Бог, згідно з Біблією, спочатку створив Адама з праху землі. Потім Він «вдихнув у його ніздрі подих життя» і Адам став живою істотою.

Бог поселив Адама в райському саду Едем, де було багато дерев, що приносять смачні плоди. Адаму було дозволено їсти плоди з усіх дерев, окрім одного – Дерева пізнання добра і зла. Це дерево стало символом вибору між послухом та непокорою Божим заповідям.

Бачачи, що Адаму потрібен супутник, Бог створив Єву з одного з ребер Адама, поки той спав.

Змія, яка у християнстві часто асоціюється з дияволом або сатаною, спокусила Єву з’їсти плід з забороненого дерева, переконавши її, що після його споживання вона стане подібною до Бога, знаючи добро та зло. Єва з’їла плід і дала його Адаму, який також його з’їв.

Коли Бог дізнався про їхній непослух, він покарав обох: Єві він пророкував болі під час пологів, а Адаму – що земля буде проклята через нього, і він матиме важко працювати, щоб забезпечити своє існування. Важливим моментом стало вигнання Адама та Єви з саду Едем, щоб вони не могли їсти з Дерева життя і стати безсмертними. Це вигнання символізує розрив у безпосередніх відносинах людини з Богом і перехід до існування у світі, де людина стикається з наслідками своїх дій.