admin, автор у msumk - Сторінка 24 з 51

У художньо-меморіальному музеї Миколи Кумановського, що в МСУМКУ відкрили оновлену експозицію митця

Posted on 14 Вересня, 2020 by admin

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків ініціював культурно-мистецький проєкт «Рік Миколи Кумановського (1951-2016)» з нагоди майбутньої ювілейної дати – 70-річчя художника, яке відзначатимуть 31 серпня 2021 року.

Упродовж цього часу в просторі Художньо-меморіального музею Миколи Кумановського, що у МСУМК, обіцяють різноманітні цікаві події. Перша з них – презентація оновленої експозиції музею – відбулася у цьогорічний День міста, 12 вересня.

У приміщенні музею сонячно і просторо, біля останньої в житті художника картини стоїть букет соняшників, а на тлі грає польський рок 70-80-х та композиції Горана Бреговича – улюблена музика Миколи Кумановського. Біля нових полотен зібралися родичі, близькі, друзі, шанувальники митця, щоб вкотре пригадати цікаві історії з його життя або поділитися враженнями про якусь із робіт.

Урочисте відкриття розпочалося з вітального слова мистецтвознавиці Зої Навроцької: «Час дає дам можливість по-новому глянути на події, переживання, явища, осмислити доробки. Це стосується, зокрема, і Миколи Кумановського. Лише декілька років немає художника, але вже зараз із відстані цього часу ми можемо по-новому відкрити його для себе. Справжня цінність, справжня вага залишається. Микола Кумановський сьогодні зустрічає вас тут творами, які не зовсім відомі багатьом відвідувачам, але це – справжня золота класика. Що дає музей? Це неймовірна структура, яка не дає часу знищити набуте, робить націю сильнішою, значущішою. Скільки імен відомих митців зникли, твори розлетілися по приватних колекціях, знищилися… Але з творами Кумановського сталося інакше, є цей музей, цінний не тільки для музейників, але й для всієї нашої громади».

Також пані Зоя запросила глядачів приходити до Музею Кумановського часто, адже за один раз неможливо розглянути та глибоко осмислити усі роботи. Вона нагадала, що митцю часто закидали надмірну «літературщину» робіт, мовляв його картини треба не лише дивитися, а читати глибше, однак саме у цьому одна з «родзинок» художника.

Про творчий шлях та різні амплуа митця нагадала присутнім керівна партнерка музею Леся Корсак.

«Це людина світу, але водночас цілком наша людина. Його мистецтво складне для прочитання і розуміння, але воно багатошарове. Тобто кожна людина відповідно до рівня своєї освіти, до досвіду, до заглиблення у мистецтво може знайти свій відгук у душі. Кожну роботу можна оцінювати щоразу по іншому, осягаючи шар за шаром, дістаючись філософії», – додала пані Леся.

Також розповіли історію про те, як один із циклів робіт Кумановського був у власності банку. Коли установа збанкрутувала, то розплачувалася з людьми цими картинами. Більшість не знали, що з ними робити і через багато років звернулися до музею, оскільки побачили на звороті полотен прізвище Кумановського.

До нової експозиції увійшли невідомі для широкого загалу твори малярства, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, меморіальні предмети.

Творчість художника Миколи Кумановського стала своєрідною візитівкою Луцька, адже саме в обласному центрі Волині митець жив і працював протягом сорока років, саме в цьому місті він створив чи не найбільшу частину усього доробку станкового малярства, скульптури, авторської та друкованої графіки. Окрім творів художника, музей містить офортний станок митця, його пензлі, старий мольберт із останнім незавершеним полотном, фотографії, книги, часописи, предмети побуту.

Саме про цей офортний станок розповіла присутнім перша дружина митця, художниця Наталія Кумановська.

«Микола дуже загорівся тим, щоб його купити. Власне і перші гроші тут, у Луцьку, пішли на станок, його замовили десь у Києві чи Харкові, уже не пам’ятаю, але річ була рідкісна. Перші заробітки складали карбованець або 50 копійок, дехто просто пропонував пиріжок за роботу, бо взагалі не було цієї традиції графіки, не могли оцінити. А згодом я з дітьми займалася офортом у художній школі та видруковували в Миколи у майстерні. Це навчання культурі, на це важливо звертати увагу», – поділилася спогадами пані Наталія.

Думкою про нову експозицію поділилася і друга дружина художника, завідувачка відділу краєзнавства обласної бібліотеки для юнацтва Віра Кумановська: «Я дуже втішена, що вам вдалося знайти ці його особливі роботи, бо коли потрапляєш на виставку, одразу бачиш, який він різний у різні роки. У 70-ті це один Микола, у 80-ті – другий, у 90-ті – третій і навіть четвертий, в кінці життя – це вже інші роботи, які я, щиро кажучи, не люблю. Дуже добре, що відвідувачі на різних рівнях можуть побачити і відчути, яким він був у кожний етап своєї творчості. Подумати, що відбувалося в ці моменти, що він думав і переживав. А ще я дуже рада, що Ви, пані Зою, його так любите. Це вартує величезної поваги».

«Було всяке, ми пройшли строкаті стосунки, але тепер, Віро, він не просто Ваш, Наталчин, Іванчин, він тепер всіх нас. Отож, друзі, вітаю вас із новою експозицією та запрошую до спілкування!», – завершила вступну частину пані Зоя.

