Відкриття рентгенівських променів традиційно приписується німецькому фізику Вільгельму Рентгену, який у 1895 році зробив значуще відкриття під час роботи з катодними трубками. Однак, важливо відзначити, що український вчений Іван Пулюй зробив значний внесок у розвиток досліджень випромінювання, яке згодом було названо Х-променями.

Іван Пулюй експериментував з катодними трубками на кілька років раніше за Рентгена і вже в середині 1880-х років опублікував результати своїх досліджень, що містили описи ефектів, схожих на Х-промені. Пулюй не тільки детально описав властивості цього випромінювання, але й розробив власні катодні трубки, які були більш ефективними за ті, що використовував Рентген.

Проте, коли Рентген опублікував своє відкриття Х-променів і продемонстрував медичне застосування цих променів, він одразу здобув світову славу. Рентгенове відкриття швидко визнали, і вже у 1901 році він отримав першу Нобелівську премію з фізики.

Водночас, внесок Пулюя залишався менш відомим на міжнародному рівні, але сьогодні він визнаний як один із піонерів у дослідженні рентгенівських променів, чия робота мала фундаментальне значення для розвитку фізики та медицини.

Отже, історія рентгенівських променів є прикладом того, як наукові досягнення можуть бути колективними і як важливі внески іноді залишаються недооціненими у свої часи.