У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків 18 червня відбудеться неординарна подія – презентація «Великої казки про маленького Хлопчика» Петра Антипа.
Початок о 17:00, вхід вільний (маска+дистанція).
Сам автор, який до речі знаний не тільки в Україні, а й світі як митець, графік, скульптор Петро Антип зазначає:
«Над цією Казкою я працював довгі три роки, хоча бажання висловити свої багаторічні спостереження й думки в слові плекав ще у довоєнні часи в Горлівці. Якось так сталося, що народження онуків підштовхнуло мене до реалізації давньої мрії. Хотілося розповісти їм так багато й попередити про те, що чекатиме на них у дорослому житті…
Наче, вийшло. І подобається Казка не лише онукам) Тож запрошую на презентацію книжки, обіцяю автограф-сесію, відповіді на питання та тепле спілкування».
«Філософська проблема «Людина і світ» і дотична до неї – «Quo vadis» («Куди йдеш») – складають смисловий стрижень казки для «майбутніх дорослих і колишніх дітей». Звісно, подібних творів чимало, але кожний із них є самоцінний саме через індивідуальну особистісність. Тут Автор (скульптор, маляр, графік, архітектор, мистецтвознавець) прагне оптимального знакового відображення зазначених проблем через метамову казковости, проєктуючи на образ головного героя свої власні роздуми про сучасного мистця-креатора як суб′єкта, що перебуває в контексті актуальних проблем часу. Ключові питання головного героя (Хлопчика): краще бути Велетнем чи Ліліпутом, а також – як визволити Сонце з полону темних хмар та інші – це ніщо інше як авторська алегорія. Двоплановість казкової образности робить її доступною як для дітей, так і для дорослих…», – зауважує кандидат філологічних наук Володимир Півень.
До слова, народився Петро Антип 4 квітня 1959 р. у м. Горлівці Донецької області, Україна. Протягом 1980-1984 рр. навчався в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького на відділенні скульптури. Паралельно вивчав живопис і графіку. Закінчив училище з дипломною роботою «Плотогони» (керівник – Сєвєрін А. В.). З 1982 по 1986 р. продовжував навчання в художніх майстернях В. Цоя та О. Бема.
З 1986 р. працював скульптором у Донецькому художньому комбінаті. В 1989 р. його прийнято до членів Спілки художників СРСР. Того ж року Петро Антип разом із мистцем Сергієм Новіковим організував художню творчу групу «Схід» у м. Горлівці, до складу якої також увійшли Костянтин Чудовський та Вадим Лейфер. П. Антип – один із засновників галереї «Схід-Арт» у своєму рідному місті (1989 р.) та «Арт-галереї 13» у м. Донецьку (2007 р.). Ініціатор і співорганізатор трьох міжнародних симпозіумів зі скульптури в камені: в Горлівці (1989 р.), Донецьку (2006 р.) та Святогірську (2007 р.)
У 1990 р. мистець став стипендіатом Спілки художників СРСР. З 1992 р. – член Національної спілки художників України. З 2009 р. – заслужений художник України.
Автор проекту «Фонтан Життя» в Запоріжжі (2005 р.); фонтана «Грошеве дерево» в Донецьку (2009 р.); пам’ятника Петрові Горлову (1999 р.); співавтор пам’ятників Т. Шевченку в Горлівці і Добропіллі; академіку М. Амосову на Байковому кладовищі в Києві (разом із О. Дяченком, 2003 р.); Федору Єнакієву (2010 р.) та поету Степанові Руданському в м. Калинівці Вінницької області (2014 р.)
Твори Петра Антипа знаходяться в музеях, галереях та приватних колекціях України, Росії, Франції, Німеччини, Італії й Швеції. Полотна майстра були закуплені Спілкою художників СРСР та Міністерством культури України.
Про творчість мистця знято п’ять документальних фільмів. Його ім’я ввійшло до наступних видань: каталог «Погляд. Єдність 100 українських мистців світу – 100-річчю українських поселень в Канаді» (1995 р.); альбом «Мистецтво України ХХ століття» (2000 р.); Енциклопедія сучасної України (2001 р.); Історія українського мистецтва», т. 5 (2007 р.); Каталог виставки “DE PROFUNDIS” (З глибин…) Віхи Української пластики (2009 р.) тощо.
Спеціалізується в трьох видах мистецтва – скульптурі, малярстві, графіці.
