Підробки, еротика та збитки від війни: у Луцьку розповіли про мистецтвознавчу експертизу

У Луцьку пояснили, як мистецтвознавча експертиза допомагає встановлювати автентичність і культурну цінність творів, відрізняти копії від підробок та документувати збитки, завдані мистецьким об’єктам через війну.

Про це говорили під час лекції 5 вересня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Про це повідомляє кореспондентка Район.Культура.

Лекцію «Судова мистецтвознавча експертиза: особливості проведення та можливості використання на арт-ринку» провела Ольга Пукліч – атестована судова експертка-мистецтвознавиця, завідувачка відділу Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

Під час зустрічі говорили про те, які завдання вирішує мистецтвознавча експертиза та в яких ситуаціях вона може знадобитися учасникам арт-ринку.

Фахівці досліджують живопис, графіку, скульптуру, стародруки, фотографії, рекламні матеріали та інші мистецькі об’єкти. За результатами дослідження можна встановити їхнє походження, автентичність, культурну цінність та інші характеристики.

Ольга Пукліч окремо пояснила різницю між копією та підробкою.

«Копія – це не підробка. Підробка починається тоді, коли людина підписує копію чужим іменем і продає її як оригінал», – зазначила експертка.

Такі дослідження можуть бути важливими для колекціонерів, покупців, галерей і музеїв. Зокрема, експертиза допомагає перевірити справжність роботи перед її придбанням або визначити особливості та зміст твору перед виставкою.

Серед прикладів із практики лекторка згадала артбук Анатолія Бєлова «Найпорнографічніша книга у світі». Експертне дослідження мало встановити, чи містить видання ознаки порнографічного характеру. За результатами експертизи таких ознак не виявили.

Більше читайте у статті. 

Дві лекції в один день! 5 вересня з 16:00 у Музей Сучасного Українського Мистецтва Корсаків відбудуться дві лекції про арт-ринок, авторське право та мистецтвознавчу експертизу.

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку відбулася лекція «Колір свободи: традиція та експеримент у творчості одеських художників».

Про мистецтво Одеси кінця ІХХ-ХХ століть 29 серпня розповіла кандидатка мистецтвознавства Марина Пономаренко. Центральною темою стала роль кольору – від емоційного засобу до самостійної складової художньої мови. На події побувала і кореспондентка Район.Культура.

На початку лекції Марина Пономаренко наголосила, що одеське мистецтво розвивалося в європейському контексті, а твердження про його приналежність до російської мистецької школи є хибним.

«Ви зрозумієте, наскільки європейський живопис і образотворче мистецтво загалом вплинуло на формування Одеської школи. Зовсім не російська школа, як є такі наративи сьогодні, ніби одеська школа дуже-дуже споріднена. Ні, це не так. Сьогодні я це доведу», – зазначила мистецтвознавиця.

Однією з основ одеської школи вона назвала традицію пленерного живопису. Значний вплив на її формування мав Киріак Костанді. Після творчих подорожей Європою художник змінив свою палітру – відійшов від стриманих землистих відтінків до яскравіших кольорів, кольорових тіней та нового способу роботи з мазком. Свої знання він також передавав учням.

За словами Пономаренко, характерний для Одеси колорит сформувався не лише під впливом мистецьких течій, а й самого міського ландшафту.

«Море Одеси – це не кримське море з контрастами світлотіней, це завжди срібляста палітра, дуже м’яка, дуже лірична, дуже романтична. Оце срібло буде відгукуватися у палітрі митців протягом усього ХХ століття», – розповіла Пономаренко.

Окремо лекторка говорила про художників, які продовжували експериментувати попри радянські обмеження. Серед них – Олег Соколов. Він досліджував взаємозв’язок кольору і звуку, експериментував із живописом та не був готовий поступатися власним мистецьким баченням.

«Це непересічна особистість в одеському мистецтві. Це людина, яка була не готова до компромісів будь-яких. І людина, яка була захоплена експериментом у живописі», – сказала Пономаренко.

Читати більше у статті.

Вісім років Музею Корсаків і новий аудіогід: у Луцьку оживили історію Миколи Кумановського

У День Незалежності України, 24 серпня,  Музей сучасного українського мистецтва Корсаків відзначив восьму річницю. Цього ж дня тут презентували новий аудіогід художньо-меморіальним музеєм Миколи Кумановського.

Проєкт створювали три місяці, досліджуючи архіви, творчість та біографію митця. На заході побував і кореспондент Район.Культура.

24 серпня у Музеї Корсаків було подвійне свято. Вісім років тому саме цього дня музей відкрив свої двері для відвідувачів. А цього року в День Незалежності тут вирішили говорити про людину, яка свого часу стала однією з причин появи цього простору – луцького художника Миколу Кумановського.

«Вітаємо всіх з Днем Незалежності. Це, звичайно, велике щастя, що ми відносно під мирним небом зустрілися в нашому музеї, що ми маємо можливість чесно говорити про мистецтво, дивитися твори, насолоджуватися, продукувати наше мистецтво і нашу державу», – звернулася до присутніх мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Для музею ця дата має особливе значення. Керуюча партнерка музею Леся Корсак розповіла, що музей свідомо відкривали саме 24 серпня –  у День Незалежності України.

