25 березня о 15:00 год в Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відбудеться закриття виставкового проекту Миколи Молчана “Межа”. Під час заходу відбудеться лекція-практикум “Анатомічний рисунок” під керівництвом автора. Нагадаємо, що виставковий проект Миколи Молчана “Межа” демонструє красу людського тіла, велич людського характеру у графіці, емоції та внутрішні відчуття людини у яскравій палітрі пейзажів та суперечності, конфлікти та внутрішні пошуки в тематичних інсталяціях. Автор показує людину у розрізі, з її емоціями, пластикою, народженням, смертю і вічністю в єдиній сув’язі. Усі твори Молчана – це не застиглі експонати, це демонстрація динаміки, вічного руху в кожній окремій картині.
Автор: [email protected]
Фінал конкурсу графіки “Гра престолів”
У Луцьку нагородять авторів кращих графічних творів, створених за мотивами серіалу «Гра престолів».
Захід відбудеться у четвер, 16 березня, о 16:00 у арт-кафе “Стоп-Кадр”, вхід – вільний.
Організаторами творчого конкурсу виступили холдинг CID MEDIA GROUP у партнерстві з Галереєю сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” .
Нагадаємо, що учасниками конкурсу могли стати художники і дизайнери, які мають досвід створення графічних творів, віком від 18 років.
Для участі у конкурсі учасники мали створити графічну роботу, адаптовану під А3-формат, яка відповідала б персонажам або архітектурно-ландшафтному середовищу серіалу.
Переможці конкурсу отримують грошові премії у трьох номінаціях.
У Луцьку відкрилася персональна виставка Назара Гулина
29 вересня у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відкрилася ретроспективна виставка живопису Назара Гулина. В експозиції представлено 115 картин різних циклів, різних років. У них представлено чи не всю палітру можливостей художника – світлотіні, колористика та поєднання різних технік.
“Творчі пошуки Назара Гулина тривали всього десять років, але були для Назара дуже плідні. Народився він у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Перша персональна виставка Назара Гулина відбулась в Ужгороді, коли йому було 14 років. Це вже шоста посмертна виставка художника. Величезна подяка батькові Петру Гулину, який зібрав твори сина по всьому світу”,– розповіла керуючий партнер галереї Леся Корсак.
“В десять років він вмістив свій поступ, пошуки, реалізацію свого потенціалу. Кожен твір Назара Гулина еманує емоціями, зберігаючи абстрактну, формальну стилістику. Я б порівняла Назара Гулина з французьким поетом Артюром Рембо, долі яких буквально перегукуються. Сподіваюсь, що ця виставка дасть імпульс молодим художникам і стане поштовхом до їх творчих пошуків”, – зазначила мистецтвознавець Зоя Навроцька.
“Хто пам’ятає, хто був королем Франції? А спитайте, хто такий Леонардо да Вінчі? Його знає весь світ. А ті, хто бігає сьогодні в телевізорі, це шпана, а не еліта”, – зауважив батько, відомий художник Петро Гулин.
За словами Петра Гулина, оцінювати твори сина мають глядачі, мистецтвознавці, інші художники, натомість згадав про важливість елітарного суспільства.
“Ми повинні самі робити з себе еліту – ходити на виставки, слухати якісну музику, читати книги. Бо не важливо, яку ікру ми їмо, справжню чи кабакову. Єдина цінність у цьому житті – мистецтво, а мистецтво – Божественне, а все, що Божественне – безконечне…”,
Виставка творів Назара Гулина у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, триватиме до початку грудня. Вхід на виставку вільний.
Довiдка
Назар Гулин (18 грудня 1970 р., м. Тернопіль – 29 лютого 2003р., м. Львів) – живописець, графік. Народився у сім’ї відомих художників Петра Гулина і Надії Кирилової. Навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І.Труша (1989-93). Працював у галузях станкового і монументально-декоративного живопису, станкової графіки і плакату.