До речі, уже 24 жовтня у приміщенні музею охочі зможуть побачити мультимедійний проєкт «Кострубізми. Кумановський», присвячений митцю. В основу сценарію ляжуть дослідження графічних робіт художника, літературних текстів зі збірки «Слід у слід» та біографії художника. Одночасно йтиме і відеотрансляція вистави.

[envira-gallery id=’6150′]

За матеріалами «Таблоїд Волині»

У МСУМК стартує культурно-мистецький проєкт «Рік Миколи Кумановського»

Posted on 8 Вересня, 2020 by admin

Музей Сучасного Українського мистецтва Корсаків ініціює культурно-мистецький проєкт “Рік Миколи Кумановського (1951-2016)”: на честь майбутньої ювілейної дати – 70-річчя художника, яку відзначатимуть 31 серпня 2021 року.

Відтак, упродовж цього часу в просторі Художньо-меморіального музею Миколи Кумановського, що в МСУМК. відбуватимуться різноманітні цікаві події. Перша із них – презентація оновленої експозиції музею уже відбулась 12 вересня.

До експозиції увійшли невідомі для широкого загалу твори малярства, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, меморіальні предмети.

Нагадаємо, Художньо-меморіальний музей Миколи Кумановського відкрили 14 липня у КРЦ «Адреналін Сіті».

Творчість художника Миколи Кумановського є своєрідною візитівкою Луцька, адже саме в обласному центрі Волині митець жив і працював протягом сорока років, тож саме в цьому місті він створив чи не найбільшу частину усього доробку станкового малярства, скульптури, авторської та друкованої графіки.

Окрім творів художника, музей містить офортний станок митця, його пензлі, старий мольберт із останнім незавершеним полотном, фотографії, книги, часописи, предмети побуту.

У Луцьку відбудеться церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака

Posted on 7 Вересня, 2020 by admin

Літературну премію імені видатного українського письменника, журналіста, почесного громадянина Луцька та Каменя-Каширського Івана Корсака вперше було започатковано 2018 року. Першим Лауреатом став письменник, публіцист, філософ, викладач університету, заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк, другим – український письменник, прозаїк, поет, критик, есеїст Микола Суховецький з Одещини.

Цьогоріч, традиційно 15 вересня, вже втретє відбудеться церемонія вручення престижної літературної премії ім. Івана Корсака.

Захід розпочнеться о 14.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Нагородження відбудеться за участі голови журі, відомого письменника, директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, фундатора премії, доктора економічних наук Віктора Корсака, журналіста, літературознавця, секретаря журі премії Сергія Козака, а також першого лауреата конкурсу – Петра Кралюка та інших високоповажних членів журі конкурсу. До слова, усі наступні лауреати, згідно з положенням про вручення Премії автоматично стають членами журі.

Нагадаємо, що Літературну премію імені Івана Корсака 2018 року започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал» задля розвитку історичного роману та увіковічення пам’яті Івана Корсака.

Вручення премії відбуватиметься щороку до Дня народження письменника 15 вересня.

Згідно з положенням про Літературну премію ім. Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос.

Лауреата визначає журі шляхом таємного голосування. Він отримує диплом, медаль, а також грошову винагороду в сумі 50 000 гривень.

Запрошуємо журналістів, письменників, літературознавців, представників влади та активну громадськість міста до участі у заході.

Вхід вільний (маска+дистанція)

Програма заходу:

Вручення премії
Презентація 2-ох томів із багатотомника Івана Корсака: «Отаман Чайка. Немиричів ключ» та «Таємниця святого Арсенія. Мисливці за маревом».
Презентація пісень на слова Івана Корсака у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків покажуть «Соціополіс» Андрія Блудова

Posted on 7 Вересня, 2020 by admin

Наприкінці вересня МСУМК запрошує відвідувачів на відкриття цікавої виставки відомого сучасного митця Андрія Блудова.

Відкриття мистецького проєкту під назвою «Соціополіс» відбудеться 25 вересня, традиційно о 17.00. Вхід вільний (маска+дистанція).

Довідка:

Український живописець Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року.

У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум; у 1990-у – графічний факультет Київського державного художнього інституту

З 1988 року — учасник мистецьких виставок.

З 1990-о — член Спілки художників України.

Викладач живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Мешкає та працює в Києві.

***

Персональні виставки Блудова проходили в Україні (від 1994), Москві (1994), Утрехті (1996, Нідерланди), Цюриху (1998, 2001, 2003), Бадені (1998, Швейцарія), Ґреноблі (2000, 2002, Франція) та інших містах.

У творах художника поєднуються елементи міфологічності, сюрреалізму й авангарду.

Творчість Андрія Блудова — помітна сторінка в книзі «київського естетизму», куди вписали свої рядки і інші талановиті сучасники. З ними він доклав руку до креації зразків графіки, відео, режисування перформансів та художніх свят на мальовничих схилах міста.

Роботи Блудова знаходяться в музеях Києва, Сум, Хмельницького, а також у галереях та приватних колекціях в Україні, Швейцарії, Бельгії, США, Нідерландах, Австрії, Франції, Іспанії.

