Галерея сучасного мистецтва України “Арт-кафедра” відкрила виставку творів молодого волинського художника Атрема Лук’янчука.
Захід відбувся в рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва» в арт-кафе «Стоп-кадр».
Виставку творів під назвою “Артем Лук’янчук. Пошук колористичної метафори. Малярство.” Відкрила керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка розповіла про життєвий і творчий шлях Артема. Народився і виріс хлопець у селі Видраниця Ратнівського району. З дитинства мав схильність до малювання. Після закінчення середньої школи вступив до Вищого професійного училища будівництва та архітектури “ВПУ № 2”, де освоїв фах різьби по дереву, основи рисунку та живопису. Згодом вступив до Інституту мистецтв СНУ ім. Лесі Українки (викладач Діхтярук А.С. )
Перша виставка робіт молодого митця пройшла в 2014 році в Галереї мистецтв(м. Луцьк). Роботи побудовані на яскравому колориті в абстрактній формі. Артем Лук’янчук активний учасник багатьох групових виставок у місті Луцьку.
Учасник всеукраїнської виставки у 2014 році в Києві.
Учасник Конгресу культури Східного партнерства «Місія культури в часи криз» 2015 року, який відбувся 4-6 вересня у м.Львові.
Сам Артем розповів, що його захоплення почалося з навчання, викладачів, які багато навчили і показали, від побачених виставок, які підживлювали бажання творити.
На запитання чи не страшно було обрати шлях художника, відповідає, що це тернистий шлях кожного митця, який треба пройти, щоб чогось досягти.
Твори Артема – пейзажі,натюрморти, портрети. Багато полотен присвячені темі жінки. Усього в експозиції представлено 15 картин. Картини Артема побудовані на яскравому колориті та дуже чітких геометричних формах в поєднанні з колористикою та виразними текстурами.
Також митець веде активний пошук самого себе, постійно вдосконалюється та створює свій індивідуальний стиль в абстракції. Художник фіксує своїми полотнами емоції та своє живописне бажання кожної картини, тому його роботи наштовхують глядачів на роздуми.
«Створення картини – це творчий пошук самого себе, відхиляючи будь-які стандарти. Сьогодні на виставці я представив результат своїх творчих пошуків. На картинах зображено усі реальні персонажі, усе малюю з натури в абстракції. Я працюю на відчуття, в кожній картині по-різному виражаю себе. Мене надихають люди, які в змозі зробити революцію в будь-чому. В мене є мрія потрапити в Спілку художників України. Хочу створити свій неповторний оригінальний стиль, тому постійно в пошуку власної індивідуальності», – розповів художник.
Автор: [email protected]
Чому і хто малює писанки, або мить, яку оберігають ангели
Духовна підготовка до Пасхи пройшла в учасників майстер-класу під назвою «Будемо писанку писати!», що відбувся нещодавно в «Арт-кафедрі».
Таємниці волинського писанкарства відкривала своїм гостям Руслана Воронська – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Прийшли сюди не просто так, а щоб отримати вміння, досвід, започаткувати традицію, а згодом передати все це своїм дітям, внукам, правнукам.
«Наша ціль – написати писанку, – каже майстриня. – Завжди митці зверталися до того, що їх оточує. Традиційне народне мистецтво черпає все з природи. Яйце – символ пробудження природи, продовження пташиного роду».
Також яйце з давніх-давен символізувало добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, захист від лихого, а з часів виникнення християнства – це символ всепрощення, радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа. Фарбують писанки у різний спосіб: зеленим житом, лушпинням цибулі, корою та плодами яблуні. Писанку починають розмальовувати в перші дні Великого посту. Є навіть така, що зветься сорокаклинник, бо пишеться за сорок днів до Воскресіння Христового.
«Ці дні – час особливого духовного зосередження та спокою, час самоаналізу. Особливо в такий непростий період в житті країни, коли ми бачимо, хто друзі нам, а хто вже давно – ні, хто українці, а хто – ні. Що треба для щасливого завершення? Ми всі чекаємо, коли воно настане. Але лише щоденна тяжка праця дає великий результат. Однієї думки – замало.
