У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаківпрезентували виставку київськоїхудожниці Анни Миронової.

18 грудня лучани тагості міста, поціновувачі сучасного арту та мінімалізму графіки зібралися узалі змінної експозиції Музею, аби оцінити і відчути підтексти проекту«Простір»

Проект «Простір» насправді тривимірний, адже окрім статичних картин на стінах, презентували й об’єкти, які зависнули середзали, ніби голограми, що от-от можуть зникнути. Простір став більш крихким,люди затамовували подих, аби випадково не зачепити пластикових конструкційпосеред експозиції.

Анна Миронова переважно малює маркером або простим олівцем,каже, це те, що допомагає передати фактуру, рух, шум вітру і трави. За плечамиу молодої художниці – понад 100 виставок. Роботи малює по кілька місяців, моженавіть забути поїсти або перевдягнутися, малюючи від ранку до ночі, сприймаючитворчість як щось вище, як духовну практику.

Привітала художницю із дебютом у Луцьку Леся Корсак, зазначивши, що закохана не лише у графіку АнниМиронової, а й у її скульптуру.

«Дуже тішуся, коли люди серед тижня залишають якісь свої справи і приходять до нашого Музею, адже однією з цілей цього простору є обговорення, створення майданчика для дискусій і пошуку істини. Мені здається, що в межах цього проекту кожен може поставити свої питання і знайти на них актуальні відповіді. Ми навмисно хотіли показати, наскільки повним є спектр поколінь наших художників – від корифеїв і класиків до молодих авторів. Яскравим прикладом нового віяння є Анна Миронова, яка доводить, що в Україні все йде правильним шляхом, і все у нас буде добре».

Також Леся Корсак розповіла, що хотіли виставити ці роботи саме перед початком свят, щоб у цю магічну пору люди отримали можливість сам-на-сам побути із картинами, знайти у музеї свій закуток і щось змінити у собі на краще.

«Олівець – він вічний і прадавній, одна з найдавніших технік. У форматі виставки переплетення давнини і сучасності, постмодерн, у якому авторка творить свою історію. Про що ці твори? Глибокі і зворушливі речі! Шум трави, голос лісу, хвилі, рухи хмар, край прірви, площини, рівнини… Речі тонкі і неймовірні. Все ж це мистецтво засноване на гуманізмі, на людинолюбстві… Художниця нагадує, що ми люди, що ми живемо в Божому і людському світі, що важливо прислухатися до себе і природи, проникати в глибини пізнання і гармонії», – оцінила проект мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

До речі, щоб увиразнити глибину робіт, вирішили доповнити візуальний ряд аудіозаписами звуків природи – шуму моря та вітру, колихання трави у лісі чи степу, дзвін крапель дощу…

Ініціаторка виставки, директорка МСУМК Катерина Ганейчук поділилася власним баченням робіт Анни:

«Хочу познайомити вас сьогодні зі молодою художницею, яка успішно виставляє свої роботи у багатьох галереях і залах України. Сьогодні ми маємо можливість розглядати її рисункові роботи, але це не єдина техніка, у якій працює Анна, вона ще розкішний скульптор, живописець та дизайнер. Для художника дуже важливо не зупинятися на матеріалі, рухатися від ідей та від енергій. Думаю, ви помітили, що ці роботи транслюють на нас неймовірну силу гармонії, самозосередження. Як це вдається? Лише досягнувши власної гармонії і тиші, подолавши біль, позбувшись пристрастей і зосередившись на головному».

Насамкінець авторка подякувала гостям та розповіла, як створює свої роботи:

«Я не розділяю творчість і своє життя, це те, що постійно тісно переплітається. Дуже люблю мінімалізм, у якому можна сказати все одним дотиком олівця, саме тому й обираю таку техніку найчастіше. З кожною роботою відкриваю ще більше можливостей, це процес, який поглинає… У творчості я намагаюся передавати власний стан, почуття, настрій, тобто знову ж таки, я і роботи – одне ціле».

А після офіційного відкриття художники, мистецтвознавці, критики та гості, небайдужі до сучасного арту, ділилися емоціями та враженнями за бокалом шампанського.