Сізіф, король Корінфу, був відомий своїм розумом та лукавством. Він зумів обманути Танатоса, бога, який уособлював смерть, зв’язавши його ланцюгами. Це діяння тимчасово зупинило прихід смерті у світ, що призвело до хаосу, адже люди перестали вмирати.

Арес, бог війни, занепокоєний тим, що воїни не могли здобувати славу в боях, оскільки ніхто не вмирав, відновив порядок, звільнивши Танатоса. Як результат, природний хід речей був відновлений, але за свою зухвалість Сізіф мусив заплатити високу ціну.

Покаранням для Сізіфа стало вічне мучення у підземному світі — він був засуджений нескінченно котити величезний важкий камінь до вершини гори. Кожного разу, коли Сізіф майже досягав вершини, камінь виривався від нього та котився назад вниз, змушуючи його починати важку працю знову і знову.

Це покарання символізувало марність людського прагнення до влади та контролю над невідворотним, підкреслюючи марність зусиль проти смерті та волі богів і природного порядку світу.