В цей суботній день, коли в кожного могла би бути купа різних справ, кожен прийшов сюди не просто розважатись, а знаходити таку собі впевненість в завтрашньому дні. Малювати будемо знаки світла, Царства Небесного та супутну зірку», – мовила Руслана Іванівна.
А також дала таку настанову своїм учням:
«Маємо так працювати, ніби ми з вами добрі сусіди чи родичі. Зосередитись і думати про найголовніше».
Наголошує й на тому, що видуте яйце – оберіг, воно не освячується. Для цього окремо робляться крашанки. Виготовлені власними руками писанки поспішають подарувати похресникам, батькам, братам та сестрам.
Руслана Воронська розповідає, що в неї вдома на столі лежать свічки, віск, писанки.
«Ніколи не боюся, що донечка щось не так зробить. В ту мить ангели оберігають. Це щось сакральне», – каже жінка.
Писанкарі-початківці досить серйозно поставились то створення своїх робіт. В кожного вдався свій витвір з індивідуальним візерунком та відтінком. Більшість з них прийшли на такий майстер-клас вперше, але враження всі здобули незабутні:
«Шукала, що в нас в Луцьку таке є, і в Інтернеті знайшла оголошення, – розповідає Юля, що прийшла з семирічною донькою. – В нас бабуся малює, і ми вирішили прийти на майстер-клас. Хоч вона теж це дуже гарно робить, нас вчила. В цьому році ще не малювали, тож прийшли сюди перейняти ще чийсь досвід, навчитись нового».
«Ще в тому році знайшли телефон. Прийшла не тільки малювати, а й навчити дитину чомусь духовному. Думаю, що ще в цьому році з десяток яєць розмалюємо. І для освічення зробимо крашанки», – ділиться своїми враженнями учасниця майстер-класу Олена.
У Луцьку показують мистецтво з вудженого м’яса
Понад два десятки живописних робіт, презентацію графіки, серії картин та відеосюжети про творчість представив на огляд публіки тернопільський художник Володимир Чорнобай 24 березня під час мистецького суаре в галереї сучасного мистецтва України “Арт-кафедра”.
З вітальним словом до гостей вечора звернулась керуючий партнер галереї Леся Корсак, яка представила глядачам художника та розповіла про його творчий шлях.
Як розповів Володимир Чорнобай, задум серії “Органічних структур” почав формуватися років десять тому. Свого часу будучи в гостях на Балтійському морі, один чоловік вудив м’ясо у тканині. Візерунки на ній так зацікавили художника, що він з дозволу господаря забрав їх собі, планував використати їх у створені колажів. Зрештою, вони лежали три роки допоки розпочалися творчі експерименти – художник почав сканувати ці тканини, фотографувати їх.
З цих малюнків художник робить спеціальну плівку, яку використовує для шовкодруку. Саме таким методом виконані графічні роботи, представлені на виставці. Здебільшого це абстрактні сюжети. Видрукувані на папері чи тканині візерунки Володимир Чорнобай також наклеює на полотно, фанеру чи картон і домальовує їх. У результаті такої роботи з’являються різноманітні обриси, які нагадують пейзажі, людей, тварин, рослини. Власне через це серія й отримала назву “Органічні структури”.
“Представлені роботи – вони не є реалістичні, але виконані з використанням реальних речей. Саму тканину не використовую для створення картин. Загалом маю до 30 зразків тканин з різним малюнком, до яких весь час повертаюся. Оглядаючи їх, кожен раз знаходжу щось нове, і стараюсь це використати у нових роботах. Для мене важливий той факт, що візерунок цей не рукотворний, а створений до певної міри природою, а я це використовую.”, – розповідає художник.
Під час суаре глядачі переглянули десятки рисунків, які, як стверджує Володимир Чорнобай, є своєрідною фіксацією емоцій часу і потрібен аби не застигала рука.
На запитання про улюблений колір, художник жартує: “Запитати художника про улюблений колір це те саме, що запитати у чоловіка хто йому більше подобається – брюнетки чи блондинки”.