У Вінниці презентували національний культурно-мистецький проєкт «Дифузія» з фондів МСУМК

Posted on 31 Серпня, 2020 by admin

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) завершив літо-2020 презентацією грандіозного проєкту «Дифузія» у славному місті Вінниця.

А саме, 28 серпня, виставка «Космос Емми Андієвської» у рамках культурно-мистецького проєкту «Дифузія» відкрилася у Вінницькому обласному художньому музеї (вул. Соборна, 21).

До слова, у серпні Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжив масштабний проєкт «Дифузія», мета якого сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії і співпраці між музейними інституціями.

Відтак, на початку серпня виставку під назвою «Космос Емми Андієвської» вперше відкрили на сході України – у Центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі, м. Маріуполь та Бердянському художньому музей ім. І.І.Бродського.

Зокрема, вперше проєкт «Дифузія» стартував у місті Івано-Франківськ у лютому цього року. Музей мистецтв Прикарпаття зустрів виставку «Космос Емми Андієвської», де було представлено три десятки картин талановитої мисткині. А, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували у Львові з виставками творів ще й Миколи Кумановського та Емми Андієвської. У червні, після часткового послаблення карантину виставка «Космос Емми Андієвської» відкрилася у Хмельницькому обласному художньому музеї та у Тернополі.

Термін «дифузія» в перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія. На думку фундатора МСУМК Віктора Корсака, саме через гостьові виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею Леся Корсак зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави і сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

Нагадаємо, ініціатор та організатор цього грандіозного культурно-мистецького проєкту «Дифузія» — Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), що в місті Луцьк, його фундатори: Леся та Віктор Корсаки.

[envira-gallery id=’6098′]

***

«Дифузія» об’єднує серію гостьових виставок, що вирушають у першу всеукраїнську, а в перспективі всесвітню подорож, маючи на меті продемонструвати талановитість та творчий потенціал української нації всьому світу.

• «Констеляція». Виставка творів сучасних українських художників, що представляють 7 мистецьких осередків України. Напрямок картин сформований на основі колекції «МСУМК»

• «Космос Емми Андієвської»

• «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського»

Суть проєкту – до тридцятиріччя Незалежності України провести 30 виставок сучасного українського мистецтва у всіх регіонах України.

Мета проєкту: Показати геніальність, і талановитість нації. Висвітлити унікальність, автентичність та неповторність українського мистецтва. Представити творчість, креатив та винахідливість, що є генетичним кодом у підсвідомості кожного українця.

Цілі проєкту:

• Зростання доступності сучасного національного мистецтва для кожного жителя України.

• Збільшення аудиторії його поціновувачів у нашій державі, а також за її межами.

• Інтелектуальне та естетичне збагачення відвідувачів музеїв та галерей, через переосмислення та рефлексію сучасних трендів у мистецтві.

• Сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України, через презентацію творчих пошуків провідних сучасних українських художників.

• Посилення взаємодії між музейними інституціями та досягнення синергетичного ефекту від співпраці, задля інтенсифікації розвитку культури української нації.

З метою збереження культурної спадщини України по закінченню кожної виставки в рамках проєкту “Дифузія” Музей сучасного українського мистецтва Корсаків дарує у довічне користування одну з робіт митців Емми Андієвської, або ж Миколи Кумановського. Слід зазначити також те, що даний довготривалий проєкт є цілою мистецькою подією, яка дозволить кожному відкрити багатогранність українського мистецтва.

Довідково:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. В 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.

У Вінниці презентують національний культурно-мистецький проєкт «Дифузія» з фондів МСУМК

Posted on 26 Серпня, 2020 by admin

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) завершує літо-2020 презентацією грандіозного проєкту «Дифузія» у славному місті Вінниця.

Отже, вже 28 серпня, виставка «Космос Емми Андієвської» у рамках культурно-мистецького проєкту «Дифузія» відбудеться у Вінницькому обласному художньому музеї (вул. Соборна, 21).

Початок о 15:00. Вхід вільний (маска+дистанція).

Відтак, на початку серпня виставку під назвою «Космос Емми Андієвської» вперше відкрили на сході України – у Центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі, м. Маріуполь та Бердянському художньому музей ім. І.І.Бродського.

***

• «Космос Емми Андієвської»

• «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського»

Цілі проєкту:

• Зростання доступності сучасного національного мистецтва для кожного жителя України.

• Збільшення аудиторії його поціновувачів у нашій державі, а також за її межами.

Довідково:

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили міжнародну «виставку-хромосому»: 300 робіт, 180 митців, 6 країн

Posted on 25 Серпня, 2020 by admin

Цього літа Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжує дивувати не лише тих відвідувачів, які завітали до нього вперше, але й свою постійну аудиторію. Тільки трохи стихли емоції від проєкту «(de)Термінація», в рамках якого величезний ангар транспортно-відвантажувального відділу колишнього заводу став мистецьким простором, як тут вже відкривають нову урбан-залу площею 1100 квадратних метрів!

Отже, у другу річницю відкриття Музею, 24 сеорпня, в новій локації презентували проєкт «Антиципація + Імунітет»: понад 300 робіт, які 180 митців із 6-ти країн світу творили під час карантину! Митці, які живуть в Україні, Росії, Німеччині, Індії, Австрії та Англії протягом першого запровадження заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу втілювали страхи та сподівання у творчі роботи.

