2 серпня о 17:00 в Музеї Корсаків відбудеться відкриття виставки Михайла Красника «Необ’єктні асамбляжі»

Михайло Красник (1955 – відомий український художник, один із засновників української тактильної абстракції в графіці та малярстві. Новий проект «Необ’єктні асамбляжі» – говорить про усвідомлення абсурду, що відчується останнім часом у просторі. Предмети, що вийшли з ужитку, їх поєднання, яке немає логічного зв’язку – насправді загострюють вразливе ставлення до реальності. Поверхні предметів жорсткі, вони ранять як реальність і єдиним опором є творити свою логіку форм, яку художник сам у змозі контролювати. Тому його необ’єктивна реальність – це наче форма опору дійсності, а нова гармонія – модель нового предметного ладу.

Необ’єктні форми у асамбляжах Красника були ще в середині 1990-х, бо він потребував нової дійсності на уламках старого суспільного ладу. Тому предметна іронія з брусків дерева, пластичні метафори – були таким дадаїстичним гротеском, наче: «…ви жийте у своєму світі, я собі створю інший, бо мені вже ваш набрид…». Тоді вибрики Красника ніхто серйозно не сприйняв, бо експерименти робили всі: оригінальні і вторинні…, Їх було багато. Тоді Михайло ще робив на папері «матриці», графічні композиції у техніці сліпого тиснення та використанням поштових марок. Те «тактильне сміття» всіма сприймалось як пластична віртуозія, а сам Красник бачив у тому логіку фіксації часу у предметах. Красник був не один у тих вправах, бо поштові марки клеїв також львівський гуру Влодко Кауфман і всі його львівські епігони. Але Красник завжди послідовний у спостережені фактур, бо за марками і клаптями паперу невдовзі пішли фрагменти різної матерії, частин металу, дерева. Зрештою, апогеєм цих фактур стало оформлення бару «Бідон» у Львові, де Михайло дав собі волі вповні і все совково-стереотипне сміття видав у трьох масштабних асамбляжах-вітринах.

Зовсім інша мова асамбляжів була після ковіду 2019 року, бо художник майже буквально переповідає свою візію апокаліпсису: із уявними ландшафтами пустки та «грибом ядерного вибуху». Згодом ця образність обростає якостями нової логіки, де художник наче конструює світ того, що прийде після пустки. Елементи колишньої історії вказують нові координати, наче «новий супрематизм» 21 сторіччя. Міжпредметні зв’язки просторових композицій Красника лиш приблизно нагадують форми нашого світу: вони мають його елементи. Логіка цих зв’язків позбавлена об’єктивізму, бо художник конструює відсторонені думки.

Новий виток творчої еволюції Михайла Красника після лютого 2022 року вже варто сприймати як топографію руху: для когось – це втеча, для когось – нові вектори розвитку. За всім цим криються локації Красникової уяви, що дає відчуття простору та свободи. Так виглядає, що нове мистецтво мусить бути безоб’єктним, аби не творити нових фальшивих симулякрів дійсності.

Виставковий проект здійснено в колаборації Музею сучасного українського мистецтва Корсаків та ЦІМ Меркурій.

Богдан Мисюга

На подію вхід безкоштовний
Запрошуємо!

м. Луцьк, вул. Івана Корсака, 1
КРЦ «Адреналін Сіті»

пн-пт: 12:00-20:00
сб-нд: 11:00-20:00
066 142 51 18