Щодо модернізму у своїй творчості, Володимир Чорнобай відгукується доволі скептично. “Мені здається, що модернізм уже був, а зараз твориться щось нове. Свого часу в училищі всі наші роботи ґрунтувались на народному мистецтві, Це народне певною мірою в нас закладене на початках, з часом воно проявляється. Вважаю, що роблю сучасні речі і проблиски того народного все ж присутні у моїх роботах”, – зазначає художник.
Глядачі також переглянули цикл робіт виконаних на склі “Пікуй” і “Красія”. Це назви гір у Карпатах. Пікуй – чоловіче начало, Красія – жіноче, тобто це протиставлення. У даному випадку також є протиставлення: органічне – неорганічне. Ця серія має на меті також показати зв’язок між людиною і природою.
Оглянути серію робіт Володимира Чорнобая можна у галереї сучасного мистецтва “Арт-кафедра” (“Адреналін Сіті”, вул. Карбишева, 1) лучани можуть зможуть кінця травня.
«Арт-кафедра» презентувала образ жінки у мистецтві
Напередодні свята жінок, весни і миру галерея сучасного мистецтва України «Арт-кафедра» представила на виставкових майданчиках арт-кафе «Стоп Кадр» дві міні експозиції присвячені образу жінки у мистецтві. Перша експозиція презентує глядачам твори відомих луцьких художниць Наталії Кумановської та Галини Івашків. Роботи взяті з основного фонду галереї. Представлені роботи тонко передають лірично-поетичних настрій мисткинь. Полотна Галини Івашків випромінюють світло, чистоту, вони наповнені особливим легким, весняним нотами.
За емоційною стриманістю творів не можливо не відчути аромат справжньої поезії. У просторі своїх полотен художниця гармонізує довкілля і символічний образ жінки.
У творах художниці Наталії Кумановської жінка символізує життя, історію, є втіленням краси. Малярство миткині — це тональні вібрації витончених поєднань кольорів, віртуозність контурів, проникливе звучання ліричного настроєвого лейтмотиву.
Друга експозиція також представлена з основного фонду галереї «Арт-кафедра». У ній представлені твори відомих художників-чоловіків, чільне місце у творчості яких займали жінки.
Зокрема, представлені роботи трьох волинських художників Григорія Чорнокнижного, Костя Борисюка та Миколи Кумановського, а також одна картина тернопільського художника Володимира Чорнобая.
Живописець Григорій Чорнокнижний наділяв жінок божественною красою, вони були для митця джерелом натхнення і творчого пошуку.
«Арт- кафедра» презентувала творчість київських модерністів
Модерне мистецтво не визнає умовностей, не має обмежень і виходить за рамки будь-яких правил. Підтвердженням цього є творчість київських постмодерністів Андрія Александровича-Дочевського та Анатолія Твердого, які у п’ятницю 19 лютого завітали до галереї сучасного мистецтва України «Арт-кафедра».
Попри те, що обидва митці мають серйозні доробки живопису, їхній художній талант не обмежується створенням полотен. Андрій Александрович-Дочевський є головним художником Київського національного академічного театру імені Івана Франка, відтак, створює неймовірні сценографії для театральних постановок. Анатолій Твердий керується у житті та роботі принципом: робити те, що відчуваєш, і серед його робіт – надзвичайні інсталяції, в яких модерна скульптура відтворюється у динаміці і несе глядачу глибокий філософський меседж.
Художник-постмодерніст Андрій Александрович-Дочевський є головним художником Київського національного академічного театру імені Івана Франка
Відвідувачі «Арт-кафедри» добре знайомі із живописом Андрія Александровича-Дочевського. Відразу при вході у галерею вже кілька місяців виставлений його триптих «Адам, Ліліт і Єва».
Художник каже, що ця робота – початок біблійного циклу, і наступною планує зобразити історію Каїна та Авеля. Передає Старий завіт постмодерніст у своєрідній манері: хтось би назвав це еротикою, а Александрович-Дочевський каже, що не розуміє, чому люди вирішили прикривати тіло, а, приміром, ніс і вуха лишають голими.