Виставки: персональні – Ужгород, молодіжний клуб-кафе “Форум” (1986); Ужгород, галерея “Дар” (1992); Київ, галерея “Барва” (1993); загальні – Івано-Франківськ, міжнародне бієнале образотворчого мистецтва “Імпреза” (1991, відзнака); Київ, міжнародна художня виставка “Єдність”: 100 українських митців світу до 100-річчя українських поселень у Канаді (1991); Львів, весняна виставка (1993); Сніна, Словаччина, Міжнародний фестиваль образотворчого мистецтва (1996-2001) та ін.
Твори: зберігаються у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознаства НАН України (Львів), галереї МІЯО (Берлін, Німеччина), приватних колекціях України та зарубіжжя.
У Луцьку закрили виставку “Контрасти метафор”
Майже два місяці у Галереї сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра» експонувалися «Контрасти метафор» – картини, що об’єднали в одному приміщенні мистецтво країни від заходу до сходу та від півночі до півдня.
Географічно учасники представляли Київ, Львів, Луцьк, Одесу, Миколаїв, Ужгород, Івано-Франківськ та Тернопіль. Родзинкою ж мистецької парадигми виставки став незримий і безперервний діалог традицій від метафор реалізму, імпресіонізму аж до гіперреалізму та фігуративних експериментів постмодерністичної доби.
Лучанам виставка однозначно припала до душі, дехто навіть зізнавався, що раз на тиждень після робочих буднів незмінно заходив сюди за порцією розслаблення та естетичного задоволення. Саме через це у день офіційного закриття експозиції в арт-галереї зібралося навіть більше людей, ніж на свято її урочистого відкриття.
Глядачі отримали ще одну нагоду поговорити з улюбленими митцями, взяти автографи, поговорити про їхню творчість, отримати відповіді на найбільш різноманітні питання.
Керівник партнер і «душа галереї» Леся Корсак розповіла про поставлену мету об’єднання контрастів та відкриття імен сучасного Fine art, якої вдалося досягти.
«Їхні твори є художньою метафорою, яка шукала ниточки до сердець поціновувачів. Думаю, букет творів, мистецьких напрямів та творчих методів авторів був настільки барвистим, що абсолютно кожен зміг знайти тут свого глядача. А поціновувачів знайшли своїх митців», – зазначила пані Леся.
Також, представили каталог творів митців «Конрастів метафор», який вдалося створити за рекордний термін – 10 днів. Його видавництвом займався ТОВ «Ініціал», батьками вже встигли наректи Лесю та Віктора Корсаків, а хрещеною матір’ю стала мистецтвознавець Зоя Навроцька.
«Різні бачення, різні форми, різні художні школи, різні естетичні платформи, але всіх їх об’єднав спільний проект, спільний мистецький простір. У цьому, власне, і був наш задум, адже всі люди є абсолютно різними вже від народження. Виставку можна продовжувати горизонтально до безкінечності, розширюючи стіни творчості, проклавши маршрут через усю Україну», – розповіла мистецтвознавець.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять одного із учасників цієї виставки Миколу Кумановського,який зовсім нещодавно покинув цей світ.
Виставка об’єднала художників, що сповідують модерну мову, митців, що дотримуються класичних традицій та авторів, які засвоюють і переосмислюють звичаєві канони.
Художники дякували Луцьку за теплий прийом і європейський рівень організації виставки, а також запрошували приїздити у гості на експозиції у їхні рідні міста.
Найглибше Луцьк і виставкова зала вразили одеського митця Олега Волошинова.
«В майстерні ти свою картинку не побачиш. А на хороших виставках є простір, інші стіни, які дозволяють тобі побачити, що ти таке: чи взагалі ніхто, чи пробиваються якісь ростки творчості. Ваша галерея мене просто вразила, тут стільки простору і атмосфери! В Одесі нема таких виставок. В нас є «зачухані» зали, і світло ніколи не вмикають. В Києві, думаю, теж нема таких виставок, як у вас, бо по рівню не дотягують. А тут все настільки грамотно в сенсі колориту, композиції, натхнення і енергії, що хочеться ходити туди-сюди і надихатися», – поділився одеський художник.
Окрім незабутніх емоцій та нових знайомств, усі митці на згадку про виставку отримали каталоги та чашки із зображенням однієї зі своїх картин.
