Трипільска баба — символ життя і родючості, Матері всього сущого, яка дає життя й оберігає від зла — прийшла до нас з глибини тисячоліть. Від загадкової трипільської цивілізації, найбільші міста якої були збудовані саме на території нинішньої Черкащини/Україна.

Трипільська культура, яка існувала приблизно між 5500 та 2750 роками до нашої ери на території сучасних України, Молдови та Румунії, залишила по собі чимало артефактів, серед яких особливе місце займають статуетки.

Їх, як правило, виготовляли з глини, яка після формування випалювалась. Ці фігурки часто були невеликими, висотою від кількох сантиметрів до 30 см, і представляли людські фігури, тварин або символічні об’єкти.

Більшість статуеток зображують жінок, що, ймовірно, свідчить про культ матері-богині та плодючості, що був розповсюдженим у неолітичних культурах. Жіночі фігурки часто мають виразні риси: великі груди, широкі стегна та акцентовані статеві ознаки, що підкреслює їхнє значення у дітородності та продовженні роду.

Деякі статуетки носять ознаки високого статусу або особливих ролей у суспільстві, такі як фігурки “великих матерів” або жриць, прикрашені символами влади або релігійними атрибутами.

Серед припущень про використання цих статуеток — релігійні ритуали, магічні обряди, які могли включати заклинання дощу, здоров’я, урожаю, а також супровід душ померлих. Також вони могли використовуватись у побуті як амулети для захисту від зла та хвороб.

Статуетки надають важливу інформацію про соціальну структуру, релігійні вірування та естетичні уподобання трипільців. Їх детальне вивчення допомагає реконструювати образ життя трипільської культури, її міфологію та ідеологію.