«Це єврейський апокриф, він не увійшов до Старого заповіту, за яким першою дружиною Адама була не Єва, а Ліліт. Бог створив її так само, як і Адама, а не як Єву – із ребра. Але перша дружина не підкорялася Адамові, точніше – законам, які пропонували на той час… Думаю, характером Ліліт була близькою до українських жінок: вони такі ж вільні, повноцінні люди – не з ребра зроблені», – прокоментував триптих автор.
Андрій Александрович-Дочевський каже, що любить зображати людське тіло. За спиною – репродукція його картини «Дівчина на кулі», яку художник називає полемікою з Пікассо
«Український театр, на жаль, існує в тому просторі, який був років тридцять тому, і не рухається. Я – повністю за реформи, які мають відбутися. А в живописі я – сам собі сценарист і драматург, актор, художник і режисер», – розповів Андрій Александрович-Дочевський.
«Я маю цікавість до тіла як до субстанції, ми ж усі народжуємося голими, і не має на нас усіх цих прикрас… Цікаво, чому ми не ховаємо ніс чи вуха, а ховаємо інші речі, це ж трохи абсурд. Мої роботи у стилі ню – це не закоханість у жіноче тіло, це просто портрети тіла», – каже постмодерніст.
Проект «Стільці» був виставлений у львівській «Дзизі»
«Аби заявити про себе у світі дорослих дитина обирає підвищення. Цим підвищенням може бути табурет, а інколи – перекинутий таз, стілець тощо. Звідти – зверху – можна читати вірші або співати, проявляти свою акторську сутність. Таким чином, стілець є першим театральним помостом, тобто – сценою. І це – по-перше. По-друге, одяг та речі, що залишились забутими на стільцях, зберігають дещо від власника. У дитинстві в темній кімнаті ми лякались забутих речей на стільцях, вигадуючи із них цілі образи. Взаємодія речей зі стільцями народжує химери. По-третє, окрім ужиткового значення, стілець етимологічно – стіл, це той же престол, або трон і символізує закон та владу, або владу закону. Влада завжди знаходиться в діалозі з особистістю, або в монолозі. Тож представляючи проект «Стільці», прагнули практичним засобом, кольорово, безкольорово, безпредметно чи химерно студіювати сучасний стан взаємин в різних соціальних ситуаціях», – пояснив митець, чому героєм цілого циклу робіт виступив предмет меблів.
Картина «Німфа і сатир». На її створення наштовхнуло реальне хутряне крісло, яке викликало думки: «жінка завжди прагне руху, а козел лишається козлом»
Картина «Європейський вибір»
Картина «Маскулізм». «Таке відбувається, коли мужчина знищує жінку», – прокоментував автор
Анатолій Твердий розповів, що у мистецтві веде подвійне життя. З одного боку, вчить академічному живопису, а з іншого – творить постмодернізм. Митець продемонстрував свої інсталяції, які викликають захоплення. Окрім неабиякого мистецького таланту для таких робіт необхідно мати ще й інженерну кмітливість та глибокі філософські ідеї.
В інсталяції «Гнів» манекен реагує на приближення людей, повертається і націлює дуло пістолета
Для роботи «Краса, що вбиває» задіяли реальний автомобіль «Москвич».
Нагадаємо, зустрічі з найвідомішими українськими художниками-постмодерністами відбуваються в рамках виставки «24+1», що триває в галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
У Луцьку відкрили виставку Олександра Валенти
З нагоди відзначення 72 річниці з дня народження художника галерея вкотре виступила організатором виставки його робіт з фонду галереї, які представили в арт-кафе «Стоп-кадр».
Як розповіла, мистецтвознавець Зоя Навроцька, ідейним натхненником виставки стала керуючий партнер галереї Леся Корсак, зазначивши, що Олександр Валента є своєрідним брендом, міфом Луцька, який у своїх творах опоетизував простір міста. У своїх метафоричних, невибагливих сюжетах художник вкладав багато душевної поезії. Олександр Валента був наділений особливим даром – не тільки бачити прекрасне, а й донести його до людей.