Антиципація – означає передчуття, отож ініціатори артпроєкту прагнули показати митців як персоналій із пророчими якостями. А ще – зрозуміти, що відчувають і передчувають під час пандемії люди, які більш чутливо сприймають світ та себе в ньому.

«День незалежності України – саме час проговорити про культуру, яка насправді є незалежністю. Вона і є держава. Вона і є нація», – розпочала відкриття виставки мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Відтак ініціатор проєкту, фундатор МСУМК Віктор Корсак розповів про ідею та особливе втілення експозиції:

«…Починаючи цей проєкт, ми хотіли, щоб кожен митець міг виразити себе, коли тиснуть не лише політичні, економічні, технологічні, але й біологічні фактори. На мій подив, роботи не є депресивними, не є пройняті проблемами. Переважно митці налаштовані оптимістично, а це означає, що все в нас буде добре!

Експозицію ми збудували таким чином: якщо на неї подивитися зверху, можна побачити форму хромосоми. Тобто ми переконані, що культура – це генетичний код нації, а мистецтво має напрямки так само, як хромосома – гени. Кожен ген виконує в організмі певні функції, так само і кожний з напрямків впливає на нас по-різному».

Також Віктор Корсак розповів, що рушійною силою еволюції вважаються біологічні мутації, в процесі природного добору шкідливі мутагени видаляються з генофонду, так само і в мистецтві: є «шкідливі» пошуки, які його стримують, є «нейтральні», які ні на що не впливають, а є «сприятливі», які започатковують нові напрями, течії та стають відправними точками розвитку.

«Щиро тішуся, що вас сьогодні так багато! Вітаю вас із Днем незалежності, вітаю із другою річницею нашого Музею! Як виявилося, за ці 2 роки МСУМК відвідали понад 50 тисяч людей. Ми робили масштабні виставки, мистецькі проєкти… Я вважаю, що Музей змінив життя Луцька, Волині, України, змінив думку іноземців про нас. Створення таких майданчиків необхідне, щоб наші митці мали де себе зафіксувати і проявити в часі і просторі…

«Митці – це провізори, які видають нам лікувальні таблетки своїх робіт. Це міжнародна виставка, до якої залучили українців, які мешкають в Росії, а також митців із Німеччини, Індії, Англії та Австрії. Створено також інтернет-майданчик «Антиципація», в рамках якого митці різних країн можуть ділитися роботами, емоціями та разом переживати цей непростий досвід», – поділилася керівна партнерка Музею Леся Корсак.

До вітальних слів долучилася також куратора проєкту Катерина Михайлюк, а співкураторка Юлія Степанок провела мініекскурсію одинадцятьма напрямками, на які символічно розділили ці 300 робіт.

Найперше, звісно, вражає кількість кольорів довкола, їх не можливо чітко розділити та виокремити щось одне. Згодом в око впадає надзвичайна добірка фактур: полотно, дерево, високі «хребти» олійних фарб, пластик, гіпс, папір, картон, нитки тощо. Навіть яскравий килим, із тих, які ви точно могли бачити у своїх бабусь чи дідусів. Словом, тактильність виставки вражає!

Під час відкриття проєкту відбувся також перформанс Ярини Шумської.

[envira-gallery id=’6051′]

За матеріалами «Таблоїд Волині»

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків презентували унікальний фільм «Пантеон» про великого українця Івана Корсака

Posted on 25 Серпня, 2020 by admin

У День Незалежності, 24 серпня, у Музеї Сучасного Українського Мистецтва Корсаків відбулася презентація унікального фільму про життя та творчість заслуженого журналіста України, письменника та Почесного громадянина міст Луцька та Кам’яна-Каширського Івана Феодосійовича Корсака.

На спільний перегляд «Пантеону української слави Івана Корсака» зібралися родичі, близькі друзі, колеги-письменники, колеги-журналісти та шанувальники творчості відомого волинянина. Ведучою імпровізованого вечора стала літературна агентка автора Ольга Волкова.

З вітальним словом до присутніх звернувся син письменника Віктор Корсак, який став автором ідеї створення фільму.

«Смерть людини буває не тільки біологічною, клінічною, а й соціальною, філософською. Якщо ж у філософському плані людина живе як мистець, то досі виконує свої функції. Її немає в цій житті, а функції свої вона виконує. Як з’явилася ідея цього фільму? Ми створили стратегію розвитку спадщини Івана Корсака на 24 пункти. Фільм якраз був одним із пунктів», – зазначив пан Віктор.

У кадрах стрічки про Івана Корсака з’являються: письменник Михайло Слабошпицький, волинська поетеса, заслужена вчителька України Ніна Горик, журналіст, письменник, шеф-редактор газети «Вісник+К» Євген Хотимчук, директор Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олені Пчілки Людмила , письменники Світлана Короненко, Андрій Криштальський, Микола Кучерепа, режисерка Наталія Коломієць, мистецтвознавиця Зоя Навроцька, а також сім’я – дружина Марія Корсак, син Віктор Корсак та невістка Леся Корсак.

