Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА Яскраві кольори, дитяча безпосередність та креативне бачення світу – все це мали змогу побачити відвідувачі виставки творів учнів Луцької дитячої художньої школи під назвою «Портретні імпровізації». Експозицію представили 6 лютого в арт-кафе «Стоп-кадр», що в «Адреналін Сіті». В рамках мистецького проекту «Крок на шляху мистецтва», ініційованого галереєю сучасного мистецтва «Арт-кафедра», свої твори представили учні початкових класів Макушевич Дарія, Дуць Вікторія, Бондар Олександра, Бонюк Олег, Лучик Дарина, Конончук Петро, Сафатюк Софія, Аршулік Дмитро, Янін Арсен, Репницька Олександра, Ящук Марія. Хтось із них малював імпровізації на тему портретів, хтось створював дружній шарж на своїх близьких чи знайомих, але абсолютно всі 11 робіт експозиційного ряду дивували свіжим поглядом та неабияким відчуттям кольору. Мистецтвознавиця Зоя Навроцька розповіла, наскільки важливо, аби від початку своєї творчості юні автори змогли побачити картини збоку, не лише вдома чи в студії, а й у професійній виставковій залі. «Ви ще не художники, ще не чарівники, але вже впевнено вчитеся ними бути. Ви любите мистецтво і хочете сказати у ньому своє слово. Це перший крок до опанування нової мови. Ось ми знаємо англійську, польську мови, а є ще мова музики, мова архітектури, мова образотворчого мистецтва. Так-от, зараз ви робите перші кроки до оволодіння цією мовою. Ваші роботи демонструють те, що ви дуже яскраво бачите світ, себе і людей довкола». Також, мистецтвознавиця зазначила, що такі відомі художники як Пікассо та інші художники 20 століття закликали вчитися безпосередності передачі кольору і сприйняття світу у дітей. Крім цього, Зою Навроцьку неабияк здивувало вміння юних художників поєднувати непоєднувані кольори, фактури та не боятися експериментувати з площинами і лініями. Вчителька юних митців Світлана Дехтярук розповіла, що їй цікаво спостерігати, як сміливо та впевнено народжуються в учнів ідеї та шлях їх втілення. «Деколи вони питають мене, як правильно щось намалювати. Я ж завжди кажу, що не можу цього зробити, бо треба малювати так, як відчуваєш у цю мить, як підказує внутрішнє бачення, а я вже потім зможу щось підказати, підправити і пояснити». Насамкінець Зоя Навроцька зазначила, що не обов’язково, аби усі ці юні таланти неодмінно стали професійними художниками та створили переворот у мистецтві, досить уже того, що вони духовно багаті, наповнені красою та духом творчості.