Виставковий проєкт київської мисткині продовжує авторські візуальні експерименти, започатковані в проєктах «Колайдер» та «Метафізичний часопростір», де схрещуються пошуки, направлені на осягнення всесвіту.
«Наша зала набула незвичайного вигляду сьогодні. Наша сучасніть переломлюється і рефлексує тут, вражає, спонукає думати, осмислювати себе в контексті нашої сучасності. Ці твори неймовірно яскраві. Вони є своєрідною провокацією, бо за соковитістю кольорів струмить траур. Тобто цей виставковий проєкт – неймовірний», – зазначила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
Оксана Чепелик розповіла, що її виставковий проєкт опрацьовує проблематику «плинної сучасності» в епоху алгоритму.
«Рефракція – це фізичний термін. Це означає «заломлення». Власне, тут йдеться про ту реальність, у яку ми потрапили, про алгоритмічне суспільство, про ту сучасність, яка змінюється у нас на очах, про «плинну сучасність». У своїх проєктах я досліджувала, як людські частки стикаються в публічних просторах», – пояснила Оксана Чепелик.
Художниця зізналася, що у виставці вона намагалася показати людям те, що невидиме, чого не можна торкнутися.
Глядачі мали змогу побачити виставковий проєкт навіть у темряві. Коли відвідувачі насолодилися картинами, у залі вимкнули світло – і кожне полотно викликало ще більше емоцій.
Як зазначили у Музеї сучасного мистецтва Корсаків, презентація виставки – це завжди унікальна можливість, яка дозволяє побачити автора, зрозуміти та почути його думки.
Виставка Оксани Чепелик «Рефракція реальності» триватиме до 14 березня у Музеї сучасного мистецтва.
Довідково:
Оксана Чепелик – художниця, режисерка, архітекторка, провідна фахівчиня Інституту проблем сучасного мистецтва України й авторка численних статей і монографії «Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва і новітніх технологій». Мисткиня позиціонує свою практику як соціально-критичну, працюючи з ідеями соціальної взаємодії та функціонування громадського простору, проблемами алгоритмічного суспільства, дигітальної тоталітарності, віртуального контролю, кіберпростору та екосвідомості.
У 2007 вона заснувала Міжнародний фестиваль соціальної скульптури в Києві. 1997, 2007 – Премія ArtsLink та Independent Projects Award, США. 2003, 2010 – Премії Фулбрайта (США). 2013 – Премія Artraker, Лондон, Великобританія. 2018 – Найкращий проєкт року, Тайвань. Її твори демонстрували на численних фестивалях кіно, відео і нових медіа по всьому світу.
Вона організувала 15 кураторських виставок (Україна, Франція, США, Канада, Бразилія, Казахстан і Німеччина), 30 персональних виставок в Європі й Америці, і взяла участь у понад 100 колективних виставках (Німеччина, Литва, Україна, Франція, США, Швеція, Хорватія, Бразилія, Австрія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Тайвань, Великобританія, Мальта).
Відзнаки: 1999 A.I.D.O. FilmVideo Award, Італія; 2003 Werklietz Award, Німеччина; 2013 Премія Cinemadamare на МКФ у Венеції, Італія. 2018 – Найкращий проєкт року, Тайвань.
