23 серпня в арт-кафе «Стоп-кадр» в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва» відкрили виставку ілюстраційНаталії Віщик.

«Під сузір’ям вовка» – це виставка серії ілюстрацій до однойменної казки, яка була написана за мотивами волинських оповідок та народних казок. В рамках експозиції стало можливим ознайомитись з цією невеликою містичною історією в картинках, а також дізнатись, як вона створювалась

.Мистецтвознавиця Зоя Навроцька зазначила, що дуже знаково, коли напередодні Дня Незалежності виставку презентує молода художниця, цвіт нації, який уже сьогодні творить своє мистецтво.

«Це новий вітер незалежної країни! Кожен твір стилістично цілісний, чудове поєднання виражальних засобів та українського слова, залюбленість в свої джерела, у свій край, гордість за етнос. Стиль, смак, любов – багато у цієї дівчинки можна повчитися. І те, що виставка презентується ще й напередодні відкриття Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – теж символ. Знак того, що ми робимо цей музей для нового покоління!», – прокоментувала пані Зоя.

«Душа проекту», керівна партнерка арт-галереї Леся Корсак зазначила, що це вже 21-е відкриття виставки в рамках проекту «Крок на шляху мистецтва», де вони надають майданчик для творчості молодих українських митців.

«Вам випала велика честь, адже на відкриття музею приїде стільки українських митців, і всі вони прийдуть і оцінять ваш проект! Поради і думки авторитетів – це дуже важливо на зорі юної творчості. А ви у свою чергу зможете показати відомим митцям, що волинське мистецтво – стильне та сучасне», – поділилася думкою пані Леся.

Сама ж Наталія розповіла, що книжка створювалася цього весняного семестру, коли вона отримала завдання проілюструвати казку:

«В Академії існує конкуренція, а тому хочеться зробити щось, аби тебе помітили. Я довго обирала казку, яку могла б проілюструвати. Мені хотілося чогось волинського, почала шукати по бібліотеках та в Інтернеті, але не знаходила. Приваблювала містика та легенди про те, нібито ще за часів Геродота на Волині були люди, що перетворювалися у вовків. Зрештою, батько порадив мені самій написати казку. Це вилилося у мій проект, з моїми ж ілюстраціями. Було багато пошуків, джерел натхнення, адже коли ти береш історичну тему, то не можеш дозволити собі забагато вигадки».