Мистецтвознавець розповіла про нелегку долю та перипетії життя художника. Сашко рано залишився сиротою. Разом із молодшою сестрою потрапив у Луцький будинок дитини. Тут, як розповідав сам Сашко, вперше спробував манну кашу. Інтернатні стіни стали для нього рідною домівкою.
Яскравим спогадом для юного Сашка стало знайомство з директором художньої школи Петром Сензюком, який взяв талановитого юнака під свою опіку, займався з ним індивідуально. Навіть по закінченні художньої школи Олександр Валента продовжував займатися у свого наставника.
У своїй творчості Валента схилявся до пуантилізму, стилістичного напряму, в основі якого лежить манера письма мазками правильної точкової форми. Йому вдалось наповнити французький пуантилізм рідними волинськими мотивами. Однією з найвідоміших робіт художника є картина «Луцьк вечірній», яка нині знаходиться у приватній колекції.
Згодом, Олександр пішов працювати на автозавод, де йому виділили кімнату у гуртожитку. Саме в цих кількох квадратних метрах, він створив перші свої роботи, які одразу ж знайшли своїх поціновувачів.
Пізніше, художник отримав майстерню у підвальному приміщенні на вулиці Короленка в Луцьку. Незважаючи на всі труднощі життя, у творах Олександра Валенти немає жодної депресивної роботи. Він шукав себе у різних техніках виконання, опоетизовував звичайні речі: грушки, редьку, окрайці черствого хліба. Більшість його робіт – це натюрморти, пейзажі.
Митець ніколи не прагнув матеріальних статків та слави, часто продавав свої роботи за безцінь або просто дарував їх. Сьогодні багато творів видатного волинського художника знаходяться у приватних колекціях в Німеччині, Ізраїлі, Луцьку.
Вставка триватиме до кінця лютого.
Стилістичні імпровізації Марічки Островської
В рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва» 2 лютого у вівторок в арт-кафе «Стоп-кадр» відбувся мистецький вечір, присвячений творчості волинської художниці Марічки Островської під назвою «Стилістичні імпровізації Марічки Островської. Малярство.»
Вітальним словом до гостей вечора звернулась мистецтвознавець Зоя Навроцька, яка розповіла про життєвий шлях молодої художниці. Дівчина народилась у селі Угринів на Волині в родині з глибоким українським корінням та традиціями. Змалку зростала у пошані до праці, рідної землі, звичаїв. Звідси й мотиви робіт Марічки Островської – килимки, традиції українського роду, звичаї.
За словами самої художниці, вона шукач-мандрівник по життю і в своїх роботах. « Велику роль у тому, що я роблю зіграло середовище в якому народилася і живу. Часто спілкуюся з різними художниками і те, що роблю і говорю підтримується і в колі сім’ї, і серед митців. Мої роботи – це творіння як я бачу рідню, землю, навколишній світ, – розповідає мисткиня. – Це дуже хороша річ, яку робить галерея «Арт-кафедра», даючи можливість виставити свої роботи молодим художникам, бо мистецтво завжди було бідне матеріально. Але маючи мінус у матеріальному, ми даємо величезний плюс у духовне.»
Більшість робіт написані на мішковині, і, як розповідає Марічка, це не випадково, адже мішковина, хай і куплена, але все ж пахне селом.
На виставці було представлено по кілька робіт з чотирьох серій. Зокрема, картини під назвою «Берегиня-Мати», що стилізують жінку як берегиню людського роду.
«Яблука на килимках» – під такою назвою виставлені роботи Марічки з мотивами народних килимів, українських домотканих ряден з яскравими і різнобарвними візерунками.
«Родиця, живиця, дай пам’яті силу, Від водиці, від землиці, від світла небесного, від діда – прадіда» – такі символічні слова зашифровані на родинному дереві Марічки Островської.
Під час виставки художниця представила дві нові роботи зі своїми віршами.
«Я вкотре переконуюсь, що мистецтво трансцендентне. Тільки окремим людям дано розуміти слово Боже і передавати його людям», – поділився своїми враженнями від виставки засновник галереї «Арт-Кафедра» Віктор Корсак.
Як відзначила художниця Наталія Кумановська, важливу роль у нашому житті відіграє історія, яку потрібно знати – хто ти і звідки ти. « Марічка – це носій патріархального роду, яка своїми роботами передає історію свого походження, свого коріння».