Друзі та близькі пригадали життєвий і творчий шлях Івана Корсака, його надзвичайну продуктивність, уважність до деталей, оригінальне письмо та вміння повернути в пам’ять нащадків відомих волинян, розкиданих по світу. Також дивувалися терпінню в пошуках архівами, бажанню «передати дух минувшини» та здатністю передати історичні події через характери, почуття і дії цікавих персонажів.

Презентацію фільму відвідала його авторка, волинська журналістка Тамара Гримарович та директорка «12 каналу» Катерина Дулапчій.

Дружина письменника Марія розповіла, що останньою мрією її чоловіка була книга про художників, 40 відсотків якої він встиг написати.

[envira-gallery id=’6080′]

Довідково:

Іван Феодосійович Корсак (15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. – 7 груд. 2017 р. м. Луцьк) – відомий український письменник, заслужений журналіст України.

Закінчив Українську сільськогосподарську академію та відділ журналістики ВПШ (Київ). Редагував газети «Радянське Полісся» в м. Камінь-Каширському (1975–1990) й «Народна трибуна» в м. Луцьку (1990–1995), шеф-редактор газети «Сім’я і Дім» (1996–2014). З 1992 року член Національної спілки писменників України, а в 2011–2014 рр. – член Ради Національної спілки письменників України, член редколегії газети «Літературна Україна».

Автор численних романів та оповідань, низки публікацій про знакові або замовчувані постаті української історії.

Лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола (2007, за книгу «Гетьманич Орлик»), Лауреат обласної премії імені Агатангела Кримського (2008, за книги «Гетьманич Орлик» та «Імена твої, Україно»), Лауреат премії «Світ волинської книги» (2008, за книгу «Таємниця святого Арсенія»), Лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» імені Миколи Гоголя (2008), Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди (2009, за книги «Гетьманич Орлик», «Імена твої, Україно», «Таємниця святого Арсенія», «Тиха правда Модеста Левицького», «Капелан армії УНР»), Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка (2010), Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава (2012, за історичні романи «Завойовник Європи», «Немиричів ключ», «Корона Юрія II»), Лауреат Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2013, за історичні книги «Немиричів ключ», «Завойовник Європи», «Діти Яфета», «Корона Юрія II»), Лауреат премії «Краща книга України» в номінації проза (2015, за книгу «Вибух у пустелі»), Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Світ Пограниччя» (2017), Лауреат Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного (Білорусь, 2017).

Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом Архістратига Михаїла, двома орденами Юрія Переможця, медаллю Івана Мазепи (2016), медаллю Олександра Довженка (2016), орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та орден.

Номінант на отримання у 2018 році Національної премії України імені Тараса Шевченка (за книги «Борозна у чужому полі», «Вибух у пустелі», «На розстанях долі»).

У День Незалежності Музей Корсаків презентує міжнародний проєкт «Антиципація + Імунітет»

Posted on 19 Серпня, 2020 by admin

Чому думки про прийдешнє змінюють теперішнє та визначають майбутнє?

Чому люди, причетні до мистецтва, зазвичай мають пророчі якості і можуть змінити майбутнє?

Чому мистецтво лікує та формує як біологічний, так і духовний імунітет?

Відповіді на ці питання частково може отримати кожен, хто відвідає арт-проєкт «Антиципація + Імунітет», презентація якого відбудеться у День Незалежності, 24 серпня, у новій виставковій локації Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – «Урбан-залі», площею 1100 м². Початок о 17:00.

Загалом, експозиція містить майже три сотні робіт 180-ти митців із шести країн світу: України, Росії, Німеччини, Індії, Австрії та Англії. Сам проєкт стартував у квітні, під час першого запровадження обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Фундатор МСУМК Віктор Корсак каже: «Зміни хромосом у біології називаються мутаціями. Вони можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу, опроміненням, хімічними речовинами (мутагенами)…

Аналогічні зміни («естетичні мутації») виникають у мистецтві, їх спричиняють соціально-побутові, політичні, економічні, технологічні, біологічні (COVID -19) та інші фактори.

Біологічні мутації вченими розглядаються, як рушійна сила еволюції, де шкідливі мутації видаляються з генофонду природним добором, тоді як сприятливі прагнуть накопичуватися і є основою розвитку виду. Нейтральні мутації не впливають на виживання видів або індивідуумів.

Аналогічно і у мистецтві: є пошуки митців, які «шкідливі», які стримують розвиток мистецтва (соцреалізм, гітлерівське «правильне» мистецтво…); є «нейтральні» течії, які ні на що не впливають і фіксуються в історії мистецтва просто, як ремесло; а є «сприятливі», які започатковують нові напрями та течії і є відправними точками розвитку мистецтва.

Тому експозиція «Антиципація+Імунітет» сформована у формі хромосоми. Кожна її частина (ген) відображає напрямок сучасного мистецтва. Кожна робота є унікальною і створена під впливом безлічі факторів (така-собі «естетична мутація»), що дає можливість нашим глядачам (художникам, мистецтвознавцям, галеристам, усім відвідувачам) позмагатися у футуризмі і передбачити: яким буде мистецтво у майбутньому, які «мутації» будуть «сприятливими», а які «шкідливими». Хоча очевидно, що у цьому змаганні переможцем буде час».