У Луцьку розпочався фестиваль урбаністичного мистецтва “ПоліхромА”
Протягом трьох днів у культурно-розважальному центрі “Адреналін Сіті» 15 художників художників з різних міст України створюватимуть на стінах будівель розписи, стріт-арт та представлять кілька виставок та інсталяцій.
Як розповіли організатори фестивалю, “ПоліхромА” започатковується як щорічний урбанфест і покликаний стати унікальним арт-простором , який об’єднає у собі різноманіття сучасного мистецтва.
«Галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» разом із митцями, що займаються стріт-артом, відкриває фестиваль урбаністичного мистецтва. Загалом, ми ставимо собі дуже амбіційні цілі щодо створення музею сучасного мистецтва, промоцію наших митців, ведення наукової та дослідницької діяльності, тому обминути такий прояв творчості як стріт-арт ми не могли.” – розповіла організатор фестивалю, керуючий партнер галереї Леся Корсак.
У тому, що вуличне мистецтво має знайти своїх шанувальників та меценатів в Україні, переконані й інші учасники фестивалю. Адже, більшість з представлених художників неодноразово створювали мурали за кордоном, де мурал-арт вже давно визнаний одним із напрямків сучасного мистецтва.
Організатори наголошували, що у всій Європі прагнуть до децентралізації мистецтва – у багатьох містах уп’ятеро менших Луцька є цілі виставкові галереї. Тому мурал — це одна з найбільш сучасних і провокаційних форм мистецтва, яка здатна охопити значно більшу кількість людей, аніж звичайні музеї та галереї.
Назва фестивалю символічна і має багато значень, твориться із частин «поліхром» – багатоколірність та «А» – Альфа, тобто початок всього, початок багатоколірності або натяк на першу літеру розважального центру «Адреналін», що став майданчиком для цього мистецтва. Окрім цього, поліхромія – це розпис храму, що в контексті сакральності мистецтва теж досить важливо. У логотипі поєднані жовтий, червоний і синій кольори, тобто це основні барви, з яких умовно можна творити всі інші, додаючи ще чорний і білий.
На думку художників для того аби Луцьк став мистецьким центром не лише України, а й Європи потрібно запрошувати до Луцька іноземних митців, як це зробили в Києві та інвестувати в місцевих художників, аби вони популяризували місто за кордоном.
В рамках фестивалю на території «Адреналін Сіті” художники розписують кілька об’ємних і менших стін. Найбільший за розмірами мурал, площею 370 метрів квадратних, уже створений. Його автори – двоє луцьких художників Сергій Радкевич та Андрій Присяжнюк. На стіні – зображення міцної напруженої людини з проникливим поглядом. Цей портрет, за словами його творців уособлює людину сьогодення.
“Це загальний образ людини, в якому ми вирішили передати спокій. Враховуючи ситуацію і в країні, і за кордоном, той неспокій, агресію, намагалися передати максимум миротворення і тиші, – розповів Сергій Радкевич.
Робота над створенням інших муралів триватиме протягом ще двох наступних днів фестивалю. Відвідувачі матимуть змогу самі побачити, як поступово голі стіни закинутих будівель стають витворами мистецтва.
На майданчику під відкритим небом свою просторову інсталяцію під назвою “Виявлені об’єкти” представив лучанин Сергій Торбінов. Як розповідає автор, у своєму творі він хотів надати “друге життя” викинутим на смітник речам, надавши їм інше ідейне призначення.
“Це старі вентиляційні труби зі старих складів, які вже давно викинули на брухт. Тут сім однакових труб, кожна з яких представляє собою модуль. Моя аналогія в ідеї семи кольорів, яким надав відтінки від чорного до сірого. Як архітектору мені цікаве відчуття простору. Тому ця інсталяція своєрідна архітектурана фантазія”, – розповів Сергій Торбінов.
