Нельсон Мандела – одна з найвидатніших постатей у боротьбі за громадянські права і проти апартеїду в Південній Африці. Він народився 18 липня 1918 року в селі Мвезо провінції Східний Кейп. Вихований у королівській родині племені Тембу, Мандела отримав юридичну освіту в університеті Вітватерсранд у Йоганнесбурзі, а пізніше став одним з лідерів Африканського національного конгресу (АНК).

За свою антиапартеїдну діяльність Мандела провів 27 років у в’язниці, більшу частину з яких він перебував на важких роботах на острові Роббен. Його звільнення у 1990 році стало ключовим моментом у подоланні расової сегрегації. Він відіграв центральну роль у переході Південної Африки до мультирасової демократії.

У 1994 році, після перших у країні загальних виборів, на яких могли голосувати представники всіх рас, Мандела став першим чорношкірим президентом Південної Африки. Під час свого президентства він зосередив увагу на примиренні між різними расовими групами, на відновленні країни та на боротьбі з нерівністю.

Мандела також здобув міжнародне визнання та повагу за свої зусилля, відзначений  Нобелівською премією миру, яку отримав спільно з останнім апартеїдним президентом Фредеріком Вільйомом де Клерком у 1993 році.

Після завершення свого терміну в 1999 році Мандела продовжував активну громадську діяльність, зокрема боротьбу зі СНІДом. Помер 5 грудня 2013 року, залишивши по собі спадщину як символ світової боротьби за свободу, рівність та гуманність.