«А ще, мистецтво є духовним кодом нації, який у тому числі забезпечує резистентність до різноманітних деструктивних впливів (песимізму, агресії, негативу, заздрості, ненависті, несправедливості…), тобто мистецтво є носієм вродженого духовного імунітету…

Також відомо, що мистецтво вивільняє нас від стереотипів та комплексів та забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідоме інформації, що у прямому сенсі лікує нас від захворювань, які мають психосоматичне походження , що у свою чергу підвищує наш біологічний імунітет», – додає Віктор Корсак.

До слова, експозиція триватиме до 15 жовтня.

У програмі відкриття:

13:00 – 14:30 лекція «57 років життя на дні моря сучасного мистецтва. Хроніки української команди батискафу «Неминучий». Лектор Олег Сусленко, викладач Львівської національної академії мистецтв

15:00 – 16:00 презентація фільму «ПАНТЕОН української слави Івана Корсака»

16:00 – 17:00 екскурсія залами МСУМК

17:00 – 17:40 відкриття виставкового проєкту «Антиципація+Імунітет»

17:40 – 17:50 перформанс Ярини Шумської

18.00 – 18.30 кураторська екскурсія проєктом «Антиципація+Імунітет»

18:30 – 19:30 – музичний супровід: “Avecarnival”

Вхід в музей та участь у всіх заходах безкоштовні (маска+дотримання карантинних вимог)!

[envira-gallery id=’6020′]

Віктор Корсак: “Коли ми думаємо про «завтра» – це змінює «сьогодні», коли ми творимо «сьогодні» – це змінює «завтра»

Posted on 18 Серпня, 2020 by admin

«Наші думки про майбутнє впливають на те,

як ми бачимо минуле і теперішнє».

К. Ясперс

Питання, як пов’язані минуле, теперішнє і майбутнє, турбувало інтелектуалів ще із давніх-давен. Так, в індійській філософії верховний бог Шива тримав у руках тризубець (тришул), який означав «триєдність часу». Римське божество дволикий Янус, якого вважали богом богів, уособлював філософську тенденцію звертатися до минулого заради того, щоб передбачити майбутнє. Аристотель був переконаний, що майбутнє завжди впливає на сучасне. «Кращий шлях передбачити майбутнє – це створити його», – казав Пітер Друкер.

Відомо, що митці, як оголені нерви, найбільш гостро відчувають соціальні катаклізми, і водночас із високою імовірністю здатні прогнозувати майбутнє. Скептики «без сумніву засумніваються» у цій гіпотезі, проте я спробую її верифікувати, адже це є теоретичним підґрунтям реалізованого нами проєкту «Антиципація + Імунітет».

Тобто я спробую на основі теоретичних надбань дати відповідь на одвічні запитання. Чому думки про прийдешнє змінюють теперішнє і таким чином визначають майбутнє? Чому саме люди, причетні до мистецтва, зазвичай мають «касандрівські» (пророчі) якості і можуть змінювати майбутнє? Чому мистецтво лікує та формує як біологічний, так і духовний імунітет?..

Щоб відповісти на ці запитання, пропоную спочатку звернутися до теорії систем І. Пригожина та теорії їхнього розвитку. «Адже не має нічого практичнішого, аніж хороша теорія», – писав Г. Кіргоф.

Як відомо, усе, що нас оточує, зокрема і ми, є системами. Усі системи – частини інших систем (підсистем) і водночас включають у себе менші системи, тобто є надсистемами. Розвиток системи – це незворотна, закономірна, спрямована зміна системи, коли вона із одного якісного стану переходить в інший.

Доведено, що кожна система у світі розвивається стохастично-детерміновано, тобто спочатку відбувається щось випадково (стохастично, непередбачувано), а потім уже все розвивається більш-менш прогнозовано (детерміновано). Тобто де пташка створить кубло – невідомо, а от процедура створення гнізда уже зрозуміла.

Точку, у якій система поводиться непрогнозовано (стохастично), називають біфуркацією. Причиною попадання системи у таку ситуацію, коли майбутнє невідоме і потрібно приймати рішення, куди рухатися, є криза, яка зазвичай спричиняється дефіцитом ресурсів та закритістю системи (зокрема інформаційною). Тому я переконаний, що «художник повинен бути голодним». І тут мова йде не тільки про матеріальні ресурси. Голод може бути комунікативним, духовним, сексуальним, голод до пізнання та творення… Адже лише у такому стані митець може народжувати щось нове, унікальне.

Тобто у точці біфуркації розвитку системи існує високий рівень невизначеності, яким чином вона буде розвиватися.

За Дж. Нейманом невизначеність є об’єктивною і поділяється на:

комбінаторну невизначеність – коли існує багато комбінацій майбутнього і завдяки нашим знанням ми можемо нівелювати цю невизначеність;
стохастичну невизначеність – її можна подолати за рахунок розвитку інтуїції;
стратегічну невизначеність – це коли у певного духовного начала (Бога) є свої «плани», і щоб зрозуміти їх та вплинути на них, потрібно бути на високому рівні духовного розвитку.

