В рамках закриття виставки київського митця Миколи Журавля у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків влаштували творчу зустріч з автором.Художник, який вже встиг стати для лучан своїм, розповідав про власну концепцію творчості, етапні пошуки, важливі здобутки, плани, відповідав на питання та слухав відгуки про творчість.У Луцьку більше місяця експонувалися його картини, до яких неодмінно хотілося доторкнутися.«Ми зібралися тут, щоб краще зрозуміти душу художника, який через розповіді і фільми впустив нас у найбільш потаємне – свою майстерню, до своїх думок. Виставкові проекти Миколи Журавля бачила і Америка, і Канада, і Європа, для нас дуже цінно, що можемо і ми доторкнутися до сучасного мистецтва, яке творять у нас на очах сучасники», – зазначила «душа галереї «Арт-кафедра», а зараз ідейна натхненниця музею Леся Корсак.Микола Журавель поділився враженнями від луцького музею, який не поступається європейським музеям, де часто виставляли твори художника. «Це не просто фонтан картин, а ціла система, яка вражає! Це мистецтво високого рівня, яким можна пишатися на всесвітньому рівні! Важливо зберегти те, що в нас є, те, що відбувається саме зараз, бо потім воно стане надбанням цілого покоління. Незважаючи на те, що у країні війна, знаходяться люди, які роблять такі справи. Одну зі своїх картин, до речі, я подарую музею, поповнивши цю колекцію», – пообіцяв художник.Між розмовами про високе мистецтво дивилися сучасні та несподівано динамічні фільми про проекти автора – «Пасіка» та «Інвазія перезавантаження».Микола Журавель розповів, що все своє дитинство провів на пасіці свого батька, і вважає бджіл інтелектуальними комахами, здатними надихати і заворожувати. Чимало його виставкових проектів пов’язані із пасікою і присвячені Петру Прокоповичу, українцеві, який два століття тому винайшов нову систему вуликів, для здобу меду в якій не треба вбивати бджіл.Так, наприклад, на Венеційському Бієнале у 2011 році в одній з найбільших церков міста Сан Стае він будує 6-метрову дерев’яну скульптуру з дерева, тканини та воску. А згодом було кілька виставок, які буквально пахнули медом і вібрували крильцями бджіл. Мистецтвознавиця Зоя Навроцька високо відзначила роботи художника, а також розповіла, що до пасіки у неї особисте особливе ставлення, адже саме завдяки їй у голодні роки врятувалася сім’я її батьків.Микола Журавель вважає, що сучасне мистецтво значно глибше, ніж картини і скульптури, це ще і перформанси, і відео-арт, і фотографія. Саме тому планує втілити у життя масштабний проект – поставити вулики у європейських містах, із моніторами зсередини і зовні, таким чином об’єднавши людей різних країн і показати, що усі ми – єдині.Джерело: Таблоїд Волині.