«Ми вірили, що ця дата ніколи не загине. І так само не загине наш музей, буде завжди існувати», – сказала вона.

Більше читайте у статті. 

Як не дати мистецькому проєкту зникнути: досвідом у Музеї Корсаків поділився артменеджер Олександр Никитюк

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, що у Луцьку, відбулася лекція «Від ідеї до події: організація та проведення періодичних довготривалих мистецьких проєктів».

Лекцію провів художник, артменеджер, голова правління ГО «Лабораторія актуальної творчості» з Вінниці Олександр Никитюк. На події побувала і кореспондентка Район.Культура.

Зустріч відбулася у межах освітнього курсу «Арт-менеджмент: від ідеї до події» Освітнього безбар’єрного хабу «Мистецтво для всіх».

Під час лекції Олександр Никитюк на власному досвіді показав, як мистецькі проєкти можуть розвиватися роками попри відсутність фінансування, пандемію та повномасштабну війну.

Основну частину розповіді він присвятив міжнародному фестивалю ленд-арту «МІФОГЕНЕЗ» та Всеукраїнському конкурсу сучасного мистецтва для молодих митців імені Натана Альтмана.

За словами лектора, «МІФОГЕНЕЗ» починався з невеликої кількості учасників, однак поступово розростався. До проєкту долучалися художники з України, Польщі, Литви, Німеччини та інших країн.

Під час пандемії формат фестивалю довелося змінити: художників запросили створювати роботи там, де вони перебували, а результати надсилати організаторам.

«Ми звертаємося до художників всього світу. Я пишу такий маніфест – взяти участь онлайн. Все одно ми презентуємо результат проєкту у вигляді фотографій або відео», – розповів Олександр Никитюк.

Більше читайте у статті.

Проєкт Музею Корсаків став переможцем державної програми «Тисячовесна»

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку став одним із переможців конкурсного відбору культурних проєктів на державне фінансування «Тисячовесна».

Підтримку отримав проєкт МСУМК Art Festival «Мистецтво взаємодії». Фестиваль об’єднає перформативні та інтерактивні практики, медіа й сучасне мистецтво. Про це йдеться на фейсбук-сторінці музею. 

Завдяки державній підтримці проєкт зможуть реалізувати у Луцьку, створивши простір для взаємодії митців, глядачів, нових медіа та сучасних мистецьких практик.

«Для нас ця перемога – не лише про грантову підтримку. Це про довіру до нашої ідеї, можливість зробити ще один сильний культурний проєкт у Луцьку та створити простір для взаємодії митців, глядачів, нових медіа й сучасних мистецьких практик», – зазначають у МСУМК.

Більше читайте у статті.

«Рушник. Тіло»: у Луцьку відкрили виставку Олени Коногорової, де традиційна витинанка зустрічається з металом

У Луцьку презентували виставку «Рушник.Тіло» української мисткині Олени Коногорової. У своїх роботах художниця переосмислює традиційну українську витинанку, переносячи характерні орнаменти на алюміній. Так народжується незвичний діалог між крихкістю та міцністю, пам’яттю і сучасністю, людським тілом і культурною традицією.

На заході 12 серпня побувала й кореспондентка Район.Культура

Відкриття відбулося у чільній залі музею – просторі, який, за словами мистецтвознавиці Зої Навроцької, виконує роль своєрідного прологу до всієї музейної експозиції. 

«Це територія, де робиться зачин, пролог, заспів, можна сказати, до всього музею. Цей заспів час від часу змінюється, змінюються акценти. І він вводить глядача в проблему», – розповіла Зоя Навроцька.

Цього разу таким «зачином» стала творчість Олени Коногорової – художниці, яка народилася у Кременчуці, навчалася у Харкові, а нині живе у передмісті Києва. Її художня практика триває близько шести років, і весь цей час мисткиня досліджує витинанку.

Від паперу до металу

Для Олени Коногорової витинанка – не просто техніка створення декоративних робіт. Це спосіб говорити про життя, пам’ять і людський досвід.

Під час роботи з папером художниця багато розмірковувала про його крихкість. Папір легко пошкодити, спалити чи втратити, а сама традиція витинанки, за її словами, належить до зникаючих видів декоративно-прикладного мистецтва.

«Якщо хати, які оздоблювалися витинанками, згорали чи руйнувалися, люди не рятували витинанки, якими прикрашали побут. Рятували щось більш цінне: прикраси, рушники, сорочки. Не витинанки, які є також частиною мистецтва, частиною культурного надбання. Тому вони належать до зникаючого виду мистецтва», – зазначила мисткиня.

Художниця проводить паралель між папером, металом та людським тілом. На перший погляд, метал здається значно міцнішим за папір. Проте алюміній, з яким працює Олена, виявляється дуже чутливим матеріалом.

Більше читайте у статті.