На мій погляд, саме мистецтво дозволяє долати всі три види невизначеності. Так, коли ми читаємо, ходимо у театр, дивимося кіно, споглядаємо живопис чи скульптуру – ми пізнаємо. Ми отримуємо величезну кількість кейсів, які дозволяють нам прогнозувати майбутнє, тобто долати комбінаторну невизначеність. Зважаючи на гегелівський закон «заперечення заперечення» і розуміючи, що друге заперечує перше, а третє заперечує друге, але подібне на перше (наприклад, Середньовіччя заперечує Античність, Відродження заперечує Середньовіччя, проте подібне до Античності), ми можемо ще із високою точністю передбачувати прийдешнє.

Щоб подолати стохастичну невизначеність, вчені стверджують, що потрібно розвивати інтуїцію (інтуїція – це передчуття, спрямоване в майбутнє, засноване на знанні (без розуміння, як воно отримано), яке помножене на досвід). Також науковці довели, що для розвитку інтуїції треба очистити підсвідомість від нав’язаних соціумом стереотипів і комплексів.

Л. Виготський та його послідовники встановили, що під час створення витворів мистецтва (або комунікації із ними) ми вивільняємося із «жорсткої сітки асоціацій». І звільнення це, на його думку, відбувається через конфлікт, який виникає у підсвідомості.

Він писав, що коли ми дивимося на пейзаж, де зображена наша «дача», – у ньому ми відкриваємо щось інше, руйнуються асоціації, що це «дача», а коли приходимо на «дачу», то бачимо, що це не пейзаж. Тобто виникає конфлікт.

Коли ми читаємо байку, то, з одного боку, усвідомлюємо мораль і в нас з’являється емпатія до персонажів (нам шкода ворону, у якої видурили сир), і знову в нас виникає конфлікт. Тоді ми відмовляємося від своїх понять про мораль та від почуттів до героїв. Тоді «ми можемо зрозуміти сутність мистецтва», його здатність вивільняти нас від комплексів, стереотипів, деструктивних емоцій, його здатність до вирішення внутрішніх конфліктів, духовного зростання та катарсису.

Коли ми споглядаємо скульптуру Ніки Самофракійської, з одного боку, ми відчуваємо її важкість (вона виготовлена із мармуру), а з другого – нас охоплює ідея легкості (одяг, що розвивається від вітру; крізь тонкий прозорий хітон просвічується прекрасна пружна фігура сильного тіла), тоді ми відмовляємося від одного й другого – відбувається «розвтілення». Тобто коли виникає така собі естетична шизофренія роздвоєння матеріалу і форми: камінь важкий, але літає, він живий; крила легкі, але із каменю, тобто мертві. У підсвідомості виникає конфлікт, дисонанс, який призводить до катарсису.

Коли у нас є своя думка і ми натрапляємо на іншу, то ми відмовляємося від своєї і не приймаємо іншої – у нас зникають усі думки. До речі, цим різняться кіч та вторинність від справжнього мистецтва. Кіч – це коли ідеї автора відповідають загальноприйнятій, тривіальній думці, і в нас не виникає конфлікту, а це означає, що немає очищення, немає катарсису, немає трансформації.

Що більшим шедевром є витвір мистецтва, то більший конфлікт він викликає у підсвідомості глядача. Я особисто багато разів бачив, коли люди споглядали високохудожні твори і в них сльози текли струменем, їм важко було заспокоїтися.

На мій погляд, мімезис у тій формі, у якій він був, помер, бо перестав викликати конфлікт та катарсис. Аналогічна ситуація із модернізмом, постмодернізмом тощо. Тобто кожен стиль помирає, бо перестає викликати конфлікт у підсвідомості (відповідно очищення, катарсис), що призводить до невиконання мистецтвом однієї із найважливіших функцій – трансформації особистості.

Якщо повернутися до «невизначеності»: художник очищається та переживає катарсис, коли творить, а глядач – коли споглядає, а це і у першого, і другого розвиває інтуїцію, що своєю чергою дозволяє долати стохастичну невизначеність.

Як було сказано вище, щоб долати стратегічну невизначеність, потрібно нарощувати свій духовний рівень. Філософи із давніх-давен виділяли п’ять рівнів духовного розвитку:

рівень егоцентричної обмеженості (характерний для дитини, яка потребує від навколишнього світу уваги, піклування, любові);
рівень сімейних цінностей (піклування про найближчих людей: батьків, братів та сестер, рідних);
рівень суспільних, громадянських, національних цінностей;
рівень загальнолюдських цінностей (здатність до розуміння кожної людини незалежно від її національних ознак);
рівень духовної свідомості (ставлення до всього живого та неживого, що є у Всесвіті, як до самого себе).

На жаль, на думку Е. Канта, «багато хто залишається «неповнолітнім» протягом усього життя», але ми зараз не про це, а про шляхи нівелювання стратегічної невизначеності.

Останніми роками за допомогою магнітно-резонансної томографії вчені дослідили, що в головному мозку є різні види нейронних мереж (нейронна мережа – сукупність нейронів головного і спинного мозку та гангліїв периферичної нервової системи, які функціонально об’єднані і виконують специфічні фізіологічні функції).