Виставкова частина фестивалю розмістилась у новому експоцентрі “Адреналін”. Свої композиції, переважно створені із побутових предметів, презентував луцький художник Руслан Чугай. Утім, пояснити ідею кожної видалося напрочуд непросто. Бо кожен із глядачів бачив та тлумачив роботи автора по-своєму. Одна з інсталяцій під назвою “Рало” символізує чоловіче – “плуг” та рілля – “жіноче” начала. Інша робота автора “Човни на суші” викликала бурхливе обговорення серед глядачів, бо хтось побачив у творі човни, інші – труни. Втім, як пояснив руслан Чугай у творі закладена ідея життєвого циклу людини, в якому кожен пливе у своєму фантастичному човні.
Також на фестивалі відкрили «Вуличну абетку». Це виставка полотен 56 вуличних художників зі всієї України. Усі роботи об’єднані темою літер, проте кожен з митців зобразив свою літеру в авторському стилі.
Окремо представлена збірна виставка стікерів “StanціяMіsto” та виставка 3D живопису. Остання викликала неабияке захоплення серед глядачів, адже картини ніби оживають у тривимірному зображенні.
Нагадаємо, що фестиваль «ПоліхромА» триватиме до 11 вересня.
Галерея “Арт-кафедра” презентувала виставку творів Дениса Мозговенка
“Хотів переписати її на свій лад, без посмішки”, – розповідає про одну зі своїх картин із зображенням Мони Лізи волинський художник Денис Мозговенко. Його друга персональна виставка під назвою “Неопалима купина” відкрилась днями у арт-кафе “Стоп-кадр”, що в “Адреналін Сіті”. В експозиції представлено 15 робіт художника. Всі вони різного жанру і тематики. Тут є пейзажі, портрети, безпредметні абстракції, кілька робіт на сакральну тематику.
“Займаюся мистецтвом лише шість років, роботи дуже різні за жанрами і напрямами, бо все ще шукаю себе і свій стиль. Коли навчався півроку у Сімферополі, то не малювалося. Може, атмосфера була не та. Вступив на комп’ютерну графіку, і теж якось не пішло. А луцький виш здивував викладацьким підходом, умінням відкрити у студентах те, про що вони не здогадуються, і тоді я надихнувся на живопис» , – пригадує Денис.
Своїми творчими натхненниками молодих художник називає сучасників Анатолія Криволапа, Олександра Ройтбурда та класика Андрія Рубльова, творчий почерк яких прагне відтворити у своїх роботах.
Із представлених творів помітно вирізняються три картини на сакральну тематику.
“В образі ікони Божої матері “Замилування” з обличчям такого собі інопланетянина я хотів показати підміну понять сучасної молоді, адже часто зараз творять собі ідолів у комп’ютерних іграх, телебаченні, забуваючи про первісні справжні сакральні поняття”, – розповідає Денис.
В галереї “Арт-кафедра” згадували видатного художника Миколу Кумановського
31 серпня у Галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра”, що в “Адреналін Сіті” відбувся культурно-мистецький захід, присвячений пам’яті видатного художника Миколи Кумановського.
Саме 31 серпня йому б виповнилось 65. Саме з цієї нагоди шанувальники його творчості, друзі, знайомі та родичі митця зібралися не просто згадати про цю цікаву і багатогранну особистість, а й вшанувати пам’ять, обговорити і донести до суспільства його громадську позицію та творчий доробок.
На вечір зібралось чимало лучан, які переплели свої життєві стежини з талановитим митцем. Ділилися спогадами всі, хто працював разом, хто був знайомий з творчістю.
Своїми теплими спогадами про цю непересічну особистість поділилася керуючий партнер галереї Леся Корсак. Адже її знайомство з Миколою Кумановським відбулось через картину, яку подарували її чоловікові на ювілей. Побачивши, який інтерес твір викликав в оточуючих, сім’я Корсаків вирішила ближче познайомитися з Миколою Кумановським.
“Вже з першої зустрічі було видно, наскільки це глибока людина, наскільки важкий та тернистий шлях позаду. Про цю людину можна сказати, що поєднує у собі реальне та нереальне, оскільки бачитися хотілося все більше і більше, розповіла Леся Корсак. – “Він розвинув у нас любов до українського мистецтва. Він показав, яким є український художник у цей час, наскільки розпорошеними є його колекції. Саме він наштовхнув нас на створення цієї галереї. Нині ми маємо 308 його творів і робота з пошуку його інших робіт триває”, – зазначила Леся Корсак.
