Автор: msumk

У контексті Сонячної системи шестикінцева зірка з колом символізує центральність Сонця (яке представлене колом) та його вплив на інші планети (що представлені шістьма кінцями зірки). Цей символ може нагадувати про взаємодію та орбітальну гармонію всіх тіл, що обертаються навколо Сонця.

У більш символічному або містичному сенсі такий символ може відігравати роль в образах, які підкреслюють взаємозв’язок і взаємозалежність небесних тіл та їхній вплив на земне життя. В астрології, наприклад, шестикінцева зірка може символізувати зв’язки між різними аспектами астрологічних чартів, підкреслюючи гармонію або конфлікт між планетами.

У сучасному мистецтві та ілюстративних зображеннях такий символ використовується для передачі ідей глобальності, наукового пізнання та космічної цілісності. Він може слугувати як нагадування про наше місце в універсумі та нашу взаємодію з космічним середовищем.

Тризуб, як символ, може представляти трійцю або триєдність. У контексті трьох стихій він може символізувати єднання води, повітря та землі — трьох основних елементів, які вважаються фундаментальними в багатьох філософіях та релігіях. Ці стихії часто асоціюються з різними аспектами природи та людського існування.

• Вода символізує емоції, інтуїцію та здатність до очищення.
• Повітря представляє розум, інтелект, спілкування та свободу.
• Земля відображає стабільність, плідність та фізичний світ.

У грецькій міфології тризуб є атрибутом Посейдона, бога моря, що підкреслює його зв’язок із водою і морською стихією. У індуїстській традиції тризуб асоціюється з Шивою, де він символізує контроль над трьома гунами (принципами природи) і показує баланс між створенням, збереженням та знищенням.

У сучасному контексті тризуб може відображати силу, гідність і суверенітет народу. Він часто використовується для підкреслення значення єдності та національної ідентичності.

У Трипільській культурі тризуб може символізувати сезонні зміни – весну, літо та осінь, які були ключовими для аграрної культури трипільців. Ці сезони визначали цикли посіву, дозрівання та збору врожаю.

З огляду на сильне зосередження Трипільської культури на землеробстві, тризуб може також символізувати божественне благословення для землі, що дає врожай і підтримує життя.

 

Символ дощу складається з кількох паралельних ліній, які нахилені під кутом і нагадують дощові краплі, що падають з неба. Це доволі універсальний спосіб зображення дощу у багатьох культурах, особливо в графічних і візуальних мистецтвах, де потрібно передати динаміку природних явищ у спрощеній формі.

Дощ асоціюється не тільки з погодними умовами, але й з поновленням, чистотою і плодючістю. Він може символізувати:

– очищення. Дощ часто вважається символом очищення, як духовного, так і фізичного. Він «вимиває» старе та очищає атмосферу;

– життєву силу. Оскільки вода є життєво важливим ресурсом, дощ може символізувати джерело життя та зростання. Він важливий для землеробства та природних циклів;

– відновлення. Дощ також може означати відновлення і нові починання. Після дощу часто приходить ясне небо та свіже повітря, що символізує нові можливості.

 

Інанна – це захоплива богиня давньомесопотамської міфології, відома своєю красою та силою. Вона була богинею кохання, війни, краси і смерті, а також дочкою місячного бога Нанна або небесного бога Ану. Інанна особливо відома своєю сміливою подорожжю до підземного світу, яким керувала її сестра Ерешкігаль.

Ця подорож була випробуванням: Інанна мусила пройти через сім воріт підземного світу, залишаючи за кожними воротами частину свого вбрання та влади, стаючи все більш вразливою. Досягнувши тронної зали, вона була оголена та безсила, і її сестра Ерешкігаль перетворила її на труп. Проте історія тут не закінчилася. Помічники Інанни звернулися до Енкі, бога мудрості, який воскресив Інанну, використовуючи воду життя. Вона змогла повернутися до світу живих після того, як знайшла заміну для себе в підземному світі.

Інанна навчає нас важливості балансування між різними аспектами життя та підтримки близьких, демонструючи приклад сміливості та рішучості.

Слов’яни сприймали небесні тіла не просто як фізичні об’єкти, а як живих, священних істот, які мали вплив на життя на Землі.

Місяць, або Місяц (українською), часто асоціювався з чоловічою енергією та іноді виступав як брат Сонця, яке мало жіночі риси. Місяць зображували як мудрого старця або молодого чоловіка, залежно від фази місяця. Він був пов’язаний з часом, циклами природи та змінами.

Місяць мав важливе ритуальне значення. Наприклад, новий місяць сприймався як час відродження та нових починань. У цей період проводилися обряди, які мали на меті очищення та залучення благополуччя. Жінки виконували ритуали, присвячені Місяцю, щоб залучити плодючість та захист від злих сил.

Зірки вважалися окаянними душами або духами предків, які спостерігали за землею з небес. Їх використовували для навігації та визначення часу, особливо для сільськогосподарських робіт.

Зірок часто вшановували під час різних свят та обрядів. Одне з таких свят Купала, яке відзначали в ніч на Івана Купала. Люди вірили, що в цю ніч зірки мають особливу силу, і молодь стрибала через вогнища, щоб очиститися та залучити благополуччя. Також була традиція запускати на воду вінки зі свічками, щоб зірки могли відобразитися у воді, що символізувало зв’язок неба і землі.

У цілому Місяць і зірки в слов’янській міфології відіграють роль посередників між небесним та земним, між богами та людьми. Вони допомагали регулювати життєві цикли і були важливою частиною духовного життя слов’ян, вказуючи на глибокий зв’язок наших предків із природою та космосом.

Давно, на самому початку часів, існувало п’ять могутніх сутностей, відомих як п’ять елементів, які формували основу всього існуючого.

Вони жили в гармонії та створювали баланс, потрібний для стабільності світу.

• Земля була основою, символом стійкості і плідності, що підтримує все живе.
• Вода текла м’яко, втілюючи зміни та емоції, і була джерелом життя для всього.
• Вогонь представляв силу та трансформацію, принісши енергію та відновлення.
• Повітря відображало інтелект і розвиток, поширюючи ідеї та мрії через свої вітри.
• Ефір, або Дух, був вищим елементом, об’єднуючи всі інші, слугуючи мостом до вищих реальностей і символізуючи вічність.

Ці елементи разом створювали взаємозв’язок, що дозволяв Всесвіту розвиватися та існувати в гармонії, надаючи животворні сили природи.

Геліос, бог сонця у грецькій міфології, щоранку мчить по небу на величезній колісниці, запряженій чотирма білими прудконогими кіньми, і освітлює світ. Геліос вирушає зі східного краю землі, щоб нести сонячне світло, і щовечора він спускається на захід, щоб дати місце ночі. Потім він повертається назад на схід на човні, щоб знову розпочати свою подорож на світанку.

Бог Ра щодня вирушав на своєму човні, щоб освітити світ. Але щоночі він спускався в підземний світ, де його ворог, змій Апоп, чекав, щоб атакувати.

Апоп, породження пітьми, був величезним чудовиськом, яке ненавиділо світло. Його головна мета – знищити Ра та зробити світ темним. Щоночі Ра боровся з Апопом, щоб повернути світло світу.

Так щоночі Ра бореться з Апопом, і щоразу він перемагає. Це вічна боротьба між світлом і темрявою, яка нагадує, що навіть коли пітьма намагається перемогти, світло завжди повертається. Це наче день і ніч: після темряви завжди настає світанок.