Підтримати та привітати талановиту художницю на виставку прийшли відомі художники Олена Бурдаш, Катерина Ганейчук, Оксана Ядчук-Мачинська, Сергій Косай, родичі, друзі, учні.
Скульптор Петро Антип завітав у галерею «Арт-кафедра»
У галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» відбулось мистецьке суаре, почесним гостем якого став один із найвідоміших українських скульпторів сьогодення Петро Антип. Його роботи в рамках проекту «23+1» ось уже кілька місяців виставляються разом з роботами інших художників у галереї.
Горлівчанин за походженням, Петро Антип нині через події на Сході живе та працює у Києві.
Мистецтвознавець Марина Стрельцова розповіла про творчий шлях Петра Антипа, детальніше зупинилась на окремих роботах митця. У роботі «Пам’ятник каменю», яка була презентована на відкритті Мистецького арсеналу у Києві в 2009 році скульптор від традиції скіфської пластики, презентуючи сучасну архаїку. В іншій роботі Петра Антипа «Степова Мадонна» митець застосовує абстрактні форми – піраміду, коло.
Петро Антип широко відомий світу не лише як живописець і скульптор. Величезну нішу в його творчості займає архітектура. Він є автором проекту першого в Україні фонтану, який струменем води утримує та обертає величезну кулю. Його було споруджено у Горлівці. Пізніше схожий збудували у Донецьку поблизу «Донбас-Арени».
Сам архітектор розповів про творчі доробки, які через низку обставин, на жаль, існують тільки у проектах.
Так, проект фонтану для міста Хмільник, розроблений у 2012 році, вражає своєю оригінальністю і величністю. Унікальність фонтану полягає в тому, що за проектом основні струмені води пересікаються один з іншим безпосередньо над мостом. Спеціальні розрахунки дозволяють уникати падіння води на проїжджу частину.
Режим роботи освітлювальної системи передбачає періодичне різнокольорове забарвлення всіх струменів фонтану, включаючи низхідні потоки з обох боків моста та пінні форсунки, розташовані в ріці обабіч нього. Висота двох головних струменів досягає 30 м, довжина – 60 м. Насосна система спроектована з врахуванням їхньої потужності.
Лаконічність та простота образно-композиційного рішення фонтану надає йому особливого шарму та стильності. А оригінальність ідеї робить даний проект абсолютно новаторською розробкою мистецької та інженерної думки ХХІ ст.
Інша його робота – фонтан «Нескінченність» готувався для міста Запоріжжя. За задумом архітектора, фонтан складається з 29 чаш, розташованих в декількох рівнях. Загальна площа фонтану становить близько 3000 кв. м.
Згідно ідеї проекту, у вирішенні фонтану використаний мотив повторюваного кола, вписаного в квадрат, як символ єдності, нескінченності і досконалості, звідси його назва «Безкінечність» У центрі композиції розташована величезна чаша, в якій бронзова куля діаметром 5 м і вагою 35 тонн, піднімається струменями води на триметрову висоту і при цьому обертається навколо власної осі на водяній подушці.
Петро Антип називає українців рабами свободи, бо без свободи українці себе не уявляють. Митець впевнений у величному майбутньому українців, адже українська земля сильна і багата своїми людьми. Щоб бути хорошим художником в Україні треба бути українцем, переконаний Петро Антип.
«Художники, поети, музиканти, філософи – саме ці люди правлять світом, – переконаний Петро Антип. – Пам’ятаю, якось пояснив це дуже чітко одному олігарху. Так і сказав: як намалюємо черевики, в таких і будете ходити! Бо насправді так і є: все, що нас оточує, малювали художники, дизайнери, архітектори».
«Арт-кафедра» підбила підсумки обласного конкурсу карикатуристів
10 грудня галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» провела урочисте підбиття підсумків та вручення цінних призів переможцям обласного митецького конкурсу авторської карикатури «Умовні українці». Організаторами конкурсу стали Центр дозвілля та розвитку»Адреналін Сіті», галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» та арт-кафе «Стоп-Кадр».