“Величезна, подвижницька робота зроблена ним. Твори Кумановського не можна вписати ні в яку формулу. Я б назвав його магічний символізм” – саме таким у пам’яті письменника Івана Корсака зринув образ видатного митця.
На грані емоцій кожен твір художника. Подібний камертону, Микола Кумановський став прикладом для наслідування не одному поколінню молодих художників. Адже власним прикладом він показував оточуючим, якою цілісною і наполегливою повинна бути творча особистість.
Товариш художника Віктор Наумчик пригадав, що з Миколою Кумановським вони не раз говорили хто такий друг, товариш. Він все життя шукав друга сильнішого за себе. Певно, він так його і не знайшов.
Вечір розтанув у віршах, цитатах, спогадах про генія, філософа і справжнього патріота України Миколу Кумановського. У залі галереї гості вечора мали можливість оглянути десяток робіт останніх років життя митця.
На завершення Леся Корсак поділилася, що зовсім скоро вийде каталог основного фонду митця, а це 308 робіт. Та коли, ще при житті, вже будучи важко хворим, художник мав змогу переглянути орієнтовний варіант каталогу, то здивувався. «Невже все це зробив я? Невже це моє?», – відразу запитував. Трохи згодом вже сам собі відповідав: «Краще я би ще жив».
Виставка “Контрасти метафор”. Відкриття.
У четвер, 21 липня, Галерея сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” у Луцьку урочисто відкрила масштабну виставку творів сучасних українських художників під назвою “Контрасти метафор”. Свої роботи у двох виставкових залах галереї представили митці з різних куточків України: Києва, Львова, Луцька, Одеси, Миколаєва, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя.
Свої роботи до Луцька привезли Петро Гончар, Олесь Соловей, Андрій Александрович, Борис Фірцак з Києва; Микола та Тетяна Могилат, Micro Cuts та Микола Молчан зі Львова; луцькі художники Генадій Юр’єв, Микола Кумановський, Галина Івашків, Наталія Кумановська, Сергій Корсай, Богдан Ясинський та Валентин Кирилков; одеські митці – Петро Нагуляк, Сергій Кириченко, Ольга Дьокіна, Лука Басанець, Микола Овсійко та Марина Яндоленко; Надія Пінчук з Миколаєва; ужгородська мисткиня Олена Кондратюк, Тернопіль представляє Микола Пазізін, а також Ростислав Котерлін та Володимир Мулик з Івано-Франківська. Усього у виставці беруть участь близько 200 творів.
Зі словами вітань до учасників та гостей вернісажу звернулась керуючий партнер галереї Леся Корсак.
“Ми робимо черговий крок на шляху нашої галереї, мета якої популяризувати українське мистецтво, відкривати глядачеві маловідомі та унікальні постаті художників, виявляти яскраві особистості серед молодих творців та сприяти творенню нової генерації українських митців”, – зазначила Леся Корсак та запросила всіх насолодитися переглядом чудових творів, виставка яких триватиме до кінця вересня.
Детальніше про творчий задум, неординарність та метафоризм виставки розповіла її куратор, мистецтвознавець Зоя Навроцька.
За словами Зої Навроцької, виставковий проект «Контрасти метафор» – демонстрація широкого спектру пошуків та здобутків українських художників на межі тисячоліть, що об’єднали у собі твори фігуративного малярства, графіку, скульптуру.
“Сучасним є те, що творить сучасна людина, реагуючи на виклики доби та філософію часу. Ми сьогодні говоримо про художню культуру, в якій зафіксовані різні напрямки художнього твору. Виставка поєднує у собі об’єкти, які відрізняються поміж собою стилістикою, технічними прийомами, індивідуальними пластичними знаками.
Автори представлених робіт – це дуже різні між собою люди: жінки та чоловіки, молодше покоління та старше, художники та скульптори, а головне – романтики та прагматики. Як бачимо, контраст у всьому. Контрасти цих метафор і є головним нервом всієї експозиції. Відвідавши її, знайти віддушину для себе зможе кожна поетична натура”, – зазначила Зоя Навроцька.
