врожаю. Вона навчила людей використовувати сили природи для забезпечення їжею.

У сфері культурних традицій Ісіда відігравала ключову роль. Вона започаткувала процес муміфікації та ритуали поховання. Ісіда встановила шлюбні обряди та сімейні цінності. Їй приписують розробку першого календаря та системи вимірювання часу в Єгипті.

Ісіда вважалася покровителькою медицини та зцілення, володаркою магічних заклинань та формул. Вона навчила людей використовувати ліки з трав і рослин. Жриці богині були акушерками та цілителями.

Крім того, Ісіда надихала людей на розвиток музики, танців та співу під час урочистих свят та обрядів. Її культ сприяв збереженню та розповсюдженню багатьох культурних традицій єгиптян.

Асідісі, відомий у культурі черокі як Великий Посівник, є центральною фігурою у створенні та розповсюдженні рослинності у світі. За легендами черокі, він подорожував землею, несучи з собою насіння всіляких рослин, кожна з яких володіла унікальними лікувальними властивостями та важливими для життя якостями.

Асідісі не тільки розсіяв рослини по світу, але й навчив людей, як з ними поводитися. Він ділився знаннями про лікувальні властивості кожної рослини, способи її вирощування та збору. Це знання було життєво важливим для черокі, оскільки вони використовували рослини не тільки для харчування та лікування, але й у своїх ритуалах та обрядах.

Кожна рослина, яку розсіяв Асідісі, вважалася священною, а знання про неї передавалося від покоління до покоління. Великий Посівник також вважається захисником природи, символом гармонії та балансу між людьми та навколишнім світом.

Ці історії не тільки збагачують культурну спадщину черокі, але й вчать наступні покоління цінувати та берегти природні ресурси, підтримуючи здоровий та сталий спосіб життя.

За легендою, Ахура-Мазда вибрав Заратустру бути своїм пророком і передати людству священні знання й закони для облаштування праведного життя. У видінні Заратустрі явився сам Ахура-Мазда і доручив йому місію реформувати віру та практики людей.

Після цього Заратустра почав проповідувати нове вчення, відоме як зороастризм або маздаїзм. Він поширював ідеї про боротьбу добра і зла, дихотомію духовних сил Спента Майнью (святий дух) і Ангра Майнью (руйнівний дух).

Найголовніше, що Заратустра прагнув навчити людей праведному способу життя згідно з мудрістю Ахура-Мазди. Він доніс до них священні гімни й молитви Авести, в яких викладені закони й настанови боговбожествленої цивілізованості.

Заратустра наголошував на важливості благочестя, чесної праці, дотримання ритуалів і визнання єдиного істинного бога Ахура-Мазди. Він закликав людей вести осіле землеробське життя, обробляти землю й займатися ремеслами.

Пророк установив норми моральної поведінки як основи суспільного устрою – повагу до вогню й землі, допомогу ближньому, шанування сім’ї та громади. Ці настанови стали моральним кодексом зороастрійської культури.

За переказами, проповіді Заратустри не лише оновили давню віру, але й дозволили людям вийти з варварського стану та створити благочестиву цивілізацію на землі під провідництвом мудрості Ахура-Мазди.

Хнум був одним з найдавніших богів у Стародавньому Єгипті. Його культ зародився у місті Елефантина і був особливо шанованим у Нубії та Верхньому Єгипті. Хнума зазвичай зображували у вигляді людини з бараном або баранячою головою.

За міфами, саме Хнум виліпив на гончарному крузі перших людей з глини, змішаної зі своїми власними слиною та кров’ю. Таким чином, він вважався не лише першотворцем, а й прабатьком людства. Вважалося, що Хнум щороку створював нових немовлят для світу на гончарному колі.

Як бог-ремісник, Хнум був покровителем гончарства та усіх пов’язаних з цим ремесел – виробництва цегли, обпалу кераміки, виготовлення глиняного посуду тощо. Гончарі шанували Хнума як свого наставника та захисника.

Крім того, Хнум вважався зачинателем архітектури та будівництва у Стародавньому Єгипті. За переказами, саме він створив план і керував спорудженням перших храмів і пірамід за дорученням верховного бога Ра.

Хнуму приписували винахід циркуля для розмічання кіл та прямих ліній, необхідних при проектуванні будівель. Його вважали покровителем архітекторів, муляріві ремісників-будівельників.

Під егідою Хнума також перебувало, мистецтво різьблення та оздоблення монументальних споруд. Він був богом джерел Нілу, необхідних для існування цивілізації в долині річки.

Таким чином, у давньоєгипетській міфології Хнум поставав як першотворець, який обдарував людей ремеслами та знаннями гончарства, архітектури, будівництва для розвитку високої матеріальної культури.

Міф про Віранха є важливою частиною бразильської індіанської міфології, особливо серед племен, що проживають у басейні Амазонки. Віранха був богом-творцем, який вважався головною фігурою у створенні світу та всього живого на ньому.

Згідно з легендою, на початку не було нічого, окрім великої порожнечі. Віранха, великий дух-творець, вирішив змінити це і створити світ. Використовуючи свої могутні руки, він почав формувати землю. Спочатку Віранха створив великі рівнини та пагорби, а потім почав формувати ріки, які зрошували цю землю. Ріки були його особливим творінням, оскільки вони забезпечували воду для всього живого.

Після того, як земля і ріки були створені, Віранха вирішив насадити її деревами та рослинами. Кожне дерево і рослина мали свою унікальну роль і властивості. Деякі дерева були високими і могутніми, забезпечуючи тінь і захист, тоді як інші були плодючими, надаючи людям та тваринам їжу.

Крім того, Віранха наділив кожну рослину і дерево своїм духом. Ці духи, відомі як “енергетичні сутності”, жили в кожному рослинному організмі, забезпечуючи їхнє зростання і розвиток. Віранха уважно стежив за цими духами, переконуючись, що вони виконують свої обов’язки і підтримують баланс природи.

Однією з найважливіших рис Віранха було його уважне ставлення до гармонії і рівноваги. Він розумів, що для підтримання здорового світу необхідно дбати про кожен аспект природи. Віранха також навчав людей, як правильно взаємодіяти з природою, поважати її і використовувати ресурси відповідально.