Як розповіла під час заходу керуючий партнер галереї Леся Корсак, конкурс авторської карикатури проводиться другий рік поспіль і має на меті не лише повернути до життя нині забутий вид авторської гарфіки, а й сформувати громадський світогляд і громадянську позицію громадян, розвивати почуття патріотизму і любові до України. На її думку, у цьому головна роль має бути за молодими талантами. Тож галерея ставить собі за завдання такими проектами і конкурсами сприяти і підтримувати молодих митців. Що ж до карикатури як жанрового мистецтва, то вона формує інший погляд на себе, на недоліки суспільства вцілому. «Карикатура загостює ці проблеми і виносить на широкий загал.
В свою чергу мистецтвознавець Зоя Навроцька представила учасників конкурсу та кількома штрихами розповіла про їх творчі здобутки.
Член журі конкурсу, художник Сергій Корсай подякував Центру дозвілля та розвитку «Адреналін Сіті» та галереї «Арт-кафедра» за активність у популяризації мистецтва.
Опісля члени журі оголосили переможців конкурсу.
Перше місце з призовим фондом 1000 гривень здобув Леонід Сахнюк. Як зазначив переможець конкурсу, карикатура це своєрідна миттєва іронічна реакція на події.
Друг почене місце та призовий фонд 800 гривень у карикатуриста Миколи Гладуна. Третє призове місце і приз у 600 гривень здобули роботи Марії Оліферук. За рішенням журі ще один учасник конкурсу Арсен Гребенюк посів четверте місце і також відзначений цінним призом. Всі учасники конкурсу отримали від організаторів конкурсу приємні подарунки до свят.
Експозиція авторських карикатур діятиме в арт-кафе «Стоп-Кадр» до 22 грудня.
«Арт-кафедра» запрошує разом крокувати до мистецтва
Наприкінці листопада галерея сучасного мистецтва України «Aрт-кафедра» започаткувала новий арт-проект – “Крок на шляху мистецтва”, що спрямований на співпрацю із творчою молоддю Волині.
Під час презентації проекту керуючий партнер галереї Леся Корсак розповіла, що ідея відкрити молоді таланти зародилась давно.
«Мета арт-проекту – підтримати художників-початківців, дати їм можливість представити свої роботи, допомогти їм зробити перший крок до відкриття свого таланту глядачеві», – розповіла Леся Корсак.
Майданчиком для експозицій стало арт-кафе «Стоп-Кадр».
«Зробити виставку в кафе – чудова ідея, адже сюди приходить багато людей, які побачать роботи художників. Тим більше, що чимало всесвітньовідомих художників розпочинали свій творчих шлях із виставок у ресторанах, кафе», – додала пані Леся.
Першою ластівкою нового мистецького проекту стала виставка творів юної луцької художниці Анастасії Малімон.
Анастасія Малімон закінчила гурток малювання у Луцькому Палаці учнівської молоді. Нині навчається у магістратурі Східноєвропейського національного університету на спеціальності «Образотворче мистецтво». Художниця працює в напрямку реалізму в техніці олійного живопису та графічних техніках (соус, вугілля). Більшість робіт Насті – це портрети і натюрморти.
«Вивчаю психологію, тому мені цікаво передати емоції людини – радість, сум, втому», – розповідає Настя.
Усього в експозиції представлено 16 робіт художниці. Частина з них – етюди до портретів.
Твір «Роздуми» – дипломна робота молодої майстрині. У ній тонко переданий емоційний стан, співпереживання героя.
Анастасія Малімон переконана, що цей проект дуже хороший старт для молодих початківців.
«Це спроба показати свої роботи як художника людям і дізнатися їхню думку. Такі проекти дуже потрібні. Він дає можливість зрозуміти свій рівень і свої помилки. Безперечно, що це шанс для багатьох молодих талановитих митців показати свою творчість», – зазначила вона.
Леся Корсак додала, при появі в галереї « Арт-кафедра» інших виставкових залів, один із них обов’язково стане майданчиком для обдарованої молоді. Наразі, перша виставка триватиме до кінця року.