Привітати організаторів та учасників виставки завітав заступник луцького міського голови Андрій Киця. Посадовець звернувся до зі словами подяки організаторів виставки.
” На сьогоднішнє дійство покладаю дуже великі сподівання у тому, що саме мистецтво зможе об’єднати всіх українців, адже бачимо представників різних регіонів тут разом – і Схід, і Південь, і Захід, і Центр України “, – зазначив Андрій Киця.
З вітальним словом до присутніх звернулися художниця з Ужгорода Олена Кондратюк, одеська мисткиня Марина Яндоленко, луцькі художники Наталія Кумановська та Генадій Юр’єв, живописець і сценограф з Києва Борис Фірцак.
Львівська художниця Тетяна Могелат поділилася враженнями від свого першого візиту до Луцька, і відзначила що тут, дуже щирі і відкриті люди. “Це великий респект всім. Любіть життя. Воно прекрасне” – побажала присутнім мисткиня.
У свою чергу Заслужений художник України, тернопільський живописець та графік Микола Пазізін зазначив, що мав нагоду побачити попередню виставку галереї “Арт-кафедра”, а після повернення додому обов’язково розповість колегам про рівень організації цієї виставки.
“Я був учасником багатьох міжнародних пленерів, всеукраїнських, міжнародних виставок, тому можу говорити, що галерея “Арт-кафедра” організовує виставкові проекти на європейському рівні”, – зазначив Микола Пазізін.
Свої неординарні, метафорично-контрастні твори на виставці представили молоді львівські художники Микола Молчан та Micro Cuts (Максим Заверика).
За словами Миколи Молчана, поява у Луцьку такої галереї як “Арт-кафедра” є надзвичайно важливою для міста та його мешканців, адже вона покликана змінювати людей у наш непростий, прагматичний час.
На завершення мистецького вечора організатори пообіцяли, що на час існування проекту відбудуться ряд мистецьких суаре, які ближче познайомлять глядачів з авторами виставлених творів.
Нагадаємо, що виставка “Контрасти метафор” Галереї сучасного мистецтва України “Арт-Кафедра””(Центр дозвілля і розвитку «Адреналін Сіті», м. Луцьк, вул. Карбишева, 1) триватиме до кінця вересня та запрошує усіх поціновувачів сучасного українського мистецтва доторкнутися до прекрасного та насолодитися надзвичайною енергетикою експонованих творів.
“Арт-кафедра” представила графічні імпровізації Анни Шевчук
У рамках нового проекту «Крок на шляху мистецтва» Арт-кафедри у Центрі дозвілля та розвитку «Адреналін Сіty» відкрилася виставка робіт «Графічні імпровізації» другокурсниці Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І. Стравінського. юної Анни Шевчук.
Керівник Арт-кафедри Леся Корсак у вступному слові висловилася про Аню як про 17-річну юнку із надзвичайно гострим розумом і яскравим талантом.
Також розповіла про проект «Крок на шляху мистецтва», який покликаний відкривати нові імена молодих художників, давати платформу юним митцям для висловлення власного бачення мистецтва.
Анна Шевчук розповідає, що кожна картина малювалася окремо як вияв однієї цілісної емоції, а відчуття циклічності виникає через те, що вся експозиція присвячена лимону.
«У цій виставці спільна тема – лимон і емоції навколо нього. Надихнув мене на це один художник, який при першій нашій зустрічі, аби запам’ятатися, подарував мені лимон. Цікаво, що той лимон не зіпсувався, як то зазвичай буває із фруктами, а просто висох», – ділиться мисткиня.
Каже, бажання малювати виникло гостро після перегляду виставки одного знайомого художника. Але графіка прийшла трохи пізніше, коли було багато емоцій, а під рукою – лише папір і маркери. Любить також живопис, але його може «мучити» довго, бо постійно хочеться змінювати тональності, додавати кольорів. А в графіці все строго – як поклав тушшю чи маркером, так і має бути. Її графічні роботи творяться за один раз, не відкладаючи на потім, бо одна картина – одна миттєва емоція. Можливо, графіка є певним способом концентрації для дівчини, що називає себе холериком.