Зокрема, встановлено такі нейронні мережі:

мережа пильності – інтеграція внутрішніх та зовнішніх стимулів (вона ідентифікує, що важливо, а що ні);
виконавча мережа – реакція на зовнішні подразнення (її запускає мережа пильності);
мережа винагороди – дофамінова, активується, коли ми робимо щось, за що отримуємо нагороду (спорт, пізнання, алкоголь);
мережа дзеркальних нейронів – відповідає за співчуття, емпатію;
мережа пасивного режиму мозку (дефолт-система (ДС) «я орієнтована» – активується думкою про себе, про себе у минулому, теперішньому та майбутньому. Вона активується, коли всі решту деактивовані.

Було також встановлено, що саме дефолт-система забезпечує духовний розвиток, а одним із факторів деактивації усіх мереж та активації дефолт-системи є мистецтво, до того ж як процес творення, так і процес споглядання (активізацію цієї мережі також використовують психоаналітики упродовж своїх терапевтичних сеансів).

Із вище проведеного аналізу наукових теорій та емпіричних досліджень випливає, що мистецтво дозволяє нівелювати як комбінаторну, так і стохастичну та стратегічну невизначеність, а це дозволяє прогнозувати майбутнє, а значить, і змінювати теперішнє.

Слід зауважити, що теорія передбачення (антиципації) включає два базові смислові поняття:

Здатність людини уявляти собі можливий результат дії до її здійснення. (В. Вундт)
Здатність підготуватися до реакції на певну подію до її появи. (П. Анохін)

Розвиваючи здатність людини уявляти собі можливий результат дії до її здійснення, ми в умовах пандемії (я переконаний, що COVID–19 – це системна криза, яка завела людство у своєму розвитку у чергову точку біфуркації) реалізували проєкт «Антиципація», створивши інтернет-майданчик для комунікації митців, мистецтвознавців, глядачів із метою розвитку здібностей нівелювання невизначеності, що сприяло формуванню навичок прогнозування.

Ми всім поставили такі запитання про прийдешнє:

Чи було у вас відчуття біди перед початком епідемії, у чому воно проявлялося?
Які позитивні зміни пандемія принесе людству?
Як зміниться мистецтво після пандемії?
Як зміниться соціум після пандемії та роль мистецтва у подоланні постпандемічного синдрому?

А ще ми

надали можливість для переживання катарсису через рефлексію передапокаліптичних відчуттів;
забезпечили діалог сучасного митця та його глядача в умовах високого психоемоційного збудження, що має надзвичайний взаємний вплив;
надали можливість комунікації між митцями різних регіонів в умовах наростання внутрішньої ізоляції;
стимулювали формування футурологічних гіпотез, які можуть бути верифіковані у короткостроковій перспективі.

Ми переконані, що кожен, хто шукав відповіді на поставлені запитання, читаючи книги, дивлячися фільми, створюючи живопис чи скульптуру, кожен, хто переживав катарсис через рефлексію, комунікував із подібними до себе та поціновувачами його мистецтва, змінився (трансформувався) і подолав ще один щабель особистісного розвитку, розвитку як митця, як провидця, і вніс певний вклад у формування духовності нашої нації та людства у цілому (хто цього не робив – ніколи не пізно почати).

Розвиваючи здатність підготуватися до реакції на певну подію до її появи, ми реалізували проєкт «Імунітет», упродовж якого ми:

стимулювали митців до процесу творення;
збільшили аудиторію шанувальників сучасного українського мистецтва;
зробили внесок у покращення психоемоційного стану суспільства.

Це підвищило захисні можливості суспільства, адже…

мистецтво – це аптека для зміцнення духу;
митець – духовний провізор народу;
арт-об’єкти – соціальні ліки.

І це правда. Це не голі слова, адже мистецтво, як було доведено вище, позбавляє нас стереотипів та комплексів, забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідоме інформації, що у прямому сенсі позбавляє нас захворювань, які мають психосоматичний генезис (походження), а їх, як стверджують вчені, більшість. До того ж науковцями доведено, що позбавившись «витіснених» проблем, ми підвищуємо власний імунітет.

Завершальним етапом нашого проєкту «Антиципація + Імунітет» стане експозиція більш як 200 творів, народжених упродовж карантину, виконаних у різних стилях та техніках. Ця експозиція – яскравий приклад того, що ми живемо в епоху альтермодернізму, який включає у себе дві ключові парадигми: креолізацію (вбирання цінностей різних культур без змішування та гомогенізації) та гетерохронію (коли історія аналізується не лінійно, а як пазл, який складається із різних часів, коли художник подорожує сучасним, минулим та майбутнім, виокремлює із них знаки, таким чином осмислює «тут і зараз»).

І насамкінець вітаю усіх із тим, що ми реалізували грандіозний експеримент світового масштабу, який без сумніву буде оцінений нащадками. Ми передбачили майбутнє, чим змінили теперішнє, і я переконаний, що ці зміни – на краще, що ці зміни трансформували кожного з нас, а також наших поціновувачів, внесли вклад у формування колективного духовного імунітету. Імунітету від гніву, заздрості, смутку, страху, ненависті…

Щира дяка усім учасникам проєкту «Антиципація + Імунітет», який є частиною стратегічної програми Музею сучасного українського мистецтва Корсаків із розвитку культури нашої нації загалом та кожного українця зокрема.

ВІКТОР КОРСАК,

ГОЛОВА РАДИ ДИРЕКТОРІВ VOLWEST GROUP,

ФУНДАТОР МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ,

ДОКТОР ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

Події

Автор: admin