Граната на футбольному полі та безхатченко без імені на вулиці Нью-Йорка: що показали у Луцьку на міжнародному фестивалі короткого метру

Короткі фільми тривалістю лише 59 секунд, створені у різні роки та в різних країнах, показали глядачам міжнародного фестивалю «59 Seconds + AI59» у Луцьку. До програми увійшли класичні відеороботи, й експерименти зі застосуванням штучного інтелекту. Показ відбувся в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Глядачам представили добірку короткометражних фільмів, знятих у 2005–2025. Розширену колекцію відеоробіт, які торкаються тем політики, війни, екології та історії, об’єднує концепція числа 59. Стрічок, презентованих на показі, також було 59, і кожен з них тривав рівно 59 секунд.

Що можна показати менш ніж за хвилину, в чому сенс числа 59 та чи вдасться штучному інтелекту замінити людину у створенні документалістики, дізнавалася кореспондентка Район.Культура. 

Мисткиня народилася у Харкові, але з 1994 року живе та працює в Нью-Йорку. До початку показу Ірина розповіла, як у 1995 році у неї виникла ідея мистецького проєкту Project 59.

Їй хотілося обрати число, яке було б незаангажоване, не асоціювалося з якоюсь політичною силою, ідеологією, а обрати число 59, пов’язане з роком утворення проєкту, було доволі просто.

«Тоді до нас на заняття приходив відомий і геніальний Віто Аккончі (перформер, автор інсталяцій та відеоробіт, художник, – ред.). Він якось звернув увагу на роль числа 59 у відчутті часу і навіть казав про те, що 59 секунд чи хвилин важливіші, ніж одна хвилина чи година. Саме тому і обрали число 59», – розповіла Ірина про концепцію проєкту. 

Більше читайте у статті.

«Королівське полювання» у Луцьку: виставку про темні сторони людства покажуть у Музеї Корсаків

У Музей сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку відбудеться відкриття нового мистецького проєкту.

24 квітня о 17:00 лучан і гостей міста запрошують на відкриття виставки «Королівське полювання» відомого художника Костя Борисюка, повідомляє Район.Луцьк.

Експозиція осмислює природу насильства – від міжособистісного до державного – як процес, що з розвитком цивілізації стає дедалі витонченішим і жорстокішим. Автор звертається до образу «королівського полювання» як метафори крайнього прояву сили, що нищить не лише тіло, а й саму сутність людини.

Виставка порушує теми тиску та спротиву, меж, які водночас обмежують і відкривають нові можливості для внутрішнього звільнення.

Куратор проєкту – Андрій Русанович.

Вхід на відкриття – вільний. Проєкт експонуватимуть до 25 травня 2026 року.

Більше читайте у статті.

«Сквот на Олегівській»: у Луцьку виставили унікальні роботи митців із київських пагорбів. Фото

Величезні полотна, які одночасно писали чотири художники, живопис 90-х років, на який зараз активно полюють колекціонери, картини, присвячені сучасній російсько-українській війні, та грандіозна інсталяція підводного човна – ці та багато інших творів митців із київського об’єднання «Сквот на Олегівській» можна оглянути в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку.

Масштабний виставковий проєкт під назвою «Київський острів» презентували в Музеї Корсаків 3 квітня.

На третьому поверсі музею представлено роботи художників Анатолія ВарвароваВолодимира ЄршихінаІгоря КоноваловаСергія КорнієвськогоРуслана КутнякаОда ПотапенковаВолодимира ПадунаЛюдмили Роздобудько-ПадунКостянтина МілітинськогоВолодимира Заїченка та В’ячеслава Машницького.

Більшість митців особисто приїхали на відкриття виставки до Луцька. Не змогли прибути Людмила Роздобудько-Падун, Володимир Заїченко та В’ячеслав Машницький. Останній, на жаль, вважається зниклим безвісти; він зник під час окупації Херсона.

Відзначимо, що «Сквот на Олегівській» – це об’єднання художників, яке виникло на початку 1990-х років і стало важливою частиною так званої нової української хвилі. Товариство почало свою діяльність у 1993 році в покинутій будівлі на вулиці Олегівській у Києві. Ідеологами групи виступили Ігор Коновалов і Володимир Заїченко.

Більше читайте у статті.

У Луцьку відкрили виставку «Дорога в Емаус», що підсумовує 15 років діяльності галереї ICONART

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку відкрили виставковий проєкт «Дорога в Емаус. 15 років ICONART». 

Експозиція підсумовує п’ятнадцятирічний шлях львівської галереї та показує, як українське сакральне мистецтво змінювалося від 2010 року до сьогодні – від традиційної ікони до сміливих сучасних інтерпретацій віри.

На відкриття, 21 лютого, зібралося багато охочих поціновувачів сакрального мистецтва, серед них і кореспондент Район.Культура.

Галерея сучасного сакрального мистецтва ICONART об’єднує понад 60 митців і за 15 років реалізувала близько 200 виставкових проєктів в Україні та за кордоном. 

Це особлива платформа, яка сприяє розвитку та розмаїттю сучасного сакрального мистецтва, допомагаючи українській іконі знайти своє місце у світі сьогодні. 

Більше читайте у статті.

Заявка