Міф про Тлалока є одним із центральних у пантеоні ацтекських богів, оскільки він був богом дощу, води та плодючості. Ацтеки вірили, що Тлалок мав вирішальне значення для забезпечення врожаїв та виживання їхньої цивілізації.
Згідно з ацтекськими легендами, Тлалок мешкав у величних горах, звідки керував погодою і дощами. Вважалося, що саме він контролював усі водні ресурси і мав владу над річками, озерами та морями. Його особливе місце проживання знаходилося на вершині гори Тлалокан, яка була описана як райське місце, де душі померлих від водних стихій або тих, хто загинув від блискавки, знаходили спокій.
Щоб забезпечити врожай і зберегти плодючість землі, ацтеки приносили жертви Тлалоку. Ці ритуали включали не тільки приносення їжі та коштовностей, але й людські жертви, які вважалися необхідними для задоволення бога. Вони вірили, що кров і сльози жертв могли умилостивити Тлалока і забезпечити дощі.
Тлалок також був оточений цілим пантеоном інших богів, які допомагали йому у керуванні водними ресурсами і погодними явищами. Серед них були його дружина Чальчіутлікуе, богиня озер і річок, та Тлалоци, маленькі божества дощу, що виконували його волю.
Ацтеки вважали Тлалока надзвичайно важливим, адже він приносив життя та родючість їхній землі. Його дощі були джерелом життя для полів, садів і лісів, забезпечуючи виживання людей та їхньої культури.