«Ніколи не знаю, чим завершиться робота, коли її починаю. Куди поведе рука, туди й треба рухатися далі. Працюю завжди без ескізів, щоб образ залишався живим і свіжим», – розповідає Анна.
Авторка вважає, що можна вдосконалювати кожну картину, але, виплеснувши емоції на папір одразу, потім це вже складно і не так цікаво робити. Каже, виставку вдалося організувати за сприяння викладачки Пасюк Софії. Юна художниця несміливо час від часу показувала їй свої роботи, і вона запропонувала дівчині втілити мрію про персональну виставку.
Сама Софія Олегівна відкриває секрет, що праця керівника схожа на професію лікаря – важливо не зашкодити, а допомогти. Не нав’язати свій погляд, свої стандарти, а лише дати уявлення про мистецтво, відчуття стилів, технік тощо. А ще зазначила, роботи Ані – дуже стильні, що дозволяє їм не губитися в потоці інших.
Стильним виглядало й оформлення експозиції: чорно-біле масивне пластикове обрамлення робіт, які виконані у тих же чорно-білих тонах, створювало відчуття розширення простору і візуальну рухомість чітких ліній.
Мистецтвознавець Зоя Навроцька, що теж взяла участь у відкритті виставки, порадила початківцям багато вчитися, адже те, що талановитий юний митець робить суто інтуїтивно, художник із досвідом застосовує цілеспрямовано, задля досягнення певного впливу на глядача. До того ж, тільки маючи достатню базу знань, можна вберегтися від неусвідомленого копіювання когось із уже відомих митців. А ще, як засторогу тим, хто зупиняється на досягнутому, розповіла біблійну притчу про чоловіка, що закопав, а не примножив свій талант.
Щоб закріпити успіх вдалого дебюту, організатори виставки відкоркували шампанське. Говорили чимало приємного, а головним тостом став афоризм «батька медицини» Гіппократа – «Життя коротке, мистецтво вічне».
«Графічні імпровізації» експонуватимуться в арт-кафе «Стоп-Кадр» протягом двох тижнів. Вхід за емоціями та естетичним задоволенням вільний.
У Луцьку відбувся перший мистецький форум “WestArt Forum UA”
У Луцьку відбувся перший мистецький форум “WestArt Forum UA”, що об’єднав за обговоренням проблем сучасного українського мистецтва провідних мистецтвознавців, культурологів, художників та багатьох шанувальників сучасного мистецтва. Захід відбувся 26 травня у Центрі дозвілля та розвитку “Адреналін Сіті”.
На платформі форуму його учасники обмінялися позитивним досвідом у справі популяризації українського мистецтва у світі, подискутували про позитивні здобутки та кризові явища художнього життя України на початку ХХІ ст. та визначити можливі шляхи майбутнього поступу.
Загалом, програма “WestArt Forum UA” охопила доповіді одинадцяти спікерів на теми концептуального поля сучасного мистецтва, його проблем і дефініцій.
З вітальним словом до гостей звернулась організатор, керуючий партнер Галереї сучасного мистецтва “Арт-кафедра” Леся Корсак, яка розповіла про дворічну діяльність мистецької галереї. Зокрема, за цей період відбулось чотири великих мистецьких проекти, присвячених видатним художникам сучасності, а також ряд творчих конкурсів, мистецьких суаре та презентацій молодих художників.
Професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців відзначив, що Україна має що показати і чим позмагатися на світовій арені. Надважливим у сучасному мистецтві він назвав авторську ідентичність та розрізнення понять “мистецтво” і “не мистецтво”, над яким нині працюють мистецтвознавці.
“Усі форми творчого прояву за останні роки набувають змішаних форм: контемпорарі, наїв, постмодернізм, модерн, авангард, абсурд. Наступним рейтингом мистецьких творів, який найчастіше формується на мистецьких бієнале та аукціонах, є “сучасне” та “надсучасне”. Провокативність стає ознакою актуальності і є неодмінною умовою сучасності твору”, – зазначив Роман Яців.
За його словами, Україну у світі ще не сприймають як повноцінного учасника мистецьких заходів, адже форма, колір, якої дотримується більшість українських митців, не є цікавою для західного глядача.
