Зигмунд Фрейд – австрійський невролог та засновник психоаналізу (методу лікування та теоретичної парадигми, що досліджує вплив несвідомих процесів на поведінку). Народився 6 травня 1856 року в містечку Фрайберг, нині частина Чехії, у єврейській сім’ї.

Фрейд здобув медичну освіту в Університеті Відня, де він спочатку займався дослідженням нервової системи. Згодом він переключився на клінічну практику, зосередивши увагу на лікуванні неврозів за допомогою гіпнозу, а потім і психоаналізу.

Фрейд розробив низку інноваційних ідеї, які мали великий вплив на психологію та психіатрію. Його теорія структури особистості, що включає Воно (Ід), Я (Еґо) та Над-Я (Супер-Еґо), досліджує роль несвідомих конфліктів у поведінці людини. Він також ввів концепції Едипового комплексу та механізмів психічної оборони, таких як заперечення, репресія та раціоналізація.

Одним із його визначних творів є «Тлумачення снів», де він аргументує, що сновидіння є вікном у несвідоме і способом задоволення придушених бажань. Цей твір значною мірою сприяв розвитку психоаналітичної теорії та практики.

Зигмунд Фрейд залишив тривалий відбиток на багатьох аспектах західної культури, включаючи мистецтво, літературу та популярну культуру. Він емігрував до Великобританії у 1938 році після аншлюсу Австрії Німеччиною, де продовжив працювати до своєї смерті. Помер 23 вересня 1939 року у Лондоні.