Своїми міркуваннями про проблеми і парадокси мистецтва поділився доктор мистецтвознавства Львівської національної академії мистецтв Орест Голубець. На його думку, українці довгий час були відірвані від світу і перебували за радянською завісою, в якій, окрім соціалістичного реалізму будь-які прояви національної ідентичності, авангардизму та інакомислення у мистецтві вважались ворожими та піддавались знищенню. Тоталітарне мистецтво панувало протягом трьох поколінь аж до кінця 80-х років минулого століття.
Нині, за словами Ореста Голубця, українське сучасне мистецтво повернулось до модернізму та авангардизму, зберігаючи в собі окремі рудименти тоталітаризму, та активно шукає свої національні риси.
“Україна прагне бути в Європі, але не має музеїв ХХ століття. Це нонсенс. Поки ми не знайдемо своїх національних рис, ми не знайдемо свого місця у світі “, – зазначив Орест Голубець.
Заслужений діяч мистецтв України Петро Гулин розкритикував законсервовану систему сучасної освіти, яка калічить талановитих дітей та зауважив, що мистецтво ніколи не було”файним” і зрозумілим. “Ми повинні робитися модерною державою, яку повинні творити модерні люди. Хочете пізнати мистецтво – ставайте елітою! Ніхто окрім самої людини не зробить з неї еліту”.
Власним досвідом організації та проведення міжнародних бієнале поділився директор Центру сучасного мистецтва Івано-Франківська Анатолій Звіжинський.
Мистецтвознавець Марина Стрельцова розповіла, що сучасне мистецтво має ряд проблем з визначенням дефініцій. Від початку 70-х років до скульптури почали відносити лендарт, інсталяції, перформанси, хеппінги та інші види художніх форм. За її словами, скульптура втрачає поняття фізичного об’єкта і стає розмитою. Для створення об’єктів у просторі митці все частіше залучають широке розмаїття матеріалів: бджолині соти, скло, лозу та багато інших.
“Постмодернізм приніс у скульптуру відмову від постаментів. Відбувається гуманізація простору, коли глядач може ближче контактувати з об’єктом мистецтва”, – розповіла Марина Стрельцова.
В рамках мистецького форуму відбувся круглий стіл на тему: “Провінція, як територія занепаду й відсталості чи духовний ресурс національної культури?”.
Учасники форуму зійшлися у думці, що проблема децентралізації і створення суцільного культурного простору є надзвичайно актуальною, а провінційність закладена радше у свідомості суспільства.
“Ми досі перебуваємо в тій орбіті, коли відкручується голова Леніна і прикручується Шевченку” – переконана кандидат мистецтвознавства Оксана Ременяка (м. Київ) – “Мистецтво, як кровоносна система, має охоплювати все суспільство. Якщо кудись ця кров не доходить, суспільство починає хворіти. Провінція тільки в нашій голові, а у Луцьку я провінції не бачу”.
Заслужений художник України Сергій Савченко висловив думку, що меценати мають інвестувати в молодих митців, впроваджувати для них імені стипендії, давати можливість їм побачити світові шедеври.
“Саме головне, це мобілізувати молодих художників, архітекторів, дизайнерів. Треба провокувати: зібрати на бодіарт 30 обнажених дівчат”, – резюмував Петро Гулин.
Учасники форуму дійшли висновку, що створення духовної атмосфери, де мистецтво буде жити, а не занепадати, залежить великою мірою від того як меценати, активні творчі особистості, громадськість зможуть згуртуватися, а провінція має всі шанси бути в авангарді культури України.
По завершенню офіційної частини програми, учасники форуму переглянули моновиставу “Білі мотилі, плетені ланцюги…”у неперевершеному виконанні Заслуженої артистки України Лідії Данильчук.
“WestArt Forum UA” став підсумковим заходом виставкового проекту “24+1″. Твори українських модерністів другої половини ХХ – початку ХХІ століття” та проведений в рамках соціального проекту інвестиційної компанії “ВолВест Груп” з метою популяризації українського мистецтва, виставкової діяльності, розвитку творчого потенціалу молодих митців та духовної культури української нації.